Зміст

Вступ                                                                                                                        2 
Розділ1. Визначення поняття слідчої дії у чинному                                            4

кримінально-процесуальному законодавстві

1.1. Зміст слідчих  дій                                                                                              4                      
1.2. Класифікація слідчих дій у кримінальному процесі                                    9

Розділ 2. Загальнообов’язкові умови та процесуальний порядок

проведення  слідчих дій.                                                                                     15

2 .1 Допит свідка, потерпілого, обвинуваченого                                              16

2.2 Очна ставка                                                                                                     25

2.3 Огляд та  ексгумація  трупа                                                                           27

2.4. Проведення  освідування                                                                              29

2.5. Пред’явлення  для впізнання                                                                        32

2.6 . Порядок проведення  обшуку і виїмки                                                       36

2.7. Порядок проведення  експертизи                                                                 39

2.8 Відтворення  обстановки і обставин подій                                                   41

Висновок                                                                                                                46

Список використаної літератури                                                                         50

 

Вступ

 Актуальність  теми дослідження. Основним змістом процесуальної діяльності є встановлення об'єктивної істини, а основним засобом отримання і перевірки доказів є слідчі дії.

 Основу  слідчих дій складають окремі методи пізнання – візуальне спостереження, розпитування, сприйняття, пошук, порівняння (ідентифікація), відтворення, дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної доказової інформації чи висновків дослідження в відповідних процесуальних документах. Передбачуваний законом для певних випадків метод пізнання втілюється в практичній діяльності слідчого з провадження слідчої дії, а хід і результати пізнання відображаються в протоколі слідчої дії (процесуальному документі).

 Норми права, які регламентують провадження  слідчих дій, являють собою певну  модель діяльності слідчого і несуть у собі конструктивні засади. Вони створюють правовий інститут – слідчу дію. Виступаючи як пізнавально-засвідчувальна дія, слідча дія одночасно є також і актом застосування права і в силу цього являє собою певну систему правовідносин.

 Інститут слідчої дії – це система правових приписів, що визначають: сферу й об'єкт слідчої дії, його мету і завдання; підстави проведення; коло учасників та їх правовий статус; механізм реалізації ними своїх прав і обов'язків; порядок здійснення і правила провадження пізнавально-засвідчувальних дій; способи і форми їх фіксації; гарантії захисту прав і свобод людини, заходи та межі примусу і відповідальності, які застосовуються у разі невиконання положень закону.

 Кожна слідча дія є не тільки засобом  пізнання, засобом збирання, дослідження та перевірки доказів, а й виступає як акт правозастосовної діяльності. Тому інститут слідчої дії має встановлювати певну систему гарантій як встановлення істини, так і забезпечення прав і свобод людини.

 Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

 Об'єктом  дослідження даної курсової роботи є кримінально-процесуальне законодавство  України.

 Предметом дослідження – проведення слідчих  дій.

 Метою курсової роботи є дослідження проведення слідчих дій.

 Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:

• дослідити поняття і значення слідчих дій;
• охарактеризувати класифікацію слідчих дій у кримінальному процесі;
• визначити загальнообов'язкові умови та процесуальний порядок проведення слідчих дій.

 

 Розділ1. Визначення поняття слідчої дії у чинному кримінально-процесуальному законодавстві 

 1.1. Зміст слідчих дій

 Основним  змістом процесуальної діяльності є встановлення об’єктивної істини, а основним засобом отримання  і перевірки доказів є слідчі дії.  
На даному етапі розвитку правової науки в Україні, актуальною є проблема визначення змісту поняття „слідча дія” як такого, з’ясування сутності всіх її різновидів як з точки зору наукового обґрунтування, так і з метою подолання прогалин у законодавстві та задоволення потреб слідчої практики. Варто зазначити, що особливу актуальність дана проблема набула на сьогоднішньому етапі кримінально-процесуальної законотворчості, оскільки наша держава знаходиться на межі вирішення важливого завдання – прийняття нового КПК України.

