Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

1. Праця як основний вид діяльності  людини.

Праця є основним видом діяльності, оскільки пов”язана з вир-вом суспільно корисних продуктів – матеріальних та ідеальних. Вона є вічною необхідною умовою існування людей і розглядається як специфічна видова поведінка людини, що забезпечує її виживання. Взагалі, дія-сть – це форма активного ставлення людини до дійсності, спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей, які пов»язані зі створенням суспільно значущих цінностей (матеріальних та духовних), а також засвоєнням суспільного досвіду. Головними формами дія-сті є пізнання, праця, спілкування. Особливістю праці як діяльності є те, що зміст її не визначається повністю потребою, яка її викликала. Якщо потреба як мотив спонукає людину до дія-сті, стимулює її, то зміст дія-сті визначається суспільними умовами, поділом праці. Праця за своєю природою є суспільною, соціально корисною дія-стю.

2. Праця як процес та її  значення для людини.

Праця – це свідома, доцільна дія-сть людини, спрямована на вир-во матеріальних та духовних благ, надання різноманітних послуг. Трудова поведінка працівника визначається поставленою виробничою метою і його відносинами з іншими людьми у процесі досягнення цієї мети. Праця за своїм змістом є матеріальним процесом, який відбувається між людиною і природою, а за своїм хар-ром вона є суспільним явищем, тобто процесом взаємовідносин між людьми в їх спільному впливі на природу. Раця як процес являє собою єдність трьох складників: самої праці як доцільної дія-сті; предмета праці (те, на що спрямована праця); знарядь праці (річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці).

3. Психологічні ознаки праці

З психолог. боку праця являє собою психічні процеси та психологічні фактори, які спонукають, програмують, регулюють трудову активність людини. Неодмінними ознаками праці є : свідомий вибір, застосування, вдосконалення знарядь і методів праці, що вимагає від працівника активізації пізнавальних процесів, пофес. зростання;  свідоме передбачення результату праці у вигляді образів, знань; усвідомлення працівником міжособистісних виробничих відносин, які виявляються в організації вир-ва, управління та праці, формальних і неформальних комунікаціях, почуттях причетності до орг-ії; усвідомлення працівником обов»язковості досягнення соціально значущої мети внаслідок реалізації засвоєної програми дій та відповідальності за досягнення соціального результату.

4. Біологічна сторона процесу  праці.

У процесі  праці функціональне напруження людини зумовлюється двома видами навантажень: м»язовими і нервов. М»язові навантаж. виявл. у вигляді динамічних рухів і статичних напружень, а нервові – у вигляді мисленнєвих, емоційних та сенсорних навантажень. Залежно від співвідношення м»язових і нервових навантажень всі конкретні види праці поділ. на три групи: праця з переважанням м»язових навантажень (фізична,); праця з переважанням навантажень на кору головного мозку, пов»язаних із вищими психічними ф-ями – уявою, мисленням, пам»яттю(розумова); праця з переважанням навантажень на органи чуттів та емоційну сферу (сенсорно-напружена). Будь-яка праця являє собою єдиний нервово-м»язовий процес.

5. Мотив і мета праці, їх  взаємозв»язок.

Трудова дія-сть  зумовлюється певними мотивами і  спрямована на досягнення певної мети. Мотив – це те, що спонукає людину до праці, а мета – те, чого вона намагається досягти в результаті праці. Основою мотиву є потреба, тобто об»активна необхідність людини в чомусь. Мотив – це усвідомлена, відображена у свідомості потреба. Джерелом трудової активності людини є потреби, які спонукають її діяти в певному порядку та напрямку. Процес задоволення потреб виступає як активний цілеспрямований процес оволодіння тією чи іншою формою дія-сті та її реалізації відпов. до рівня сусп. розвитку.

6. Зовнішній і внутрішній аспекти  праці.

