Система соціального захисту населення та її складові

 Важливою  проблемою у контексті соціального  захисту населення є розвиток  гуманітарної сфери, зокрема освіти, науки, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, відпочинку  і туризму. 

 Саме  розвиток галузей людського капіталу  сприяє забезпеченню соціального  благополуччя людини на всіх  етапах її життєдіяльності, стає  надійною основою її самозахисту.  Так, у Росії понад 50 відсотків  нових дипломованих фахівців  «самовлаштовується». Державної  системи працевлаштування молодих  фахівців тут більше не існує.  Такий стан різко контрастує  з працевлаштуванням молодих  фахівців в інших країнах, де  розповсюджена практика підписання  студентами контрактів з окремими  фірмами, які підбирають для  себе відповідних фахівців. Наприклад,  у США більш ніж 80% випускників  працевлаштовуються на протязі  року. В Японії цей показник  перевищує 90%. Отже, це можливо  тому, що система освіти в цих  країнах орієнтована на гнучку  різносторонню спеціалізацію. Світовий досвід свідчить, що витрати на освіту повинні складати не менш 5% від ВНП, а експертами ЮНЕСКО мінімально можлива частка витрат держави на освіту визначена на рівні 3,5 %. Нажаль Україна не дотримується цих рекомендацій, а від так це негативно впливає на освіту в Україні.

 Але  слід зазначити, що загалом  кількісні параметри потенціалу  освіти України виглядають непогано  серед країн світу. Але за  рівнем фінансового забезпечення  цієї важливої сфери соціально-економічної  діяльності Україна не набагато  випереджає найменш розвинуті  держави. 

 Забезпечення  соціальної злагоди в країні  безпосередньо пов'язано з вирішенням  державою найгостріших проблем  суспільства — зайнятості населення  й підвищення рівня його життя. 

 Серйозною  соціально-економічною проблемою,  від вирішення якої залежить  стан соціального захисту населення,  є рівень безробіття, який наближається до критичної межі і загрожує несприятливими соціальними наслідками. Подовження термінів безробіття є дуже небезпечним соціально-економічним процесом, який свідчить про тенденцію його переходу у застійну форму. Звісно, це негативно впливає на потенційний професійно-кваліфікаційний рівень безробітних, тому що допустимий термін пошуку роботи, коли ще не почалася втрата кваліфікації, навичок та звичок працювати, становить 3 місяці. Дуже гострою є проблема прихованого безробіття, показники якого мають критичні рівні і загрожують економічній безпеці держави .

 Найбільш  важливим фактором на сучасному  етапі реформування економіки  є підвищення ефективності управління  зайнятістю населення через вдосконалення  адміністративно-правових і соціально-економічних  механізмів. Аналіз економічних  проблем, пов'язаних зі своєчасними  виплатами заробітної плати, свідчить, що заробітна плата раніше  не зароблялась, а нараховувалася  в номіналі. Крім того, у більшості  галузей економіки не підтримувалося  міжгалузеве співвідношення в  оплаті праці (до рівня середньомісячної  заробітної плати робітників  і службовців у народному господарстві). Проте, варто зазначити, що  держава постійно приділює увагу  вирішенню цього питання. І  в останні роки простежується  значне покращення.

 Вивільнення  значної кількості робітників  і службовців загострює дві  проблеми. По-перше, це їх фінансове  забезпечення, по-друге, своєчасне  здійснення професійної перепідготовки  незайнятого населення. 

 Для  реалізації стратегії зростання  необхідно забезпечувати модернізацію  галузей економіки. Для цього  потрібен первісний капітал. Створити  його можна тільки за допомогою  потужного середнього класу, як  це зробили інші розвинуті  країни Європи і світу. Але  збільшити частку середнього  класу у суспільстві без створення  відповідної інфраструктури неможливо.  При цьому тільки комунікаційних, інформаційних та інших систем, навіть конституційної підтримки,  недостатньо. Це можна зробити  тільки за цільової і наполегливої  підтримки держави. В Європейських  країнах така підтримка здійснюється  за допомогою так званих інкубаторів,  тобто центрів, які сприяють  розвитку середнього класу. 

Важливою  проблемою соціального захисту  населення на всіх рівнях державного управління є недосконалість існуючої системи соціального страхування, що обумовлена, насамперед, відсутністю  законодавче встановленої прямої залежності між страховими внесками та виплатами  з них, функціонуванням переважно  державної системи соціального  страхування. Згідно з Основами законодавства  України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» має бути здійснений перерозподіл відповідальності за соціальне забезпечення громадян між державою, роботодавцями та працівниками. В цьому напрямі першочерговим  завданням у сфері соціального  страхування є прийняття нових  законів України з окремих  видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, створення  сучасної нормативно-правової бази, яка  б визначала їх правові, економічні та організаційні засади, та відповідної  системи управління соціальним страхуванням.

 Для  зміцнення правової і фінансової  основ усієї системи охорони  здоров'я населення дуже важливим  кроком до підвищення ефективності  соціального захисту найбільш  уразливих верств могло б стати  прийняття закону, що б стосувалося  соціально-медичного страхування. 

 Важливою  проблемою регіональної соціальної  політики є розробка і запровадження  єдиних мінімальних соціальних  стандартів соціального захисту  населення незалежно від економічних  можливостей регіонів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Вирішення проблем, пов'язаних із функціонуванням  соціального захисту, є прерогативою держави як у сталій, так і в трансформаційній економіці.

 Термін "соціальний захист" в Україні вживається лише кілька років. Він замінив термін "соціальне забезпечення", який зберігає право на існування, проте характеризує дещо вужче поняття, ніж соціальний захист.

