Формування механізму залучення іноземних інвестицій на підприємстві на матеріалах ТОВ "Колорпак"

Переваги, надані законодавством спільному  підприємництву порівняно з національним, заохочували вітчизняних бізнесменів  формально реєструвати спільні  підприємства як прикриття від податків, розуміючи, що внесок іноземного партнера не дасть реального ефекту, буде суто символічним. Таким чином, державні заходи для стимулювання припливу іноземного капіталу давали зворотний ефект. Створені й функціонуючі спільні підприємства часто перетворювались на канали відпливу за кордон вітчизняних господарських і сировинних ресурсів.

Почасти таке становище було викликане  необхідністю внесення іноземним інвестором початкового капіталу повністю відповідно до частки участі й за договірною вартістю з урахуванням цін на світовому  ринку. Проте іноземні учасники психологічно не готові до сплати свого внеску до статутного фонду за рахунок власних коштів без залучення банківського кредиту, оскільки відповідно до сформованої фінансово-кредитної практики такий ризик зазвичай беруть на себе банківські установи.

Розв'язанню цієї проблеми має сприяти діяльність утворюваного Українського банку реконструкції та розвитку. Кредитування ним пріоритетних напрямків структурної перебудови економіки дасть змогу прискорено розвивати базові галузі економіки, конкурентоспроможні на світовому ринку.

Не можна допустити, щоб залучення до використання іноземних  інвестицій завдавало шкоди національній економіці або в процесі приватизації найрентабельніші й найперспективніші  підприємства скуповувалися іноземним  капіталом [45, с. 67].

Створення спільних банків з участю закордонного капіталу, високий  інтерес іноземних фірм до ринку  цінних паперів, що має стати в  перспективі серйозним важелем  мобілізації вільних грошових накопичень для економічного розвитку України, визначають необхідність високого ступеня нагляду й регулювання діяльності іноземного капіталу з боку держави. Важливо створювати умови для залучення інвестицій насамперед у базові галузі економіки України, проекти і програми, пов'язані з технічним і технологічним переоснащенням промисловості, де вже є виробничі площі, відпрацьовано необхідну інфраструктуру, є кваліфіковані кадри і виникла потреба у впровадженні прогресивної технології та техніки.

Реалізація таких проектів спроможна принести швидку віддачу, відновити промисловість України, забезпечити швидке зростання національного виробництва і насичення внутрішнього ринку необхідними виробничими й споживчими товарами. Для здійснення великих проектів доцільним було б створення фондів фінансування конверсійних програм з участю держави, вітчизняних та іноземних підприємців. Для активізації інтелектуальної діяльності, напевне, корисним було б створення спільних підприємств у сфері виробництва інтелектуального продукту з країнами Східної Європи. Маючи близький до нас технологічний рівень виробництва, країни колишньої РЕВ просунулися значно далі й мають великий досвід спільної діяльності з фірмами західних країн.

Затяжний характер кризових явищ в Україні посилює потребу  в залученні прямих іноземних  інвестицій у національну економіку. Це допомогло б у створенні передумов для безболісної адаптації країни до вимог світового господарства і ринку, подоланні технологічної відсталості й неконкурентоздатності багатьох галузей народного господарства. Насичення споживчого ринку неможливе без залучення іноземних інвестицій у промисловий комплекс України на довгостроковій основі.

1.3. Інвестиційний  клімат на Україні

Про широке використання іноземних інвестицій для створення  передумов стабілізації економіки  свідчить аналіз економічного розвитку багатьох країн світу. Продуктивне використання іноземних інвестицій є органічною частиною світового процесу руху капіталу й реалізується переважно за рахунок капіталів приватних інвесторів, зацікавлених в одержанні більш високого рівня прибутку на вкладені кошти. З огляду на це здається доцільним дослідження умов і виявлення ефективних критеріїв, спроможних забезпечити приплив приватного капіталу до сфери виробництва, — як основи процесу розширеного відтворення національної економіки та інтенсифікації економічного зростання [50, с. 73].