Трудова дія-сть виступає в єдності трьох аспектів: предметно-дієвого; фізіологічного; психологічного. Предметно-дієвий аспект праці пов»язаний з виконанням певної системи рухів і дій, спрямованих на зміну станів або властивостей предмета праці з метою перетворення його на продукт праці. Предметно-дієвий аспект праці виступає як її зовн. сторона.  Фізіологічний аспект праці виявляється в тому, що вона як соціальне явище має природну передумову – використання фізіологічних фун-ій працівника для створення тих чи інших соц-их цінностей. Під час праці до активної дія-сті залучаються всі органи та сис-ми організму – м»язи, судини, мозок, серце та ін., витрачаються нервова та м»Язов енергія. Водночас фізіологічні процеси, підпорядковуючись вимогам трудової дія-сті, зберігають відносну самостійність та характерні константи життєдія-сті. Процес праці – це фізіологічний процес витрачання людської енергії. Психологічний аспект праці пов»язаний з тим, що предметні дії працівника визначаються та регулюються внутрішньою психічною дія-стю – пізнавальною, емоційною та мотиваційною. Напр, під час праці в людини активіз. такі пізнавальні процеси як мислення, уява, відчуття, сприймання. У процесі праці необхідно бути уважним, виявляти вольові якості. Під час виконання роботи працівник може переживати різні психічні та емоційні стани – зосередженість, зацікавленість, напруження, незадоволення, нудьгу. У праці людина утверджує себе як особистість, реалізує та розвиває свій творчий потенціал.

7. Суть і напрямки гуманізації  праці.

Основним  завданням ФіПП є гуманізація праці. Гуманіз. праці це профілактика перевтоми, проф. захворювань, запобігання виробничому травматизму та проф. деформації працівника, підвищення змістовності паці, створення умов для всебічного розвитку особистості. Наукову основу гуманізації праці становлять знання про  рухову активність працівника, зміни працездатності і механізм втоми працівника під впливом різних вироб. І соц-их факторів, про закономірності життєдіяльності людського організму в процесі праці,  психофізіологічні принципи та критерії раціоналізації трудових процесів, операцій та рухів, робочої пози, режимів праці і відпочинку, особистісні властивості працівника та закономірності їх розвитку залежно від вибору професії та засвоєння трудових навичок та вмінь.

8. Зміст праці. Відмінності між фізичною, сенсорно-напреженою та розумовою видами праці.

Зміст праці  – співвіднош. витрат м»язової та нервової енергії, виконавських і творчих функцій, механічних дій і операцій мислення у трудовому процесі. Зміст праці зумовлюється технологією, технікою, організацією вир-ва, тобто рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Предмет і зміст праці визначають вимоги до здібностей, спеціальної підготовки, культури працівника та зумовлюють престижність професії та ін. Зміст праці відбиває рівень розвитку речових і особистісних елементів виробничого процесу. Наприклад, застосування простих знарядь праці супроводжувалось приведенням їх у дію за допомогою м»Язової сили людини. Це фізична праця, характерною ознакою якої є контакт людини з предметом праці за порівняно простої програми дій та великого напруження фізичних сил. Праця з переважанням навантаження на органи чуттів та емоційну сферу називається сенсорно-напруженою. Під час контакту з предметом праці інформація безпосередньо надходить до органи чуттів, а управління знаряддям праці зводиться до моторних дій працівника. Праця з переважанням навантажень на кору головного мозку, пов»язаних із вищими психічними функціями – уявою, мисленням, називається розумовою. Важливою ознакою розумової праці є те, що предметами та результатами її є не матеріальні речі, а проекти, програми, ідеї, образи, інформація. Розумова праця вимагає напруження  уваги, активізації пізнавальних функцій – мислення, пам»яті, уяви.

 

9. Предмет і завдання ФіПП

Предметом ФіПП є  життєдіяльність організму людини у процесі праці.

Основним  завданням її є обгрунтування  практичних заходів щодо підвищення працездатності, запобігання перевтомі  працівників і створення умов оптимальної життєдіяльності з метою підвищення ефективності праці.

Психологія  праці вивчає функціонування працівника як особистості. Вона особливу увагу приділяє професійно важливим властивостям особистості, психічним процесам, образно-понятійним моделям, які формуються в процесі праці і забезпечують цей процес.

Предметом психології праці  є психіка людини в умовах виробництва, закономірності функціонування та формування особистості у процесі праці. Основне завдання психології праці  є  вивчення потенційних можливостей  психіки людини та оптимальна організація трудової діяльності з метою якомога повнішої реалізації творчого потенціалу працівника. Психологія праці вивчає також психологічні особливості різних видів трудової діяльності залежно від конкретних виробничих умов, знарядь і методів праці. Предметом ФіПП є закономірності динаміки фізіологічних і психічних функцій людини у процесі праці.

10. Значення ФіПП для  організації  праці

Фізіологія  і психологія праці вважається теоретичною  основою організації праці, оскільки теоретично обгрунтовує такі її напрямки: поділ і кооперація праці; вдосконалення трудових прийомів і рухів, планування та організація робочих місць; методи виробничого навчання, формування трудових навичок і вмінь; розробка режимів праці і відпочинку; нормування праці; поліпшення умов праці; профорієнтація, вибір професії та розставляння кадрів; оплата й стимулювання праці; підвищення культури праці.

