Шляхи удосконалення податкової політики підприємства

Формула розрахунку податку на прибуток (П):

П = (ВД – ВВ – А)   С / 100%  (1.5)

де ВД – валовий дохід;

ВВ – валові витрати;

А – амортизаційні відрахування;

С – ставка податку.

6. Земельний податок платниками  якого виступають юридичні та  фізичні особи яким земля надана  у власність або у користування.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі сіножатей та пасовищ – 0 01; для багаторічних насаджень – 0 03.

Формула розрахунку податку на землю в залежності від площі земельної ділянки:

З1 = Пл   С / 100% (1.6)

де Пл – площа земельної ділянки;

С – ставка на 1 га.

Формула розрахунку податку на землю в залежності від грошової оцінки земельної ділянки:

З2 = Г   В   С / 100% (1.7)

де Г – грошова оцінка земельної ділянки;

С – ставка на 1 грн. вартості.

7. Податок з власників  транспортних засобів та інших  самохідних машин і механізмів  є видом майнового оподаткування.

Податок (Т) сплачується за ставками залежно від потужності двигуна: з кожної кінської сили; з кожного кіловата потужності:

Т = О   С / 100 (1.8)

де О – об’єм двигуна;

С – ставка на 100 см3 (100 см).

8. Збір за забруднення  навколишнього середовища.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів.

Сума збору за забруднення навколишнього середовища обчислюється за формулою:

Пл = V   С   Кн   Кч / 100 (1.9)

де V – обсяг випуску;

С – ставка податку;

Кн – коригувальний коефіцієнт в залежності від народногосподарського значення;

Кч – коригувальний коефіцієнт в залежності від чисельності населення [8 с.98].

8. Торговий патент.

9. Податок на рекламу.

Сума податку на рекламу (Пр) обчислюється за формулою:

Пр = Р   С / 100 (1.10)

де Р – вартість реклами;

С – ставка податку.

10. Збір за право використання  місцевої символіки.

Сума збору за право використання місцевої символіки (Зм) обчислюється за формулою:

Зм = V   С / 100 (1.11)

де V – обсяг виробленої продукції;

С – ставка податку.

11. Комунальний податок.

Сума комунального податку (Кп) обчислюється за формулою:

Кп = Ч   Н   С / 100 (1.12)

де Ч – чисельність працюючих;

Н – неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

С – ставка податку.

12. Збір за видачу дозволу  на розміщення об’єктів торгівлі.

13. Збір за проведення  місцевих аукціонів конкурсного розпродажу і лотерей [9].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Податкова політика підприємства та її структурні елементи

За змістовно-процедурними позиціями податкова політика складається з декількох неоднорідних за своєю суттю етапів. Градація діяльності по розробці податкової політики виходячи зі специфічних особливостей тих або інших процедур застосовуваного наукового апарата логічній погодженості і послідовності діяльності суб’єктивного й об’єктивного складу на визначені укрупнені етапи має велике теоретичне значення і практичний зміст.

Процес розробки податкової політики підприємства складається з чотирьох взаємозалежних етапів єдиного циклу (рис. 1.1) [10 с.325].

 

Рис. 1.1. Етапи розробки податкової політики підприємства.

 

Знання податків – точне знання поточного податкового законодавства його подальшого розвитку; розуміння того які позитивні або негативні сторони воно має для підприємства.

Дотримання податкових законів – своєчасна і чітка підготовка податкових декларацій звітів повідомлень і інших документів повна сплата всіх належних податкових платежів.

Представлення в податкових установах – відправлення податкових декларацій звітів повідомлень і інших документів у податкові органи надання допомоги податковим органам під час податкових перевірок та ін..

Податкова оптимізація – планування і управління господарськими операціями для досягнення найбільш вигідної податкової позиції у стратегічній перспективі [11 с.45-46].

Податкова політика як і будь-яка діяльність що носить управлінський характер покликана виконувати оперативні функції, функції контролю і функції планування. Звідси податкову політику можна зобразити у виді трьохрівневової системи, що включає оперативний, тактичний і стратегічний елементи (рис. 1.2) [12 с.114].

 

Рис. 1.2. Структура податкової політики підприємства.

Крім того необхідно складання прогнозів податкових зобов’язань організації (податковий календар) з метою оптимізації потоків податкових платежів. Податковий календар розробляється кожним підприємством самостійно з обліком галузевих і організаційно-правових особливостей. Податковий календар складається працівниками бухгалтерії останні надають у фінансову службу підприємства щомісячний графік податкових витрат що використовується при прогнозуванні фінансових потоків [1 с.217].

Заходи проведені на поточному рівні планування називають способами методами "схемами" податкової оптимізації (мінімізації податкових відрахувань). Способи податкової оптимізації різні за своєю природою й у своїй більшості вузько спрямовані на визначений сегмент податкових відносин не торкаються усього комплексу податкових проблем.

Серед найбільш популярних методів податкової мінімізації дослідники виділяють метод заміни відносин; метод поділу відносин; метод відстрочки податкового платежу; метод прямого скорочення об’єкту оподатковування; метод делегування податкової відповідальності підприємству-сателітові; метод прийняття облікової політики з максимальним використанням наданих можливостей для зниження розміру податкових платежів; метод застосування законодавчо встановлених пільг і преференцій для різних галузей народного господарства і груп платників податків; метод зміни юрисдикції збутового управління або центра прийняття управлінських рішень підприємства у вигляді установи самостійної юридичної особи або перенос самих виробничих потужностей на користь зони пільгового режиму оподатковування і ряд інших.

