Основні принципи дозування фізичного навантаження у коригуючій гімнастиці

ЗМІСТ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 4

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА У СПЕЦІАЛЬНИХ  МЕДИЧНИХ ГРУПАХ СЕРЕДНІХ І ВИЩИХ  УЧБОВИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ 4

Комплекси вправ для профілактики

 порушень постави 9

КОРИГУЮЧА ритмічна гімнастика 13

КОРИГУЮЧІ ВПРАВИ З ПРЕДМЕТАМИ 15

Спеціальні вправи для формування постави 37

Статичні вправи в коригуючій гімнастиці 39

Основні принципи дозування  фізичного навантаження у коригуючій гімнастиці 41

Контрольні нормативи (тести) з 

коригуючої гімнастики 41

ДИХАЛЬНА  ГІМНАСТИКА 51

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 59

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Проблема  фізичного розвитку студентів із відхиленням у стані здоров’я має велике державне, наукове та практичне значення. Фізична культура в цьому випадку є не тільки засобом виховання та поліпшення фізичної підготовки юнаків і дівчат, а нерідко основним фактором відновлення  та зміцнення здоров'я в період становлення та кінцевого формування організму, засобом ліквідації недоліків  у фізичному розвитку, могутнім джерелом підвищення загальної і розумової  працездатності.

Нині багато студентів, які направляються у  спеціальні медичні та підготовчі групи, мають ті чи інші відхилення у діяльності різних органів і систем. У процентному  відношенні (за діагнозом) найбільша  кількість студентів має такі відхилення від норми за станом здоров'я: порушення опорно-рухового апарату (дефекти постави, сколіози, кіфози, плоскостопість), захворювання органів  травлення та порушення обміну речовин (гастрити, виразкова хвороба, холецистит, ожиріння, порушення зору (короткозорість)

Порушення функції різних органів і систем впливає на стан ЦНС  (центральної  нервової системи), обмін речовин, серцево-судинну  та ендокринну системи, сприяє погіршенню загального стану здоров'я, зниженню працездатності та творчих можливостей  студентів.

Наукові дослідження та досвід показали, що дозоване фізичне навантаження протидіє ряду розвиваючих функціональних порушень різних органів і систем.

Все це свідчить про необхідність застосування оздоровчо-лікувальної  фізичної культури з метою:

1. Загального  видужування та зміцнення організму  студентів.

2. Нормалізації  функціонального стану ЦНС і  підпорядкованих їй вегетативних  функцій.

3. Зміцнення  м'язів і активізації кровообігу.

Крім цього, вирішуються такі приватні завдання фізичного виховання студентів:

1. Поліпшення  фізичного розвитку та фізичної  підготовки студентів, удосконалення  їх рухових навичок.

2. Виховання  в студентів прагнень до систематичних  занять фізичною культурою.

3. Професійно-прикладної  фізичної підготовки.

4. Морально-вольової  та естетичної підготовки студентів.

Існує ряд  методичних посібників для студентів  із захворюваннями різних органів і  систем та розробленими спеціальними комплексами вправ для реабілітації хворих, з метою зміцнення здоров’я та підвищення працездатності.

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА У СПЕЦІАЛЬНИХ  МЕДИЧНИХ ГРУПАХ СЕРЕДНІХ І ВИЩИХ  УЧБОВИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

Учнів загальноосвітніх шкіл, студентів навчальних закладів різного ступеня акредитації, які  займаються за державними програмами фізичного виховання, обстежують щорічно  лікарі. На основі даних про стан здоров'я та фізичний розвиток їх поділяють для занять фізичними вправами на медичні групи: основну, підготовчу і спеціальну.

У спеціальну медичну групу для занять фізичною культурою зараховують осіб, які допущені до виконання учбової програми, але в них є потреба обмеження фізичних навантажень через відхилення у стані здоров'я. Тому заняття фізичною культурою з ними проводять за спеціальними програмами з урахуванням характеру патології, ступеня відхилення у фізичному розвитку та підготовленості, функціонального стану організму. Осіб, стан здоров'я яких не дозволяє справитися з фізичними навантаженнями у спеціальній медичній групі, направляють у поліклініку або лікарсько-фізкультурний диспансер для занять з ЛФК. Таким чином усі, хто навчається та має відхилення у стані здоров'я різного ступеня, займаються фізичними вправами в учбовому або лікувально-профілактичному закладі. Вони можуть звільнитися від занять тільки тимчасово на період загострення захворювання, під час якого за показаннями призначають ті чи інші форми ЛФК.

Перед фізичним вихованням осіб, зарахованих у спеціальні медичні групи, ставляться такі завдання:

• зміцнення  здоров'я, покращання фізичного розвитку та загартування організму;

• формування морально-вольових, фізичних якостей  та основних рухових умінь і навичок, підготовка до складання окремих  державних тестів фізичної підготовленості;

• усунення або зменшення наслідків захворювань  та травм; стимуляція процесів компенсації, попередження патологічного процесу;

• покращання функціональних можливостей органів  і систем, фізичної та розумової  працездатності, загальне зміцнення  організму;

• адаптація  організму до навантажень, що поступово  збільшуються, сприяння гармонійному фізичному розвитку, виховання правильної постави.

