Стилістично марковані конструкції з tener та їх відтворення у перекладі

                                                       ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………......3-6

I.ШИРОКОЗНАЧНІСТЬ ДІЄСЛОВА TENER ЯК ПРОБЛЕМА ІСПАНСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ…………………………………….......7-24

1.1 Перекладознавчі аспекти вивчення широкозначних слів………. ...7-14

1.2 Порівняльний аналіз  структури значень дієслів tener та мати….. 14-20

1.3Засоби вираження позесивного значення в українській мові як цільовій…………………………………………………………………...20-22

Висновки до 1 розділу…………………………………………………...23-24

II.ВІДТВОРЕННЯ ДІЄСЛОВА ШИРОКОЇ СЕМАНТИКИ TENER В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ РОМАНІВ К. Х. СЕЛИ …………… 25-45

2.1 Семантика позесивності  та її відображення в перекладі…………. 25-28

2.2 Шляхи передачі в перекладі значення «відчуття, стан»………….. 29-34

2.3Відтворення в перекладі  граматикалізованих конструкцій з дієсловом tener………………………………………………………………………. 34-39

2.4Стилістично марковані  конструкції з tener та їх відтворення у перекладі………………………………………………………………….  39-42

Висновки до 2 розділу…………………………………………………... 43-45

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...  46-48

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ ЕМПІРИЧНОГО МАТЕРІАЛУ……………………………………………………………..  49-55

RESUMEN………………………………………………………………..  56-60

 

 

 

 

 

 

 

    ВСТУП

 

Сучасна епоха  – епоха семантики, час підвищеного  інтересу до вивчення значень слів, адже мова є засобом кодування і декодування певної інформації [37, c.123]. За словами Л.Л. Нелюбіна « адекватний та повноцінний переклад зумовлює правильну, точну та повну передачу особливостей та змісту тексту оригіналу в його мовній формі , враховуючи всі особливості структури, стилю, лексики та граматики, в співвідношенні з правильністю мови на яку перекладають. З метою подальшого розвитку питань перекладу та покращення якості перекладання літератури, дослідження слів широкої семантики є особливо важливим та необхідним» [32,c. 17].

Можна вказати, що розгляд проблеми слів широкої семантики почалося в 50-тих роках, коли вперше було виділено дане явище в російській лінгвістичній літературі (Амосова [4], Беляевская [7], Гак [14,15]). В той же час існує досить невелика кількість робіт, в яких розглядається це явище, особливо що стосується категорії дієслова на матеріалі української та іспанської мов, отож залишається чимало питань, які потребують вирішення. Явище широкозначності вивчається і в перекладознавстві. У дослідженнях розглядалися проблеми функціонування слів широкої семантики при створенні його смислової структури (Черняховская [43], Шиянова [45]), вплив контексту на формування нових значень слів, типи трансформацій і їхня роль у передачі значення того чи іншого слова широкого значення при перекладі, а також питання про те, які частини мови більше піддаються розширенню свого значення (Яровенко [46], Димова [18], Николаевская [33]). На сьогоднішній день широка семантика досліджувалася на матеріалі інших мов (французька, англійська, російська, німецька), розглядалися особливості перекладу широкозначності таких частин мови, як займенник, іменник. В контексті конкретних жанрів та стилів переклад дієслів широкої семантики, аналізувався на матеріалі науково-технічних текстів, де в основному увага приділяється термінології та особливостям спеціальної наукової мови (Загородняя [19], Димова [18], Яровенко [46]). Слід зазначити, однак, що перекладу дієслів широкої семантики в художніх текстах, особливої уваги не приділялося.

Актуальність даної бакалаврської роботи полягає у підвищеному інтересі до проблематики перекладу слів широкої семантики, і, зокрема, дієслів чия особлива роль у структуруванні речення зумовлює важливість вивчення цього аспекту з точки зору досягнення адекватності перекладу. На сьогоднішній день широкозначність дієслів детально розглядалася в англійській, французькій та інших мовах (Ленца [28,29], Димова [18]). Тому, оскільки дієслово є одною із головних частин мови, виникає інтерес до його дослідження з точки зору широкозначності.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в іспансько-українському перекладі існує небагато досліджень слів широкої семантики. Наше дослідження присвячене одному з найбільш вживаних широкозначних дієслів іспанської мови та опису шляхів його відтворення в українському перекладі.

Об'єктом даного дослідження є вживання дієслова широкої семантики tener в іспаномовних текстах та його функціональних корелятів в українських перекладах.

Предметом даної роботи є визначення закономірностей відтворення в українському художньому перекладі семантики та функції іспанського дієслова tener.

Мета бакалаврської роботи полягає у тому, щоб виявити специфіку функціонування одного з найбільш вживаних широкозначних дієслів іспанської мови tener та описати шляхи його відтворення українською мовою у перекладі на матеріалі творів Каміло Хосе Сели. Її реалізація передбачає вирішення наступних завдань:

1) проаналізувати проблематику перекладу слів широкої семантики, зокрема дієслів, з'ясувати підходи до їх вивчення, що вже існують в перекладознавчій науці;

2) визначити  спільні та відмінні риси дієслова tener та його українського корелята мати;

3) визначити закономірності перекладу дієслова широкої семантики tener українською мовою.

