Фінансування і кредитування витрат на закладання та вирощуванню багаторічних насаджень

Загалом прибуткове і рентабельне ведення промислового садівництва за планової системи дає можливість урядові виділяти значні дотації садівницьким господарством.

До найголовніших недоліків вітчизняного садівництва не можна не віднести те, що воно продовж багатьох років через ряд об’єктивних і суб’єктивних причин не мало експортної спрямованості, маючи для цього великий потенціал. Склалось так, що в останні роки Україна імпортує в 3 – 4 раза більше плодів і ягід, ніж експортує.

Отже без радикальних змін у стратегії розвитку промислового садівництва наш внутрішній ринок плодів і ягід опиниться у повній залежності від їх імпорту. Це може трактуватися лише як економічний парадокс.

Щоб вивести садівництво на новий рівень необхідно:

• У складі Міністерства аграрної політики створити департамент садівництва та виноградництва, в якому окрім технічних відділів були б підрозділи з планування, експорту та імпорту плодів і ягід, а також формування виробничої та ринкової інфраструктур.
• Радикальне розміщення джерел інвестицій, передусім це стосується формування в кожному садівницькому господарстві амортизаційного фонду через відповідні відрахування з балансової вартості плодових і ягідних насаджень
• Системно перейти на складання п’ятирічних планів розвитку садівництва у господарствах і областях.
• Створити асоціацію науки і виробництва для щорічних планів використання досягнень науки і техніки у виробництві.

 

 

3.4. Удосконалення цінової політики та сфери страхування багаторічних насаджень.

 

Основною проблемою розвитку галузі садівництва залишається нееквівалентність міжгалузевого обміну та диспропорція цін на плодоягідну продукцію. На уникнення дисбалансу у цінах між сільським господарством та галузями промисловості спрямований Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 січня 1990 р. № 507-XII. Так, у статті 4 «Політика ціноутворення» вказується на необхідність об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну. Тому для забезпечення цінового паритету на вітчизняному ринку плодів та ягід та розвитку промислового сектора передбачається взяти до уваги розраховані еквівалентні ціни на продукцію садівництва, які формуються на основі галузевих нормативних витрат і середньої норми прибутку на авансований у виробництво капітал з можливістю модернізації і розширення виробництва.

Одним із поширених та надійних інструментів управління ризиками при виробництві сільськогосподарської продукції є страхування врожаю на випадок настання несприятливих подій. Важливими стимулами для розвитку страхування сільськогосподарських ризиків є залучення додаткових ресурсів через різні фінансові механізми, зокрема, здешевлення комерційних кредитів для сільськогосподарських підприємств, що укладають договори страхування; без заставні кредити для промислових виробників під державні гарантії або гарантії органів місцевого самоврядування; компенсація страхових премій за рахунок державного бюджету. Такі преференції передбачені у розділі 3 Закону України “ Про державну підтримку сільського господарства України ” від 11.05.2004 р. №1698-IV. Аграріям відшкодовується 50% витрат на страхування врожаю сільськогосподарських культур, а також 50% франшизи у разі виплати страхових відшкодувань.

Законом України “Про державну підтримку сільського господарства України” [ 26 ]. Визначено основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення. На жаль, у цьому законі взагалі не згадується про галузь садівництво, але споживання фруктів має стати національною програмою з зазначенням механізму закупівлі на державному рівні плодів та їх використання для харчування дітей у дошкільних і шкільних закладах, санаторних та лікувальних закладах. Більшість положень цього Закону може бути використано в діяльності галузі.

Зокрема це стосується:

1. Державного регулювання цін окремих видів сільськогосподарської продукції.

У плодоягідному підкомплексі цінову політику доцільно здійснювати на основі вільного ціноутворення у поєднані з державним регулюванням – гарантовані ціни визначені на основі нормативної собівартості, як мінімально-допустимого рівня цін, субсидії, пільгове кредитування та страхування, податкові пільги, стимулювання експорту й обмеження імпорту тощо. Основна мета цієї політики – забезпечення розширеного відтворення галузі на основі підвищення продуктивності праці і поліпшення якості продукції за рахунок раціонального використання біологічного потенціалу культур та виробничого потенціалу господарств.

Поряд з вільним ціноутворенням має бути державне регулювання, яке гарантуватиме еквівалентність обміну промислової і сільськогосподарської продукції. Державне регулювання спрямовується проти монополізму промислових, переробних і торгівельних підприємств щодо визначення цін на сировину та вирощену продукцію, енергоносії, отрутохімікати та мінеральні добрива.

2. Державного регулювання ринку страхування сільськогосподарської продукції ( капітальних активів) та фонд аграрних страхових субсидій.

