Небанківські кредитні організації та їх роль в кредитній системі країни

Кредитна компанія –  небанківська кредитна установа, особливістю якої є те, що мобілізовані звичайним для інвестиційних посередників шляхом (через продаж своїх цінних паперів) кошти направляють у позички фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення. Такі компанії спеціалізуються на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів народного споживання; на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників чи торговельних компаній, меблів у магазинах конкретної торгової фірми тощо; на кредитуванні торговельних організацій під продаж ними товарів з відстрочкою платежу; на короткостроковому кредитуванні малого та середнього бізнесу та ін.

Кредити таких кредитних  компаній переважно є короткостроковими  і невеликими за розмірами. Тому активи їх досить диверсифіковані, що сприяє послабленню кредитних ризиків і захисту інтересів їх вкладників. Платіжне спрямування кредитів цих компаній сприяє прискоренню реалізації товарів та послуг, що позитивно впливає на економічне зростання. Тому послуги кредитних компаній користуються сталим попитом у країнах з розвиненими ринковими економіками. Там ці компанії активно конкурують із банками, особливо у сфері споживчого кредиту. Одним із найперспективніших напрямів кредитування, повинно стати кредитування малого та середнього бізнесу. На жаль, фахівцям з питань небанківської фінансової підтримки бракує і досвіду, і володіння сучасними технологіями кредитування малого і середнього бізнесу. І новий поштовх для розвитку кредитного руху має надати уніфікована державна політика підтримки небанківських фінансових установ та система навчання фахівців кредитних установ. Однак окрім процедур і технологій кредитним установам необхідні насамперед довгострокові й дешеві фінансові ресурси, для чого необхідно залучати їх до реалізації програм державного цільового мікрокредитування малого і середнього бізнесу, програм міжнародних фінансових організацій та програм НБУ в режимі рефінансування та цільових кредитів комерційних банків.

 Небанківські  кредитні установи функціонують в сегменті ринку позичкових ресурсів, який часто не цікавить банки, тому такі установи є не стільки конкурентами банкам, а наслідком послідовного розвитку інфраструктури забезпечення підприємств фінансовими ресурсами.

Кредитна спілка, на відміну  від кредитної компанії, є неприбутковою організацією, заснованою фізичними  особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних  засадах  з  метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні  фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки [6].

Кредитна компанія має  право надавати фінансові послуги  будь–яким особам, як фізичним так  і юридичним, які відповідають необхідним вимогам, а кредитна спілка лише членам кредитної спілки, які є фізичними  особами і підпадають під поле членства, визначене в статуті кредитної спілки.

Статутний капітал кредитної  компанії формується за рахунок вступних внесків її засновників. Пайовий  капітал кредитної спілки накопичується  шляхом приймання обов’язкових та додаткових пайових членських внесків. Крім того формується резервний та додатковий капітал.

Додаткове залучення  ресурсів понад сформований власний  капітал, відбувається по різному. Так, кредитної спілкою активно залучаються  внески (вклади ) на депозитні рахунки  від членів кредитної спілки, в межах встановлених нормативів, щодо зобов’язань. Кредитна компанія ж має певні обмеження, щодо використання  такого фінансового інструменту, як депозит, для залучення заощаджень населення з метою формування ресурсної бази, на відміну від банків і кредитних спілок. Це обмеження виникло в результаті прийняття Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Положення про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг», на яке вже було посилання. В ньому зазначено, що діяльність  з  прямого  або  опосередкованого  залучення фінансових   активів   від  фізичних  осіб  з  зобов'язанням  щодо наступного їх повернення (а  це  і є депозитна діяльність) не може суміщатись з  наданням  будь-яких фінансових послуг. Таким чином, заощадження населення не можуть бути активно використані в якості джерела інвестиційних ресурсів.

Банки і кредитні спілки, які теж є кредитними установами не підпадають під дію цього обмеження  оскільки їх право здійснювати  такі  види  діяльності  прямо встановлене законами України «Про банки та банківську діяльність» та «Про кредитні спілки».

Кредитні компанії мають  можливість додатково розширювати  свою ресурсну базу  шляхом використання фінансових інструментів фондового ринку, а саме емісії цінних паперів та отримання банківських кредитів.

Таблиця 2.2 − Основні відмінності кредитних компаній від банків, кредитних спілок та ломбардів

Продовження таблиці 2.2

З метою порівняння кредитних  компаній та ломбардів, варто навести  визначення ломбарду. Ломбард - це фінансова установа, предметом діяльності якої є надання фінансових кредитів фізичним особам під заклад, а також зберігання речей. На відміну від кредитної компанії, ломбард не здійснює кредитування юридичних осіб.