Матеріал та методи дослідження. Для досягнення поставлених цілей, була проведена суцільна вибірка речень з дієсловом tener з творів Каміло Хосе Сели “La colmena” [52], “La familia de Pascual Duarte”[51] та їх перекладів, виконаних П. Сокольським [53] та С. Борщевським [54,55]. Методи наукового аналізу обумовлені конкретними завданнями даного дослідження. Таким чином, основними методами є описовий та зіставний. Зіставний метод використовується при дослідженні оригіналів та перекладів. В бакалаврській роботі також було використано метод кількісних підрахунків, компонентного аналізу, контекстуального та стилістичного аналізів порівняння кількох перекладів одного твору.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані результати можна застосовувати в курсах теорії та практики перекладу, порівняльної граматики іспанської та української мови, у викладанні іспанської мови як іноземної, для майбутніх перекладачів. Отримані результати можна використовувати для посібників в який зазначаються особливості перекладу з іспанської мови на українську.

Структура. Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, джерел емпіричного матеріалу та лексикографічних джерел. У вступі обгрунтовується актуальність і новизна дослідження, визначаються цілі й завдання даної роботи, коротко описуються методи аналізу, вказуються джерела фактичного матеріалу, розкривається практична значущість даного дослідження. У першому розділі дається короткий огляд робіт як зарубіжних, так і вітчизняних лінгвістів та перекладознавців, в яких проводиться дослідження слів широкої семантики. У цьому розділі виявляються особливості функціонування даних лексичних одиниць у перекладі, розглядаються труднощі перекладу слів широкої семантики, порівнюється дієслово tener з його українським корелятом мати, та аналіз інших засобів вираження позесивності. У другому розділі проводиться виклад результатів аналізу особливостей відтворення дієслова широкої семантики tener на матеріалі перекладів художніх творів Каміло Хосе Сели, виявлення нових перекладацьких відповідників, відсутніх у словниках. У висновку підводяться загальні підсумки проведеного дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. ШИРОКОЗНАЧНІСТЬ ДІЄСЛОВА TENER ЯК ПРОБЛЕМА ІСПАНСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ  

 

1.1Перекладознавчі аспекти вивчення широкозначних слів.

 

Виникнення полісемії, або широкозначності, передусім як мовного явища пов'язано з рядом екстралінгвістичних чинників і, в першу чергу, з особливостями людської свідомості, властивістю якої є прагнення до пізнання і аналізу навколишньої дійсності шляхом встановлення асоціативних відносин між предметами і явищами на підставі зв'язків за подібністю чи суміжністю. З іншого боку, багато дослідників пов'язують явище полісемії з особливостями людської пам'яті, потенціал якої не є безмежним. «... Якби всі конкретні значення, які відображають конкретне мислення людини, оформлялися б настільки ж різноманітними мовними формами, свідомість не могла б вмістити їх і тим більш оперативно управляти ними », - зазначає О.Н. Васильєва [8, с.140]. В.С. Виноградов причину появи в слові нового сенсу бачить «в екстралінгвістичному імпульсі, в потребі спілкуватися, дати найменування новому об'єкту або відтінку думки» [11, с.28].

Н. Амосова вперше звертає увагу на змішування двох схожих між собою, але принципово різних лексичних явищ: дійсної багатозначності, тобто наявності в слова прямого й переносного значень, і широти значення слова. Сутність цього явища, зазначає Н. Амосова, полягає в тому, що «…деякі слова в будь-якій мові за своєю понятійною віднесеністю пов’язані з поняттям досить широкого обсягу, що має високий ступінь узагальненості, але в контексті ці слова конкретизуються таким чином, що через свою предметну віднесеність набувають більш вузького обсягу змісту» [4,с. 162].

Розглядаючи питання широкозначності в перекладі, науковці звертають увагу на взаємодію таких явищ як слово і контекст. Р. А. Будагов робить висновок, що «значення слова, яке знаходиться в системі мови, не втрачає своєї самостійності, а лише ускладнюється в результаті взаємодії зі значенням інших слів». Варто зазначити, що ступінь залежності значення лексичної одиниці від контексту в процесі її актуалізації залежить від основних її функціональних та змістовних характеристик, від семантичної насиченості. Про це свідчать в першу чергу особливості функціонування широкозначних субстантивних, ад’єктивних одиниць та дієслова. Контекст має особливе значення для семантико-граматичного функціонування широкозначного дієслова. Проблема слова і контексту показує важливість комплексного підходу до вивчення дієслів, із урахуванням взаємодії лексичного та граматичного, семантико-граматичних характеристик дієслів та особливостей їхнього синтаксичного вживання [29, с.15-17].