11. Зв’язок фізіології і психології  праці з іншими науками.

Фізіологія  і психологія праці тісно пов’язана  з багатьма іншими науками. Вона вважається теоретичною основою організації праці, бо дає теоретичне обґрунтування багатьох її напрямків.

Досягнення  ФіПП є базою для розвитку техніки, технології, економіки й організації  виробництва. Технічні науки використовують дані ФіПП щодо особливостей людини під час проектування знарядь праці, створення засобів автоматизації та механізації трудових процесів. Технологічні науки, розробляючи технологічні процеси, керуються даними ФіПП для обґрунтування параметрів виробничого середовища. Економічні науки керуються даними ФіПП для встановлення рівня оплати, а також під час розробки норм і нормативів з огляду на навантаження на працівника. Отже, можна зробити висновок, що ФіПП тісно пов’язана з цілим спектром наук як теоретичного і практичного змісту, економічних та суспільних, біологічних та психологічних тощо.

12. Основні етапи розвитку фізіології  і психології праці.

Як самостійні наукові дисципліни фізіологія і  психологія праці з’являються  наприкінці XІX – на початку XX століття.

На першому  етапі (до сер. 30-х років XX століття) фізіологи досліджували умови найбільш економного витрачання нервово-мозкової та м’язової енергії, закономірності, пов’язані з розвитком втоми, відпочинком темпом роботи. На розвиток ФіПП значний вплив справило впровадження Г.Фордом конвеєрно-потокової системи виробництва, що базується на розчленуванні виробничого процесу на якомога простіші елементи. Наслідком такого розчленування є монотонність праці, що призводить до специфічних психічних станів працівника.

Найбільш  інтенсивно окремі напрямки ФіПП почали розвиватися після Другої світової війни. Цими дослідженнями почали займатися спеціальні інститути, лабораторії, консультативні організації.

Основоположником  ФіПП справедливо вважається І.М.Сєченов. Розробляючи теоретичні основи науки про працю, він першим поставив питання про використання наукових даних, що стосуються людини, для раціоналізації праці. Розвиток ФіПП пов’язаний також з іменами таких видатних вчених, як Павлов, Введенський, Анохін, Виноградов та ін.

Із середини 30-х і до поч.50-х років дослідження в галузі ФіПП не виходили за межі лабораторій і не застосовувалися на виробництві.

Протягом 60 – 70-х років вивчення проблем ФіПП стає органічною складовою роботи з  наукової організації праці.

В Україні  проблеми фізіології та гігієни праці досліджують Київський інститут медицини праці АМН України, Український науково-дослідний інститут промислової медицини, Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці і профзахворювань тощо.

13. Сучасні проблеми фізіології  і психології праці.

Розвиток  ФіПП в умовах переходу України до ринкової економіки має певні  проблеми, тому слід звернути увагу  на такі найважливіші завдання:

*гуманізація  праці на підприємствах різних  форм власності на основі впровадження  санітарно-гігієнічних норм, техніки безпеки, раціональних режимів праці та відпочинку;

*розробка критеріїв оптимальної організації різних видів праці;

*вивчення  мотиваційних механізмів підвищення  ефективності праці;

*розробка шляхів підвищення конкурентоспроможності людини на ринку праці;

*вдосконалення методів профорієнтації, переорієнтації та професійного добору;

*вдосконалення методів виробничого навчання;

*психологічні проблеми незайнятого та безробітного населення тощо.

На основі таких найважливіших завдань  і фундаментальних знань вирішуються проблеми ФіПП.

14. Основні методи психофізіологічних  досліджень.

Системний підхід до вивчення фізіологічних і психологічних  закономірностей функціонування працівника у трудовій діяльності передбачає застосування різних методів дослідження, зокрема фізіологічних, психологічних, статистичних, математичних тощо.

Фізіологічні методи застосовуються для вивчення функціонального стану працівника та оцінювання реакції різних систем організму на виконання конкретної роботи (методи дослідження функціонального стану центральної нервової системи, рухового апарату, м’язової сили і витривалості, дихання і газообміну, аналізаторів тощо).

Психологічні  методи дають змогу простежити динаміку психічних процесів, оцінити рівень розвитку психічних процесів особистості, провести психологічний аналіз діяльності (спостереження, опитування, тести, експеримент).

Статистичні та математичні методи застосовуються під час обробки та аналізу результатів спостереження чи показників діяльності працівника, знаходження залежностей між тими чи іншими величинами.