 Соціальний захист — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах чи іншій ситуанії. Організаційно-правові заходи передбачають створення інститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю, економічні — формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення податків та інших платежів і трансфертів. Отже, з позицій економіки, соціальний захист — це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: від багатих до бідних, від здорових до хворих, від молодих до літніх.

 Система  соціального захисту — підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів. Це систему принципів, методів, законодавче встановлених державою соціальних гарантій, заходів і закладів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення. Соціальний захист створює гарантії допомоги на випадок настання соціальних ризиків, яких може зазнати будь-який громадянин упродовж життя: хвороба, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника, безробіття, міграція та ін. Охоплює соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу (підтримку), сукупність дій, спрямованих на надання допомоги під час життєвих криз. Реалізується державою через соціальну політику.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

       

   1. Грабовський С. Соціальна структура і деякі сакраментальні питання ук-раїнського життя / С.Грабовський // Сучасність. – 1997. – № 7-8

  2. Головатий  М. Ф. Молодіжна політика в  Україні: проблеми оновлення./ Головатий  М.   Ф/ — К.: Наук. думка,. — 237 с.

3.Державна  служба статистики України. Офіційний  веб-сайт [електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.ukrstat.gov

4. Закон України "Про освіту" від 23 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 21. — Ст. 84.

5. Кіндратець О. Вирішення проблеми бідності в соціальній державі / О.Кіндратець // Людина і політика. – 2000. – №2.

6.Концепція соціального забезпечення населення України, схвалена Верховною Радою України від 21 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 19 січня.

7. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст.     141.

8.Макаренко В.А. Проблеми трансформації соціальної сфери в сучасному українському суспільстві / В.А.Макаренко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Харків, 2001.

9. Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання: Зб. наук. публікацій Українського науково-дослідного інституту проблем молоді за підсумками виконання наук. програм і проектів у 1995 році. — К.: А. Л. Д., 1996. — 235 с.

10. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004.

 11. Большой экономический словарь./ Под ред. А. Н. Азрилияна.-М., 1994.

12. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія. – Донецьк: Янтар, 2001.

 

 

 

 

                                                                                                                        Додаток А

Достатність доходу респондентів для задоволення  потреб  (у %)                                                                                                      

Категорії населення
	Працівники промисловості					Працівники сільського господарства		Працівники невиробничої сфери	Працівники сфери послуг		Безробітні	Пенсіонери	Студенти
У продуктах харчування
Більше, ніж достатньо		1,3				1,6		1,1	2,0		1,6	1,1	3,4
Достатньо		36,6				30,5		32,4	34,2		21,3	34,5	44,1
Трохи не вистачає		20,9				22,7		22,7	21,7		24,9	26,1	19,8
Недостатньо		39,1				42,2		42,1	38,9		48,6	35,5	28,9
Не можу визначитися		2,1				3,0		1,7	3,2		3,6	2,8	3,8
В оплаті житла
Більше, ніж достатньо		00,9				1,4		0,9	1,2	0,5		1,2	2,1
Достатньо		40,4				39,6		40,2	40,9	27,3		45,4	37,2
Трохи не вистачає		18,4				18,5		18,9	19,6	20,9		19,3	20,2
Недостатньо		37,0				36,1		37,5	34,5	47,7		31,0	34,6
Не можу визначитися		30,3				4,4		2,5	3,8	3,6		3,1	5,9
У медичному обслуговуванні
Більше, ніж достатньо		0,9				1,1		0,7	0,5	0,2		0,3	1,8
Достатньо		16,8				15,4		16,2	17,5	12,7		15,0	23,1
Трохи не вистачає		19,3				16,9		17,9	16,8	16,1		20,8	20,1
Недостатньо		55,4				61,9		59,2	57,2	62,6		59,8	43,5
Не можу визначитися		70,6				4,7		6,0	8,0	8,4		4,1	11,5
У придбанні одягу
Більше, ніж достатньо		0,5				0,4		0,7	0,2	0,3		0,6	1,4
Достатньо		12,4				10,5		8,5	10,4	6,2		16,3	18,7
Трохи не вистачає		25,0				23,0		24,0	24,5	17,9		24,3	28,3
Недостатньо		59,6				63,3		65,4	61,6	72,6		53,4	48,0
Не можу визначитися		2,5				2,8		1,4	3,3	3,0		5,4	3,6
У придбанні товарів довгострокового  користування
Більше, ніж достатньо					0,5		0,6	0,8	0,4	0,1		0,1	1,5
Достатньо					6,3		6,0	4,4	4,2	4,8		4,4	17,1
Трохи не вистачає					16,6		13,3	13,5	16,1	8,4		10,8	17,9
Недостатньо					71,0		75,1	76,9	73,9	81,8		78,2	54,7
Не можу визначитися					5,6		5,0	4,4	5,4	4,9		6,5	8,8
Для оплати навчання
Більше, ніж достатньо				00,7		0,6		1,2	1,1	0,4		Х	4,2
Достатньо				80,4		7,1		7,4	9,9	6,3		Х	25,9
Трохи не вистачає				12,2		10,4		11,9	12,2	7,7		Х	19,3
Недостатньо				61,4		67,5		64,3	64,3	71,1		Х	43,7
Не можу визначитися				17,3		14,4		15,2	12,5	14,5		Х	6,9
Для відпочинку
Більше, ніж достатньо			0,8			0,5		0,8	0,7	0,4		0,4	2,7
Достатньо			5,2			5,6		4,2	5,1	3,2		4,1	10,8
Трохи не вистачає			14,3			9,9		11,8	12,5	8,3		9,2	22,2
Недостатньо			75,1			77,4		78,6	76,4	81,3		75,3	58,6
Не можу визначитися			4,6			6,6		4,6	5,3	6,8		11,0	5,7