Продуктивність праці персоналу підприємства: вимірювання, чинники і резерви підвищення

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….... 4

РОЗДІЛ 1. Поняття і сутність продуктивності праці………………………… 6

1.1 Продуктивність праці  як економічна категорія……………………………… 6

1.2 Методи розрахунку продуктивності  праці…………………………………… 8

РОЗДІЛ 2. Аналіз стану зростання продуктивності праці на прикладі досліджуваного ТОВ ВКФ «Гермес» підприємства………………………… 14

2.1 Характеристика виробничої  діяльності досліджуваного підприємства..…. 14

2.2 Показники рівня продуктивності  праці досліджуваного підприємства..…. 20

РОЗДІЛ 3. Зовнішні та внутрішні чинники зростання продуктивності праці……………………………………………………………………………….. 27

3.1 Чинниковий метод прогнозування  рівня продуктивності персоналу  на підприємстві…..…………………………………………………………………… 27

3.2 Резерви підвищення  продуктивності праці в різних галузях економіки..… 28

3.3 Шляхи використання  чинників і резервів підвищення продуктивності праці в галузі виробництва………………………...……………………………………. 30

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. 33

ЛІТЕРАТУРА..……….……………………………………………………………35

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

З переходом України до ринкової економіки все більше значення отримує аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємств.

В умовах конкуренції і  прагнення підприємств до максимізації прибутку аналіз фінансово-господарської  діяльності є невід'ємною функцією управління. Цей аспект управління фірмою стає найзначущішим в даний  час, оскільки практика функціонування ринку показує, що без аналізу  фінансово-господарської діяльності підприємство не може ефективно функціонувати.

В даний час в Україні, схоже, усвідомлена ця необхідність, хоча в розвинених країнах аналіз є нормою підприємницької діяльності вже вельми тривалий час.

Ця проблема добре освітлюється в економічній літературі, особливо останнім часом. Вельми позитивним є  той факт, що саме українські економісти надають цьому велику увагу, що визначає облік у виданнях української  специфіки. Проте, великий інтерес  представляє і західна перевідна  література.

Доцільно говорити про  розділення фінансової і господарської  сторони аналізу. Проте на мій  погляд інтеграція цих аспектів дозволяє більш повно охарактеризувати діяльність фірми. До того ж ці дві сторони  тісно взаємозв'язані. Зважаючи на це в цій роботі проведений саме аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.

Ефективне використовування економічних ресурсів і потенціалу суспільства неможливе без вивчення суті процесів і явищ, які відбуваються в економіці.

Проте зважаючи на багатогранність  і широту економічного життя суспільства  вивчення явищ в цілому украй утруднене. Значно полегшити дослідження економічних процесів дозволяє метод розчленовування об'єкту вивчення на компоненти – економічний аналіз.

Таким чином, економічний  аналіз – це спосіб пізнання предметів  і явищ навколишнього економічного середовища, заснований на розчленовування  цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Мета даної курсової роботи полягає у поглибленні знань з питань продуктивності праці персоналу підприємства, також аналіз стану зростання продуктивності праці на прикладі ТОВ ВКФ «Гермес», та шляхи використання чинників ірезервів підвищення продуктивності праці на виробництві.

Предметом дослідження є процес управління продуктивністю персоналу підприємства.

Об’єктом дослідження вибрано ТОВ ВКФ «Гермес».

Теоретичною, методологічною та практичною основою роботи послужили  періодичні публікації провідних вітчизняних  та зарубіжних економістів, практиків  комерційної справи, законодавчі та нормативні матеріали комерційних підприємств, контракти, специфікації, закони та декрети Уряду України, статистично-звітна  документація ТОВ ВКФ «Гермес».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Поняття і сутність продуктивності праці

1.1 Продуктивність  праці як економічна категорія

Продуктивність праці як економічна категорія представляє собою  результативність' (ефективність) праці, тобто здатність людей виготовляти  певну кількість матеріальних блат за одиницю часу.

Залежно від масштабності виконуваних  трудових процесів розрізняють наступні види продуктивності пращ:

- глобальну;

- локальну;

- індивідуальну.

Під продуктивністю праці, як відомо, в економічній літературі розуміють  ступінь ефективності живої праці, його фактична здатність виробляти  в одиницю часу певну кількість  споживчих цінностей або кількість  витраченого часу на виробництво одиниці продукції.

