Характеристика Поліського економічного району України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.Розміщення галузей  промисловості та їх питома  вага в економічному районі

 

У Поліссі знаходиться один з розроблюваних в України кам'яновугільних басейнів -- Львівсько-Волинський. Хоча розвідані запаси кам'яного вугілля в Поліссі становлять менше сотої частини від загальноукраїнських, вони мають для самого району істотне значення. Запаси бурого вугілля, що зосереджені в чотирьох родовищах Житомирської області, дозволили створити у свій час на їх базі підприємства видобувної та паливної промисловості. Торфова промисловість району добуває місцеву сировину, запаси якої становлять більше половини загальноукраїнських запасів торфу. Помітну роль у розвитку продуктивних сил регіону мають родовища нафти та горючих газів. Важливе промислове значення відіграють нафтові та нафтогазові родовища півдня Чернігівської області поблизу міста Прилуки: Прилуцьке, Леляківське, Богданівське, Гнідинцівське, Малодівицьке та ін. Запаси поліської нафти становлять десяту частину від загальноукраїнських. Після проведеного у 2000 р. закриття ЧАЕС джерелами покриття дефіциту паливно-енергетичних ресурсів, крім ввозу з-за меж району, виступають енергія теплових та Рівненської атомної електростанцій. Джерелами поповнення енергетичного балансу регіону може стати гідроенергія малих річок (відзначається потенціалом цього виду ресурсів Чернігівська область), вітру, енергія біогазу тощо. Основними споживачами електроенергії Полісся є галузі спеціалізації: електроенергетика, хімічна і нафтохімічна промисловість, транспорт, сільське господарство, харчова промисловість та машинобудування і металообробка.

 

 Спеціалізація промислового  комплексу району виявляється  на тлі порівняння галузевої  структури товарної продукції  промисловості України і Полісся. Так, якщо у загальноукраїнській структурі промислової продукції домінує продукція паливно-енергетичного та металургійного комплексу (у сукупності 52,2 % від загальної продукції"), то для Полісся переважною є частка продукції переробних галузей АПК (харчової та легкої промисловості разом).

Частка продукції паливно-енергетичної промисловості та металургії загалом становить у Поліссі лише 38,8 %, причому суто металургійні галузі практично не представлені в районі (2,7 %), хоча частки паливної промисловості та енергетики перевищують загальноукраїнський показник. Частка продукції основної галузі виробництва -- харчової промисловості для Поліського району перевищує 55 % при середньоукраїнському показнику для цієї галузі лише в 17,4 %. Іншими галузями спеціалізації району є деревообробна та целюлозно-паперова промисловість, будівельна галузь та легка промисловість.

Порівняння динаміки виробництва промислової продукції в Україні та Поліському районі за 1990--2000 pp. в цілому показує, що в основному тенденції спаду промислового виробництва в Поліському економічному районі відповідають загальноукраїнським. Однак негативною характеристикою для регіону було більш значне, ніж в країні в цілому, скорочення к піку кризового періоду 1990-х pp. обсягів промислового виробництва в найбільш промислово розвинутих Чернігівській, а особливо Житомирській областях. Тенденції відставання від загальноукраїнських показників функціонування промисловості простежувалися в районі і у період стабілізації промислового виробництва (1998--2000 рр.). Спільними галузями промислової спеціалізації Полісся для всіх областей є легка та харчова промисловість, машинобудування та металообробка, а також лісова, деревообробна та целюлозно-паперова галузі; будівельна індустрія (за винятком Чернігівської"). Крім перелічених, галузями спеціалізації є: в Рівненській області -- електроенергетика, хімічна та нафтохімічна промисловість, у Волинській та Чернігівській -- паливна галузі, які й визначають місце Полісся в міжрегіональному поділі праці в Україні.

Основні промислові п.ідприємства району використовують місцеві сировинні ресурси, хоча окремі виробництва (у легкій, хімічній та нафтохімічній промисловості, в енергетиці тощо) використовують сировину й напівфабрикати, що надходять з-за меж району.

.Враховуючи особливості розвитку і розміщення продуктивних сил, а також техногенне та антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище, розподіл лісового фонду за групами на території Поліського регіону помітно розрізняється по областях. Найнижчою є частка лісів першої групи (з відтворювальними функціями) в областях із підвищеною лісистістю -- у Волинській та Рівненській. У структурі лісів першої групи в регіоні переважають зелені зони, у лісах другої групи переважною є частка експлуатаційних лісів.

