Заходи щодо удосконалення системи бюджетного фінансування витрат

 

1.2.Класифікація  витрат бюджету,їхній склад і стуктура

 Видатки бюджету класифікуються  за:

1) функціями, з виконанням  яких пов’язані видатки (функціональна  класифікація видатків);

2) економічною характеристикою  операцій, при проведенні яких  здійснюються ці видатки (економічна  класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника  бюджетних коштів (відомча класифікація  видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Запровадження нової функціональної класифікації видатків бюджету викликане  необхідністю їх приведення до міжнародних  стандартів статистики державних фінансів з метою міжнародної порівнянності  показників бюджету.

Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій управління (КФУ), опублікованої  статистичним відділом Організації  об’єднаних націй. Класифікація має три рівні: категорії (від 1 до 10), групи та класи.

Функціональна класифікація видатків бюджету

Видатки бюджетів за функціональною структурою класифікуються у відповідності  до основних функцій держави.

Згідно до Бюджетної класифікації до даної групи видатків застосовується чотирьохзначний код, а самі видатки  групуються за такими напрямами:

 

 

Код	Найменування
0100	Загальнодержавні функції
0200	Оборона
0300	Громадський порядок, безпека та судова влада
0400	Економічна діяльність
0410	Загальна економічна, торгівельна  та трудова діяльність
0420	Сільське господарство та мисливство, рибне господарство
0430	Паливно-енергетичний комплекс
0440	Інша промисловість та будівництво
0450	Транспорт
0460	Зв’язок, телекомунікації та інформатика
0470	Інші галузі економіки
0480	Дослідження і розробки в галузях  економіки
0490	Інша економічна діяльність
0500	Охорона навколишнього природного середовища
0600	Житлово-комунальне господарство
0700	Охорона здоров’я
0800	Духовний та фізичний розвиток
0900	Освіта
0910	Дошкільна освіта
0920	Загальна середня освіта
0930	Професійно-технічна освіта
0940	Вища освіта
0941	Вищі навчальні заклади 1 і 2 рівнів акредитації
0942	Вищі навчальні заклади 3 і 4 рівнів акредитації
0950	Післядипломна освіта
0960	Позашкільна освіта та заходи із позашкільної роботи з дітьми
0970	Програми матеріального забезпечення навчальних закладів
0980	Дослідження і розробки у сфері  освіти
0990	Інші заклади та заходи у сфері  освіти
1000	Соціальний захист та соціальне  забезпечення

 

Економічна класифікація видатків бюджету

Особливістю нової бюджетної  класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з  детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна  плата, нарахування, всі види господарської  діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню тощо). Такий  розподіл дозволяє виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з погляду  виконання бюджету.

За даною класифікацією  під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони поділяються на поточні та капітальні (розвитку); відплатні (здійсненими в обмін на товар чи послугу) або невідплатні(односторонніми).[5].

Поточні видатки – це видатки бюджетів на фінансування мережі підприємств, організацій та установ  на початок бюджетного року, а також  на фінансування заходів із соціального  захисту населення та інших, що не належать до видатків розвитку. Код 1000.

До них належать:

1) видатки на товари  та послуги – 1100;

2) виплата процентів (доходу) за  зобов’язаннями – 1200;

3) субсидії й поточні трансферти  – 1300.

Капітальні видатки (видатки розвитку) - це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень, структурної перебудови народного  господарства, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням. Код 2000.

До них належать:

1) придбання основного капіталу  – 2100;

2) створення державних запасів  та резервів – 2200;

3) придбання землі і нематеріальних  активів – 2300;

4) капітальні трансфертів –  2400.

За цією класифікацією виділені ще дві групи видатків: нерозподілені  видатки (3000); кредитування з вирахуванням погашення (4000).

Відомча класифікація видатків бюджету

Відомча класифікація видатків державного бюджету визначається відповідно до «Закону про державний бюджет України» (частина друга статті 22 Бюджетного кодексу України).

За даною класифікацією визначені  головні розпорядники бюджетних  коштів. А саме:

1) Управління справами верховної  Ради України – 11;

2) Державне управління справами  – 30;

3) Господарське управління Секретаріату  Кабміну України - 41;

4) Верховний суд України - 60;

5) Конституційний Суд України  – 80;

6) Генеральна прокуратура України  – 90;

7) Міністерства, Державні комітети, Державна митна служба України,  Державна туристична адміністрація,  НАН України; СБУ, ЦВК України  тощо(тризначні коди);

8) Рада Міністрів АРК.; обласні  державні адміністрації; Київська  та Севастопольська міські державні  адміністрації.

