Оособливості формування зовнішньоекономічних конкурентних позицій підприємств

 

ВСТУП

Молочна галузь України перебуває в даний  час в тяжкому стані. За роки незалежності виробництво молока всіх видів стрімко зменшилось, що негативно впливає не тільки на  виробників молока, молокопереробників, споживачів, а і на українську економіку в цілому.

Молочна галузь функціонує в надзвичайно  великому діапазоні: від примітивного виробництва в приватних господарствах  до сучасних спеціалізованих підприємств. При цьому основні обсяги виробництва  зосереджені в особистих господарствах  населення.

В умовах високого рівня концентрації виробництва  молока в приватному секторі не можливо  забезпечити переробну промисловість  якісною сировиною, а значить  і кінцевого споживача якісними молочними продуктами. Потребує удосконалення  логістична складова молочного виробництва.

Питання визначення конкурентоспроможності та системи чинників її забезпечення є  надзвичайно важливим для утримання  певних сегментів ринку та загалом  ефективного функціонування промислових  підприємств. Завдання підвищення конкурентоспроможності підприємств завжди були в полі зору як зарубіжних, так і вітчизняних  вчених, однак багато питань теоретичного, методологічного, а також практичного  характеру на сьогодні залишаються  не вирішеними внаслідок несистемного та епізодичного характеру їх дослідження, що є актуальним питанням нашого дослідження.

Метою дослідження є розробка та обґрунтування заходів, щодо підвищення конкурентоспроможності підприємств молочної промисловості.

Відповідно до сформульованої мети дипломної роботи передбачається вирішення  наступних завдань:

• вивчити теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства;
• здійснити аналіз вітчизняного та міжнародного ринку молочної продукції;
• надати загальну характеристику діяльності обраного підприємства молочної промисловості;
• здійснити дослідження конкурентоспроможності підприємства та його продукції;
• розробити та обґрунтувати заходи та рекомендації щодо підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств молочної галузі.

Предметом дослідження являється сучасний стан та основні напрямки розвитку ринку молокопереробної промисловості України.

Об’єктом дослідження виступають конкурентні можливості вітчизняної молокопереробної промисловості.

Перший  розділ присвячений теоретичним  питанням конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності товару, зокрема, акцентовано увагу на поглядах різних вчених щодо визначення конкурентоспроможності та факторів підвищення конкурентних переваг фірми, методів оцінки конкурентоспроможності підприємства і товару. Також у цьому розділі робиться огляд конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на ринку товарів молочної промисловості.

У другому розділі визначені тенденції та особливості становлення ринку молокопереробної промисловості України, зосереджено увагу на дослідженні основних напрямків розвитку ринку молокопереробної промисловості України.

    В третьому розділі дипломної роботи запропоновано комплекс заходів необхідних для гармонізації характеристик української молокопереробної промисловості з вимогами та розглянуті перспективні напрями розвитку молочної галузі в Україні .

Джерелами інформації послугували монографії, навчальні посібники та підручники, законодавчі та нормативні документи, деякі періодичні видання (такі як, наприклад, „БИКИ”, „Економіка АПК”, „Бізнес”, „Галицькі контракти.

Дипломна робота викладена на 106 сторінках, містить 17 таблиць, 11 рисунків, список літератури, що складається з 101 джерел.

РОЗДІЛ  1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ТА ЇЇ МІСЦЕ В ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЯХ

 

В першому  розділі представлено характеристика конкурентоздатності підприємства (підрозділ 1.1.), визначені моделі конкурентоздатності товару та оцінка конкурентних позицій фірми (підрозділ 1.2.).

 

1. Сутність поняття конкурентоздатності як економічної категорії

 

Конкуренція – складне соціально  – економічне явище. Тлумачення цього  явища не однозначне і зумовлюється передусім державним устроєм  країни, системою управління народногосподарським комплексом, розвитком економіки  країни, рівнем життя громадян, а  також розвитком законодавства, яке регулює ринок.

Конкуренція ставить перед економічними суб’єктами вибір, збільшує економічну свободу. Саме конкуренція спонукає до орієнтації на потреби ринку, до забезпечення високої якості товарів, створення нових товарів, з міцною альтернативою монополізації, тимчасово сприяє науково-технічному прогресу.

Значну увагу конкуренції приділяли  С. Брю, Дж. Кейнс, І. Кірцнер, К. Макконнелл, Дж. Міль, Ф. Найт, А. Пігу, М. Портер, П. Хайне. Певний внесоку розвиток теорії конкуренції  зробили російські вчені Г. Азоєв, Ю. Коробов, Л. Раменський, Р. Фатхутдінов, Д. Юданов, а також вітчизняні науковці А. Андрійчук, І. Тарасенко, О. Гудзинський,  А. Гальчинський, В. Глущенко, М. Єрмошенко, П. Єщенко, С. Мочерний, Ю. Палкін, А. Пелих  та інші.

Визначення змісту конкуренції  подається багатьма джерелами. В  них має місце особливість  його трактування різними авторами. Багато з них, зокрема В.Золотогоров, визначають конкуренцію як економічне суперництво між відособленими товаровиробниками за задоволення своїх інтересів, вигідніші умови виробництва і збуту товарів, отримання високого прибутку [53, С.213].

А.В.Бударіна вважає конкуренцію –  суперництвом між окремими об’єктами ринкового господарства або групами підприємців за найбільш вигідні і прибуткові сфери вкладення промислового, торгового, банківського капіталів і джерела сировини, за найбільш вигідні умови виробництва [125, С.202].

Аналіз визначень конкуренції  дозволяє зробити висновок, що всі  вони враховують такі її якості, як динамічність, евристичний характер, примусовість, єдність конкурентних і монополістичних  засад, зв’язок з інноваційними процесами. Із цього випливає, що конкуренція – це об’єктивні економічні відносини у процесі динамічного суперництва (яке має примусовий, суперечливий та еврестичний характер) між господарюючими суб’єктами, які мають спільні цілі.

Явище конкуренції у країнах  з розвиненою економікою бажане як загалом для суспільства, так  і для окремих господарських  суб′єктів. Виграш громадян від конкуренції  полягає у тому, що, змагаючись між  собою, підприємства пропонують кращі  товари. Такий змагальницький підхід до провадження бізнесу корисний тим, що спонукає підприємства до самовдосконалення.

Отже, згідно класичної моделі конкурентного  середовища проф. М.Портера в будь – якій галузі економіки – чи вона діє на внутрішньому чи на зовнішньому  ринках, - конкуренція характеризується п'ятьма силами (рис.1.1):

1) загрозою  появи нових конкурентів; 

2) загрозою  появи товарів чи послуг - замінників;

3) здатністю  постачальників торгуватися; 

4) здатністю  покупців торгуватися; 

5) суперництвом  вже існуючих конкурентів між  собою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Чинники галузевої конкуренції

За: [87, С.21]

Загалом у практиці господарської діяльності підприємства існують досить різні  форми і методи конкурентної боротьби:

Науково – технічне суперництво – специфічна форма конкурентної боротьби, яка  спрямована на покращення конкурентоздатності  товарів шляхом розробки нових продуктів, технологій та вдосконалення організації, модернізації виробництва, покращення якості своєї продукції, накопичення  науково-технічної та іншої інформації, одержання патентів та винаходів.

Промислове  суперництво – постійне оновлення  матеріально-технічної бази діючих компаній для забезпечення інтересів  споживачів та суспільного визнання власної продукції.

Торгове суперництво – центральна форма  конкурентної боротьби різних власників, яка виражається в боротьбі за задоволення конкурентних інтересів  споживачів та суспільне визнання власної  продукції.

Теорія конкуренції вивчається і розвивається, поряд вже з  відомими поняттями широко використовуються такі: „конкурентний порядок”, „конкурентний  механізм”, „конкурентне середовище”, „конкурентна політика”,  „конкурентність”,  „конкурентний  статус”, конкуренто-

спроможність”, „конкурентоздатність”. А міжнародна конкурентність національної економіки взагалі вважається відносно новою суспільно-економічною категорією.

Конкурентоздатність - це комплексна категорія, її переваги остаточно реалізуються через торгівлю, але базис конкурентних переваг створюється на всіх ланках суспільного виробництва, у тому числі значною мірою за рахунок структурної перебудови і дійової промислової політики.

