Прогнозування банкрутства та обґрунтування резервів неплатоспроможних підприємств

Зміст

     Вступ………………………………………………………………………………4

     Розділ 1. Прогнозування банкрутства та обґрунтування резервів неплатоспроможних підприємств……………………………….…………………6

1.1.Визначення терміну……………………………………………….……..6

1.2. Види банкрутства………………………………………………………..……8

1.3. Фактори  виникнення банкрутства……………………………………………9

1.4 Система  банкрутства……………………………………………………….….11

1.5. Діагностика банкрутства……………………………………………………..12

1.6. Етапи  та процедура порушення справи про банкрутство………………..14

1.7. Визнання  боржника банкрутом та проведення  ліквідаційної процедури………………………………………………………………….………18

1.8. Визнання  боржника банкрутом та проведення  ліквідаційної процедури……………………………………………………………………..……21

      Розділ ІІ. Аналіз причин виникнення банкрутства на підприємстві……..24

2.1. Характеристика  ПСП «Маяк»………………………………………………..24

2.2. Аналіз фінансових ресурсів та структурно-динамічний аналіз майна підприємства………………………………………………………………….……26

2.3. Аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів……..29

     Розділ ІІІ. Основні заходи щодо подолання банкрутства на ПСП «Маяк»……………………………………………………………………………..41

3.1. Вибір  механізму уникнення банкрутства……………………………..……41

3.2. Обґрунтування  доцільності обраного методу  уникнення банкрутства на основі  фінансових показників…………………………………………………....44

Висновки……………………………………………………………………………51

Список використаної літератури…………………………………………………..53

Додатки………………………………………………………………………….….55

 

 

 

 

Вступ

Банкрутство – загальновідоме явище  ринкової економіки. Неодмінною умовою ефективного функціонування ринкового  механізму є усунення з ринку  підприємств-банкрутів. Але попередити кризовий стан підприємств, забезпечити  їх тривалий життєвий цикл – завдання більш складне й важливе.

З початку становлення ринкових відносин в Україні на межі банкрутства  знаходиться велика кількість підприємств, які не спроможні своєчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання перед кредиторами. В зв’язку  з прийняттям законів України  “Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом” та “Про стимулювання розвитку сільського господарства  на період 2001 – 2004 років” процес банкрутств зачепив і аграрний сектор, тому керівники і фахівці  сільськогосподарських підприємств  повинні володіти методикою діагностики  та попередження банкрутства.

Проблеми, пов’язані з механізмом банкрутства підприємств, є предметом  досліджень    таких    вітчизняних   та   зарубіжних   вчених,  як   Е.Альтман,  У.Бівер, Ю.Брігхем, І.Б.Гуськов, А.П.Ковальов, В.В.Ковальов, Т.М.Кравцова, С.В.Подзе, І.Л.Сазонець, М.М.Скворцов, Ю.В.Скрипник, О.А.Слюсаренко, О.О.Терещенко, М.І.Тітов,  О.В.Токар, В.В.Чепурко, А.В.Чупіс  та інших.

Проте в теорії і практиці організаційно-економічного механізму банкрутства підприємств  є низка не вирішених питань. Зокрема, в достатній мірі не опрацьований механізм банкрутства сільськогосподарських  підприємств, прогнозування можливого  банкрутства та показників платоспроможності, впливу рівня використання виробничих ресурсів на фінансовий стан господарюючих  суб’єктів аграрної сфери. Все це вимагає подальшого дослідження  науково-теоретичних основ формування системи банкрутства аграрних підприємств, здійснення оцінки фінансового стану  в кризових умовах та розробки основних напрямків виходу зі стану банкрутства  сільськогосподарських підприємств.

Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які  приводять до незапланованих втрат  і не досягнення необхідного фінансового  результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього питання дослідження  фінансових засад проведення санації  та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.

Теоретичне і практичне дослідження  зазначених проблем, які мають важливе  загальногосподарське значення, обумовлюють  актуальність обраної теми, її наукову  і практичну цінність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА ТА ОБҐРУНТУВАННЯ РЕЗЕРВІВ НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

1.1.Визначення терміну

 

У наш час банкрутство — це невід'ємний елемент ринкової економіки. Вперше в Україні, з прийняттям закону "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом", правове регулювання банкрутства  спрямоване на досягнення не приватного інтересу, а загальної мети —  відновлення платоспроможності  боржника і збереження суб'єкта господарської  діяльності.

У правовій термінології різних держав зустрічаються два близьких один одному за змістом поняття - «банкрутство»  та «неспроможність». В юридичній  доктрині триває обговорення питання  співвідношення цих понять. Ще в  дореволюційному праві обговорювалося це питання. Наприклад, Г.Ф.Шершеневич вважав, що банкрутство є поєднанням неспроможності та злочинних дій  незалежно від наявності причинного зв'язку між ними. Проте чіткого  розмежування цих понять у дореволюційному законодавстві не було.

