Етіологія та патогенез харчових алергій

У міру скупчення клінічного досвіду щодо ефективності даних препаратів, скупчувалися і дані про непотрібних ефекти препаратів цієї групи. Головні побічні фармакологічні ефекти Н1-антагоністів 1-го покоління: проникнення через гематоенцефалічний бар’єр; блокада не тільки Н1-рецепторів, та й М-холінорецепторів; 5НТ-рецепторів; D-рецепторів; місцевоподразнюючої дію, аналгізірующій ефект, седативну дію. Ці препарати можуть викликати запаморочення, млявість, розлади з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, болі в животику, порушення апетиту), порушення сечовиділення, погіршення зору. Побічні дії антигістамінних препаратів 1-го покоління з’являються також сухістю слизових оболонок порожнини рота, носа, гортані. Було б погано, якби ми не відзначили те, що самим відповідним і відмінно відомим побічною дією протигістамінних препаратів 1-го покоління є седативний ефект, пов’язаний з проникненням цих препаратів через гематоенцефалічний бар’єр і блокадою гістамінових рецепторів у ЦНС. Седативну дію може варіювати від легкої сонливості до найглибшого сну. Більш виражені седативні характеристики виявлені у етаноламінів, фенотіазинів, піперазин. Іншими проявами діяння Н1-антагоністів на ЦНС можуть бути порушення координації, запаморочення, відчуття млявості, зниження можливості координувати увагу. До рідкісних побічних ефектів антигістамінних препаратів 1-го покоління можна віднести – збільшення апетиту (у піперидин). Тахіфілаксія (зниження терапевтичної ефективності продукту) в тій чи іншій мірі проявляється у всіх антигістамінних препаратів 1-го покоління.

Основними перевагами Н1-антагоністів 2-го покоління є: найвища специфіка і найвища спорідненість до Н1-рецепторів; швидкий початок діяння; довгий дію (до 24 ч); відсутність блокади рецепторів інших медіаторів; непрохідність через гематоенцефалічний бар’єр, відсутність зв’язку абсорбції з прийомом їжі; відсутність тахіфілаксії.

Найбільш широко вживаними в практичній алергології антигістамінними продуктами 1-го покоління є: етаноламін, етілендіаміни, піперидиніл, алкіламіни, фенотіазини.

До етаноламіну відносяться наступні препарати: діфенгідролін, клемастин та ін. 

а) Дифенгідрамін (димедрол) є одним з головних представників антигістаміннихпрепаратів 1-го покоління. Він просочується через гематоенцефалічний бар’єр, володіє вираженим седативним ефектом, помірним протиблювотну властивістю. 

б) Клемастин (тавегіл) за фармакологічними властивостями близький до димедролу, але володіє найбільш вираженою антигістамінної активністю, найбільш тривалою дією (протягом 8-12 год) і помірним седативним ефектом.

в) Хлоропірамін (супрастин), відноситься до класичних представників етилендіаміна, в застосуванні якого накопичений колосальний досвід. Показано, що при алергічних захворюваннях, що супроводжуються інтенсивним свербінням, може бути комбіноване застосування супрастину з антигістамінним продуктам новітнього покоління. Парентеральна форма продукту нерідко вживається для стартової терапії алергодерматозів, тому що дозволяє отримати 100% біодоступність ліки і подолати проблему порушень абсорбції у пацієнтів з харчовою алергією.

г) Ципрогептадин (перитол), використовують більш широко серед похідних піперидинілів,  який належить до антигістамінних продуктів з вираженою антисеротоніновою активністю. Не рахуючи того, перитол володіє властивістю провокувати апетит, також перекрити гіперсекрецію соматотропіну при акромегалії і секрецію АКТГ при синдромі Іценко-Кушинга.

д) Диметинден (фенистил) – представник алкіламінів, який використовується для зцілення алергічних хвороб. Продукт діє протягом доби, володіє вираженим седативну дію, як і у решти препаратів 1-го покоління відзначається розвиток тахіфілаксії. Всі знають те, що побічні симптоми з’являються також сухістю слизових оболонок порожнини рота, носа, гортані. В особливо чутливих осіб можуть виникати розлади сечовипускання і погіршення зору. Іншими проявами діяння на ЦНС можуть бути порушення координації, запаморочення, відчуття млявості, зниження можливості координувати увагу.

е) Хіфенадін (фенкарол) володіє низьку ліпофільність, погано просочується через гематоенцефалічний бар’єр, є вказівки, що він володіє антиаритмічної активністю, активує діаміноксідази (гістаміназу), що руйнує гістамін. За рахунок того, що продукт погано просочується через гематоенцефалічний бар’єр, після його прийому відзначається або слабенький, або відсутність седативного ефекту. Дозволений до застосування у малюків раннього віку.

є) Кетотифен (задитен), як вважають, має протиалергічну дію за рахунок гальмування секреції медіаторів алергії з тучних клітин і блокади Н1-рецепторів гістаміну.