Фізичне виховання  здійснюється відповідно до програми з учнями всіх класів і студентами всіх курсів і проводиться у формі  учбових занять, ранкової гігієнічної  гімнастики, туристичних походів, самостійних  занять фізичними вправами, масових  оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходів у вихідні дні та канікули. Більшість занять у спеціальній  групі має проводитися на відкритому повітрі, що сприяє загартуванню організму.

Групи комплектують з 8-12 осіб з урахуванням віку, захворювання, функціонального та фізичного стану. Якщо немає змоги заповнювати  групи особами з однорідними  захворюваннями, формують дві групи: одну — з захворюваннями внутрішніх органів, функціональними розладами  нервової системи, значними порушеннями  зору, і другу — з порушеннями  функцій та захворюваннями опорно-рухового апарату, органічними ураженнями нервової системи. У середніх спеціальних  і вищих учбових закладах групи  формують по курсах, а в школах утворюються  групи учнів із врахуванням їх віку: 7-9, 10-12, 13-14, 15-16 років. В школах заняття проводять поза розкладом  уроків два рази на тиждень по 45 хв, або три рази по 30 хв. Ефективнішими є триразові заняття. У вузах заняття включають в розклад два рази на тиждень по 30 хв; якщо дозволяють місцеві умови та контингент студентів, рекомендується займатися фізичними вправами поза розкладом чотири рази на тиждень по 45 хв. Урок у спеціальній групі будують за загальновизнаною схемою, але методика його проведення має особливості. Більш тривалий процес впрацювання тягне за собою подовження підготовчої частини, а відновлення — збільшення заключної за рахунок зменшення часу основної частини. В заняттях використовують загальнорозвиваючі, спортивно-прикладні та дихальні вправи, а також вправи на увагу, координацію, рухливі та спортивні ігри, ходьбу, дозований біг, ходьбу на лижах, плавання. Включають спеціальні вправи, що спрямовано впливають на окремі ослаблені системи організму.

На початку  занять слід навчити учнів правильно  набувати вихідних положень, поєднувати рухи з диханням, навчити гарно ходити, розвивати навички правильної постави під час виконання вправ і відпочинку, добиватися чіткості їх відтворення.

У процесі  уроку слід спостерігати за реакцією учнів на фізичне навантаження. Судити про це можна за зовнішніми ознаками втоми: забарвленням обличчя, пітливістю, ходою, поставою, характером дихання та рухів, увагою та активністю. У випадку появи таких ознак слід знизити навантаження, застосувати дихальні вправи та зробити паузу для відпочинку. Важливо підраховувати ЧСС до заняття, у процесі його та після закінчення. Після заключної частини ЧСС повинна наближатися до початкового рівня.

Щільність уроку на початку занять складає 30-40 %, потім по мірі адаптації організму до фізичних навантажень вона поступово збільшується до 60-70 %. Ефективність фізичного виховання учнів буде залежати від того, наскільки правильно враховано їхні індивідуальні особливості та визначено обсяг та характер фізичних прав залежно від захворювання, функціональних можливостей та рівня фізичної підготовленості.

Лікарсько-педагогічні  спостереження за тими, хто займається у спеціальних медичних групах слід проводити щомісяця. Вони здійснюються лікарем в тісному контакті з викладачем, який проводить заняття. Головними завданнями цих спостережень є визначення ефективності застосованої організації та методики занять: форм і засобів фізичної культури та внесення корекцій у навчально-педагогічний процес. Після закінчення заняття викреслюють фізіологічну криву, вираховують щільність заняття. Лікар і викладач мають навчити тих, хто займається, найпростішим методам самоспостереження за результатами занять (особливо в домашніх умовах) і веденню щоденника самоконтролю.

В групах із захворюваннями внутрішніх органів, особливо серцево-судинної системи, протипоказані  вправи, виконання яких пов'язане  із затримкою дихання та натужуванням, різким прискоренням темпу, із статичним напруженням. Важливо при цьому стежити за ЧСС під час уроку. В перші місяці занять вона не повинна збільшуватись більш ніж на 30 скорочень за хвилину на висоті навантаження, а пізніше — може досягати до 130-150 за хвилину.

Особам із захворюваннями органів дихання  також протипоказані вправи з  затримкою дихання, натужуванням. На заняттях з ними основну увагу приділяють дихальним вправам, навчанню довільного керування зовнішнім диханням.

При хронічних  захворюваннях травної системи, печінки знижується навантаження на м'язи живота, обмежуються стрибки. Останні вправи виключають також  в осіб зі значними порушеннями зору, захворюваннями нирок. Зміцнюють м'язи  живота, навантажують великі м'язові  групи, вправи виконуються інтенсивно з великою амплітудою при екзогенному  типі ожиріння.

