Операції комерційних банків щодо залучення вкладів населення

Для забезпечення ефективної діяльності банків важливим є розроблення  оптимальної депозитної політики, яка би враховувала інтереси банку як суб'єкта господарювання, клієнта і економіки країни загалом. У процесі розроблення оптимальної депозитної політики банку потрібно враховувати такі ключові принципи:

- максимізація прибутку;

- диверсифікація банківських  ресурсів з метою мінімізації  ризику;

- зв'язок депозитних, кредитних  та інших операцій банку між  собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості тощо.

Кожен банк індивідуально  підходить до формування власної  депозитної політики. Тут беруться до уваги умови, за яких банк може проводити депозитні операції, межі депозитних ставок та принципи їх формування, види депозитів, які пропонуються банком, кваліфікація персоналу, який бере участь у депозитній роботі, можливості диверсифікації ресурсів. Депозитна політика повинна бути підпорядкована загальним банківським вимогам, тобто поєднання ліквідності, дохідності і ризику[10,с.46].

Негативний вплив на розвиток ринку депозитів має фінансова  криза, яка розпочалася у третій декаді 2008 року. Розглянемо основні  причини фінансової кризи, що розпочалася в Україні. Насамперед це пов’язано з макроситуацією на світовому ринку. Другий принциповий момент уже безпосередньо пов’язаний із нашою державою: нині виводять чимало інвестиційних коштів, досі наявних на ринку України. Цей процес можна бачити за коливаннями курсу долара. Коли криза поширилася з американського на європейський континент, відбувся "стрибок” долара. Його причиною стало те, що гроші, завезені незадовго до кризи в Україну на короткий термін, виведено з нашої держави. На жаль, на європейському рівні немає належної відкритості у вирішенні проблеми долара-євро.

Сьогодні важливим чинником зростання обсягів депозитного  ринку в Україні є зростання  грошових доходів юридичних та фізичних осіб, що за умови відсутності фінансового  ринку, як альтернативи інвестування визначає депозитні вклади як головне джерело портфеля активів. За цих умов особлива увага звертається на фінансові аспекти діяльності банку. Відповідно, ефективність управління та функціонування комерційного банку в значній мірі визначається ефективністю реалізації депозитної політики.

Окремою складовою депозитної політики, що впливає на поведінку  суб’єктів грошово-кредитного ринку, є депозитна політика комерційних  банків. Депозитна політика комерційного банку спрямована на оптимізацію  витрат по залученню коштів на депозитному ринку за умови їх ефективного використання. Такий механізм реалізації інтересів всіх суб’єктів депозитного ринку формує ціну на депозитні кошти. Безпосередній вплив на процентні витрати мають середні залишки по оплачуваних депозитах, середня процентна ставка по них.

Для комерційного банку найбільш привабливими є строкові депозити, що є найбільш стабільною частиною залучених ресурсів, вони дозволяють здійснювати кредитування на більш  тривалі строки і відповідно під  більш високий процент. Рекомендований їх рівень у ресурсній базі – не менше 50%[7,с.15].

Комерційні банки через  специфіку діяльності і ризиків, що притаманні банківському бізнесу, відповідають не тільки перед власними вкладниками, а й за належний рівень стабільності у фінансовій сфері країни. Так, капітал банків становить невелику частку їх сукупних ресурсів. У зв’язку з цим платоспроможність і ліквідність банків є поняттями відносними, вони базуються на допущенні, що вкладники не вилучать свої кошти з банків одночасно. Проте економічна ситуація в країні може скластися таким чином, що вилучення значних сум коштів вкладників з банків стане реальністю, і банки, що опинились у такій ситуації, можуть збанкрутіти. У свою чергу, банки-банкрути тісно пов’язані з іншими банками через систему міжбанківських розрахунків. Нездатність виконати свої зобов’язання перед вкладниками банками потягне за собою порушення грошового обігу з вірогідним ризиком перейти у кризу банківського сектора, а потім і в загальноекономічну кризу країни.

