Модель життєдіяльності людини

1.Модель життєдіяльності  людини.

Відносини людини з природою, технікою та суспільством є багатогранними й складними і охопити їх в усій повноті та глибині дуже важко. Тому, розглядаючи основні питання безпеки життєдіяльності, доцільно використати модель життєдіяльності людини – спрощену систему, яка володіє сукупністю головних властивостей реального її існування.

Життя – це особлива форма існування матерії, суттєвим моментом якої є постійний обмін енергією та речовинами. Організація живої матерії має декілька рівнів: від окремої клітини до цілісного організму, сукупності живих організмів. Модель побудована на рівні окремого людського організму. Будь-який обмін передбачає взаємодію живого організму, в тому числі і людини, з усім її оточенням. Отже, головними елементами моделі є людина і все, що її оточує, – довкілля. Довкілля умовно поділяють на природну сферу (все, що створено природою) та техногенну сферу (все, що створено людиною). Взаємодія живих об’єктів є неможливою без прояву активності. Активність як і організація живої матерії має також декілька рівнів. Праця, навчання, сон, відпочинок, приймання їжі, заняття спортом, творчість та ін. – це приклади різних видів активності людини на макрорівні. Сукупність різних видів активності і формує поняття життєдіяльності людини. Наслідки будь-якої життєдіяльності людини стосовно довкілля можуть бути корисними і мати позитивний характер або шкідливими і мати негативний характер, проте найчастіше вони поєднують водночас обидва характери.

Очевидно, що життєдіяльність – це категорія непостійна, вона безперервно змінюється, тому в розгляді моделі важливим моментом є історичний аспект. Звичайно, на початку розвитку цивілізації людину оточувала тільки природна сфера, яка поряд з тим, що забезпечувала необхідними умовами для життя, негативно впливала на людину такими чинниками, як холод, спека, дощ, сніг, вітер, нестача харчів, хвороби та ін. Щоб уберегтись від цього шкідливого впливу природної сфери, людина освоїла печери, одягла хутро звірів, почала вирощувати рослини та приручати звірів. Це – перші елементи соціально-економічної системи безпеки, що були спрямовані на захист людини від шкідливого впливу природної сфери.

Сьогодні вони розвинулися до потужного комунально-житлового господарства, сільського господарства, харчової та легкої промисловості, розвинутої системи охорони здоров’я та освіти.

Для вдосконалення соціально-економічної системи безпеки були потрібні нові матеріали, знаряддя праці, механізми, машини, тому людина починає будувати шахти, заводи, фабрики, дороги, тобто на противагу природній сфері створює техногенну сферу. Сьогодні ця сфера охоплює енергетику, промисловість, транспорт, армію, науку. Вона, на жаль, також характеризується небезпечними та шкідливими чинниками для життя людини. Тому для захисту від них створюється технічна система безпеки, яка складається із охорони праці, радіаційної та пожежної безпеки, безпеки руху, цивільного захисту.

 У широкому ж розумінні, тобто  на рівні всього суспільства, її можна подати так “людина–діяльність–результат” на її еквівалент “суспільство–економіка–внутрішній валовий продукт (ВВП)”

Не можна гарантувати безпеку окремій особі, не забезпечивши безпеки для всього суспільства, і, навпаки, – не можна гарантувати безпеку людству, не забезпечивши безпеки для окремої особи. Тому проблему безпеки життєдіяльності людини можна розглядати як проблему оптимізації її життя і діяльності у системі: природна сфера–людина–техногенна сфера.

 

2.Головні визначення  – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна  ситуація, ризик.

Безпека (від грецького «володіти ситуацією»). Термін «безпека» почав вживатися з 1190 р. і означав спокійний стан духу людини, яка вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки. Однак у цьому значенні він не прижився в лексиці народів Західної Європи і тому до XVII ст. вживався рідко. Порівняно нечасте використання цього терміна протягом майже шести століть пояснюється, зокрема, тим, що з середини XII ст. більше розповсюдження отримав інший феномен - «поліція». Зміст його був надзвичайно широким. Він трактувався як державний устрій, державне управління, мета якого - всезагальне благо та безпека. У XVII-XVIII ст. практично в усіх країнах стверджується точка зору, що держава має за головну мету всезагальний добробут та безпеку. Тому термін «безпека» отримує в цей час нове трактування - стан, ситуація спокою, що з'являється в результаті відсутності реальної небезпеки, а також матеріальні, економічні, політичні умови, відповідні органи та організації, що сприяють утворенню такої ситуації.