Якщо притримуватися думки, що зміст кожного значення слова складається із сукупності елементарних значень, семантичних ознак чи сем, тоді можна припустити, що широкозначність пов’язана з випущенням, усуненням диференційних, видових сем, нерідко необов’язкових для передачі інформації. Залишаючись після усуненням диференційних сем, архисема дозволяє слову співвідноситися з широким та різнобічним колом референтів, що є одним з основних параметрів широкозначності. Таким чином, слово набуває можливість вживатися в різноманітних контекстах. Виникає десемантизація слова і в нього з'являється службова функція, коли слово безпосередньо втрачає свій зв'язок з референтом в результаті усунення сем. Процес розширення значення слова, пов'язаний з нейтралізацією одної або кількох сем і власне таким чином появою широкого значення, що може уподібнюватися семантичному варіюванню, під яким розуміється здатність мовної одиниці в конкретних умовах контексту втрачати чи набувати будь-які семи. Ступінь семантичного варіювання слова співвідноситься із ступенем числа семантичних ознак. Виходячи з концепції Г.С Чінчлея, в тих випадках, коли в одиниці залишається мінімальна кількість сем, тоді варто говорити про мінімальне семантичне варіювання, яке межує з десемантизацією [29, с. 23-24].

Ще одну особливість широкозначності виділяють В. Плоткіна та Л. Гросул. На їхню думку, широкозначність знаходиться в прямій залежності від типологічного характеру мови [34, с. 9]. Широкозначність формується в аналітичних мовах. Адже, аналітизм мови ( прямий порядок слів у порівнянні з флективними мовами, велика типізація синтаксичних структур, свобода лексичної сполучуваності у рамках предикативного ядра в реченні, різноманітні способи вираження граматичних значень за допомогою лексичних одиниць з обов'язковою граматикалізацією останніх та інші фактори) - все це справді створює всі необхідні умови для появи та розвитку широкозначності. Аналітизм також підвищує роль широкозначних слів у функціонуванні мови, а сама їхня наявність може інтерпретуватися як істотна типологічна характеристика лексичної та граматичної системи мови [34,с. 9].

На влив типології мови на формування слів широкої семантики також вказує Р.Ніколаєвская. Цю проблему вона намагається з'ясувати у своєму дослідженні на матеріалі англійської та російської мов. Англійська мова так само як і іспанська відноситься до класу аналітичних, у таких мовах з'явилася тенденція до вираження лексичних та граматичних значень окремо. Цей принцип визначив основні морфологічні та синтаксичні особливості аналітичних мов – незмінність слова та фіксований порядок слів у реченні.

Значні зміни в граматиці відзначилися на специфіці лексичного значення. Така особливість мови аналітичного складу пов'язана з «оголенням» коренів в результаті втрачання морфологічних показників та від'єднання граматичного значення від лексичного [33,с. 83-86].

Отож, можна сказати, що спрощення морфології дало поштовх синтаксичним, словотвірним та лексичним процесам, які визначили специфіку лексичного значення англійського слова. Що ж стосується сили впливу аналітичної тенденції, то тут ми можемо виходити з того, з якою цілеспрямованістю здійснюється витіснення на другий план лексики більш «вузьконаправленої», «широкозначною». В першу чергу, це стосується дієслова. Спочатку, поняття «широка семантика» використовувалося для означення процесів граматикалізації та десемантизації, яким піддавалися слова, які мали широке значення: наприклад, дієслова «широкої семантики»: «мати»(«володіти»), «починати»(«ставати») та ін. [33,с.85-86]. Тут роль відіграє лексичний чинник, який зумовлює вибір з низки лексико-синтаксичних синонімів. Не менш важливою характеристикою відмінностей, що існують між дієсловом та синонімічною йому за значенням аналітичною структурою є розбіжності у граматичних валентностях. Дієслово має об’єктну та атрибутивну валентності: в аналітичній конструкції об’єктну валентність заміщує відповідний віддієслівний іменник, який також має об’єктну. Як правило, в конкретному контексті реалізуються не всі ці валентності. Таким є потенціал дієслівної форми та аналітичної конструкції [27,с. 114-115].

Н. Алесіна та В. Виноградов розглядать особливості перекладу  аналітичних фразеологічних одиниць з іспанської мови українською. В українському перекладі вони відтворюються або відповідною фразеологічною одиницею: decencadenar la guerra - розв’язати війну, або простим словосполученням: почати війну. Можна також за допомогою одного дієслова: echar al olvidо – забути, забувати [3,c.66-67].

В іспанській мові існує  ряд перифраз, одним з який є  перифрастична конструкція tener+participio, де дієприкметник узгоджується в роді та числі з додатком допоміжного дієслова. Н.Д. Арутюнова в своїй книзі, де досліджує труднощі перекладу з іспанської мови на російську вказує, що переклад таких конструкцій, виражається лише за допомогою особової форми дієслова. Однак, значення основного дієслова може набувати різні відтінки при перекладі. Допоміжне дієслово tener може впливати на значення основного. Оскільки українська мова та російська мають багато спільних рис, можна припустити, що подібна трансформація може мати місце в перекладі українською мовою [6,c.21].