Учням з функціональними  захворюваннями нервової системи не слід застосовувати вправи, що викликають її перенапруження та негативні емоції. У заключну частину занять обов'язково включають ходьбу, вправи на увагу  та розслаблення м'язів. Рекомендують пішохідні та лижні прогулянки, плавання, туристичні походи.

Заняття учнів  у групах з порушенням і патологією опорно-рухового апарату мають деякі  особливості. Основна частина уроку  насичується вправами для зміцнення  м'язів тулуба, зміцнення м'язового  корсету, коригуючими вправами. У першій частині заняття використовують загальнорозвиваючі вправи, а в основній — вправи з урахуванням індивідуальної патології кожного. Рекомендується включати елементи танцювальних кроків, що підвищують емоційний тонус, сприяють покращанню постави.

Позитивні зрушення, що досягнуті на заняттях у розвитку рухових навичок, пристосованості  організму до фізіологічних навантажень, слід щодня закріплювати, під час самостійних занять вдома. Ці заняття не припиняють в період іспитів і канікул. Комплекс вправ для них добирається індивідуально, застосовують 3-4 тижні з наступною перевіркою та оцінкою їх ефекту. У комплекси включають загальнорозвиваючі та спеціальні вправи, що спрямовані на ліквідацію проявів захворювання або його залишкових проявів. Спочатку комплекси прості, згодом, після засвоєння, їх можна ускладнювати. У домашні завдання слід включати прогулянки, ходьбу на лижах, плавання, туристичні походи, загартовуючі процедури.

В кінці чверті або семестру оцінюють успішність учнів  на основі відвідування, перевірки  техніки виконання вправ, засвоєння  нових рухових навичок і вмінь, знань теоретичного розділу програми. При добрій адаптації до навантажень  у спеціальній групі, позитивних змінах у фізичній підготовленості  та розвитку, функціональному стані  та здоров'ї тих, хто займається, викладач може направляти їх до лікаря для вирішення питання про  перехід у підготовчу групу.

 

Плоскостопість

Плоскостопість - це сплощеність зводу  стопи. Розрізняють стопу нормальну, порожнинну, сильно випуклу, сплощену і плоску.

 

 

 

 

Поява плоскостопості можлива у будь-якому віці. Розвиток плоскостопості супроводжується появою при навантаженні неприємних і навіть болісних відчуттів у стопі і  гомілково-ступневих суглобах. Спостерігається  підвищена їх втомлюваність. Згодом виникає викривлення великого пальця. 95% всіх випадків плоскостопості - набуті і лише 5 відсотків - вроджені. У нормі  поздовжнє внутрішнє склепіння  стопи добре проглядається у  вигляді ніші. При плоскостопості воно опущене. При поперечній плоскостопості пальці віялоподібно розгорнуті.

При нормальній ступні опорна частина середини складає  біля 1/3-1/2 поперечної осі ступні. При  сплощеній ступні вона складає приблизно  половину, а при плоскостопості - більш ніж 2/3 поперечної осі. Для  точнішого визначення стану ступні потрібно зробити плантограму (рис. 2). АБ - лінія, що торкається точок внутрішньої частини ступні, які найбільше виступають, ВГ – лінія, яка з'єднує середину основи другого пальця і середину п'яти, ЖД – перпендикулярна до лінії ВГ і ділить її навпіл.

Вимірявши відрізки ДЕ і ЕЖ, знайдемо Індекс ступні = ЕД/ЕЖ. У нормі значення індексу - від 0 до 1, при сплощеній ступні - від 1 до 2, при плоскій ступні - від 2 і більше. Необхідно враховувати, що зводи стоп у дитини в основному формуються до 11-12 років, а отже, і приділяти в цей період пильну увагу попередженню плоскостопості шляхом виконання спеціально підібраної системи вправ і виключення факторів, які провокують її розвиток (вузьке і коротке, а також на два номери більше взуття, на високих підборах і зовсім без них). Треба використовувати кожну нагоду, щоб походити босоніж по землі, траві чи піску з метою попередження плоскостопості.

Потрібно  пам'ятати, що надмірна вага також провокує появу плоскостопості.

При виявленні  плоскостопості необхідно придбати ортопедичне взуття або взуття з  ортопедичними устілками і негайно  почати виконувати наведені нижче спеціальні вправи. Слід знати, що краще виконувати ці вправи для попередження появи плоскостопості, оскільки процес її усунення вимагає значних зусиль і триває роками.

Типові вправи, які ми використовуємо для профілактики та виправлення плоскостопості, наведені нижче.

1. Ходіння  на носках.

2. Ходіння  на п'ятах.

3. Ходіння  на зовнішній стороні ступні.

4. Погойдування  з п'яти на пальці і навпаки.

5."Пружинка" (в.п. - стійка на пальцях, різко опустити п'яти, але, не торкнувшись ними підлоги, знову піднятися на пальці).

6. "Гусінь"(пересувати  ступню вперед, вигинаючи й так,  як, пересуваючись, вигинається гусінь).