Основні завдання банківського регулювання та нагляду:

• забезпечення стабільності та надійності банківської системи;
• захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками та шахрайства;
• створення конкурентного середовища у банківському секторі. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за кредитами, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються нові банківські технології;
• забезпечення відкритості політики і діяльності банківського сектора в цілому і в кожному банку окремо;
• підтримування необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківській системі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

В Україні відповідно до Закону «Про банки та банківську діяльність»  функції банківського регулювання та нагляду здійснює НБУ. Що стосується регулятивної функції, то її виконують різні департаменти центрального апарату НБУ з урахуванням їх функціонального призначення. Так, діяльність комерційних банків на валютному ринку регулює департамент валютного регулювання, департамент готівково-грошового обігу регламентує порядок роботи банків із готівковою національною валютою, департамент бухгалтерського обліку та розрахунків визначає порядок бухгалтерського обліку і звітності в банках[5,с.377-379].

Ефективним методом додаткового  залучення комерційними банками  коштів на депозити може стати застосування комплексного обслуговування клієнтури. Крім традиційного кредитно-розрахункового та касового обслуговування, комерційні банки надаватимуть своїм клієнтам низку додаткових послуг. Постійне розширення діапазону послуг, зниження їх вартості, покращення якості кредитно-розрахункового та касового обслуговування, надання різноманітних консультацій сприятимуть збільшенню обсягів кредитних ресурсів банку, забезпечуючи йому належний рівень прибутковості при здійсненні активних операцій[12,с.44].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Провівши дослідження  та аналіз даної теми можна зробити  висновок, що банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків.

Депозит (вклад) – це грошові  кошти в національній та іноземній  валюті, передані їхнім власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов’язанні з залученням грошових коштів на вклади, мають назву депозитних.

Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку  рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання, термінові, або строкові депозити, умовні депозити.

Вклади (депозити) до запитання  розміщуються у банку розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який часможуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку.

Строкові вклади – це кошти, що розміщенні у банку на певний строк і можуть бути знятими після  закінчення цього терміну або  після попереднього повідомлення банку  за встановлений період. Вилучення  строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні  і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Здійснення депозитних операцій – одна з найважливіших економічних  передумовдля організації діяльності комерційного банку, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банку. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремого комерційного банку.

Депозитна політика комерційного банку – це стратегія і тактика  банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і  визначення наце ефективнішої комбінації їх джерел. Оптимізація депозитної політики банку – не просте завдання, при його вирішенні необхідно врахувати інтереси економіки країни в цілому, комерційного банку як суб’єкта економіки, клієнта і персоналу банку. Цілком зрозуміло, що їх інтереси далеко не завжди збігаються, тому оптимальна політика має на меті перш за все узгодити їх. Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, дохідності й ризику.

У роботі комерційних банків із залучення депозитів (вкладів) важливу  роль відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від  вкладених коштівє для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Процентна політика є одним з  показників надійності і стабільності ресурсної бази комерційного банку  і повинна вкладатися в рамки  двох протилежних граничних вимог: по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенційних вкладників; по-друге, процентна ставка не повинна різко перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку. Розмір депозитного процента комерційний банк встановлює самостійно.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Постанова НБУ „Про додаткові заходи щодо діяльності банків” № 319 від 11.10.2008 р.
2. Постанова НБУ «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  № 639 від 31.10.2008р.
3. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р.
4. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р.
5. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. А.М. Мороза.  –  К.: КНЕУ, 2008.
6. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.
7. Дмитрієва О.А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку // Фінанси України. – 2008. - № 5.
8. Капран С.І., Кривченко М.С.,  Коваленко О.К., Омельченко С.І. Банківські операції. Навчальний посібник – К: Центр навчальної літератури, 2006.
9. Косова Т.Д., Циганов О.Р. Банківські операції: Навчальний посібник – К: Центр учбової літератури, 2008.
10. Коцовська Р.Р., Павлишин О.П., Хміль Л.М. Банківські операції Навчальний посібник - К: УБС НБУ: Знання. - 2010. - 390 с.  
11. Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г. Банківські операції: Підручник. – К.: Знання, 2007.
12. Олійник Д. Ресурсна база українських комерційних банків як джерело ліквідності // Банківська справа. - 2000. - № 2.
13. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В.В., Маслов С.І. Основи банківської справи: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.
14. Стойко О.Я. Банківські операції: Підручник. - К.: КУНЕС, 2002 р.
15. Шевченко Р.І. Банківські операції: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К: КНЕУ, 2003.
16. http://www.aval.ua
17. http://www.fg.org.ua