Існує два аспекти статистичного  вивчення продуктивності праці: вивчення продуктивності тільки живої праці  та вивчення продуктивності праці всієї  суспільної праці - живого і суспільного. У найбільш загальному вигляді другий аспект характеризується зниженням  частки витрат живого праці та збільшення частки витрат уречевленої праці; причому  таким чином, що загальна маса витрат праці на виробництво продукції зменшується.

Основною проблемою економічної  теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів  і витрат, що в загальному розумінні називаємо ефективністю. 

Витрати визначаються обсягом (вартістю) використаних економічних ресурсів. Як відомо, економічні ресурси заведено поділяти на три великі групи:

1. Робоча сила (трудовий потенціал, людський капітал);  
2. Компоненти природних ресурсів (земля та сировина);  
3. Компоненти засобів виробництва (фізичний капітал).

Відповідно окремо визначається ефективність використання робочої  сили, природних ресурсів або капіталу.

Результати характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вартості, прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники, які називаються продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю).

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів  та витрат, у даному випадку —  результатів праці та витрат праці.

Продуктивність праці  показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

У широкому розумінні зростання  продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної  діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих  або й менших затратах праці. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під  дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

За відомим визначенням  К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах  зменшується, а частка затрат минулої  праці (втіленої в засобах виробництва) — збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають  рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний  стан виробництва.

Рівень екстенсивного  використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня.

Якщо протягом законодавчо  встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну  працю, то це і є верхня межа рівня  екстенсивного використання праці.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Отже, рівень екстенсивного  використання праці та інтенсивність  праці — це важливі фактори  зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто  не можуть використовуватися безкінечно.

Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під  дією науково-технічного прогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більше ніж удвічі, інтенсивність праці не зростала, а продуктивність збільшилася в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Методи розрахунку  продуктивності праці

Залежно від того, як і в яких показниках (натуральних чи вартісних) визначається обсяг виготовлюваної підприємством продукції та витрати  праці, розрізняють три осноснві методи вимірювання і обчислення продуктивності праці:

1. Натуральний.

2. Вартісний.

3. Трудовий.

При натуральному методі розрахунку продуктивності праці обсяг виготовленої підприємством продукції обчислюють в натуральних вимірниках (в одиницях ваги, об'єму, кількості, довжини). А сам показник має два прояви: часовий і персоніфікований. Часовий прояв продуктивності праці (ПТнат₁) відтворює кількість виготовленої підприємством продукції (робіт, послуг) в натуральному вимірі (Q) за одиницю часу, витраченого на її виробництво (Теф) і визначається за формулою:

_, шт/годину.

Персоніфікований прояв (ПТнат₂) продуктивності праці відтворює кількість виготовленої підприємством продукції (здійснених робіт, наданих послуг) в натуральному вимірі (Q) одним працівником підприємства (Чпвп) і визначається за формулою:

_{, шт}/людину.

Переваги методу:

- зрозумілий і наочний розрахунок  продуктивності праці;

- можливість визначення продуктивності  за кількістю виготовленої продукції;

- можливість порівняння ефективності  праці на стаціонарних робочих  місцях.

Недоліки методу:

- не враховується якість продукції;

- неможливо порівняти продуктивність  праці, якщо в цеху (на підприємстві) виробляється неоднорідна продукція.

Для усунення останнього недоліку застосовують умовно-натуральний метод, в основі якого лежить визначення продуктивності праці (ПТум-нат) з урахуванням коефіцієнтів якості (перевідних коефіцієнтів) (к_і). Продуктивність праці за умовно-натуральним методом визначається за формулою:

, шт/людину.

Сфера застосування методу: в однономенклатурних виробництвах, коли підприємство (цех) виготовляє однорідну чи порівнювану  продукцію.

В цехах (на підприємствах), де виробляється декілька (багато) видів продукції, яку неможливо порівняти за допомогою  коефіцієнтів якості (перевідних коефіцієнтів), застосовують вартісний метод обчислення продуктивності праці.

При вартісному методі розрахунку продуктивності праці обсяг виготовленої підприємством продукції обчислюють у вартісних вимірниках. Показник має також два прояви: часовий і персоніфікований. Часовий прояв продуктивності праці (ПТварт₁) відтворює обсяг виготовленої підприємством продукції (здійснених робіт, наданих послуг) у вартісному вимірі у вигляді валової (ВП) чи товарної (ТП) продукції за одиницю часу, витраченого на її виробництво (Теф) і визначається за формулою: