Глобалізація як передумова міжнародного менеджменту

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ТЕХНОЛОГІЙ ТА

ДИЗАЙНУ

Кафедра менеджменту 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

на тему:

«Глобалізація як передумова міжнародного менеджменту»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: ст. гр. ІОмг - 1- 09

Вітрик Ю.Д.

Перевірив:

д.е.н., проф. Гончаров Ю.В.

 

 

 

 

КИЇВ ∙ 2013

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………..	3
Розділ 1. Глобалізація як закономірний процес світогосподарського розвитку………………………………….…………………………………	5
1.1. Глобалізація: сутність та чинники…………………………………..	5
1.2. Етапи розвитку глобалізації………………………………………….	8
1.3. Глобальні проблеми: сутність, причини, ознаки…………………...	10
Розділ 2. Місце і роль України в глобалізаційних процесах сучасності…………………………………………………………………..	13
Розділ 3. Шляхи вирішення глобальних проблем в Україні…………..	18
Висновки..........................................................................................................	21
Список використаної літератури................................................................	23

 

 

ВСТУП

 

Перед людиною  відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не стане  використовувати свій розум і  свою працю на самознищення.

Володимир Вернадський

 

Актуальність  теми.  Світ на межі другого та третього тисячоліть стрімко змінюється. Новим змістом наповнюються усі сфери суспільного життя. Набуває нових рис увесь усталений, звичний порядок планетарного життя, перебудовується його устрій. Людство перебуває на порозі нової історичної епохи, найважливішою ознакою якої є стрімке наростання процесів світової глобалізації. [16]

Глобалізація сьогодні є  реальним аспектом сучасної світової системи, однією з найбільш впливових  сил, що визначають подальший хід  розвитку нашої планети. Вона зачіпає  всі області громадського життя, включаючи економіку, політику, соціальну  сферу, культуру, екологію і т.д. [13]

Глобалізація за останні  роки стає одним із найбільш популярних понять у різних сферах наукового  знання, проте єдиної концептуальної системи поглядів щодо розуміння  його сутності та характеру впливу й досі не сформувалось. [5]

Оскільки, сьогодні глобалізація як достатньо нове та не досить вивчене явище привносить у світ більше викликів та небезпек, ніж перева, це питання є актуальним для вивчення.

Мета  і завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження теоретичних аспектів процесу глобалізації, та безпосередній вплив цього явища на прикладі національної економіки України.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

- осмислення глобалізації  як об’єктивного суспільного  процесу загальнопланетарного масштабу, який потребує вироблення нових  теоретико-концептуальних та методологічних підходів аналізу: нових феноменів інтеграції, інформатизації, універсалізації, прискорення та поглиблення всіх процесів, які направлені на реалізацію програми економічних перетворень;

- розгляд економічних,  політичних, соціальних, культурних  причин глобалізації, що спричинює появленню складних і суперечливих явищ, викликаних цивілізаційними та формаційними протиріччями; розриву між рівнем сучасних проблем та рівнем свідомості населення, недостатнього для вирішення складних питань сучасності – євроатлантичної інтеграції;

- розкриття процесів інноваційного  розвитку, який відкриває націям (народам) нові можливості для  новаторства і підприємництва, сприяє  економічному зростанню, соціальному  добробуту, покращеннюякості життя громадян України, адже тільки довгострокове економічне зростання покращить добробут громадян, дасть країні кошти на освіту, охорону здоров’я і пенсії.

Предметом дослідження був процес світової глобалізації, його сутність та особливості для України.

Об’єктом дослідження були наслідки світової глобалізації для України та основні напрями формування стратегії розвитку національної економіки України.

 

РОЗДІЛ 1. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ЗАКОНОМІРНИЙ ПРОЦЕС СВІТОГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ

 

 

1.1. Глобалізація: сутність та чинники

 

Сутнісною ознакою сучасного  світогосподарського розвитку є глобалізація.

Глобалізація (від фр. global - планетарний, всеосяжний) - всеохопний процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків і взаємозалежностей. [7]

Глобалізація - це посилення взаємозалежності національних економік, переплетення соціально-економічних процесів, що відбуваються в різноманітних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності. [13]

Поняття "глобалізація" увійшло в науковий обіг у 80-ті роки XX ст. як відображення фундаментальних  перетворень сучасної світової економіки, зумовлених посиленням дії загальноцивілізаційних законів та закономірностей, які охоплюють усі сфери суспільного життя й формують постіндустріальну світову цивілізацію.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності техніко-технологічних, соціально-економічних, політичних, морально-етичних  і культурних факторів. Їх види можна переглянути на рисунку 1.1.

Форми вияву глобалізації:

- становлення загальнопланетарного  науково-інформаційного простору, глобальної  інформаційної інфраструктури, мережевих  інформаційних технологій, світової  комунікаційної системи та технологічних  макросистем у сфері виробництва!  транспорту і зв'язку;

- інтенсифікація міжнародних  трансакцій, розвиток електронної  комерції, становлення ринків робочої  сили, товарів, інформаційних технологій  на основі поступового зняття бар'єрів у торгівлі, підписання багатосторонніх торговельних угод тощо;

 

Рис.1.1. Фактори глобалізації [7]

 

- бурхливе зростання світового фінансового ринку, який функціонує в режимі реального часу на основі поєднання ринкових і мережевих комп'ютерно-комунікаційних технологій;

- різке збільшення обсягів і швидкості переміщення капіталів; інтенсифікація глобальних фінансових операцій.