Традиційно конкурентоздатність трактується як зумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке становище країни або її продуцента на внутрішньому і зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки конкурентоздатність також може бути визначена як здатність країни (підприємства) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках "третіх країн".

Згідно  визначень різних вчених поняття  конкурентоздатності має такий  зміст:

Економічний енциклопедичний словник: конкурентоздатність підприємства – це здатність суб’єкта господарювання створювати конкурентоздатну продукцію і, тим самим, отримувати прибутки. Конкурентоздатність продукції визначається як властивість відповідати існуючим та поки що незаявленим запитам і потребам споживачів.

 М.  Портер: конкурентоздатність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами пропонованими на ринку. Проте, конкурентоздатність товару – це не лише висока якість і технічний рівень, а й вміле маневрування в ринковому просторі і часі, а головне максимальне врахування потреб і можливостей конкретних груп покупців. Конкурентоздатність фірми – це здатність ефективно використовувати власні і залучені ресурси в умовах конкурентного ринку. Виробництво і реалізація конкурентоспроможних товарів - є основною умовою конкурентоздатності фірми.

Слюсарчик Б.: конкурентоспроможність, конкурентоздатність – відносна здатність (продуктивність) не тільки підприємства, але й сектора (галузі), і народного господарства, у порівнянні з іншими суб’єктами економічних відносин, до: виробництва сучасних, технологічно інтенсивних товарів, вирішення нових технічних проблем, досягнення (постійно зростаючих) доходів при високому рівні зайнятості та відносно високому рівні заробітньої плати [115, С.22].

Гельвановський  М.: конкурентоздатність – володіння  властивостями, які створюють переваги для суб’єкта економічного змагання [39, С.67].

Губський  Б.: конкурентоздатність – обумовлене економічними, соціальними і політичними  факторами стійке становище країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках [42, С.41].

Педченко  Н.: конкурентоздатність – зіставлення  конкурентних позицій господарюючих суб’єктів на одному ринку [79, С.48].

Відповідно  до визначення, даного дослідницькою  організацією „Юропіен менеджмент форум” (ЮМФ), м. Женева, конкурентоздатність – це реальна і потенційна здатність компаній, а також наявні в них для цього можливості проектувати, виготовляти і збувати в тих умовах, у яких їм приходиться діяти, товари, що за „ціновими і неціновими характеристиками в комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари їхніх конкурентів”.   

Поняття конкурентоздатності підприємства включає в себе великий комплекс економічних характеристик, який визначає становище підприємства на галузевому ринку (національному чи світовому). Цей комплекс може включати характеристики товару, а також фактори, які формують в цілому економічні умови виробництва  та збуту товарів підприємства. Показник конкурентоздатності для будь-якого  підприємства це своєрідне дзеркало, в якому відображаються результати роботи практично всіх його служб та підрозділів, а також його реакція на зміну зовнішніх факторів. Особливо важливою є здатність підприємства оперативно і адекватно реагувати на зміни в поведінці покупців, їх смаків та потреб.

У справі розвитку конкурентоздатності підприємств промислова політика має бути спрямована на розв’язання наступних завдань:

• нормативно-правової бази розвитку конкурентного середовища, недопущення проявів монополізму на внутрішньому ринку і створення рівних умов для конкуруючих суб’єктів;
• розвиток вимогливого попиту на продукцію і послуги шляхом введення прогресивних стандартів якості, розширення правової бази споживчих товариств, поширення достовірної інформації про товари та послуги;
• стимулювання підприємств до проведення глобальної стратегії щодо перспектив розвитку, підвищення ефективності, конкурентоспроможності та розширення експорту;
• постійний розвиток і вдосконалення інфраструктури - транспорту, телекомунікацій, зв’язку, освіти, охорони здоров’я і науки.

     В сучасних умовах конкурентоздатність підприємства на ринку є головним критерієм ефективності виробництва, оцінки ефективності системи управління. Виробництво і реалізація конкурентоздатних товарів і послуг – це узагальнювальний показник життєстійкості підприємства, його вміння ефективно використовувати фінансовий, виробничий та трудовий потенціал.