В юридичній науці первісне розуміння  банкрутства або неспроможності зводилося до ототожнення з неплатоспроможністю. Що до понять "неспроможність" і "банкрутство", то вони в законодавстві переважної більшості держав вживаються як абсолютні синоніми. Аналогічною є ситуація і в Україні.

Проте російський правознавець Б. Колб запропонував розуміти під неспроможністю заявлену боржником або визнану  арбітражним судом неможливість задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та зобов’язання з виплати обов’язкових платежів, що призвело до застосування до боржника процедури зовнішнього  управління з метою відновлення  його платоспроможності, а під банкрутством – стан, що призвів до застосування до боржника процедури конкурсного  проведення процесу з метою пропорційного  задоволення вимог кредиторів у  межах наявних активів боржника. На думку українського вченого-практика В. Джуня, в Україні ці терміни вживаються як рівнозначні синоніми .  Порівняльний аналіз визначень цих термінів, що містяться у ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у ст. 209 Господарського кодексу України, у ст. 218 КК дає підстави вважати, що термін "неспроможність" вживається для характеристики фінансового стану суб’єкта підприємницької діяльності – як "боржника", так і "банкрута". Але різниця між боржником і банкрутом полягає в тому, що для визнання боржника банкрутом потрібне відповідне рішення суду. Саме тому банкрутство за своїм змістом не може бути синонімом неспроможності.

ЗУ «Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом» дає наступне визначення терміну «банкрутство»:

банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а в свою чергу

 ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності [1].

На практиці дуже часто поняття «банкрутство»  ототожнюють з поняттям «криза підприємства», вважаючи банкрутство останньою  стадією прояву фінансової кризи. Отже, економічний стан підприємств можна  умовно розділити на 2 зони: зону перебування у кризовому стані або зону економічної безпеки підприємства.

Визначаючи  банкрутство саме як кризовий стан науковці визначають на спеціальних  методах антикризового фінансового  управління. Така система повинна  складатися як на рівні підприємства так і на загальноекономічному рівневі. Відсутність та недосконалість такої  антикризової системи наразі розглядається  як одна з головних проблем українського підприємництва.

 

1.2. Види банкрутства

Поняття банкрутства характеризується різними  його видами. У законодавчій і фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства  підприємств:

1. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у силу реальних втрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, унаслідок чого воно з'являється банкрутом юридично.

2. Технічне банкрутство. Цей термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, включаючи його санування, звичайно не призводить до юридичного його банкрутства [11,ст.102].

3. Навмисне банкрутство. Воно характеризує навмисне створення (чи збільшення) керівником чи власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб; свідомо некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються в карному порядку.

4. Фіктивне банкрутство. Воно характеризує свідомо помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність з метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань чи знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку [11,ст.103].

 

1.3. Фактори виникнення банкрутства

Передумови банкрутства   можуть бути різноманітні. Вони являють собою результат взаємодії численних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Наукова спільнота виділяє безліч факторів банкрутства, які необхідно розкрити та враховувати. Їх можна класифікувати в наступний спосіб (Рис.1).

Рис.1. Фактори  виникнення банкрутства

Внутрішні фактори:

1. Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності чи неефективної інвестиційної політики.

2. Низький рівень техніки, технології й організації виробництва.

3. Зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності і як наслідок - високий рівень собівартості, збитки, "проїдання" власного капіталу.

4. Створення наднормативних залишків незавершеного будівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, готової продукції, у зв'язку з чим відбувається затоварення, сповільнюється оборотність капіталу й створюється його дефіцит. Це змушує підприємство «залазити» в борги, що може бути причиною його банкрутства.

5. Погана клієнтура підприємства, яка платить з запізненням чи не платить зовсім через банкрутство, що змушує підприємство самому залазити в борги. Так зароджується ланцюгове банкрутство.

6. Відсутність збуту через низький рівень організації маркетингової діяльності по вивченню ринків збуту продукції, формуванню портфеля замовлень, підвищенню якості і конкурентоздатності продукції, виробленню цінової політики.

7. Залучення позикових коштів в оборот підприємства на невигідних умовах, що веде до збільшення фінансових витрат, зниженню рентабельності господарської діяльності і спроможності до самофінансування.

8. Швидке  і неконтрольоване розширення  господарської діяльності, у результаті  чого запаси, витрати і дебіторська заборгованість зростають швидше обсягу продажу. Звідси з'являється потреба в залученні короткострокових позикових коштів, що можуть перевищити чисті поточні активи (власний оборотний капітал). У результаті підприємство підпадає під контроль банків і інших кредиторів і може піддатися погрозі банкрутства.

До зовнішніх факторів відносяться  наступні:

1. Економічні: кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, ріст цін на ресурси, зміну кон'юнктури ринку, неплатоспроможність і банкрутство партнерів. Однієї з причин неспроможності суб'єктів господарювання може бути неправильна фіскальна політика держави. Високий рівень оподатковування може стати не підсилу підприємству.

2. Політичні: політична нестабільність суспільства, зовнішньоекономічна політика держави, розриви економічних зв'язків, втрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недосконалість законодавства у сфері господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й інших проявів регулюючої функції держави.