Облік основних засобів

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.

Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.).

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Треба зауважити, що з метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку.

Згідно із Законом  України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334194-BP від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями) передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на слідуючи групи:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові  будинки та їх частини (квартири і  місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

група 2 – автомобільний  транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя д нього;

група 3 – будь-які  інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

група 4 – електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне  забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Для ведення бухгалтерського  обліку основні засоби класифікують за наступними групами:

• земельні ділянки;
• капітальні витрати на поліпшення земель;
• будинки та споруди;
• машини та обладнання;
• транспортні засоби;
• інструменти, прилади  та інвентар;
• робоча і продуктивна худоба;
• багаторічні насадження;
• інші основні засоби.

Співвідношення окремих  груп основних виробничих засобів становить  їх структуру. Поліпшення структури  основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної іх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Оцінка основних засобів, як єдиний принцип їх грошової оцінки

 

 

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – по первісній, залишковій, відновлювальній і ліквідаційній вартості.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання  або створення.

Собівартість основних засобів – це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на патент його придбання або створення.

Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельне ціну (в тім числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об’єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату внесків  за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до стажу цього капіталу підприємства, визначається погодження засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін на подібний об’єкт дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній на суму, грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об’єкта основних засобів, що може бути отримана в операціях обміну між проінформованими зацікавленими сторонами.

В узагальненому вигляді підхід до визначення оцінки основних засобів, отриманих в облік на інші активи, показано на рисунку 1.1

В сільськогосподарських  підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так  і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за допомогою молодняку тварин, стриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань.

 

 

                                                

            

 

 

             

     =       =

 

 

Рис. 1.1 Методика оцінки основних засобів, отриманих

 в обмін на інші  активи.

 

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманнями тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об’єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє відповідні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об’єкта визначається відповідно до положень П(С)БО 9 «Запаси».

Собівартість об’єктів, збудованих власними силами включає:

• вартість робіт, виконаних субпідрядниками;
• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші операційні витрати, що безпосередньо пов’язані з будівництвом активу;
• вартість ліцензії (дозволу) на будівництво;
• оплату фахових послуг (архітекторів, юристів).

Залишкова вартість являє  собою різницю між первісною  вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об’єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу. Відновлювальна вартість є вартістю відтворення основних засобів у сучасних умовах.

Важливе значення і обліку основних засобів відводиться переоцінці. Згідно П(С)БО 7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. При здійсненні переоцінки основних засобів для кожного об’єкта повинен здійснюватися аналітичний обмін зміни первісної вартості. За кожним переоціненим об’єктом основних засобів необхідно забезпечити окремий облік суми до оцінки, віднесеної до складу додаткового капіталу, і суми віднесеної на витрати.

Економічне значення переоцінки полягає по-перше, у тому, щоб визначити реальну вартість активів підприємства, отже, реальну вартість активів підприємства, по-друге – дає можливість уточнити витрати підприємства, насамперед собівартість продукції і товарів та відкоригувати цінову політику.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших  активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченню періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продані) цього об’єкту.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ  ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

НА ФГ «ВІКТОРІЯ»

 

2.1. Організаційно-економічна  характеристика фінансово-господарської  діяльності  ФГ «Вікторія»

 

 

Фермерське господарство»Вікторія» розташоване в Камянсько-Дніпровському районі. Господарство має вигідне розташування і хороші шляхи зв’язку. Територія, на якій перебуває дане господарство, відноситься до степової зони. Кліматичні умови цієї зони за даними спостережень метеостанцій характеризується недостатньою кількістю опадів, нерівномірністю їх розподілу у різні періоди року, високими температурами в літній період, низькою відносною вологістю повітря, сильними суховіями.

Сільське господарство високомеханізоване, багатогалузеве. Район розташування агрогосподарства є районом високотоварного зернового господарства, технічних культур і продуктивного м’ясо-молочного тваринництва.

Фермерське господарство діє на підставі статуту. Організація та ведення фермерського господарства проводиться на земельній ділянці площею 50 гектарів, переданої на право постійного користування землею засновнику господарства згідно державного акту на право постійного користування землею, та орендованих ділянках землі. Основною метою створення господарства є виробництво сільськогосподарської продукції та реалізації з використанням земельної ділянки.

Господарство діє на основі самоокупності, самостійно планує діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, товари, роботу, послуги та базуючись на необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку господарства, підвищення доходів його членів. Господарство самостійно визначає напрямки своєї господарської діяльності в сферах:

• вирощування продуктів рослинництва;
• вирощування продуктів тваринництва;
• переробки сільськогосподарської продукції;
• реалізації сільськогосподарської продукції;
• іншою, пов’язаною з агро-виробничою діяльністю.

Господарство відноситься до категорії великих підприємств з правом найму робочої сили. Діє на засадах повного розрахунку, самофінансування та самоокупності, набуває права юридичної особи після державної реєстрації. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел не заборонених законодавством. Діяльність господарства будується на засадах комерційного розрахунку при повному дотриманні принципу законності.

Агрогосподарство»Вікторія» в своєму штаті має 66 робітників, віком від 20 до 60 років, з них 54 людини зайняті в рослинництві, а 12 – в тваринництві. Переважна кількість робітників – це люди від 25 до 40 років.

Основним видом діяльності господарства є рослинництво, як то: зернові культури, кукурудза, соняшник, бобові культури, овочеві культури. Крім того господарство займається тваринництвом, а саме вирощуванням свиней.

В господарстві лінійна структура управління – управління підприємством проводиться одним керівником, який приймає рішення по всім питанням, несе повну відповідальність за результати діяльності. Зі сторони директора розробляються головні цілі, контроль, організація, координація дії спеціалістів. Аналіз прийнятих рішень проводить головний економіст, облік ведуть в бухгалтерії.