Актуальним є налагодження страхового механізму багаторічних насаджень через залежність їх продуктивності та якості одержаного врожаю від погодних умов. Як свідчить міжнародна практика, ефективну систему агрострахування неможливо побудувати без активної участі держави.  Державна підтримка страхування в сільському господарстві запроваджена і в Україні. Сільгоспвиробники, які виробляють певні види найбільш важливої для України сільгосппродукції, мають можливість за певних умов компенсувати до 50% вартості сплачених ними страхових премій (внесків).

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють відносини агрострахування в Україні є:

1. Закон України “Про страхування”№2745-ІІІ від 04.10.2001р.;
2. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності ” від 11.07.2002р. №1000.
3. Кредитна підтримка виробників сільськогосподарської продукції.

Найефективнішою формою фінансової підтримки садівничих підприємств є механізм здешевлення кредитів комерційних банків.

Законом України “Про державну підтримку сільського господарства України” визначено режим кредитної субсидії який полягає у субсидуванні частини плати ( процентів ) за використання короткострокових та середньострокових кредитів, наданих банками в національній валюті.

Відсутність у багатьох садівницьких підприємствах власних коштів та необоротних активів для застави є перешкодою отримання кредитних відносин.

Зважаючи на те, що садівництво в сільськогосподарських підприємствах є низькорентабельним, а передбачається значне розширення площ під садами, то найгострішою у промисловому садівництві є проблема залучення інвестицій, її вирішення полягає у формуванні надійних джерел інвестицій та ефективному їх використанні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

В даній курсовій роботі було розглянуто таке актуальне питання як фінансування і кредитування витрат по закладанню і вирощуванню багаторічних насаджень.

В першому розділі курсової роботи було розкрито теоретичні основи, завдання та організації фінансування та кредитування садівництва. На основі зазначеної вище інформації, ми можемо побачити які саме проблеми виникають у галузі садівництва.

В курсовій роботі була дана характеристика фінансово-господарської діяльності та фінансового стану ДПДГ " Мелітопольське ".

З аналізу фінансового стану ДПДГ " Мелітопольське " в 2012 році виручка від реалізації має незначне зменшення порівняно з 2011, що в свою чергу збільшило собівартість продукції, і стало результатом зменшення загального прибутку  підприємств. Також слід зазначити, що площа земельної ділянки, яку використовувало підприємство в 2012 році значно зменшилась в порівнянні з попередніми роками.

В третьому розділі біль детальніше розглянуто основні проблеми фінансування і кредитування галузі садівництва, на прикладі ДПДГ " Мелітопольське "

Отже, розглянувши головні проблеми, ми можемо запропонувати певні рішення.

В Україні садівництво посідало завжди одне з провідних місць в сільськогосподарській діяльності, але в останні роки вітчизняне садівництво занепало. Головною причиною даного негативного явища є відсутність державної підтримки. 

Але згідно Закону  України “ Про державну підтримку сільського господарства України ” сільськогосподарське підприємство може отримувати підтримку від держави у вигляді субсидій.

Відомо, що виробничий потенціал, товарного садівництва визначається динамікою кількісного і якісного складу плодоносних плодових і ягідних насаджень.

Тож обов’язковою умовою стабільного виробництва плодів і ягід протягом усіх років продуктивного використання насадження в будь-якому підприємстві є постійне дотримання оптимальної вікової структури насаджень, що досягається організацією планомірного їх відтворення.

Так як, садівництво за своєю природною суттю належить до високо інтенсивних галузей, то процес інтенсифікації садівництва варто розглядати виключно в причинно-результативному ( теоретичному ) взаємозв’язку: витрати, насадження ( земля ), продукція ( ефект ). Між рівнем інтенсивності виробництва, найбільш поширеним виразом якого є виробничі витрати і обсяг функціонуючих засобів фондів, площею насаджень і результатами виробництва існує нерозривний зв'язок. Останнє й знаходиться у суті інтенсифікації садівництва. 

А критерієм рівня інтенсивності садівництва поряд з рівнем капіталізації та виробничих витрат ( без амортизаційних відрахувань ) виступає збільшення високоякісної продукції з одиниці площі насаджень та зниження трудомісткості і собівартості продукції.

По даній курсовій роботі добре видно, що садівництво, за сучасних умов, є досить збитковою галуззю сільського господарства. Але  не зважаючи на загальну низьку рентабельність і збитковість садівництва у сільськогосподарських підприємствах у кожній природній зоні є господарства, де садівництво ведеться високоефективно.

