Моніторинг показників якості та безпечності риби

В Україні створено Національну Комісію з Кодексу Аліментаріус, обов'язком якої є координація діяльності щодо гармонізації вітчизняного законодавства до міжнародного у сфері безпечності та якості ХП, розробляння проектів нових та зміни до існуючих санітарних заходів; розробляння обов'язкових параметрів безпечності ХП, а також методів та процедур для убезпечення ХП у процесі їх виробництва та обігу; сприянню впровадження нових технологій, міжнародних стандартів та вітчизняних технічних регламентів (ТР) щодо технологій виробництва ХП та нових методів їх контролю.

Рекомендації цієї Комісії щодо максимальних залишків пестицидів та ветпрепаратів у ХП, інших забруднюючих речовин, харчових добавок, допустимі дози споживання дієтичних добавок, методи та процедури державного нагляду та контролю ХП.

Державній ветеринарно-санітарній експертизі підлягають об'єкти підконтрольні ветеринарній службі: ХП тваринного походження; проекти потужностей та потужності для виробництва та обігу ХП з метою видачі експлуатаційного дозволу; потужності, що виробляють ХП для імпорту в Україну та експортні потужності з метою відповідної реєстрації; системи забезпечення якості та безпечності на потужностях виробництва ХП.

Санітарною чи Ветеринарною службами встановлюються вимоги до потужностей (об'єктів), виробничих процесів, умов зберігання або інших вимог стосовно ХП, імпортованих в Україну. Забороняється імпорт ХП чи інших об'єктів санітарних заходів, якщо під час інспектування відповідна служба виявила недотримання встановлених вимог.

Виробники ХП зобов'язані погоджувати технологію їх виробництва із Санітарною чи Ветеринарною службою.

Будь-який імпортований вантаж ХП підлягає прикордонному стандартному контролю санітарним або ветеринарним прикордонним інспектором, який здійснюється на призначених прикордонних постах та передбачає перевірку документів та візуальну інспекцію.

Крім Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» в Україні чинними є інші НПА, якими регулюються питання якості та безпечності продукції.

Закон України «Про ветеринарну медицину» [9] спрямований на посилення державного ветеринарного контролю за ветеринарно-санітарною безпекою продуктів тваринництва, охорони довкілля, захист прав фізичних та юридичних осіб у сфері забезпечення ветеринарного та епізоотичного благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Обов'язковим є державний ветеринарний контроль на ринках, де організовано торгівлю тваринами, продуктами і сировиною тваринного та рослинного походження. Експертиза продукції проводиться після обов'язкового пред'явлення документа, що засвідчує особу її власника. Неякісна продукція затримується й утилізується.

Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» [10] надається право громадянам на безпечні для здоров'я і життя ХП, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та довкілля; участі у розроблянні обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів; відшкодування шкоди завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну та своєчасну інформацію щодо стану свого здоров'я та населення, а також стосовно наявності й можливих факторів ризику для здоров'я та їх ступінь.

З метою забезпечення здоров'я і життя людини проекти нормативно-технічної, організацій-методичної документації, продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали, передача або збут яких може завдати шкоду здоров’ю підлягають експертизі.

З метою недопущення на територію України неякісної, небезпечної, шкідливої продукції Законом України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» [11] передбачено, що сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на територію України, підлягає обов'язковій сертифікації, санітарно-епідеміологічному, радіологічному, а продукція тваринного походження — ветеринарному контролю і за показниками безпеки повинна відповідати вимогам чинним в Україні. Іноземні сертифікати визнаються за наявності Угоди про взаємне визнання таких сертифікатів. Підставою для перевезення через митний кордон України продукції є сертифікат відповідності виданий уповноваженим органом, або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката.

Продукція, яка може нести небезпеку для здоров'я і життя людей, тварин, рослин, майна громадян, довкілля згідно з Законом України «Про підтвердження відповідності» [12] перебуває у законодавчо регульованій сфері. Це означає, що на таку продукцію у законодавчому порядку розроблено максимально (гранично) допустимі рівні (концентрації) показників безпеки. І така продукція підлягає обов'язковій процедурі підтвердження відповідності встановленим законодавством допустимим нормам.