Забезпеченість загальними запасами деревини на одного жителя перевищує середній показник у країні у два рази. Середній показник лісистості території економічного району сягає при цьому 25 %. Більш залісеними є території Поліської природно-географічної провінції на півночі району. Ліси району складаються в основному із соснових лісів (більше 60 % загальної площі лісового фонду), з домішками дубу, ялини, осики та грабу. Лісові ресурси Поліського району відзначаються переважанням у віковому складі молодняку, з одночасно зниженою питомою вагою стиглих деревостоїв. Порівняно великою є частка в лісових ресурсах штучних насаджень. Площа посадок лісу в середньому вдвічі перевищує площу вирубок. Специфікою лісів Полісся є високий рівень заболоченості та пере-зволоженості насаджень, що ускладнює лісокористування.

 

 

 

 

 

 

 

7.Посівні площі та  валовий збір с/г культур

 

Важливою галуззю сільського господарства є рослинництво, рівень розвитку якого впливає і на тваринництво. Розміщення галузей рослинництва значною мірою залежить від посівних площ, їх структури та раціонального використання.

Посівна площа України в 2007 р. становила 30,3 млн. га. Провідну роль у структурі посівних площ відіграють зернові культури (49,6% всіх посівів). Серед зернових найбільші площі займають посіви озимої пшениці і ярого ячменю.

Друге місце в посівах належить кормовим культурам -- 9--11 млн. га, що становить 32--36,6% від усієї посівної площі.

Третє місце в посівах займають картопля і овочебаштанні культури -- 2,1 млн. га, що становить 7% посівної площі України.

Серед галузей рослинництва найважливішою є зернове господарство. Це основа всього сільськогосподарського виробництва. Як кажуть, хліб -- усьому голова. Так, від зерна і продуктів його переробки значною мірою залежить і могутність держави, і добробут її населення. Зернове господарство формує продовольчий фонд і постачає фуражне зерно тваринництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт.

Україна належить до країн із значними обсягами виробництва зерна. Хоч вона і виробляє зерна значно менше, ніж найбільші виробники у світі (Китай, США, Індія, Росія), та в Європі вона поступається лише Франції, а в останні роки -- і Німеччині.

Виробництво зерна в нашій країні коливається за останні роки від 24 млн. до 50 млн. т. Максимальні валові збори спостерігались в 1978 р. і 1990 р. -- 51 млн. т. За останні роки значно зменшилось виробництво зерна і становило: в 1991 р. -- 38,6 млн.т, в 2005 р. -- 33,9 млн., в 2006 р. -- 24,6 млн., в 2007 р. -- 35,5 млн. т. Відповідно знизилось і виробництво зерна на душу населення: з 984 кг у 1990 р. до 477 кг в 2006 р. і 702 кг в 2007 р. Як показують розрахунки фахівців, потрібно його виробляти не менш, як 1--1,25 т на душу населення, щоб країна могла повністю задовольнити свої потреби в зерні, тобто збирати щорічно не менше 50 млн. т.

Що стосується фуражного зерна, то його частка становить лише 42% валового збору всього зерна. Ми ще недостатньо збираємо ячменю, зерна кукурудзи, вівса, зернобобових, використовуючи продовольче зерно для фуражних цілей. Для вирішення проблеми забезпечення тваринництва фуражним зерном передбачається в найближчі роки довести його питому вагу у валовому зборі всього зерна до 60--65%.

Протягом останніх років посівна площа під зерновими коливалася від 16 млн. га у 2008 р. до 13,2 млн. га в 2006 р. та 15 млн. га в 2007 р. Національною програмою «Зерно України» передбачається стабілізувати площу посіву зернових культур в межах 15 млн. га, що при урожайності 30--32 ц/га дасть змогу забезпечити валові збори зерна близько 50 млн. т.

Основна продовольча зернова культура України -- озима пшениця. Її посіви займають 6--7 млн. га, що становить 43% посівів усіх зернових культур (за даними 2007 р.). Яра пшениця використовується в основному як страхова культура, коли доводиться пересівати пошкоджені ділянки озимини. Озиму пшеницю висівають восени, вегетує вона до настання холодів, а потім відновлює свій ріст навесні. Вона раніше дозріває і має вищу врожайність, проте не витримує сильних морозів. Вегетаційний період -- 220--250 днів, потребує мінімальної суми активних температур -- 1200--1500о. Вибаглива до ґрунтів, дає кращі врожаї на багатих поживними речовинами чорноземах, а також на сірих лісових ґрунтах. Протягом 1990--2007 рр. валовий збір пшениці скорочувався.

Серед технічних культур найбільшу посівну площу, що значно зросла в 90-ті роки в порівнянні з попередніми, має соняшник. В 2007 р. під цією культурою було зайнято 2,1 млн. га, що становить 7% всієї посівної площі і 58% площі посіву технічних культур України. Соняшник -- це основна олійна культура, валові збори якої становлять 2,5--2,1 млн. т при урожайності 12--15 ц/га. У 2007 році було зібрано 2,3 млн. т насіння соняшнику. Це -- світлолюбива і теплолюбива культура, добре переносить посуху.

 

 

 

 

Виробництво основних сільськогосподарських культур на 1                листопада 2011 року

	Зернові та зернобобові культури (у початково оприбуткованій вазі)		Цукрові буряки (фабричні)		Насіння соняшнику (у початково оприбуткованій вазі)		Картопля		Овочі відкритого ґрунту
	тис. т	у % до відповідної дати 2010р	тис. т	у % до відповідної дати 2010р	тис.т	у % до відповідної дати 2010р	тис. т	у % до відповідної дати 2010р	тис. т	у % до відповідної дати 2010р.
Україна	50543,4	129,9	15019,8	128,7	8697,5	124,9	130,9	9051,8	24053,0	120,7
Волинська	756,7	125,4	623,7	140,5	1,3	488,5	1097,0	111,3	266,5	107,9
Житомирська	1001,7	99,7	475,0	165,8	52,4	101,3	1329,8	114,1	225,9	111,5
Рівненська	782,8	117,6	681,2	97,6	4,3	135,4	1377,5	130,9	224,2	107,7
Чернігівська	1760,2	120,4	494,3	128,5	139,4	215,7	1752,7	148,9	195,5	116,5

 

 

 

 

8.Зовнішньоекономічні зв’язки  економічного району (експорт, імпорт)

 

Зважаючи на сприятливе географічне положення та виходячи із господарської спеціалізації, Поліський економічний район має досить розвинуті економічні зв'язки з багатьма країнами. У районі зосереджено значний експортний потенціал і помітну кількість імпортно орієнтованих підприємств. На 2006 р. вартість експорту з району сягає 3,4 % всієї вартості експорту України. Загальна вартість імпортних операцій у Поліському районі становить 5,1 % всієї їх вартості по Україні. Сальдо експортно-імпортних операцій по району є від'ємним (- 219,6 млн. дол. США), однак у внутрішньорайонній структурі експорту-імпорту у Житомирської області спостерігається позитивне сальдо (45 млн. дол. США), причому ця тенденція зберігається протягом другої половини 90-х pp.), показники вивозу перевищують показники ввозу товарів та послуг. Проте в цілому зовнішньоекономічну діяльність району можна вважати недостатньо розвинутою, зважаючи на значні резерви експортного потенціалу району, у тому числі в харчовій та легкій галузях АПК, у сфері транспортного та складського обслуговування, у промисловості будівельних матеріалів, у паливно-енергетичному та лісовому комплексі тощо.

Найзначнішими обсягами експорту продукції характеризується Чернігівська область. Найбільша кількість підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, спостерігається в Житомирській області. Зважаючи на особливості економіко-геог-рафічного положення району, основними партнерами із зовнішньоекономічної діяльності у перспективі мають стати країни-сусіди -- Польща, Білорусь та Росія. У разі співробітництва з останніми вельми доцільним є створення регіону міжнародного співробітництва, який охоплював би Брянщину, Чернігівщину та Гомельщину з метою налагодження тісних торговельних, виробничо-економічних та культурних відносин між братніми народами українського, білоруського та російського Полісся. З Польщею вже діє угода про створення зони прикордонного співробітництва -- єврорегіону «Буг».

 

 

9.Екологічна ситуація в економічному районі

 

Основними негативними екологічними наслідками господарської діяльності у Поліському районі є порушення природного водного балансу внаслідок застосування застарілих, малоефективних засобів меліорації та технологій обробки ґрунту, що призвело до зниження якості фунтів, посилення їх загальної деградації, ерозії та невідновлюваних втрат угідь. Забруднення вод і ґрунтів хімічними та біогенними речовинами через екологічно неорієнтоване сільськогосподарське виробництво призвело в кінцевому випадку до зниження кількості та споживчих якостей продукції АПК. Певну екологічну небезпеку створюють і розташовані на території району промислові підприємства, зокрема, хімічного, гірничо-добувного комплексів, електроенергетики. Через високий ступінь зносу основних фондів виробництв та вказані вище причини високою є ймовірність виникнення у районі надзвичайних екологічних ситуацій (тільки у 2000 р. їх сталося 29, з них 22 -- у Волинській області). Всього за рік заподіяно збитків на 1181,1 тис. грн.