 У кримінальному  процесі на поняття слідчих дій  висловлені різні погляди. Одні автори розглядають це поняття в широкому змісті, вважаючи, що під слідчими діями  можна розуміти всі процесуальні дії, які проводить слідчий . Якщо так, до слідчих дій відносяться, зокрема, порушення кримінальної справи, притягнення особи як обвинувачуваного і т.п. Тому такий погляд піддано справедливій критиці. У вітчизняній криміналістиці переважна більшість науковців використовує термін «слідча дія» у більш вузькому розумінні, вважаючи, що будь-яка слідча дія є процесуальною, однак не кожна процесуальна дія є слідчою. Ряд авторів уважають слідчими ті процесуальні дії, за допомогою яких виявляються, закріплюються й перевіряються докази . У цьому визначенні, з одного боку, підкреслюється специфічна спрямованість слідчої дії на збирання доказів, однак з іншого - не проводиться розмежування слідчих і інших процесуальних дій як способів збирання доказів.

 Іншими  авторами слідча дія визначається як найважливіший елемент процесуальної  діяльності слідчого, який має пізнавальну й засвідчуючу сторони, як свого роду детально регламентовані законом процесуальні засоби отримання й перевірки доказів .

 Однак, далеко не кожна слідча дія може служити засобом збирання доказів. Так, накладення арешту на майно не містить у своїй структурі пізнавальних операцій і з цієї причини не може вважатися способом одержання доказів. Слідча дія в кримінальному судочинстві виконує активну пізнавальну функцію, забезпечуючи перетворення доказів-слідів у докази в процесуальному розумінні .

 Однак, не тільки слідча, але й інша процесуальна дія може бути спрямоване на одержання  доказів. Саме детальна регламентації  законом процесуальних дій, безпосередньо  спрямованих на збирання доказів, дозволяє називати їх слідчими, тому що, якщо «інші процесуальні дії», спрямовані на збирання доказів, детально регламентувати в законі, то вони перейдуть у розряд слідчих.

 Інші  науковці визначають слідчу дію як вид пізнавальної діяльності слідчого й інших уповноважених законом  осіб, здійснюваної в стадії досудового розслідування й при розслідуванні за нововиявленими обставинами, відповідно до регламентованого кримінально-процесуальним правом порядком виявлення, дослідження, фіксації й вилучення доказів. Із цього визначення виділяють три ознаки слідчих дій, які відрізняють їх від «інших процесуальних дій»: 1) пізнавальний характер; 2) проведення їх у стадії розслідування й при розслідуванні за нововиявленими обставинами; 3) процесуальна регламентація, яка визначає порядок виявлення, дослідження, фіксації й вилучення доказів. Друга й третя ознаки не специфічні для слідчих дій, а властиві всій процесуальній діяльності слідчого. Що ж стосується пізнавальної спрямованості, то вона характерна не тільки для слідчих дій, але й для інших способів збирання доказів .

 Що  ж до думки про те, що процесуальна регламентація це ознака, не специфічна для слідчих дій, то тут необхідно  звернути увагу на таке. Будь-яка  процесуальна діяльність слідчого є  такою саме тому, що вона регламентована нормами карно-процесуального права. Не кожна процесуальна діяльність слідчого спрямована на збирання доказів. Процесуальна діяльність, спрямована на збирання доказів, здійснюється у двох формах: проведення слідчих дій і проведення інших процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів.

 Отже, і слідчі дії, і інші процесуальні дії по збиранню доказів, зазначені  в законі, але мають різну ступінь  правової регламентації. Її детальність  і спрямованість як один з критеріїв  відмежування слідчих від інших  процесуальних дій дозволяє висловити думку про специфічність цієї ознаки для слідчої дії.

 Що  стосується ознаки проведення таких  дій в стадії досудового розслідування, то це положення потребує уточнення. Кримінально-процесуальне законодавство  майже всіх республік колишнього Радянського

 Тривалий  час наука кримінального процесу  та криміналістика потребують однозначного наукового і законодавчого визначення поняття „слідча дія”[4,121]. На це були спрямовані зусилля багатьох провідних  теоретиків, існує напрацьований  значний дослідницький матеріал, але питання залишається відкритим і актуальним. Неабияку увагу розв’язанню даної проблеми приділяють В. Т. Нор, В. П. Шибіко, Ю. Грошевий, В. Кузмічов проте комплексного дослідження інституту слідчих дій у всіх його проявах проведено не було і дане питання залишається відкритим. 
Слідчі дії, на мою думку, можна визначити так - це процесуальні дії, здійснювані для одержання доказової інформації, збирання, дослідження та перевірки доказів. Вони мають пізнавальний характер та процесуально-правову природу. Пізнавальний характер слідчих дій представлений такими прийомами як спостереження, допит, опис. А процесуально-правова природа слідчих дій полягає в детальній регламентації правил і умов їх проведення, які встановлені кримінально-процесуальним законодавством. 
Слідча дія як самостійний елемент кримінально-процесуальної діяльності має власну структуру, що складається з трьох основних елементів: процесуальних, тактичних та етичних. Лише у їх сукупності, взаємозв’язку та взаємозалежності повністю функціонує слідча дія [3,85]. 
Процесуальна характеристика слідчої дії складає її правову основу, забезпечує законність провадження останньої, процесуальний порядок її здійснення та фіксації отриманих результатів. Закріплення і регламентація слідчої дії в КПК України – обов’язкова умова її проведення. 
Тактичний елемент слідчої дії забезпечує можливість отримання об’єктивної, повної і достовірної доказової інформації, діючи при цьому в межах, визначених кримінально-процесуальним законом. Тактична характеристика є досить непростою, оскільки складається з тактичних прийомів, рекомендацій, що ґрунтується не лише на нормах кримінально-процесуального законодавства, а й широко використовуються дані психології, логіки, фізіології та інших наук, досягнення яких дозволяють виробити тактику проведення слідчих дій. Особливістю тактичних прийомів є те, що вони залежать від конкретної ситуації, особливостей кримінальної справи і за своєю сутністю тактика конкретна та індивідуальна у кожному випадку. 
Етична або моральна характеристика слідчої дії визначається з точки зору дотримання прав і свобод громадян, поваги до їх гідності. Етичне регулювання вказаних дій пов’язане з процесуальною регламентацією, оскільки норми КПК відображають також моральну сторону провадження слідчих дій.

   Також не менш важливим елементом у здійсненні процесу розслідування виступають організаційні дії слідчого. Даний аспект діяльності слідчого знаходить вираження у різноманітних формах: 1) це – організаційні дії слідчого, які забезпечують ефективність процесу розслідування загалом; 2) організаційні заходи, які забезпечують ефективність вирішення одного чи декількох завдань розслідування; 3) організаційні дії, які забезпечують ефективність окремих дій слідчого, тобто дії з організації окремої слідчої дії. 
Враховуючи вимоги законодавства та наукові дослідження у даному напрямі, є потреба виділити наступні відмінні ознаки слідчих дій від інших дій процесуального і не процесуального характеру, які здійснюються в процесі розслідування злочину: передбачені кримінально-процесуальним законодавством; безпосереднім призначенням є направлення на збирання, перевірку та оцінку доказів; крім винятків, зазначених у КПК України, можуть бути застосовані після порушення кримінальної справи; підлягають єдиним правилам та вимогам до фіксації ходу слідчої дії та закріплення отриманих результатів; дозволяють об’єктивно фіксувати хід проведеної дії та її результати.

   Отже, слідчі дії — це передбачена  кримінально-процесуальним законом  сукупність операцій, що забезпечується  державним примусом і прийомами, які здійснюються при розслідуванні злочинів для виявлення, фіксування і перевірок фактичних даних, що мають значення доказів по кримінальній справі [2,562].

 

 1.2 Класифікація слідчих дій у кримінальному процесі

 

 Для інституту слідчих дій характерна наявність системи загальних норм, які застосовуються при провадженні кожної слідчої дії або окремої групи таких, що дозволяє законодавцю при регламентації певної слідчої дії обмежуватися оглядом та регулюванням лише окремих аспектів, які визначають його специфіку.

 Кримінально-процесуальний  закон передбачає та регламентує  проведення таких слідчих дій:

• огляд (місця події, предметів, документів, місцевості, приміщень, трупа);
• освідування;
• обшук (обшук житлових приміщень та інших приватних володінь, обшук службових та інших приміщень, обшук особи);
• виїмка (предметів, документів);
• виїмка поштово-телеграфної кореспонденції;
• зняття інформації з каналів зв'язку;
• накладення арешту на майно;
• накладення арешту на вклади;
• затримання підозрюваного;
• відтворення обстановки та обставин події злочину;
• допит (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта);
• очна ставка;
• впізнання;
• ексгумація трупа;
• отримання зразків для порівняльного дослідження;
• призначення та провадження експертизи .