Відомча класифікація видатків місцевого  бюджету визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (частина  третя статті Бюджетного кодексу  України).

Програмна класифікація видатків бюджету

Програмна класифікація видатків державного бюджету відповідно до вимог частини  третьої статті 38 Бюджетного кодексу  України щорічно визначається у  «Законі про Державний бюджет України».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз витрат бюджетыв України

 

2.1.Особливості  механізму бюджетного фінансування і кредитування

Використання грошових коштів бюджетів конкретними розпорядниками передує їх виділення (надання) відповідним юридичним особам. Надання грошових коштів з бюджетів різних рівнів відбувається на умовах безповоротності і безоплатності з метою забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, державного управління, оборони тощо називається бюджетним фінансуванням. Суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та суб´єктами господарювання усіх форм власності — з іншого, щодо спрямування грошових коштів бюджетів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня наповнюваності грошовими коштами бюджету.[2].

Бюджетне фінансування включає  принципи, форми і методи надання грошових коштів бюджетів відповідним розпорядникам.

Незалежно від джерел формування грошових коштів бюджетне фінансування здійснюється на основі певних принципів.

Принцип плановості означає, що обсяг видатків з Державного бюджету визначається законом про Державний бюджет на наступний рік, а видатки місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відповідних рад. Видатки грошових коштів з різних бюджетів відображаються у фінансових планах і кошторисах суб´єктів господарювання.[1].

Принцип цільового спрямування  коштів означає, що бюджетні видатки мають здійснюватися лише за суворо цільовим призначенням. Грошові кошти бюджету спрямовуються на фінансування витрат, передбачених у відповідних кошторисах і фінансових планах.

Принцип безповоротності  використання бюджетних коштів означає, що кошти, спрямовані на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо, не потребують їх відшкодування.

Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюджетні кошти. Він безпосередньо пов´язаний з принципом ефективності використання коштів, який має на меті досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та одержання максимального результату при використанні визначених бюджетом коштів.

Принцип справедливості і  неупередженості визначається тим, що бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпорядниками коштів.

Принцип публічності та прозорості полягає у наданні об´єктивної інформації суспільству у формі звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

Принцип контрольованості витрачання бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

У сучасних умовах господарювання в ряді випадків відбувається поєднання  бюджетного фінансування установ, організацій  з розвитком платних послуг і виконанням робіт за угодами з окремими суб´єктами господарювання на платній основі. При цьому неприпустима проста заміна безплатних послуг платними: необхідне їх раціональне, розумне поєднання.

Одночасно перебудовується  система бюджетного фінансування -здійснюється відмова від фінансування витрат, виходячи із фактичних значень показників, тобто залежно від досягнутого рівня, і перехід на нормативний метод покриття витрат. Особливого значення набувають нормативи, що характеризують вимоги, які висуваються суспільством щодо ефективності використання бюджетних ресурсів. Вони фіксують мінімально припустиму величину економічної ефективності використання бюджетних ресурсів, тобто суспільно виправданий розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту. У цьому контексті нормативний метод спроможний більш об´єктивно оцінити потреби бюджетних установ у фінансових ресурсах і створити умови для їх ефективного й економного використання. Саме нормативи мають визначати бажаний рівень споживання суспільних благ. Обсяги бюджетного фінансування ставляться у залежність від результативності роботи відповідних установ і організацій.[20].

Система бюджетного фінансування, значним недоліком якої раніше була відсутність ефективно діючого  механізму стимулювання кращих результатів  роботи установи, організації, їх трудових колективів, збагатилася застосуванням різноманітних систем матеріального стимулювання для встановлення залежності розмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатів діяльності трудових колективів, а індивідуального заохочення — від обсягу, якості й ефективності роботи конкретних працівників.

Бюджетне фінансування здійснюється у таких формах, як кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання дотацій, субвенцій, субсидій.

Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа - кошторису доходів і видатків. Кошторис - це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис включає дві  складові:

-  загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою (організацією) основних функцій;

-  спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій.

Державне фінансування інвестицій — це надання грошових коштів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фінансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації видатків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави.[10].

Державні дотації — це форма бюджетного фінансування, що застосовується для виділення грошових коштів з державного та місцевих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування їх фінансових планів. Дотації також можуть надаватися з вищого бюджету нижчим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів.

Субвенція — це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансування певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового використання.[11].

Субсидії – це невідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачають компенсації у формі спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов´язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Для здійснення бюджетного фінансування застосовуються два методи: метод єдиного казначейського рахунку та метод перерахування коштів бюджетів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів.