Теорія чистої монополії. Основні риси та класифікація монополій

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ

МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

 

 

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Мікроекономіка»

на тему : «Теорія чистої монополії. Основні риси та класифікація монополій»

 

 

 

 

                                                                                  

                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м.Донецьк-2014 рік

 

Тема: «Теорія чистої монополії. Основні риси та класифікація монополій»

 

План роботи:

 

 

Вступ……………………………………………………………………………3

Теорія чистої монополії

 Сутність чистої монополії…………………………………………….6

 Максимізація прибутку в чистої монополії………………………….8

 Економічні наслідки монополії в умовах цінової дискримінації.....10

1. Основні риси та класифікація монополій

 Характерні риси чистої монополії …………………………………..14

 Види чистої монополії ………………………………...……………..16

2. Особливості антимонопольної політики: світовий досвід.

3.1 Антимонопольна політикаУкраїни…………………………………..18

      3.2 Зародження Антимонопольного законодавства в країнах Східної Європи та Китаю……………………………………………………………...23

      3.3 Антимонопольне законодавство країн Західної Європи …………..26

Висновки……………………………………………………………………....29

Список використаної літератури ……………………………………………30

Додаток А ……………………………………………………………………..32

Додаток Б..……………………………………………………………………..33

Прикладна частина - Завдання 4,варіант 4…………………………………..34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальність теми дослідження. Актуальність даної теми полягає в тому, що значний обсяг економічної діяльності введеться в умовах, близьких до чистої монополії. Друга причина полягає в тому, що вивчення чистої монополії дає можливість краще зрозуміти інші реальні ринкові структури, в яких існує недосконала конкуренція, коли ринкова влада окремих фірм дозволяє впливати на ціну і обмежувати обсяг виробництва і збуту з метою підвищення економічної прибутку.

В основу виникнення монополій покладено об'єктивний процес розвитку продуктивних сил наприкінці XIX – на початку XX ст. Становлення розвинутої підприємницької економічної системи вимагало адекватної виробничої бази у вигляді великого машинного виробництва. З розвитком техніки, в свою чергу, прискорювався процес витіснення дрібних підприємств: нова техніка могла бути використана лише на великих підприємствах.

 Технічні переваги  давали змогу краще організувати  виробничий процес, що разом з  економією на загальних витратах, високою продуктивністю праці, розширенням  можливостей у використанні кредиту  сприяло розвитку великих підприємств  і поступово збільшувало їхню  роль у промисловому виробництві.

 З часом настав період, коли розвиток концентрації й  централізації капіталу і виробництва  на основі вільної конкуренції  спричинив якісні перетворення  у господарській системі. Основна  частина суспільного виробництва  виявилася зосередженою на небагатьох  великих підприємствах, конкуренція  між якими мала особливо руйнівний  характер і загрожувала значними  негативними наслідками. Щоб запобігти  руйнівним силам конкуренції, мати  змогу встановлювати високі ціни  на товари й отримувати максимальний  прибуток, великі підприємства стали  групуватися, утворюючи монополістичні  об'єднання. На зміну вільній конкуренції  прийшла монополія. Вона заперечувала  ринкову стихію і внесла елемент  свідомого регулювання ринкових  відносин. Аналіз виникнення і розвитку процесів монополізації був проведений у широковідомій праці В.І. Леніна "Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму".

 Для чистої монополії  характерні відсутність вільної, досконалої конкуренції на ринку, де вона панує, і загрози приватним  цілям її з боку контрагентів, які внаслідок своєї чисельності  не можуть протидіяти згуртовано  й узгоджено.

 Автори відомого американського  підручника з економічної теорії "Економікс" К. Макконнелл та С. Брю підкреслюють, що монополія – це ситуація, за якої число продавців стає настільки малим, що кожний продавець уже в змозі впливати на загальний обсяг пропозицій, а отже, і на ціну продукту, що продається. Звідси можна визначити, що практично за своєю економічною сутністю монополістична ситуація на ринку виникає тоді, коли у певній галузі домінують кілька корпорацій, оскільки вони мають змогу офіційного, а також неофіційного зговору для панування на ринку й отримання монопольного прибутку.

Чиста монополія – це теж ідеальна модель ринку, як і повна конкуренція.

 Таким чином, вказане  вище, враховуючи трансформаційні  процеси в економіці України, зумовлює актуальність дослідження  курсової роботи.

 Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні проблеми мікроекономіки.

 Предмет дослідження – Теорія чистої монополії. Основні риси та класифікація монополій

 Метою курсової роботи є дослідження чистої монополії як ринкової структури.

 Мета курсової роботи  зумовлює виконання таких завдань:

визначити сутність та навести загальну характеристику чистої монополії;

дослідити економічні наслідки чистої монополії;

визначити особливості антимонопольної політики на світовому рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Теорія  чистої монополії.

1.1Сутність чистої  монополії.

Чиста монополія - це ринкова ситуація, за якої на ринку існує тільки один продавець і немає близького замінника продукту, який він виробляє.

Ринок, де домінує монополія, знаходиться в різкому контрасті з вільним ринком, на якому багато конкуруючих продавців і покупців пропонують для продажу стандартизований товар. У покупців, охочих придбати товар монопольної фірми, є тільки одне джерело пропозиції, а у продукту монопольної фірми немає близьких замінників. У чистої монополії немає продавців-суперників, конкуруючих з нею на ринку, тому фірма - монополіст має можливість дуже сильно впливати на ціну. Доступ інших фірм на монополізований ринок сильно утруднений або зовсім неможливий, так як існують бар'єри, що не дозволяють конкурентам увійти в галузь. Бар'єр для входу в галузь - це обмежник, що запобігає поява додаткових продавців на ринку монопольної фірми. Роль бар'єрів виконують патенти чи ліцензії, велика сума капіталу, необхідна для відкриття фірми, виняткові права, отримані права, отримані від уряду, і т.п. Вони є необхідною умовою довгострокової підтримки чистої монополії і монопольної влади. Якщо виникає монополія з боку попиту, тобто коли на ринку виступає один покупець, то така ринкова структура називається монопсонией. Якщо ж на ринку протистоять один одному єдиний продавець і єдиний покупець, то виникає ринкова структура, звана двосторонньої монополією. У чисто монопольної ринкової структурі тільки одна фірма реалізує всі ринкова пропозиція певного продукту або послуги, а поява нових фірм неможлива.

Характерні риси чистої монополії:

¨ Єдиний продавець – споживач повинен купувати товар у монополіста, або обходитись без нього;

¨ Нема близьких замінників – продукт унікальний, так як на ринку не існує певних подібних аналогів;

 

¨ “Диктуючий ціну” – на відміну від ринку чистої конкуренції, коли фірма “згоджується з ціною” при ринку із чистою монополією монополіст диктує свою ціну, тому що він випускає і контролює загальний об’єм пропозиції;

¨ Заблоковане входження – якщо монополіст немає конкурентів, то існує вагома причина цьому. Існування монополії залежить від існування певних бар’єрів для вступу в галузь.

Приклад монополії: служби комунальних послуг, хоча все ж таки існує деяка конкуренція: свічки та керосинові лампи – деякі замінники електроенергії, замінник телефону – листи, телеграми. Найяркіший зразок чистої монополії – діамантовий синдикат “Де Бірс”, який ефективно контролює від 80 до 85% світової пропозиції діамантів [1, с. 67].

Чиста монополія - ​​це теоретична абстракція, так як, по-перше, небагато знайдеться продуктів , у яких немає замінників, а по-друге, навіть повна відсутність конкурентів всередині країни не виключає їх наявності за кордоном. При цьому покупці не мають можливості вибору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Максимізація  прибутку в чистої монополії

 Монополіст, що прагне максимізувати прибуток, буде прагнути виробляти таку кількість продукції і за такою ціною, які відповідають еластичному ділянці кривої попиту, і буде уникати таких комбінацій «ціна- кількість », які відповідають нееластичним ділянці кривої попиту .

Прагне до максимізації прибутку монополіст у короткостроковому періоді буде слідувати тій же логіці, що і власник конкурентної фірми . Він буде виробляти кожну наступну одиницю продукції доти, поки її реалізація забезпечує більший приріст валового доходу, ніж збільшення валових витрат. Тобто фірма - монополіст буде нарощувати виробництво продукції до такого об'єму, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам .

Якщо монополіст призначає ціну вище монопольної ціни, то він зрушиться вліво по кривій попиту, а обсяг продажів буде нижче максимізувати прибуток рівня. Якщо монополіст призначає ціну нижче монопольної ціни, то він зсувається вправо по кривій попиту, обсяг продажів буде вище максимізувати прибуток рівня.

Оскільки фірма - монополіст являє собою галузь, то рівновага в короткостроковому періоді буде рівновагою і в довгостроковому періоді. Фірма буде доти максимізувати прибуток, поки вона залишається монополістом, тобто зуміє поставити надійні бар'єри на шляху входження в цю галузь інших фірм.

Такий підхід до дослідження монополії руйнує деякі несправедливі звинувачення на її адресу.

По-перше, монополіст зовсім не прагнути « заламати » свою монопольну ціну. Вона встановлюється за умови рівності граничного доходу граничним витратам . Якщо монополіст встановить ціну вище монопольної ціни, це спричинить за собою зниження кількості продукції, а так само прибутку. Це невигідно монополісту.

По-друге, монополіст завжди дбає про максимізації сукупного прибутку, а не прибули на одиницю продукції. І заради цього він скоріше стане продавати більше і дешевше заради більшої сукупного прибутку , чим менше і дорожче заради менший сукупного прибутку .

По-третє, чиста монополія не завжди отримує прибуток. Вона може терпіти і збитки. Коли витрати великі настільки , що попит не покриває їх , то монополіст зазнає збитків. Але фірма буде продовжувати функціонувати до тих пір, поки її збиток не перевищить постійні витрати [2, с.105] .

Якщо максимізує прибуток монополіста ціна більше конкурентної ціни, то це означає, що суспільство більш високо оцінює продукцію монополіста.

Якщо максимізує прибуток монополіста обсяг виробництва менше конкурентного, то це означає, що монополістом проводиться недостатня кількість продукту .

Монополіст може визначати обсяг виробництва і призначати ціну. Щоб максимізувати прибуток, монополіст випускає такий обсяг продукції, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам (MR = MC), точка E на графіку. Саме ця точка є рівновагою фірми. Але для отримання прибутку ціна встановиться в точці E1. Це обумовлено тим, що саме ціна P1 при даному обсязі виробництва (Q1) вище середніх витрат (AC) монополіста. В умовах недосконалої конкуренції має дотримуватися наступна нерівність: (MR = MC) <AC <P [3, с.43].

Отже, розподіл ресурсів виявляється, з погляду суспільства, нераціональним. Має місце недорозподілу ресурсів - монополіст вважає вигідним обмежити випуск, а це означає, використовувати менше ресурсів, ніж це є виправданим, з точки зору суспільства .

 

 

 

1.3 Економічні наслідки монополії в умовах цінової дискримінації.

Розглядаючи поведінку монополіста на ринку його продукту ми виходили з того, що він продає свій продукт по однаковій ціні всім покупцям. Проте при існуванні певних умов виробник може використати своє ринкове положення, призначаючи різні ціни на той самий продукт (послугу) різним споживачам. Діяльність, яка полягає в продажі одного і того ж продукту по різних цінах, коли ця відмінність в ціпі не обумовлена різницею у витратах виробництва, називається ціновою дискримінацією.