Управління виробництвом продукції рослиннцтва

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА 4

1.1 Загальні основи процесу управління виробництвом продукції рослинництва 4

1.2 Процес організації виробництва продукції рослинництва 16

1.3 Механізм оперативного управління виробництвом продукції рослинництва 21

2 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА 28

2.1 Основні напрямки удосконалення управління виробництвом продукції рослинництва 28

2.2 Напрямки удосконалення управління виробництвом продукції рослинництва з використанням інформаційно-керуючих засобів 32

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Рослинництво  є одна із важливих аграрних галузей  продукції, яка визначає міжгалузеві пропозиції не тільки в аграрному секторі економіки, а й у народному господарстві країни в цілому. За сучасних умов рослинницька продукція є основним джерелом грошових надходжень.

Управління  виробництвом сільськогосподарської  продукції, зокрема продукції рослинництва, має певні особливості. Річний виробничий цикл складається тут з безлічі технологічних комплексів, здійснюваних на великих площах і за допомогою різноманітних знарядь праці. Потрібно враховувати природні закономірності і часто мінливу метеорологічну обстановку.

В сучасних умовах організаційної перебудови сільськогосподарських  підприємств, переходу до ринкових відносин особливого значення набувають питання ефективної системи управління виробництвом як засобу конкурентоспроможності різних організаційно-правових форм господарювання.

В економічній  літературі питання управління виробництвом продукції рослинництва, знайшло відображення в працях вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: Саблука П.Т., Бойка В.І., Тихоненка В.Р., Верницького М., Кучера С. В., Мальцева О.В., Лузана Ю.Я. та інших.

Метою курсової роботи є дослідження механізму управління виробництвом продукції рослинництва.

Предметом дослідження  виступають відносини, що виникають  під час управління виробництвом продукції рослинництва у внутрішньому та зовнішньому середовищі агропромислового підприємства.

Об’єктом дослідження є механізм управління виробництвом продукції рослинництва на підприємствах агрокомплексу.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

 

1.1 Загальні основи процесу управління виробництвом продукції рослинництва

 

Задачі, форми  і методи управління господарством  залежать від того, у чиїх руках  знаходяться засоби виробництва  й у яких цілях вони використовуються У сучасних умовах внутрігосподарське управління покликано забезпечити  неухильне підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, збільшення його внеску в створення  міцних взаємозв'язків у системі  АПК.

У широкому змісті проблема управління виробництвом у  підприємствах АПК охоплює всі  основні ланки системи заходів  впливу на розвиток господарства, забезпечення його високої ефективності. Важливе  місце належить правильній організаційній структурі господарства й апарата  керування, удосконалюванню методів  його роботи, підвищенню ролі трудових колективів в управлінні виробництвом.

У числі основних функцій управління стосовно сільськогосподарських  підприємств слід зазначити: загальне (лінійне) керівництво; підбір, розміщення і підвищення культурно-технічного рівня кадрів; планування виробничої, господарської і фінансової діяльності; технологічне керівництво, впровадження у виробництво досягнень науки  і передової практики; оперативне управління виробництвом й контроль якості сільськогосподарських робіт  та виробленої продукції; організацію, нормування й оплату праці; матеріально-технічне постачання і виробничо-технічне обслуговування; організацію збуту сільськогосподарської  й іншої виробленої продукції; облік  виробництва і фінансової діяльності; охорону праці, поліпшення культурно-побутових  умов і відпочинку працівників.

Під впливом  вимог життя, особливо у зв'язку з  прискоренням науково-технічного прогресу і подальшим поділом праці, , у  сільськогосподарському виробництві  виникають нові функції управління, наприклад по охороні природи, організації  науково-дослідних робіт, міжгосподарської кооперації й ін. Функціям управління відповідають структурні підрозділи апарату  управління, а також персонально  відповідальні працівники.

Апарат управління покликаний оперативно керувати процесом виробництва на всіх його стадіях, керувати людьми, зайнятими в цьому процесі, щоб забезпечити планомірну діяльність господарств, успішне виконання  встановлених планів розвитку виробництва. Побудова апарату управління знаходиться  в безпосередньому зв'язку з організаційно-виробничою структурою господарства. У залежності від складу і розміру сільськогосподарських  галузей і їхнього розміщення у господарстві, ступеня самостійності  і характеру зв'язку між собою  в процесі виробництва будується  й управлінський апарат, визначаються його функції, підпорядкованість і  взаємозв'язки внутрішньогосподарських  підрозділів.

Дуже важливо  максимально наблизити управління до виробництва, виключити зайві  ступені в побудові управлінського апарату, забезпечити високу оперативність  і економічність його роботи. Організація  управління повинна відповідати  задачам підвищення особистої відповідальності працівників за доручену справу, сприяти  залученню до управління широких  мас працівників. Чітке визначення функції кожної ланки управління повинно поєднуватися з раціональною централізацією виконання таких  функцій управління, як планування, облік і фінансова діяльність, постачання і збут продукції, робота з кадрами (їхнє комплектування, підготовка і підвищення кваліфікації), діловодство.

Слід зазначити  також велике значення раціональних форм організації праці, що дозволяють більш ефективно використовувати  сучасну техніку і трудові  ресурси.

 

Правильна організація  керування вимагає чіткого розмежування прав і обов'язків керівників і  фахівців. У цих цілях розробляються  і застосовуються посадові інструкції і положення (наприклад, про головного  агронома господарства, головному зоотехніку, головному інженеру-механіку, начальнику цеху, що керує відділенням, про старших  фахівців, бригадирів і т.д. ). Ці положення  визначають і розмежовують функції  кожного працівника, підвищують його відповідальність за виконання покладених обов'язків.

Можна виділити чотири загальних взаємозалежних елементи, що характеризують утримання управлінської  діяльності:

• одержання й обробка інформації, необхідної для ухвалення управлінського рішення;
• вироблення й ухвалення рішення;
• доведення його до виконавців і організаційного впливу з метою забезпечити реалізацію прийнятого рішення;
• контроль за виконанням.

Конкретні форми  реалізації кожного з цих елементів  залежать від рівня керування, характеру  розв'язуваних задач, організаційної структури  апарата керування. При всіх умовах необхідно забезпечити: по-перше, своєчасне  надходження достовірної інформації про хід і результати виробництва; по-друге, кваліфікований розгляд інформації, що надходить, і прийняття відповідних  рішень, спрямованих на забезпечення нормального ходу виробництва, усунення виявлених недоліків; по-третє, ефективний вплив на хід виробництва, віддача  необхідних розпоряджень, проведення консультацій, перевірка на місці  і т.д..

У рішенні  цих задач велике значення має  добре організована, налагоджена  диспетчерська служба, що звільняє керівників і фахівців від непродуктивних витрат робочого часу на збір інформації і дає можливість оперативного прийняття  рішень. Відвідування бригад і ферм керівниками і фахівцями при  налагодженій диспетчерській службі здобувають цілеспрямований характер і дають  найкращі результати. Диспетчерська  служба полегшує й удосконалює керування господарством. На неї покладається обов'язок підтримувати постійний оперативний зв'язок із усіма виробничими підрозділами й об'єктами, надавати їм необхідну допомогу.

У цих цілях  диспетчерські центри господарства а) приймають і обробляють оперативні зведення про хід робіт і інформують про їх керівників господарства; б) доводять до виконавців оперативні плани, завдання, вказівки і розпорядження  керівників господарства і контролюють  їхнє виконання; в) здійснюють, зокрема, контроль за ходом польових робіт, за своєчасним виконанням графіка технічних  відходів і ремонту сільськогосподарської  техніки і правильним її використанням; г) беруть участь у складанні оперативних  планів і завдань, в аналізі стану  виробництва і витрат на виконувані роботи.

Апарат керування  господарством повинний бути економічним, без надмірностей. Підвищенню продуктивності управлінської праці сприяє використання засобів сучасної організаційної техніки  і застосування механізованих обчислювальних засобів, комп’ютеризація внутрішньогосподарських  підрозділів.