Згідно з Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» [13], на продукцію, яка може нести небезпеку для життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, розробляються ТР задля захисту життя та здоров'я людини, тварин, рослин, запобігання недобросовісній практиці.

Продукція, яка буде вводитись в обіг в Україні повинна обов'язково відповідати вимогам ТР.

Згідно з Законом України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» [14] виробництво суб'єктів господарювання, які переробляють продукти лову, підлягають атестації відповідно до обов'язкових вимог технічної та нормативної документації (НД), вимогам щодо переробляння, добування, зберігання, транспортування.

Виробник повинен забезпечити контроль якості та безпечності продуктів лову та ХП з них на усіх стадіях їх переробляння та супутніх матеріалів. Такий контроль здійснює виробнича лабораторія, яка підлягає атестації.

ХП реалізується лише за наявності ветеринарного свідоцтва, свідоцтва виробника про якість, сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката (для імпортованої продукції).

Приведеними вище законами встановлені обов'язкові заходи і вимоги щодо забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської та харчової продукції, а в разі виявлення неякісної, шкідливої продукції вона повинна бути на підставі перевірок вилучена з обігу.

Неякісна та небезпечна продукція, згідно з Законом [13]:

■ яка не відповідає вимогам чинних в Україні НПА і НД стосовно відповідних видів продукції щодо їх споживчих властивостей, їх безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля;

■ якій з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисне надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентичною, як продукція, за яку вона видається;

■ під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо маркування та (або) до змісту і повноти інформацій, яка має при цьому повідомлятися;

■ термін придатності якої до споживання або використання закінчився;

■ на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують її якість і безпеку.

З метою захисту прав споживачів та запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя та здоров'я громадян, була прийнята Постанова Кабміну «Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуклв» [15], якою зобов'язано Держстандарт України посилити контроль за якістю й безпекою ХП вітчизняного та закордонного виробництва на відповідність їх вимогам стандартів.

Указом Президента «Про вдосконалення державного контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення» [16] було створено Національне агентство з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення, а контроль необхідно здійснювати у процесі виробництва, експорту та імпорту цих об'єктів.

Указом Президента «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції» [17] передбачено, що Кабмін зобов'язаний забезпечити необхідні заходи щодо упровадження систем управління якістю (СУЯ) та охорони довкілля на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів серії  9000 та серії 14000.

У 2002 році Кабміном була затверджена Концепція державної політики у сфері управління якістю продукції [18], в якій визначено стратегічні напрямки, методи і механізми реалізації державної політики у сфері управління якості. Передбачалось, що державна політика у сфері якості повинна орієнтуватись на задоволенні потреб споживачів на якісну та безпечну продукцію, збереженні та відновленні безпеки довкілля, упровадженні СУЯ продукції та довкілля відповідно до вимог міжнародних стандартів тощо.

Відповідно до вимог Закону [10] Міністерством Охорони Здоров’я (МОЗ) України підготовлені та затверджені «Державні санітарні правила і норми. Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ» [19], в яких, з урахуванням сучасних наукових досліджень у галузі гігієни та токсикології пестицидів та агрохімікатів, встановлено допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині ХП, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі воді водоймищ та грунтах, а також рівень діючої речовини та допустима добова доза цих об'єктів.

Оскільки у Законах України і НПА встановлені обов'язкові для виконання вимоги, то в усіх законах передбачено державний контроль і нагляд за дотриманням цих вимог.

Ці заходи регламентуються Декретом Кабміну «Про державний нагляд за додержанням стандарпв, норм і правил та відповідальність за їх порушення» [20]. Державний нагляд здійснюється за дотриманням обов'язкових вимог стандартів, норм і правил щодо якості та безпечності продукції на всіх етапах її життєвого циклу, при імпортуванні продукції. У разі порушення обов'язкових вимог законодавством передбачена цивільно-правова, адміністративна та кримінальна відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з чинним законодавством нормування показників безпеки здійснює МОЗ. На даний час Міністерством затверджено [19] щодо максимально допустимих рівнів (МДР) пестицидів та [21] щодо радіонуклідів, а вимоги щодо інших показників безпеки ХП викладено у [22], які були розроблені у 80-ті роки минулого століття і до цього часу не переглядались. Обов'язкові вимоги щодо МДР показників безпеки продукції тваринного походження, кормів, кормових добавок тощо регламентовані документом [23], який переважно дублює [22] щодо ХП.