Перераховані методи у своїй більшості – сепаративні (не взаємодіють у комплексі один з одним) і короткострокові; тому можна стверджувати що представлені способи оптимізації податкового портфеля не є суттєвими заходами щодо тактичного податкового планування в повному розумінні слова оскільки перші спрямовані на вирішення визначених конкретних проблем що постають перед суб’єктами господарської діяльності у них відсутні елементи послідовності і перспективності [13 с.102].

Найбільш ефективним буде вважатися таке сполучення методів податкової оптимізації яке дозволяє підприємству досягти поставлених цілей (найбільший фінансовий результат) у найбільш короткий проміжок часу з найменшою кількістю витрат. На практиці для виведення оптимального сполучення і використання податкових схем можуть використовуватися ситуаційний чисельні балансові методи і метод визначення фінансових потоків підприємства у двокоординатній системі оподатковування [14].

Статистичний балансовий метод полягає в тому що на основі балансів ряду комерційних підприємств визначаються усереднені величини параметрів що можуть бути використані для порівняння або для побудови розрахункової економічної моделі. Відхилення показників конкретного підприємства від середньостатистичних характеризують позитивну або негативну динаміку його діяльності. Економічна середньостатистична модель закладена в алгоритм і доповнена конкретними блоками господарських операцій може послужити основою для проведення тактичного податкового планування і відпрацьовування різних видів господарської діяльності.

Відповідальні виконавці реалізації процедур тактичного податкового планування повинні призначатися з числа фахівців що розробляють фінансову частину загального плану розвитку підприємства. Зазвичай такими фахівцями є працівники планово-економічного виробничо-диспетчерського і фінансового відділів підприємства останні в разі потреби й узгодження позицій ведуть консультації з бухгалтерією й іншими фінансовими підрозділами підприємства як структурами що безпосередньо відповідають за вирахування і сплату податкових платежів а також з юридичною службою у ведення якої входить розробка юридично обґрунтованих схем цивільно-правових угод представлення інтересів підприємства в органах юрисдикції.

 

 

 

1.3 Організація процесу  розробки податкової політики підприємства

Стратегічне податкове планування (прогнозування) – найвищий рівень розробки податкової політики. Хоча з практичної точки зору розробка податкової політики – це діяльність пов’язана з перманентним генеруванням способів оптимізації податкового портфеля підприємства результатом цього процесу повинний бути податковий план спрямований на досягнення стратегічних інтересів підприємства оскільки планування оподатковування має справи не з минулими а з майбутніми податковими зобов’язаннями тобто з виконанням фінансових обов’язків що випливають із сьогоднішніх рішень.

Податкова ідеологія характеризує систему основних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства обумовлених його "місією" і податковим менталітетом його засновників і менеджерів.

Процес формування податкової стратегії підприємства здійснюється за наступними етапами [10; 11; 14; 15].

1. Визначення загального  періоду формування податкової  стратегії.

Головною умовою визначення є тривалість періоду прийнятого для формування загальної стратегії розвитку підприємства оскільки податкова стратегія носить стосовно неї підлеглий характер вона не може виходити за межі цього періоду (більш короткий період формування податкової стратегії допустимий).

Умовами визначення періоду формування податкової стратегії підприємства є також галузева приналежність підприємства його розмір стадія життєвого циклу тощо.

2. Дослідження факторів  зовнішнього податкового середовища  і податкової політики держави.

Таке дослідження визначає вивчення економіко-правових умов діяльності підприємства з урахуванням сучасного стану податкового поля і можливої їх зміни в майбутньому періоді.

3. Формування стратегічних  цілей діяльності підприємства  в області податкового планування.

Система податкових стратегічних цілей повинна забезпечувати формування достатнього обсягу власних фінансових ресурсів і високорентабельне використання власного капіталу; оптимізацію податкового портфеля; прийнятність рівня податкових ризиків у процесі здійснення майбутньої господарської діяльності.

У якості цільових стратегічних нормативів за окремими аспектами податкового планування підприємства можуть бути встановлені:

• мінімальна частка податкових відрахувань у доданій вартості виробленої підприємством;
• середньорічний темп зниження частки податкових відрахувань;
• процентний розподіл змінних і постійних податкових витрат підприємства при застосуванні маржинального підходу визначення прибутку.

4. Конкретизація цільових  показників податкової стратегії  за періодами її реалізації.

У процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність представлення системи цільових стратегічних нормативів податкового планування а також їх зовнішня і внутрішня синхронізація в часі.

5. Розробка податкової  політики за окремими аспектами  діяльності з планування податкових  відрахувань.

Цей етап формування фінансової стратегії є найбільш відповідальним. Податкова політика являє собою форму реалізації податкової ідеології і податкової стратегії підприємства в розрізі найбільш важливих аспектів діяльності в області податкового планування і на окремих етапах її здійснення. На відміну від податкової стратегії в цілому податкова політика формується лише за конкретними напрямками податкового планування на підприємстві що вимагає забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної мети цього процесу.

6. Розробка системи організаційно-економічних  і економіко-правових заходів  щодо забезпечення реалізації  податкової стратегії.