Аудит доходів від реалізації готової продукції

4. План рахунків  бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських  операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства  фінансів України від 30.11.1999 р.№291[3]. План рахунків є перелікам рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов'язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств.

5. Інструкція про  застосування Плану рахунків  бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських  операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства  фінансів України від 30.11.1999 р.№291 [4].

6. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [5]., затверджено наказом міністерства фінансів України від 08.02.2014р. № 48. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

7. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. [6]. №168. Цей документ визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» [7], визначає  методологічні  засади  формування   в   бухгалтерському   обліку  інформації  про  доходи  підприємства  та її розкриття у фінансовій звітності. Відповідно до П(С)БО 15 «Доходи» , дохід  визнається  під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),  за  умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід (виручка)  від  реалізації  продукції (товарів,  робіт,  послуг) - загальний  дохід  (виручка)  від  реалізації  продукції,  товарів,   робіт   або  послуг  без  вирахування  наданих  знижок,  повернення раніше проданих товарів та непрямих податків  і  зборів  (податку на додану вартість, акцизного збору тощо)

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такимигрупами:

• дохід (виручка) від  реалізації  продукції  (товарів,  робіт, послуг);
• чистий дохід  від  реалізації  продукції   (товарів,   робіт, послуг);
• інші операційні доходи;
• фінансові доходи;
• інші доходи.

9. Нормативним документом, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності є П(С)БО 16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2000 р. та нового Плану рахунків бухгалтерського обліку вимагали формування єдиних засад щодо ведення обліку з врахуванням галузевих особливостей [8].

10. Із набуттям чинності з 1 січня 2009 р. П(С)БО 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р. №790 ускладнився облік витрат і доходів виробництва сільськогосподарської продукції [9]. Відповідно до внесених змін фінансовий результат від основної діяльності сільськогосподарського підприємства складається з:

• фінансового результату від первісного визнання сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів;
• фінансового результату від реалізації сільськогосподарської продукції та біологічних активів як запасів, оцінка яких здійснюється за справедливою вартістю, за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу;
• фінансового результату від зміни справедливої вартості біологічних активів на дату балансу, оцінка яких здійснюється за справедливою вартістю за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу [9].

По закінченню аудиту доходів від реалізації готової продукції (товарів,робіт,послуг), аудитор повинен надати висновок, в якому вказуються виявлені недоліки та запропоновані заходи щодо їх усунення.

Внутрішня нормативна база – це облікова політика підприємства, методичні інструкції та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності підприємства (накази, розпорядження, посадові інструкції).

Таким чином, дослідивши законодавчо-нормативні аспекти аудитудоходів від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) в Україні досить чітко регламентовані законодавчо-нормативними актами, що, в свою чергу, дозволяє здійснювати облік всіх господарських операцій, пов’язаних з доходами, та здійснювати дієвий контроль на досліджуваній ділянці обліку.

2. Теоретичні аспекти аудиту доходів від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг)

Еволюція бухгалтерського обліку спричинила розвиток і аудиту. Так, В.С. Рудницький, стверджує, що поділ у зарубіжних країнах обліку на фінансовий і управлінський відповідно породжує різновиди аудиту: фінансовий і управлінський (операційний). Вважається, що управлінський аудит є різновидом внутрішнього аудиту і здійснюється з метою розробки рекомендацій щодо економії та ефективного використання ресурсів длядосягнення кінцевого результату господарської діяльності підприємства, вдосконалення діючої системи обліку і контролю [10].

Закордонні вчені хоч і приділяють цій проблемі велику увагу, проте в їхніх працях подано різне тлумачення терміну «управлінський» (операційний аудит) [11,12,13].

Слід зазначити, що американський вчений Джек К.Робертсон ототожнює терміни «управлінський аудит» і «операційний аудит». В значенні цього терміна він розуміє «вивчення аудиторами операцій компанії, з метою подати рекомендації по економічному і ефективному використанню їх ресурсів, досягненню цілей і здійснення практики компанії» [11]. Деякі інші зарубіжні автори також дотримуються думки щодо використання терміну «операційний аудит», але все більше надають перевагу терміну «управлінський аудит» [13].

Ми погоджуємось із думкою В.С. Рудницького, який надає перевагу вживанню терміну «управлінський аудит». А саме із таких причин:

• аудиторський контроль є невід’ємною функцією управління;
• користувачами інформації даного виду аудиту є виключно працівники управління підприємства;
• функцією управлінського аудиту є не тільки поточний контроль за господарськими операціями, але і прогнозування, аналіз інших функцій управління господарською діяльністю.

Отже, управлінський аудит – це процес дослідження і оцінки фактів і явищ фінансово-господарської діяльності підприємств з метою надання рекомендацій управлінському персоналу суб’єкта господарювання щодо економного і ефективного використання ресурсів досліджуваного підприємства, досягнення кінцевого результату діяльності.

Зазначимо, що на практиці управлінський аудит у зарубіжних країнах як правило здійснюють внутрішні аудитори. Якщо ж на підприємстві немає служби внутрішнього аудиту або внутрішні аудитори мають недостатню кваліфікацію, то для виконання даного виду послуг можуть залучатися зовнішні аудитори.

Для більш точного визначення змісту аудиторського контролю, його функцій і та перспектив розвитку, використання в системі управління суб’єктів фінансово-господарської діяльності важливе значення має його науково-обгрунтована класифікація.

Вивчення нами вітчизняної і зарубіжної економічної літератури з аудиту спростувало думку щодо неоднозначності поглядів економістів відносно видів аудиту та його класифікації, більшість вчених у залежності від суб’єкта аудиту виділяють окремо аудит зовнішній і внутрішній.

Зазначимо, що між зовнішнім і внутрішнім аудитом є деякий зв’язок та певні відмінності. Відомий вчений Р. Адамс стверджує, що «для аудитора, який проводить згідно закону зовнішній аудит дуже важливо дослідити роль, яку відіграє в організації внутрішній аудит з метою зменшення дублювання робіт. Це можливо незалежно від того, чи охоплює внутрішній аудит фінансову систему, чи контролює такі сфери, як управління руху товарно-матеріальних цінностей або фінансовий менеджмент».

Беручи це до уваги, слід зазначити, що між внутрішнім і зовнішнім аудитом існує тісний зв’язок. Зовнішні аудитори можуть використовувати деякі результати роботи внутрішніх аудиторів.

На думку вітчизняних вчених, зовнішній аудит відрізняється від внутрішнього своєю метою і поставленими завданнями, об’єктами дослідження, організацією їхньої роботи, підпорядкованістю апарату управління суб’єкта перевірки, їх професійною кваліфікацією, відповідальністю, оплатою праці тощо [14,15].

Скажімо, мета і завдання зовнішнього аудиту визначається договором між аудитором (аудиторською фірмою) і клієнтом, а для внутрішнього аудиту завдання ставляться управлінням підприємства. Виходячи із мети і завдань аудиту, так само визначаються об’єкти перевірки. Обов’язки та організація безпосередньої перевірки внутрішніми аудиторами визначається керівництвом підприємства, що ж стосується зовнішніх аудиторів – директором аудиторської фірми. Якщо ж існує ситуація, коли зовнішній аудитор виконує свої обов’язки не як юридична особа, то він керується діючим законодавством.

В нашій країні застосування внутрішнього аудиту здійснюється досить повільно, більше того він не знайшов належного місця в системі сьогодні діючих підприємств різного роду діяльності. Функціонування контрольно-ревізійних служб на більшості підприємств не виконують в повній мірі функцій, притаманних внутрішньому аудиту. Попри це зазначимо, що метою ревізії є контроль за збереженням власності. Тому, саме цей процес аудиту в умовах сьогодення повинен забезпечувати не лише збереження, а й примноження власності, що можливо здійснити в першу чергу за рахунок засобів контролю за раціональним та ефективним виробничим використанням матеріальних, трудових та інших ресурсів.

Отже, можна дійти висновку, що функції служби внутрішнього аудиту значно ширші, ніж функції контрольно-ревізійних відділів суб’єктів фінансово-господарської діяльності. Саме тому й впровадження в систему управлінської діяльності підприємств різних форм власності відділу внутрішнього аудиту з типовими для нього функціональними властивостями є необхідною в умовах сьогодення.

Необхідність росту професіоналізму внутрішніх аудиторів проявляється у всевиростаючих потребах і власників, і керівництва, і акціонерів підприємства, і в якісь мірі зовнішніх аудиторів. Ефективно діюча служба внутрішнього аудиту підприємства підвищує ступінь надійності системи внутрішнього контролю підприємства, що перевіряється, і, відповідно, як одна із складових впливає на оцінку аудиторського ризику, яка приймається зовнішніми аудиторами. Якщо зовнішніми аудиторами прийняте рішення використовувати роботу внутрішніх аудиторів як основу для модифікації об’єму і характеру запланованих процедур, то зовнішньому аудитору необхідно погодити з керівництвом суб’єкта господарювання і відділом внутрішнього аудиту питання більш детального ознайомлення з необхідними звітами внутрішніх аудиторів і спільним планом дій. Зміст і об’єм конкретної роботи внутрішніх аудиторів, що використовується зовнішнім аудитором, буде залежати від оцінки аудиторського ризику, суттєвості досліджуваного об’єкта і попередньої оцінки служби внутрішнього аудиту.

Уся діяльність організації прослідковується й оцінюється на основі інформації, що міститься в її документальних джерелах. На основі наявної інформації приймаються рішення, що впливають на діяльність безпосередньо даного підприємства, так і її кредиторів, власників і т.д. Тому інформація, використовувана в процесі аудиту, повинна відповідати певним критеріям, що характеризують її якість.

Зазначимо, що у процесі перевірки доходів від реалізації готової продукції(товарів, робіт, послуг)аудитор може використовувати результати аналізу, проведеного в рамках внутрішнього аудиту. Вони дозволяють здійснювати різного роду порівняння, виявляти тенденції і залежності. Однак при використанні таких джерел варто враховувати той факт, що їхня достовірність значною мірою залежить від достовірності використовуваної в розрахунках облікової інформації.

Якщо аудит проводиться не в перший раз, тобто вірогідність бази порівняння підтверджена в ході попередніх перевірок і система внутрішнього контролю надійна, то в процесі аудиту можуть бути використані дані внутрішнього аудиту.

Діяльність підприємства спрямована на максимізації прибутку, отже і на збільшенні обсягів реалізації готової продукції.