Сьогодні існує майже шість різних трактовок поняття «безпека», в залежності від галузі яка розглядає це питання (правознавство, політологія, філософія, біологія тощо).

Безпека –

1.стан захищеності особи, суспільства, держави від зовнішніх та внутрішніх  загроз, який ґрунтується на діяльності  людей, суспільства, держави, світового  співтовариства щодо виявлення, запобігання, послаблення, усунення і відбиття небезпек і загроз здатних їх знищіти позбавити фундаментальних матеріальних та духовних цінностей, нанести неприйнятні збитки, закрити шлях до виживання та розвитку.

2.відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання  будь-якої шкоди

3.органічна система організації державної влади щодо реалізації потреб та інтересів людини

4.тип динамічної рівноваги, характерний  для складних саморегульованих  систем, що полягає у підтриманні  істотно важливих для системи  параметрів у допустимих межах

Небезпека –

1)подія, умова або ситуація яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до фізичної, психічної моральної шкоди та різної тяжкості поранень (в плоть до смертельних).

2)це наслідок дії окремих  чинників на людину

Розрізняють уражаючи, небезпечні та шкідливі чинники.

Небезпечний чинник – чинник життєвого середовища, що призводить до травм, опіків, обморожень, інших ушкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Шкідливий чинник – чинник життєвого середовища, що призводить до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті.

Вражаючий чинник – безпосередньо впливає на людину і може призвести до загибелі людей.

Розрізняють політичні небезпеки, економічні, екологічні, харчові, криміногенні небезпеки інформаційні тощо.

Загроза – умова, процес чи потенційно можлива подія, що загрожує здоров`ю, безпеці та добробуту населення чи нормальному функціонуванню економіки й органів управління

Ризик –

1.частота виявлення небезпеки, ймовірність небезпеки.

2.усвідомлена можливість небезпеки, а також можлива невдача заходів , що вживаються, або самі дії пов’язані з небезпекою

3.існування або можливість виникнення  ситуації, за якою формуються  умови протидії реалізації цінностей, інтересів та цілей гарантування  безпеки.

4.відношення кількості подій  з небажаними наслідками до  максимально можливої кількості  їх кількості за певний період  часу Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвело (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

 

3.Безпека людини, суспільства, національна безпека.

Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток», який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду. Люди створюють суспільство, яке держава має охороняти тому існує таке поняття як безпека суспільства.

 «Безпека суспільства»  (societal security) -  загальний термін на визначення зусиль, спрямованих на подолання сучасних загроз безпеці суспільства. Поняття «безпеки суспільства» сформувалось внаслідок усвідомлення феноменів ідентичності та згуртованості суспільства як джерел нестабільності. Забезпечення безпеки людини, а відповідно і суспільства формує поняття національної безпеки.

Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Безпека пов’язана з ризиком. Ризик – кількісна оцінка небезпеки. «Безпека суспільства стосується спроможності суспільства продовжувати існування в його існуючому стані за мінливих умов та можливих чи реальних загроз».

 

4.Культура безпеки як  елемент загальної культури, що  реалізує захисну функцію людства.

Сучасний етап розвитку суспільства характе-ризується кризовими тенденціями з небезпека-ми глобального масштабу. За даними фахівців  в галузі безпеки людини і суспільства,  якщо  людство не змінить характеру своєї  життє-діяльності,то незворотні зміни навколиш-нього  середовища вже за життя нинішнього поколін-ня приведуть до соціальної та екологіч-ної катастрофи.Тому необхідно, відповідно до потреб суспільства, вести підготовку люди-ни до безпечної життєдіяльності, тобто  розвивати поняття культури безпеки. Культура виражається в типах і формах  організації життя і діяльнос-ті людей, в їхніх взаєминах. Отже, формами  існування культури безпеки є духовні цінності, діяльність людей, організація життя  окремих  людей, колективів і суспільства вцілому, взаєми-ни  людей в повсякденному житті і в –екстре-мальних ситуаціях.