В ринкових умовах, не залежно від форм власності, як показує передовий досвід, найбільш ефективною первинною організаційною формою управління є бригада або  ланка.

Бригади комплектуються, як правило, за виробничим принципом. При  закріпленні працівників за бригадою необхідно встановити, скільки і  яких працівників по спеціальностях потрібно у бригаді, виходячи з її виробничого напряму.

До списку членів бригади заносять лише тих  працівників, які повинні постійно працювати у ній.

При плануванні сільськогосподарських робіт необхідно  продумано розставити людей, машини, транспортні і матеріальні засоби відповідно до обсягу робіт, кількості  працівників, закріплених машин  та знарядь, продуктивної і робочої  худоби.

Крім постійного складу працівників, виробнича бригада  повинна мати також постійну земельну ділянку - сівозміну -і засоби виробництва. Це зобов'язує членів бригади дбати  про підвищення родючості ґрунту, внесення більшої кількості добрив, кращий обробіток землі, усунення знеосібки  у використанні землі і засобів  виробництва і посилює матеріальну  заінтересованість працівників  у зростанні врожайності сільськогосподарських  культур.

Всі бригади  в господарствах прийнято класифікувати  за такими ознаками: склад продукції  та технологія її виробництва і форма  організації використання техніки. Залежно від складу продукції  і технології її виробництва, а також  від зональних особливостей і  виробничих умов найбільш поширеними в рослинництві є такі види бригад:

• спеціалізовані (галузеві) бригади - рільничі, овочівницькі, садівницькі, виноградарські та інші, в яких група працівників зайнята виробництвом одного або кількох однорідних продуктів у межах однієї галузі. За ними закріплюють сівозміни або площі плодоягідних насаджень, необхідні будівлі та інші засоби виробництва;
• рослинницькі бригади - виробляють різні види продукції кількох рослинницьких галузей. Крім польових культур, вони можуть вирощувати також овочеві і плодоягідні культури. За рослинницькими бригадами закріплюють сівозміни, а якщо вони вирощують плоди і ягоди, то й плодоягідні насадження, необхідні будівлі та інші засоби виробництва;
• комплексні бригади - під єдиним керівництвом обслуговують кілька рослинницьких і тваринницьких галузей.

Важливим  елементом правильної організації  виробництвом є раціональний розмір бригади. На розміри бригад впливають  багато факторів: виробничий напрям і  спеціалізація господарства; рівень механізації, технологія та організація  праці; природні умови (рельєф місцевості, ступінь залісення, розміри і  конфігурація земельних ділянок  тощо); розташування населених пунктів; рівень підготовки керівників бригад; кваліфікація працівників та інші фактори.

При визначенні в рослинництві складу бригади за чисельністю працівників і кількістю  машин слід виходити з розмірів і  структури посівної площі та рівня  механізації. Для практичних розрахунків  розміру бригади за чисельністю  працівників можуть бути використані  примірні норми навантаження площі  посіву та плодово-ягідних культур  на працівника (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1 - Навантаження посівів чи оброблюваної площі на працівника, га

 

Культури	На неполивних землях	На зрошуваних землях
Озимі зернові	35	26
Ярі зернові колосові	50	35
Кукурудза на зерно	25	12
Зернобобові (горох)	41	30
Просо	40	28
Соняшник	23	-
Картопля	6	3
Баштанні продовольчі	8	-
Цукрові буряки	6,7	4,6
Кормові корнеплоди	6,5	3,8
Кукурудза на силос	25	10
Озимі на зелений корм	40	28
Кукурудза післяжнивна	45	15 '
Багаторічні трави минулих років	44	21
Сади зерняткові:
плодоносні	3	2
вступаючі в плодоношення	5	4
молоді насадження	12	10
Сади кісточкові:
плодоносні	2	1,8
вступаючі в плодоношення	' 3	2,5
молоді насадження	8	6
Смородина, аґрус, малина
плодоносні	1,5	2
молоді насадження	3	2,5