Характерною ознакою глобалізації стала фінансова революція, пов'язана  з еквітизаціао світової екокоміки (від англ. equities - звичайні акції) на основі:

- розширення глобальної фондової капіталізації;

- зростання відкритості  та взаємозалежності економік, господарсько-технологічне  зближення країн, інтенсифікація  регіональних інтеграційних процесів, розвиток міжконтинентальної інтеграції  тощо;

- становлення єдиного  світового виробництва на основі  розміщення складових виробничо-збутового  процесу в різних країнах та  інтенсифікації планетарної діяльності  глобальних господарських комплексів (мультинаціональних компаній, багатопро-фільних транснаціональних корпорацій, транснаціональних банків, їх об'єднань тощо);

- виникнення нових глобальних  економічних суб'єктів (транснаціональних  корпорацій, регіональних об'єднань, міжнародних організацій, містмегалолісів, неурядових організацій, громадських рухів, світових фінансових центрів, інтеграційних угруповань, спілок видатних особистостей) та нових форм ринкової поведінки (глобальних стратегій, нових методів конкурентної боротьби, глобальних мереж, об'єднань, поглинань, стратегічних альянсів);

- міжнародний рух циклічних  коливань економіки, біржових, валютних, фінансових криз; зближення процентних  ставок, внутрішніх і "світлих"  цін тощо;

- уніфікація ведення бізнесу,  втілення "мережевої логіки" взаємовідносин  у світовому масштабі, реструктуризація  діяльності фірм на основі  гнучкого мережевого принципу;

- формування нової системи  глобального управління; зростання  кількості наднаціональних структур  регулювання світового господарства, міжурядових і неурядових міжнародних  організацій;

- інформаційно-культурне зближення народів, поширення єдиних стандартів життя, уніфікація уподобань, цінностей, принципів і норм поведінки, універсалізація культури тощо;

- сформування специфічних  інтересів І нових суперечностей,  порушення рівноваги світової  екосистеми ізагострення глобальних проблем.

 

1.2. Етапи розвитку  глобалізації

 

У сучасній науковій літературі виокремились два основні підходи  до визначення хронологічних меж  глобалізації,

Представники першого (широкого) підходу трактують глобалізацію як тривалий історичний процес поетапного формування загальнопланетарної цілісності, який су проваджував увесь процес цивілізаційного розвитку або ж  розпочався приблизно 100 років тому у зв'язку з інтенсифікацією зовнішньоекономічних відносин. Так, фахівці Світового  банку виокремлюють три хвилі  глобалізації:

- перша хвиля (1870-1914 рр.), яка досі не перевершена, оскільки  частка міжнародної торгівлі  у валовому світовому доході  за цей період зросла у два  рази, кумулятивний обсяг інвестицій  у країни, що розвиваються, досягнув 32 %, водночас міграція охопила  10 % населення;

- друга хвиля (1950-1970 рр.) пов'язана з відновленням рівня  міжнародних зв'язків до попереднього  стану після руйнації у двох  світових війнах. За цей період  частка обсягу світової торгівлі  у світовому ВВП досягнула  рівня 1913 р., кумулятивний обсяг  інвестицій у країни, що розвиваються, становив 11 %;

- третя хвиля (починаючи  з 1970р.) започаткована потужним  розвитком сучасних інформаційних  і транспортних технологій. У  1998 р. кумулятивний обсяг інвестицій  у країни, що розвиваються, досягнув 22 %.

На думку багатьох дослідників, довгостроковий процес розвитку глобалізації має циклічно-хвильову природу, пов'язану  з періодичними піднесеннями та спадами  інтеграційних процесів. При цьому  глобалізаційні хвилі, які включають інтеграційні (зближення, взаємодії, взаємопереплетення і взаємопроникнення) та диференційні (примноження багатоманітності, урізноманітнення, плюралізації) процеси, уможливлюють оновлення форм, змісту та механізмів глобалізації, не впливаючи на її поступальний розвиток. Згідно із зазначеним підходом розрізняють такі цикли глобалізації:

I. Античний цикл (VIIIст. дон. е. - П ст. н. е.), який включає:

- хвилю диференціації  (VIII-IV ст. до н.е.);

- хвилю інтеграції (III ст. до н.е. - П ст н.е.).

II. Середньовічний цикл (III-XIII ст. н. е.), який включає: -хвилю диференціації (III-УП ст. н. е.);

- хвилю інтеграції (VIII-XIII ст. н. е.).

Ш. Цикл Нового часу (XIV-XXI ст.), який включає:

- хвилю диференціації  (XIV-XVIII ст.);

- хвилю інтеграції (XIX-XXI ст.).

У межах цього підходу  є й інші варіанти періодизації процесу  глобалізації. Так, деякі дослідники виокремлюють:

- колоніальну глобалізацію  як наслідок великих географічних  відкриттів XV-XVI ст.;

- повільну еволюційну  глобалізацію, яка тривала до  кінця XIX ст.;

- прискорену глобалізацію XX ст.

Є також підхід, згідно з  яким процес глобалізації поділяють  на такі етапи:

- повільну глобалізацію (до початку епохи великих географічних  відкриттів);

- структурну глобалізацію, пов'язану з переділом світу  й утворенням протилежно спрямованих  економічних систем (середина XIX - 80-ті  роки XX ст.);

- послідовну глобалізацію (сучасний етап).

Представники другого (вужчого) підходу розглядають глобалізацію як новітній процес, який бере початок  у XX ст. (останній чверті XX ст.), хоча і  є органічно пов'язаним із загальнішим  прогресом інтернаціоналізації. Аргументуючи свою думку, прихильники зазначеного  підходу звертають увагу на такі риси:

- до XX ст. міжнародна економіка  ґрунтувалася на відносинах між  країнами, водночас світова економіка  XX ст. спирається на мережу зв'язків,  які пронизують господарства  окремих країн;