Компоненти культури безпеки за роллю у забезпеченні безпеки предметної діяльності - поділяються на групи. 1) Знання, правила, норми, які є засобами предметної діяльності, неправиль-не застосування яких призводить до низької ефективності (або навіть повного провалу) діяльності без виникнення небезпечних ситуацій, шкідливих для людини і суспільства наслід-ків. Так, неправильне використання пульта дистанційного керування не дає можливості комфортно користуватися телевізором або призводить до того, що людина пропустить той чи інший фільм, передачу, буде занадто часто піддаватися небажаного впливу телевізійної реклами. 2) Знання, правила, норми, які є засобами предметної діяльності, неправильне застосування яких призводить до збитку у вигляді упущеної вигоди, економічних втрат. Наприклад, неправильне застосування пилососа веде до даремним витрат часу, електроенергії. 3) Знання, правила, норми, які є засобами предметної діяльності, неправильне застосування яких призводить до виникнення небезпечних ситуацій, загрожує людині втратами у формі травм, хвороб, нанесенням морального й іншої шкоди безпосереднім учасникам діяльності. Наприклад, неправильне використання багатьох побутових електроприладів призводить до травм тих, хто ними користується. 4) Знання, правила, норми, які є засобами предметної діяльності, неправильне застосування яких загрожує людині фізичною загибеллю, виникненням небезпечних та екстремальних ситуацій, що загрожують людині і суспільству.Наприклад, порушення правил дорожнього руху часто призводить до загибелі людей,

Поняття "культура безпеки" і "безпека життєдіяльності" відображають взаємозалежні явища і процеси. Культура безпеки як соціальне явище втілена в науці (включає наукові знання про безпеку людини і суспільства), мистецтві, міфології, ідеології, релігії, спорті. Безпека життєдіяльності як наукова дисципліна (БЖД) систематизує та узагальнює дані різних наук, в понятійній формі відображає закони безпеки людини і суспільства. Безпечна життєдіяльність на індивідуально-особистісному рівні - характеристика людини та її життєдіяльності, основною передумовою якої є творче привласнення цією людиною культури безпеки. Проте культура безпеки в особистісному її втіленні і безпека життєдіяльності як характеристика людини і його діяльності також не одне і те ж. Безпечна життєдіяльність - це життєдіяльність за законами безпеки (профілактика, мінімізація, подолання, усунення наслідків шкідливих і небезпечних факторів). Культура безпеки особистості як мінімум включає в себе цілий ряд додаткових компонентів - це не тільки безпечна життєдіяльність, а й мотивація, досвід самовдосконалення готовності до безпечної життєдіяльності. 

 

5.Аксіоми безпеки життєдіяльності.

Аксіома 1. (про потенційність небезпеки). Все, що оточує людину (матерія, процеси, інформація) є для неї потенційно небезпечним.

Потенційна небезпека являється універсальною властивістю взаємодії людини із середовищем існування та його компонентами. Дана аксіома має виняткове методологічне й пізнавальне значення. З неї випливає висновок про те, що, незважаючи на захисні заходи, завжди зберігається деякий надлишковий ризик.

Аксіома 2. Небезпеки діють у просторі і часі.

Небезпека проявляється у вигляді потоків речовини, енергії або інформації. Вона може впливати на людину тільки у тому разі, коли її просторово-часові характеристики співпадають з аналогічними характеристиками людини. Автомобіль, що їде по дорозі А не може бути небезпечним для пішохода, який переходить дорогу Б. В цьому випадку сфера дії небезпеки (дорога А) не співпадає із зоною діяльності (перехід дороги Б) людини. Також даний автомобіль не може бути небезпечним для пішохода і у випадку, якщо він перетне місце переходу раніше або пізніше часу, коли відбувалася діяльність людини. Небезпеки, що в даній ситуації ніяк не загрожують людині є пасивними.

Для ілюстрації даної аксіоми розглянемо наступні поняття.

Гомосфера – простір (робоча зона), де знаходиться людина в процесі розглянутої діяльності.

Ноксосфера – простір, у якому постійно існують чи періодично виникають небезпеки.

Аксіома 3. Чим більш неявний (потайний) характер небезпеки, тим масштабніші наслідки (більша шкода) її дії.

Коли людина очікує небезпеку, а також має інформацію про її негативні властивості, потужність шкідливих факторів, місце і час прояву, то може адекватно реагувати на неї, тобто захиститись. Наприклад, сучасні метеорологічні спостереження дають можливість визначати потужність, місце і час прояву тайфунів, що дозволяє попередити людей у зонах ймовірної їх дії заздалегідь. Ця інформація використовується для евакуації населення і захисту важливих об'єктів життєзабезпечення. З іншого боку відомо, що катастрофічні наслідки землетрусів пов'язані перш за все з їхньою раптовістю.