 Основною  засадою такої ефективності є  наявність власних обігових коштів  для виконання належного комплексу  технологічних робіт у садах.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Андрійчук В.Г. Теоретико-методологічне обґрунтування ефективності виробництва / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. – 2005. – №5.- С.52-63.
2. Проблеми забезпечення дохідності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період: матер. Десятих річних зборів Всеукраїнського конгр. вчен. економістів-аграрників [«Державна підтримка бурякоцукрового виробництва як чинник забезпечення дохідності»], (Київ, 10-11 квіт. 2008 р) / О.М. Варченко, [редкол.: П.Т. Саблука та ін.]. –К.: ННЦ “ІАЕ”, 2008. –С. 249-261.
3. Саблук П.Т. Экономические основы продовольственной безопасности стран мира / П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2008. – № 8 (166). – С. 21 – 25.
4. Ситник В.П. Впровадження наукових розробок у виробництво: стан і перспективи / В.П. Ситник // Економіка АПК. – 2005. – № 2 (124). – С. 3 – 7.
5. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.
6. Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
7. Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
8. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993.
9. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.
10. Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.
11. Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.
12. Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. — К.:Либідь, 2002.
13. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во КНЕУ, 2002.Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».
14. Галузева програма розвитку садівництва України на період до 2025 року.
15. "Про проведення перевірки ефективності використання коштів 1-відсоткового збору" Розпорядження Мінагрополітики від 8 липня 2005 року No47.
16. «Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України за No587 від 15 липня 2005 року та внесених змін Постановою No613 від 4 квітня 2007 р.
17. «Про затвердження нормативів витрат на проведення відповідних робіт, в межах яких проводиться компенсація суб’єктам господарювання у виноградарстві, садівництві і хмелярстві». Наказ No117 від 04.03.2008 р.
18. .Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку, — К.: ІАЕ УААН, 2009.— 481 с.
19. Мошенский С. З., Олейник О. В. Экономический анализ: Учебник для студентов экономических специальностей высших учебных заведений./ Под ред.проф., Заслуженного деятеля науки и техники Украины Ф. Ф. Бутинца. – 2-е изд., доп. и перераб. – Житомир: ЧП «Рута», 2007. – 704 с.;
20. Экономический анализ: Учебник / Под ред. проф. А. Г. Загороднего. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Знание, 2008. – 487 с.;
21. Экономика промышленного предприятия: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 336 с.;
22. Савицкая Г. В. Экономический анализ деятельности предприятия: Научное пособие – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Знание, 2005. – 662 с.;
23. Череп А.В. «Економічний аналіз»: Навчальній посібник. – Л.: Кондор, 2005р. – 160с.;
24. Научный журнал «Экономика Украины», № 8 (565),2009г. «Определение приоритетных видов продукции промышленного предприятия в условиях рынка» Пошивалов В., Рыжов В.,с.25;
25. Яцух О.О. Форми агропромислової інтеграції в садівництві і підвищення економічної ефективності їх формування (на матеріалах садівницьких і переробних підприємств АР Криму) / Автореф. дис. канд. екон. наук – К., 2001. – 20 с.
26.   Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвиту. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 4) / За ред. П.Т.Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2010. – 601 с.
27. Економіка підприємства. Підручник. За ред. акад.. С.Ф.Покропивного.- Вид.2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2010. — 528 с.
28. Економіка сільського господарства: Навч. посібник / Збарський В.К., Мацибора В.І., Чалий A.A. та ін.; За ред. В.К. Збарського і В.І. Мацибори. - К.: Каравела, 1994. - 264 с.
29. Проблеми формування ринкової економіки. Спеціальний випуск «Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи». — К.: КНЕУ, 2009. — 420 с.
30. Легеза Д.Г. Ефективність спеціалізації сільськогосподарських підприємств на виробництві плодово-ягідної продукції в зоні Степу //Науковий вісник Національного аграрного університету. Редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. – К. – Вип. 62. – 2003. – с. 129-133.
31. Легеза Д.Г. Основні особливості врегулювання земельних та майнових питань зони Степу на землях під багаторічними насадженнями // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. Матер. міжнар. наук.-практ. конф. – Т. 3 /За ред. В.Г.Ткаченко. – Луганськ: Вид-во „Елтон-2", 2002. - №14(26) – с. 278-282.
32. Легеза Д.Г. Проблеми ефективності виробництва плодової продукції в сільськогосподарських підприємствах // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. За ред. П.Т. Саблука, Част 2. – с. 192-196.
33. Журнал «Бизнес» №13 (532), №13 (532), 31.03.2003г
34. Журнал «Коммерческий директор» № 11, Ноябрь 2006«Рассчитывает рентабельность правильно», Васильев Д.
35. Иванилов О. С. Экономика предприятия: учебник [для студентов высших научных заведений] / О. С. Иванилов – К.: Центр учебной литературы, 2009. – 728 с.
36. К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори – Т. 25. Ч. ІІ. - С. 209.
37. В. І. Ленін. Повн. збір. тв. – Т. 5. – С. 97 “Аграрне питання і критика Маркса.”