Посеред сучасних антигістамінних препаратів нового покоління, в поточний час у медичній практиці вживаються наступні групи: піперазинове похідні (цетиризин, Левоцетиризин), азатідіновие похідні (лоратадин, дезлоратадин), тріпролідіновие похідні (акрівастін), оксіпіперідіни (ебастин), піперідінового (фексофенадин).

Піперазинові похідні. Цетиризин (цетрин, парлазін, зіртек та ін) є виборчим блокатором Н1-рецепторів, не чинить істотного седативного ефекту, і як інші представники 2-го покоління, не має антисеротонінової, антихолінергічної дії, не збільшує дію алкоголю. Порівняльні дослідження показали, що цетиризин ефективніше пригнічує дію гістаміну, ніж лоратадин і фексофенадин. Лише у цетиризину підтверджена справжня протизапальне активність при прийомі в терапевтичних дозах у людей. Цетиризин зменшує міграцію еозинофілів і нейтрофілів (на 75%), базофілів (на 64%) і знижує концентрацію простагландину D2 (в 2 рази) в осередку алергічного запалення (E. Chalesworth et al.). Дослідження інших антигістамінних препаратів не виявили такого діяння. Зверніть увагу на те, що крім цього, розміщені результати програми ETAC (Early Treatment of the Atopic Child), свідчили про профілактичний дії цетиризинуна розвиток астми у дітей. При проспективному дослідженні 817 малюків з АТД з сімей із спадковою обтяженістю по атопічним хвороб показано, що тривале застосування цього продукту в комплексній терапії АТД в підгрупі з 200 малюків в 2 рази знижувало можливість розвитку у їх астми при сенсибілізації до домашнього пилу (28,6% посеред отримували цетиризин в порівнянні з 51,5% посеред отримували плацебо) і до пилку (27,8% і 58,8% відповідно).

Азатідінові похідні. Лоратадин (кларитин, еролін та ін.) – належить до метаболізуються Н1-антагоністів, є селективним блокатором Н1-рецепторів, не має антисеротонінової, антихолінергічної дії, не збільшує дію алкоголю. Дезлоратадин (еріус) є фармакологічно активним метаболітом лоратадину, володіє величезним спорідненістю до Н1-рецепторів і може бути використаний в найменшій, ніж лоратадин, цілющою дозі (5 мг на день).

Оксіпіперідін. Ебастін (кестин) – сучасний, Високовибірково неседатівних Н1-антагоніст 2-го покоління. Відноситься до метаболізуються продуктам. Фармакологічно активний метаболіт – каребастін. Ебастін має виражений клінічний ефект як при сезонних, так і при цілорічних алергічних ринітах, зумовлених сенсибілізацією до пилкових, побутових і харчових аллергентам. Протиалергічну дію кестина починається вже через годину після перорального прийому і триває до 48 год. У дитячій практиці ебастин вживається у малюків з 6 років. Звичайно ж, всі ми дуже добре знаємо те, що кестин, на відміну від лоратадину, можна призначати в подвійній дозі, що істотно збільшує його ефективність, але при всьому цьому, кестин не викликає побічних ефектів з боку ЦНС і серцево-судинної системи.

Піперидиніл. Фексофенадин (телфаст) є кінцевим фармакалогіческі активним метаболітом терфенадину і володіє всіма перевагами Н1-антагоністів 2-го покоління [14].

Препарати, що підвищують здатність сироватки крові зв’язувати гістамін. Гистаглобулин (гистаглобин) являє собою комбінований продукт, що складається із звичайного людського імуноглобуліну і гістаміну гідрохлориду.

Препарати, які гальмують вивільнення медіаторів з опасистих клітин та інших клітин-мішеней алергії. Протиалергічний ефект даної групи препаратів пов’язаний з їх здатністю гальмувати вивільнення медіаторів з клітин-мішеней алергії.

Препарати кромогліциєвої кислоти (кромогліцієвої натрію). Теорія нецітотоксіческого залучення в алергічний відповідь клітин-мішеней алергії зовсім сформувалася в 70-і роки і послужила приводом для створення препаратів, дія яких орієнтовано на гальмування функції клітин-мішеней алергії.

 Кромогліцієвої натрію, відкритий в 1965 р. Altounyan, відповідав цим вимогам і вже через 3 роки відшукав клінічне застосування. Кромогліцієвої натрію діє рецепторним механізмом, не проникаючи в клітини, не метаболізується і екскретується в незміненому вигляді з сечею і жовчю. Цими якостями кромоглікату натрію можливо пояснена дуже низька частота непотрібних побічних ефектів. При харчовій алергії особливе значення має пероральна фармацевтична форма кромогліціевой кислоти – налкром.

Таким чином, вибір антигістамінних препаратів, при лікуванні алергічних хвороб, просить від доктора обліку особистих особливостей пацієнта, особливостей клінічного перебігу алергічного захворювання, наявності супутніх хвороб, профілю збереження рекомендованого медикаменту. Не маленьке значення має і доступність (а саме, вартість медикаменту) для пацієнта.