Кошти ломбардів формуються із внесків засновників, прибутку від його діяльності, виручки від реалізації заставленого майна. Вони можуть користуватися також банківським кредитом. Відносини між ломбардами та позичальниками оформляються спеціальними документами (ломбардними квитанціями), які мають статус угоди між сторонами, що дає підстави відносити ломбард до групи договірних фінансових посередників.

Спільним для всіх небанківських кредитних установ  є те, що законодавчим регулятором  їхньої діяльності виступає Держфінпослуг, всі вони мають дотримуватися певних правил і вимог при реєстрації фінансової установи та інше.

Основні відмінності  небанківських кредитних установ  від банків і між собою наведені в таблиці 2.2

Фінансові посередники  практично створюють нові фінансові активи. Вони мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за них, рівномірно розподіляючи ризики.  Вони таким чином допомагають приватним особам, що мають заощадження, диверсифікувати їх вклади капітал у різні підприємства), тобто "не складати всі яйця до одного кошика". Крім того, система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.

2.3 Проблеми та перспективи  розвитку небанківських кредитних  установ України

В сучасній економіці  важливу роль у спрямуванні коштів від суб'єктів, які заощадили, до суб'єктів-позичальників відіграють небанківські кредитно-фінансові установи. В розвиненому ринковому господарстві вони вступають у пряму конкуренцію з банками, оскільки здатні надавати своїм клієнтам такі самі послуги і забезпечувати при цьому більшу надійність вкладів. У зв’язку з цим, питання дослідження проблем розвитку небанківських кредитно-фінансових установ України є на сьогодні надзвичайно актуальним.

Особливістю функціонування кредитної системи України в сучасних умовах є посилення ролі небанківських фінансових установ, підвищення універсалізації їх діяльності. Поштовхом до створення і розвитку їхньої діяльності в Україні стало прийняття Верховною Радою України законів: ,,Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, „Про кредитні спілки”; „Про недержавне пенсійне забезпечення” та інших.

Страхові і лізингові  компанії, інвестиційні і недержавні пенсійні фонди, довірчі товариства, кредитні спілки, ломбарди зайняли своє місце у відносинах мобілізації і розподілу капіталів, становлячи в окремих випадках конкуренцію банківським установам.

Небанківські фінансові  установи, акумулюючи кошти індивідуальних інвесторів і вкладаючи їх у різні економічні проекти, забезпечують рівновагу на ринку капіталів через погодження пропозиції і попиту на фінансові ресурси, перерозподіляють і знижують фінансові ризики, забезпечують підвищення ліквідності фінансових вкладень різних інвесторів внаслідок професійного управління залученими коштами. Таким чином, крім досягнення власних комерційних цілей, небанківські фінансові установи сприяють вирішенню загальноекономічних завдань, економічному зростанню в Україні.

Небанківські фінансові установи в Україні переживають початковий період свого становлення, їх розвиток залишається мало динамічним, інколи навіть хаотичним, саме тому актуальним є подальше дослідження їх правої природи, діяльності, функцій, які вони виконують в економіці держави, тощо.

Причиною виникнення небанківських фінансових установ  є погіршення життя простих людей, їх потреби в отриманні фінансових послуг, у додаткових фінансових ресурсах для забезпечення свого існування, які стала забезпечувати кредитна кооперація. Саме потреби людей у фінансових послугах, спрямовані на покращання умов життя, їх діяльність із задоволення цих потреб сприяли створенню ними кредитних кооперативів, які дали можливість заощадження одних робітників і селян використовувати іншим членам кредитної кооперації.

Концепція розвитку ринку  небанківських послуг, яка була схвалена Урядом у 2001 р., загалом дала змогу  підійти комплексно до важливих проблем  розвитку небанківських фінансових установ [6]. Але такі стратегічні напрями, які там були прописані, а саме удосконалення системи державного регулювання небанківських фінансових установ, відновлення довіри до галузі, кадрове забезпечення небанківської діяльності на сьогодні так і не втілені повною мірою в життя. Існуючі моделі державного регулювання фінансової діяльності певною мірою універсальні і водночас значно різняться в національних економічних системах. Універсальність таких моделей полягає:

• у формуванні галузевого законодавства;
• у виокремленні спеціальної регулятивної структури органів нагляду<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_