Кредит як форма руху позичкового капіталу

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра економічної  теорії та конкурентної політики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

На тему № 102

 

 «Кредит як форма  руху позичкового капіталу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента_______________

Заочної форми навчання

Факультету ____________

_______________________

 

Науковий керівник

________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2013 
Зміст

 

вступ

 

1. Теоретичні  основи кредиту

2. Форми  та види кредиту

3. Особливості  розвитку процесів кредитування в Україні

4. Роль  НБУ в активізації кредитної  діяльності комерційних банків  в Україні

5. Напрями  вдосконалення процесів кредитування 

в Україні

 

висновки 

список  використаних джерел

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота на тему: «Кредит як форма руху позичкового капіталу» містить 42 сторінки друкованого тексту, 4 рис., 7 табл., 25 використаних джерела інформації. Метою даної роботи є: розглянути кредит, його основні види та форми. При виконанні роботи використано такі прийоми, як діалектичний метод, метод порівняльного аналізу, єдності історичного і логічного, аналізу і синтезу. Теоретичною базою слугували роботи вітчизняних і зарубіжних економістів, філософів, соціологів. У роботі було досліджено сутність кредиту, його основні форми та види. Було проаналізовано сучасні особливості процесів кредитування в Україні, роль Національного банку України в активізації кредитної діяльності комерційних банків. Також були запропоновані напрямки вдосконалення процесів кредитування в Україні.

Ключові слова: кредит, кредитна система, НБУ, комерційний банк, ринок.

 

ВСТУП

 

На сьогодні в Україні особливого значення набуває підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури, що вимагає кардинальних якісних  перетворень у банківській сфері, а відповідно, реалізації адекватної політики комерційними банками. Перехід від адміністративно-командних методів управління банківською системою до економічних посилює роль конкуренції та зумовлює необхідність врахування потреб клієнтів кредитного ринку, розробки і реалізації ефективної депозитної і кредитної політики.

Кредитний ринок зазнав стрімкого  розвитку на Україні в останні  роки. Саме кредитний ринок дозволяє здійснити накопичення, спрямування, а також розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами  економіки, що визначає важливість його нормального функціонування.

Предметом дослідження виступає інструментарій та механізми організації кредитного ринку України, а також шляхи їх можливого покращення. Мета даної курсової роботи удосконалення такого сектору економіки, як кредитний ринок.

Теоретичні концепції, присвячені проблематиці кредитної діяльності банків, ускладнюються та диференціюються разом зі зміною умов функціонування і обігу позичкового капіталу. Спроби осмислити і теоретично обґрунтувати сутність та роль кредитних ресурсів пов’язані з процесами розвитку лихварського, а згодом грошового капіталу. Зокрема, проблеми кредитної діяльності розглядали праці вчених: А. Сміт, Д. Рікардо, А. Тюрго, Дж. Мілль, що розробили натуралістичну теорію кредиту, за якою об'єктом кредиту є не грошовий капітал, а капітал у його речовій формі; Дж. Ло (основоположник капіталотворчої теорії кредиту), англійський економіст Г. Маклеод. На відміну від Дж. Ло він стверджував, що кредит не створює капіталу, а сам є капіталом, причому продуктивним, оскільки дає прибуток у вигляді процента.

Й. Шумпетер у своїй книжці "Теорія господарського розвитку" дійшов висновку, що основним рушієм економічного розвитку є кредит. Це зумовлено тим, що банки, надаючи кредит, випускають в обіг нові платіжні засоби, які є капіталом, оскільки використовуються підприємцями для розширення виробництва. А. Ган розробив рекомендації щодо широкого використання кредитної політики для підтримування високої економічної кон'юнктури. Дж. М. Кейнсом встановлена залежність зростання економічної активності й зайнятості від зниження позичкового процента, а в кінцевому підсумку — внаслідок кредитної експансії базувалася на кількісній теорії грошей і капіталотворчій теорії кредиту.

Сучасні праці вчених, які розглядали визначення та класифікацію кредитних ринків. Серед них: Ю. Коробов, О. Василик, С. Маслова, В. Шелудько, О. Опалов, М. Савлук, Чарльз Дж. Вулфел та інші.

Віддаючи належне науковим напрацюванням  вітчизняних та зарубіжних вчених з  даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні. Це обумовлено недостатнім рівнем розробки окремих аспектів кредитної політики комерційного банку в умовах стабілізації кредитного ринку.

Для реалізації зазначеної мети вирішуються такі завдання:

1. Дослідити економічну природу і теоретичні аспекти кредитів;
2. Здійснити моніторинг кредитного ринку в Україні, проаналізувати тенденції в його розвитку та виробити рекомендації щодо регуляторної політики Національного банку України на кредитному ринку.

Об’єктом наукового дослідження виступає кредит як форма руху позичкового капіталу.

Структура курсової роботи. Робота написана на 42 сторінках друкованого тексту, містить 4 рисунки, 7 таблиць та 25 джерел інформації.

 

1. Теоретичні основи  кредиту

 

Кредит (від лат. "credіtum" – позика, борг, "credere" – вірю) – як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу позики грошей на умовах обов'язкового повернення їх у певний строк з оплатою у вигляді відсотка. Юридична або фізична особа, яка видала гроші в борг, є кредитором, а котра отримала – позичальником. У процесі руху позики між кредитором і позичальником складаються певні економічні відносини.

Найкраще суть кредиту проявляється у принципах кредитування, яких є п'ять:

1. Поворотність кредиту витікає з самої суті позичкового капіталу.
2. Платність. За отримання грошей у позику необхідно платити позичковий відсоток.
3. Цільовий характер кредиту. Кредит видається на фінансування конкретної, наперед обумовленої, цілі.
4. Строковість. Кредити видаються на конкретні строки, після закінчення яких вони мають бути повернені.
5. Матеріальна забезпеченість кредиту. Сума кредиту не може перевищувати вартість майна позичальника.

Отже, кредит є важливим економічним  важелем управління економікою країни. Він може сприяти її розвитку або ж стати фактором, що дестабілізує економіку.

Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним  явищем в економіці, зростає роль кредиту. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою  кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.

Таким чином, слід виділити напрями, в  яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл матеріальних ресурсів  в інтересах виробництва і  реалізації продукції за допомогою  надання позик і залучення  коштів юридичних і фізичних осіб;

2) вплив на безперервність процесів  відтворення через надання кредитів;

3) участь у розширенні виробництва  через видачу позикових коштів  на поповнення основного капіталу  та лізинговий кредит;

4) економне використання позичальниками  власних і позичених коштів;

5) прискорення отримання товарів,  послуг споживачами, за рахунок  використання позикових коштів;

6) регулювання випуску в обіг  та вилучення з нього готівкових  грошей на основі кредитних  відносин і забезпечення безготівкового  грошового обороту платіжними засобами.

Кредитний ринок є складовою фінансового ринку. Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами, системи державного регулювання кредитного ринку, законодавчого і нормативного забезпечення. Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику неповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи.

На думку Ходаковської В.П., кредитний ринок – «це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозв’язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. У той же час кредитний ринок – це синтез ринків різних платіжних засобів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг і надають позички, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і рух різних боргових зобов’язань, що реалізуються на особливому ринку цінних паперів» [23]. Маслова С.О приводить таке поняття «кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах».

Таким чином, можна зробити висновок, що кредитний ринок являє собою специфічну сферу економічних відносин, де об’єктом операцій є наданий на певних умовах у позику капітал. Необхідною умовою функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, які мають тимчасово «вільні» грошові кошти, та позичальників, які можуть вчасно та в повному обсязі виконати зобов’язання перед кредиторами. Також важливою умовою функціонування кредитного ринку є наявність системи регулювання відносин на кредитному ринку.

Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило  стабільність банківської системи  і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.

Функції кредитного ринку:

1. Об’єднання грошових заощаджень різних суб’єктів і утворення великих грошових фондів.
2. Трансформація коштів у позичковий капітал.

Надання позик державним органам, населенню та іншим суб’єктам.

Позичальниками на ринку кредитів виступають юридичні, фізичні особи і держава. При цьому залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на такі категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарські підприємства, державні установи та громадські організації.

Кредиторами на ринку кредитів виступають комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та іноземні кредитори — національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також не фінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб'єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами.

Функціонування  кредитного ринку забезпечує кредитна система, до складу якої входять центральний банк, комерційні банки та інші фінансово-кредитні інститути. Кредитна система організовує рух капіталів і сприяє акумуляції та ефективному розміщенню фінансових ресурсів серед суб'єктів ринку. Оскільки ця система має значний вплив на економічні процеси, її діяльність потребує жорсткої регламентації та контролю з боку держави

Рис. 1.1. Структура кредитного ринку

Держава здійснює управління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулюючу, так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно через посередництво центрального банку.

Центральний банк, з одного боку, є агентом держави в реалізації її функцій на кредитному ринку, а з другого — кредитним центром банківської системи, яка складається з двох рівнів. На першому, вищому, рівні банківської системи знаходиться центральний банк, а на другому — комерційні банки, які здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства і до грошово-кредитної політики, що проводиться центральним банком.

Основними функціями банківської  системи на кредитному ринку є трансформаційна та стабілізаційна функції. Залучаючи у одних суб'єктів ринку вільні грошові кошти і надаючи їх у позику іншим суб'єктам ринку, банки трансформують як терміни, розміри грошових капіталів, так і відповідні їм ризики. Стабілізаційна функція полягає в забезпеченні стабільності банків та грошового ринку і проявляється в створенні відповідної нормативної та законодавчої бази, а також у формуванні ефективного механізму державного контролю і нагляду за дотриманням законів та діяльністю банків у цілому.