Посеред сучасних антигістамінних препаратів є медикаменти, які володіють високим ступенем схоронності, що дозволяє аптекам відпускати їх без рецепта лікаря. Треба сказати те, що до таких продуктів відноситься кестин, зіртек, цетрин, парлазін, кларитін, телфаст, еріус та ін. Тим більше слід радити клієнтам радитися з лікарем, доктором, який із препаратів найбільш всього зображений певному пацієнту з харчовою алергією.

При клінічних симптомах легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується призначати антигістамінні препарати новітньої генерації та їх генерики: ебастин (кестин), цетиризин (зіртек, парлазін, цетрин, летізен, тощо), фексофенадин (телфаст), лоратадин (кларитин, еролін, кларісенс та ін.), дезлоратадин (еріус). Принципи призначення, схеми і методи введення антигістамінних препаратів при харчовій алергії ті ж, що і при інших формах алергопатології.

При призначенні антигістамінних препаратів слід вірно дотримуватися порад, викладених в анотації із застосування, особливо у малюків та осіб похилого та старечого віку.

Антигістамінні препарати призначаються в купе з комплексною терапією, спрямованої на коректування супутніх соматичних хвороб [8].

2.7. Харчові дієти

До специфічного способу зцілення харчової алергії відносяться елімінація харчового алергента і алерген-специфічна імунотерапія (СІТ).

Елімінація, або виключення з харчування прічіннозначімимі харчового аллергента, відноситься до головних способів терапії харчової алергії, а у випадках, коли харчова алергія розвивається до зрідка вживаним харчовим продуктам (наприклад, полуниця, шоколад, краби тощо), єдиним дієвим способом зцілення.

Елімінація просить не тільки виключення певного харчового продукту, відповідального за розвиток сенсибілізації, та й всіх інших, до складу яких він заходить навіть у слідових кількостях.

При призначенні елімінаційний дієти потрібно строго стежити за тим, щоб нездорової отримував харчування, відповідне за розміром і співвідношенню харчових інгредієнтів масі тіла і віку.

Великий внесок у складання елімінаційних дієт вніс Rowe, який розробив елімінаційні дієти для хворих з харчовою алергією до молока, яєчку, харчовим злакам, також до поєднаним формам харчової алергії.

При харчової непереносимості нездорові потребують не елімінаційних дієтах, а тільки в адекватній терапії та коригування харчування, відповідного супутнім соматичним хворобам.

При цієї харчової алергії нездоровим слід призначати елімінаційні дієти з повним виключенням прічіннозначімих харчових аллергентов та інших товарів, до складу яких вони можуть заходити. При призначенні елімінаційних дієт принципово не тільки лише вказати, які продукти виключаються з харчування, та й запропонувати пацієнтові список харчових товарів, які можна включати в дієту. Елімінаційна дієта за розміром і співвідношенню харчових інгедіентов зобов’язана на сто відсотків відповідати віку хворого, супутніх хвороб і енергетичним витратам. Можливо і те, що елімінація харчового продукту призначається лише при доведеній алергії до нього [3].

При призначенні елімінаційний дієти потрібно виключати і продукти, що мають з харчовими алергентами перехресні реакції (молоко – яловичина, травні ферменти; цвілеві гриби – кефір, сир, дріжджова випічка, квас, пиво та ін.; пилок рослин – фрукти, овочі, ягоди та ін.)

При відсутності позитивної динаміки симптомів харчової алергії протягом 10 днів після призначення елімінації дієти слід переглянути список рекомендованих нездоровому товарів і виявити причину неефективності призначеної дієти.

1. Беззлаковая дієта: виключити крупи, борошно і борошняні вироби, приправи, соуси та ін.) Вживати: м’ясо, риба, овочі, фрукти, яйця, продукти з молока та ін. (при відсутності алергії до них).

2. Дієта з виключенням яєць: виключити яйця і приправи, майонез, креми, соуси, кондитерські, макаронні та хлібобулочні вироби з вмістом яєць). Вживати: м’ясо, продукти з молока, крупи, борошно і борошняні вироби без яєць, овочі, фрукти (при відсутності алергії до них).

3. Дієта з виключенням молока: виключити молоко та продукти з молока, каші на молоці, згущене молоко, сир, сметану, кондитерські, макаронні та хлібобулочні вироби з вмістом молока, вершкове масло, сири, цукерки, що містять молоко. Вживати: м’ясо, рибу, яйця, крупи, овочі і фрукти, борошняні вироби без молока та ін. (при відсутності алергії до них).

Висновки:

Харчова алергія має різноманітні клінічні прояви – від кропив'янки до анафілактичного шоку. Це, а також велика кількість подібних захворювань (недостатність ферментів, отруєння, інфекції) ускладнює її диференціальну діагностику.

Побічні реакції на їжу трапляються серед людей будь-якого віку. Непереносимість їжі частіша, ніж харчової алергії. Для IgE-опосередкованих реакцій на їжу типовими є швидкий початок та шкірні, шлунково-кишкові чи респіраторні прояви. Може виникнути фатальна чи загрозлива для життя анафілаксія, індукована їжею.