1.2 Щодо державного моніторингу за епізоотичною ситуацією з хвороб риб

Державний моніторинг за хворобами риб в Україні здійснюється зональними лабораторіями: Хмельницькою, Керченською та Центральною державною лабораторією ветеринарної медицини у відповідності до наказу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 4 червня 2004 року №67, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2004 р. за № 744/9343 [4], дані лабораторії керуються відповідними положеннями, Конституцією України, іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики і ветеринарно-санітарної експертизи (ДНДІЛДВСЕ).

Зональна лабораторія є державною установою ветеринарної медицини з питань прогнозування, діагностики, розробки заходів попередження заносу на територію країни збудників особливо небезпечних заразних хвороб, здійснення моніторингу, розробки та впровадження методик діагностики інфекційних та інвазійних захворювань прісноводних риб та інших гідробіонтів, а також оцінки якості і безпеки продукції тваринного походження, кормів тваринного і рослинного походження для годівлі риб.

Зональна лабораторія має свою матеріально-технічну базу (територію і будівлі, автомобільний і водний транспорт, лабораторне обладнання і апаратуру) та на сучасному рівні проводить патолого-анатомічні, гістологічні, мікроскопічні, бактеріологічні, біологічні, вірусологічні, серологічні (імунологічні), гельмінтологічні, гематологічні, токсикологічні, радіологічні та інші лабораторні дослідження.

Зона обслуговування зональної лабораторії визначається і затверджується Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України.

Плани лабораторно-діагностичних досліджень розробляються з метою здійснення моніторингу щодо інфекційних та інвазійних хвороб з урахуванням вимог Міжнародного кодексу охорони здоров'я водних тварин, а також з урахуванням епізоотичного стану щодо небезпечних заразних хвороб прісноводних риб, зареєстрованих в Україні. Плани погоджуються з ДНДІ ЛД ВСЕ і затверджуються Державною ветеринарною і фітосанітарною службою України.

Основними завданнями зональної лабораторії є:

• здійснення моніторингу заразних хвороб риб та інших гідробіонтів з урахуванням відповідних міжнародних стандартів, керуючись Міжнародним кодексом охорони здоров'я водних тварин у зоні обслуговування;
• охорона території зони обслуговування від занесення з територій інших держав або карантинної зони збудників заразних хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів;
• вивчення й аналіз епізоотичної ситуації в прісноводних водоймищах зони обслуговування, причин і джерел виникнення хвороб, шляхи розповсюдження їх збудників;
• розробка та впровадження в практику нових методик з діагностики заразних хвороб прісноводних риб і інших гідробіонтів;
• організація і проведення планових і позапланових обстежень, лабораторних досліджень з метою діагностики заразних захворювань прісноводних риб;
• захист населення від хвороб, спільних для прісноводних риб і людей;
• вивчення та аналіз епізоотичної ситуації в зоні обслуговування, причин і джерел виникнення, шляхів розповсюдження збудників заразних хвороб прісноводних риб та факторів, що обумовлюють їх поширення;
• забезпечення організації та проведення планових і непланових досліджень з метою діагностики заразних хвороб прісноводних риб та інших гідробіонтів;
• проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного походження, яка використовується для годівлі риб або виготовлення кормів, а також готових кормів і кормових добавок;
• надання методичної, практичної і консультативної допомоги спеціалістам ветеринарної медицини відділів діагностики і боротьби з хворобами риб обласних лабораторій ветеринарної медицини і міжрайонних (зональних) дільниць державної ветеринарної медицини з боротьби із хворобами прісноводних риб;
• участь у розробці й організації проведення разом з територіальними органами ветеринарної медицини профілактичних, діагностичних, ветеринарно-санітарних, карантинних і інших заходів щодо боротьби з хворобами прісноводних риб;
• упровадження в практику досягнень науки та передового досвіду.