Аудит доходів від реалізації готової продукції

При здійсненні операцій із реалізації  між сторонами укладається договір купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Особливу увагу аудитор звертає на законність наявних договорів на проведення певних операцій з продажу, а також перевіряє правильність відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку та відсутність у них помилок. Адже наявність помилок може завищити активи та суми продажу продукції [18].

При встановленні фактів реалізації продукції, товарів, робіт та послуг без укладання договорів аудитор повинен зафіксувати встановлені факти в робочому документі.

При перевірці документальної обґрунтованості операцій продажу і отримання доходу (виручки) аудитор встановлює відповідність формування ціни товару (послуги, продукції та робіт) умовам договору, а також виділення окремим рядком податку на додану вартість.

За встановленими фактами відхилень у цінах реалізації аудитор проводить детальне дослідження, в результаті якого встановлює:

1) яким покупцям  продукція відвантажена за цінами, нижчими за встановлені калькуляцією;

2) як це відбилося  на доходах підприємства;

3) хто з персоналу  санкціонував таку реалізацію;

4) чи була в  тому виправдана необхідність.

Результати аудиторського дослідження відхилень у цінах реалізації аудитор відображає в робочому документі.

Одночасно увагу аудитор звертає на умови поставки продукції для того, щоб точно визначити час переходу права власності.

З наявних документів, якщо момент переходу права власності встановити неможливо, аудитор аналізує суми, отримані покупцем на рахунок підприємства в погашення дебіторської заборгованості, і на підставі цих даних зробити висновок про законність угоди, яка відображена на субрахунках рахунку 70 "Доходи від реалізації"

У багатьох випадках рознесення даних за рахунками обліку дебіторської заборгованості в головній книзі ґрунтується не на даних регістру обліку доходів від реалізації, а на даних журналу обліку дебіторської заборгованості, який вміщує не тільки виставлені підприємству рахунки, а й інформацію про отримані платежі. У таких випадках необхідно впевнитися, що сума виставлених рахунків зазначена в журналах обліку дебіторської заборгованості. Крім того, аудитору необхідно впевнитися, що дані журналу за рахунками обліку розрахунків з покупцями і замовниками належним чином рознесені по відповідних рахунках головної книги [18].

Перевіряючи повноту інформації в облікових документах шляхом контролю товарно-транспортних накладних разом з рахунками-фактурами, аудитор повинен бути впевненим, що всі товарно-транспортні накладні є зібрані і належним чином оформлені.

Оцінку стану бухгалтерського обліку доходів від реалізації дають за формами продажу і видами розрахунків з покупцями та замовниками. Безпосередню перевірку повноти відображення доходів за звітній період розпочинають зі встановлення відповідності даних Головної книги, регістрів синтетичного і аналітичного обліку. Згідно з виявленими невідповідностями визначають сутність, характер і причини виникнення відхилень.

Окрім повного і достовірного обліку даних аудитор перевіряє правильність даних у звіті про фінансові результати. Для цього перевіряється правильність заповнення облікових регістрів та їх відображення у головній книзі (особлива увага приділяється дебіторській заборгованості) та порівнюють ці дані з показниками звіту про фінансові результати.

 

3.3. Формування  аудиторського висновку та оформлення  звіту з аудиту доходів

Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" та Міжнародних стандартів аудиту на заключному етапі аудиту аудитор повинен скласти аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки або аудиторський висновок.

Аудиторський звіт - це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень при здійсненні господарської діяльності, веденні обліку та складанні звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату. Інформація, що наводиться в аудиторському звіті, має бути більш детальною, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, не є офіційним документом і призначений для замовника, а його зміст може бути оприлюднено лише за бажанням клієнта.

Аудиторський звіт повинен складатися з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної.

Загальна частина аудиторського звіту повинна містити таку інформацію: назву документа і назву клієнта; місце і дату складання; назву аудиторської фірми, її адресу; номер реєстраційного свідоцтва; номер поточного рахунку; прізвище, ім'я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці; період, за який проводилася аудиторська перевірка; склад, перелік документів, які підлягали перевірці; посилання на норми міжнародних стандартів аудиту та інших нормативних документів, які були використані під час аудиту.

Аналітична частина висвітлює сам хід аудиторської перевірки. В цій частині має бути детально описано: що було об'єктом перевірки, які інформаційні джерела досліджувалися, які методичні прийоми і процедури аудиту при цьому було застосовано, які докази зібрано, які виявлено помилки і порушення, їх причини і наслідки тощо.

У заключній частині на підставі проведених робіт має бути чітко сформульовано висновок аудитора про перевірені ним об'єкти аудиту.

Крім того, у звіті за наслідками аудиторської перевірки повинна в обов’язковому порядку міститься наступна інформація:

• період часу, до якого відноситься документація підприємства, яка була перевірена в ході аудиту;
• вказівка про те, які бухгалтерські документи були перевірені суцільним методом, а які – вибірковим, та на підставі яких принципів здійснювалася аудиторська вибірка;
• перелік зауважень, недоліків. При цьому в обов’язковому порядку повинно бути вказано, які з наведених зауважень є суттєвими, а які - ні.

У звіті за наслідками аудиторської перевірки результати аудиту групуються за напрямами:

• господарські операції з обліку витрат, які відображені у відповідності з діючим законодавством та внутрішніми вимогами підприємства;
• господарські операції з обліку витрат, які мають суперечливий характер (з точки зору аудитора, підприємства, законодавства);
• господарські операції з обліку витрат, які відображені невірно та з порушенням чинних вимог.

Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) та аудитором, що проводив перевірку, і завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту повинна бути підписана аудитором, який здійснював перевірку, і завірена його особистою печаткою.

Чинне законодавство вимагає складання аудиторського висновку при здісненні аудиту фінансової звітності (ст. 7 Закону України "Про аудиторську діяльність") [1].

Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність і висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти, відповідності чинному законодавству.

Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність», аудиторський висновок – документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні [1].

При формуванні аудиторського висновку слід керуватись вимогами таких нормативних документів:

Закон України "Про аудиторську діяльність"; Міжнародний стандарт аудиту 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" (основні елементи аудиторського висновку, види і форми аудиторських висновків); У Міжнародному стандарті аудиту 720 "Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти" (доступ до іншої інформації, її вивчення; суттєві невідповідності і перекручення); Міжнародний стандарт аудиту 800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення" (аудиторські висновки за результатами тематичного аудиту; аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, складену згідно з іншими принципами обліку; висновок про окремі частини звітності тощо);Міжнародний стандарт аудиту 810 "Перевірка прогнозної фінансової інформації" (ступінь впевненості аудитора стосовно перспективної фінансової інформації; висновок за результатами перевірки перспективної фінансової інформації):

Зміст аудиторського висновку залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. Структура аудиторського звіту регламентована нормами міжнародних стандартів аудиту та законодавством України, відповідно до яких в ньому обов'язково мають бути такі розділи [18]:

1) заголовок;

2) розділ, в якому  йдеться про замовника аудиторської  перевірки;

3) вступ;

4) масштаб перевірки;

5) зміст виконаної  роботи;

6) висновок аудитора  стосовно питання, яке перевіряється;

7) дата аудиторського  висновку;

8) адреса аудиторської  фірми;

9) підпис під  аудиторським висновком.

У заголовку аудиторського висновку обов'язковим має бути запис про здійснення аудиту незалежними аудиторами (аудитором), вказано назву аудиторської фірми чи прізвище аудитора, який здійснював аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту принцип незалежності перевірки порушено не було. При порушенні даної умови аудитор не має права робити висновок про перевірений об'єкт, а зібрана інформація не вважається достатньою та доказовою.

Конкретизується адресат аудиторського висновку.Аудиторський висновок має бути належним чином адресований згідно з умовами договору на проведення аудиту. Після цього вказується замовник аудиту, тобто його назва, юридична адреса, код за ЄДРПОУ тощо.

У вступі аудиторського висновку обов'язково вказують інформацію про склад фінансової звітності, що підлягала аудиту, дату її складання, межі відповідальності керівництва підприємства, яке перевірялось, за правильність складання звітності, аудитора—за обґрунтованість аудиторського висновку.

У розділі Масштаб перевірки надають інформацію про вимоги нормативів законодавства України та міжнародних стандартів аудиту, які було враховано під час проведення аудиту. Також роблять зауваження щодо планування аудиту та безпосередньо перевірки, місця в них оцінки помилок у системах обліку, їх суттєвого впливу на фінансову звітність. Вказують на обсяги перевіреної інформації. Аудиторський висновок повинен містити інформацію про те, що аудитор виконав усі необхідні процедури, а аудиторську перевірку було сплановано і проведено з метою забезпечення достатньої впевненості про те, що фінансова звітність не містить суттєвих викривлень.

Описуючи зміст виконаної роботи, указують напрями перевірки, які були виконані аудитором, а саме:

- визначення відповідності  фінансової звітності основним  принципам обліку;

- аналіз аудиторських  доказів, які дають змогу підтвердити  зазначені у звітності суми  і показники та пояснення до  них;

- оцінка надійності  системи бухгалтерського обліку  і внутрішнього контролю, можливості  виникнення помилок та їх суттєвого  впливу на звітність;

- здійснення вибіркового  контролю.

У кінці даного параграфу аудитор має підтвердити те, що ним зібрано достатньо якісних доказів, які є підставою для висловлення ним об'єктивної думки.

У Висновку аудитора про перевірену фінансову звітність оцінюється перевірена фінансова звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах вимогам до складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні. Аудитор чітко формулює свою думку щодо того, чи є фінансова звітність достовірною, повною, об'єктивною за всіма суттєвими аспектами.

Дата аудиторського висновку проставляється на день завершення аудиту, коли аудитор зобов'язаний доповісти керівництву підприємства про результати перевірки, а керівництво, у свою чергу, підписує звіти, що додаються до аудиторського висновку. Після цього у висновок не може бути внесено жодних змін, не узгоджених з підприємством.

Перед оприлюдненням звітності можуть бути виявлені події, які існували на дату складання висновку, про які аудитора не було проінформовано і які суттєво впливають на звітність. У такому випадку аудитор може доповнити свій висновок спеціальним додатком. При цьому можливе подвійне датування висновку.