Розвиток торгівлі та державне регулювання споживчого ринку

                                                                                              Таблиця 2.3.

Індекси споживчих цін на товари та послуги у 2005-2011 рр.

                                                                                       Продовження таблиці 2.3.

(Дані держкомстату України) [28]

І так, за даними таблиці держкомстату ми можемо спостерігати зміну індексу споживчих цін з 2005 по 2011 роки. Як видно з таблиці протягом цих років ціни на споживчі товари та послуги постійно зростали в тій чи іншій мірі. Найбільший «стрибок» індексу цін відбувся у 2008 році порівняно з 2007, що можна пояснити назріванням кризових перетворень та очікуваннями торгівельних підприємств. Цікаво, що в кризовий період, а саме 2008 – 2009 роки ми можемо спостерігати різке підвищення цін на алкогольні товари та тютюнові вироби, що можна пояснити не тільки кризовими процесами а й діями держави, яка мала намір скоротити споживання алкоголю та тютюнових виробів шляхом підвищення цін на них. Також значного підвищення цін зазнали такі споживчі товари та послуги як електроенергетика, освіта, охорона здоров’я.

Однак для повної характеристики кон’юктури споживчого ринку ми маємо врахувати ще один важливий показник кон’юктури споживчого ринку а саме обсяг продукції. Так як ціну на споживчі товари та послуги ми аналізували у динаміці через ІСЦ, то доцільно буде проаналізувати обсяги виробництва через призму індексу фізичного обсягу виробництва товарів. Дані щодо цього індексу можна переглянути у Додатку А. І так як ми спостерігали найбільше зростання цін серед алкогольних та тютюнових виробів, то індекс фізичного обсягу цих товарів у 2009 році знизився порівняно з 2008 майже на весь асортимент продукції, лише обсяг виробництва вин практично не змінився. Також потрібно сказати, що у 2009 році порівняно з 2008, обсяги виробництва майже усіх споживчих товарів та послуг суттєво скоротилося. Що знову ж таки є наслідком економічної кризи.

Важливим чинником впливу на кон’юктуру споживчого ринку є також доходи населення, які забезпечують формування платоспроможного попиту на споживчі товари.

                                                                                                  Таблиця 2.4.

Доходи та витрати населення за 2009 – 2010 рр.(млн.грн.)

(Дані держкомстату України) [29]

В даній таблиці ми можемо спостерігати доходи населення за 2009 – 2010 рр. І так у 2009 році загальні доходи населення склали 897669 млн. грн., в той час як в 2010 вони зросли до 1101015 млн. грн. Таким чином платоспроможний попит населення на споживчі товари зріс, що підтверджує пряму залежність між доходами та обсягами торгівлі споживчими товарами.

Важливо також проаналізувати структуру споживання в Україні, тобто зрозуміти, які товари в Україні користуються попитом серед населення. Адже даний аналіз може пояснити дії виробника при виробництві того чи іншого товару. І так, загальну структуру споживання за видами товарів можна спостерігати у Додатку С. Як видно з додатку серед продовольчих товарів найбільше в Україні споживають алкогольні вироби, що складають 6,9 % від всього споживання, що у натуральному виразі становить 19502 млн.грн. Також значне споживання тютюнових виробів. Яке у 2010 році склало 4,4 %. Далі серед продовольчих товарів ідуть товари сільськогосподарського виробництва, а саме м’ясо у всіх його видах - 4, 6 %, молоко – 1,9 %. На досить високому рівні також споживання кондитерської продукції а саме 3 % від всього споживання.

Серед непродовольчих товарів українці найбільше купують бензин, споживання якого у 2010 році становила 12,8 % від всього товарообороту, що у натуральному виразі становить 35971 млн. грн. Автомобілі та автотовари також займають чільне місце серед непродовольчих товарів і у 2010 році їх споживання склало 8 % від товарообороту. Негативним явищем для України є дуже велике споживання товарів фармацевтики, яке у 2010 році склало понад 6,7 %, що пояснюється екологією та багатьма іншими факторами поширення різних захворювань серед населення. Щодо динаміки зростання споживання, то можна стверджувати що з кожним роком споживання продовольчих товарів зростає, і лише в період економічної кризи було відчутне падіння товарообігу.

Потрібно також сказати, що Україна є країною, яка орієнтована на імпорт, і при аналізі споживчого ринку обов’язково потрібно звернути увагу на експортно-імпортні операції України, які можна переглянутии в Додатку B. Адже значна частина товарів на споживчому ринку є імпортними.

Таким чином ми проаналізували кон’юктуру споживчого ринку як по  структурі, так і в динамічному прояві.

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГІВЛІ ТА КОН’ЮКТУРИ СПОЖИВЧОГО РИНКУ В УКРАЇНІ.

Складність та важливість такого явища як торгівля, вимагає розробки науково-обґрунтованих підходів до можливостей удосконалення торгівлі в Україні. Одним з головних моментів в такому процесі є забезпечення правової бази внутрішньої та зовнішньої торгівлі. З цією метою було розроблено законопроект «Про внутрішню торгівлю» та «Про зовнішньоекономічну діяльність».[10, ст.11].

Дані законопроекти мають важливе значення для життя суспільства, оскільки торгівля може впливати на політичну дестабілізацію суспільного ладу в країні. Певний вплив на розлад економічної і політичної системи колишнього Радянського Союзу відіграли проблеми «талонної» і дефіцитної форм торгівлі. В Україні останнім часом спостерігаються деякі небезпечні симптоми торгівлі. Тут мається на увазі процес накопичення взаємного «невдоволення» між суб'єктами, які здійснюють торгову діяльність, і державними органами. Перші — невдоволені тенденцією до суворішого обліку торгової діяльності (наприклад, пропозицією встановлювати на ринках касові апарати). Державні органи, зокрема податкова адміністрація, не можуть знайти реальних засобів для забезпечення податкової дисципліни, оскільки багато продавців взагалі не сплачують податків або сплачують не в повному обсязі, приховуючи дійсний товарообіг, тобто знаходяться в межах тіньової економіки.

Не вдаючись до глибокого аналізу конкретних засобів реалізації фіскальної політики в торговій діяльності, на етапі створення законопроекту можна лише констатувати наявність суттєвих розбіжностей у засобах досягнення відповідних результатів між адміністративною системою України, в особі податкової адміністрації, та суб'єктами торгової діяльності. При цьому можна навести цілу низку й інших сучасних проблем, які існують нині в торгівлі, наприклад, вимога щодо підвищення рівня освіти продавців, яка, безумовно, мала б сприяти підвищенню загальної культури в сфері торгівлі, підвищенню якості обслуговування, що має позитивно впливати на результати торгової діяльності продавців та інтереси покупців.

Одним з головних завдань процесу правового забезпечення внутрішньої торгівлі в Україні є необхідність обґрунтування та визначення загальних напрямів кодифікації законодавства, що регулює правовідносини в сфері торгівлі. Так, на відміну від окремих нормативних актів, які вводяться з метою захисту інтересів лише окремої групи осіб, загальною доктриною розроблення Закону України «Про внутрішню торгівлю», на мій погляд, має бути спроба виробити загальноприйняті, а, можливо, й компромісні норми, з урахуванням інтересів усіх осіб, на права яких має вплинути новий Закон.

З такої концепції випливає висновок про доцільність участі в процесі створення законопроекту не тільки науковців, але й провідних фахівців, які на практиці стикаються з проблемами внутрішньої торгівлі.

При цьому пропонується змінити загальне негативне ставлення до суб'єктів, що здійснюють торгівлю, оскільки, по-перше, у багатьох випадках термін «торговка» асоціюється з випадками неналежного здійснення торговельної діяльності окремими суб'єктами, внаслідок чого у свідомості багатьох громадян складається образливий стереотип підприємців, які здійснюють торговельну діяльність По-друге, знаючи деяку частину суб'єктів, що займаються торговельною діяльністю, можна констатувати вимушеність у обранні відповідної професії або бізнесу, який є нелегким та ризикованим видом підприємницької діяльності. Загальне спрямування законопроекту обумовлюється необхідністю захистити права осіб, які здійснюють торговельну діяльність, оскільки права покупця законодавцем визначені і охороняються спеціальним Законом України «Про захист прав споживачів». Що ж до захисту суб'єктів, які здійснюють торговельну діяльність, то такого нормативного акта немає. А тому потрібний закон, який би одночасно регламентував права і обов'язки як продавців, так і покупців.