Приплив приватних інвестицій зарубіжних інвесторів у виробничу  сферу являє собою переливання  тимчасово вільних капіталів  у виробництва, що забезпечують їм одержання більших розмірів прибутку і в набагато коротші терміни, аніж вкладення у державні фондові папери або на депозитні рахунки в банках. При цьому зарубіжні підприємці старанно вивчають усю систему преференцій і рестрикцій, що надаються іноземному капіталу. Це дає можливість країнам-донорам ефективно маневрувати інвестиціями, беручи до уваги галузеві пріоритети і специфіку розвитку окремих країн, маючи при цьому основною метою досягнення максимально можливого прибутку як джерела розвитку ділової активності фірми.

Одержання прибутку від  вкладених у бізнес інвестицій —  об'єктивна умова інвестиційного підприємництва країн ринкової економіки. Ігнорування цього важливого  моменту перешкоджає ефективному  інвестиційному співробітництву вітчизняних  партнерів з іноземними інвесторами.

З огляду на це здається логічно послідовною зацікавленість власника приватного капіталу в одержанні  прибутку від спільної діяльності, в забезпеченні прискореної оборотності  вкладених коштів, їхньої окупності  й поверненні на територію країни-реципієнта. Тому дослідження меж і виявлення принципово важливих складових механізму вдосконалення залучення іноземних інвестицій в економіку України, обґрунтування критеріїв оцінки, ступеня зацікавленості й ризику іноземного партнера, розроблення заходів для стимулювання й підвищення інноваційної ролі іноземних інвестицій щодо стабілізації національної економіки має особливо важливе значення на нинішньому етапі розвитку України.

Рух потоків іноземних  інвестицій підпорядковується об'єктивним закономірностям, що визначають доцільність розвитку економічного співробітництва між країнами. Вітчизняні та зарубіжні дослідники глибоко й старанно розробили основні положення теорії переливу капіталу у світовій економіці на сучасному етапі розвитку. При оцінці критеріїв, що ініціюють приплив інвестицій переважно у сферу промислового виробництва, виділяється таке.

Серед економічних передумов  трансформації характеру господарських  зв'язків, що є об'єктивним відображенням  нових умов сучасного світового  розвитку, особлива роль відводиться концентрації виробництва і капіталу. В основі цієї концентрації лежить загальносвітова тенденція та інтернаціоналізація виробництва. Посилення інтернаціоналізації, прискорення НТП базується на зміні структури виробництва, спеціалізації окремих підприємств і регіонів відповідно до наявності в них ресурсних потенціалів.

Посилення процесів суспільного  поділу й кооперування праці як діалектичної єдності складових розвитку виробничих відносин зумовлює винесення процесу  відтворення за межі однієї держави і супроводжується прискореним розвитком поділу та кооперації праці у міжнародному масштабі. Зростання інтернаціоналізації економіки викликало необхідність переорієнтації зовнішньоекономічної діяльності зі сфери обігу на процес матеріального виробництва. Таким чином, діяльність інвесторів розширюється, охоплюючи інноваційний цикл у цілому. При цьому вивезення капіталу у формі прямого чи непрямого інвестування являє собою перехід до прямої участі в міжнародному поділі праці, що потребує кооперування і спеціалізації.

Спонукальним мотивом  становлення на цей шлях підприємців  та бізнесменів виступає розмір одержуваного прибутку. Якщо його рівень у національних масштабах перевищує розміри  прибутку, одержуваного від іноземних  інвестицій, то, як наслідок, відбувається різке скорочення прямих і непрямих вкладень капіталів за кордон. Зростання ж обсягів зарубіжного інвестування передбачає не лише посилення національної конкуренції, а й пропозицію вищої норми прибутку. Від 20 до 50% продукції багатонаціональних компаній США випускається поза межами національної території, а відтворювальний процес, винесений за межі країни, охоплює всі ланки інноваційного циклу, до якого входять і фінанси.

Отже, винесення економічної  діяльності за національні кордони  в умовах ринку об'єктивно зумовлене розвитком розширеного відтворення включаючи такі ланки, як ідея, наука, техніка, виробництво, збут і гарантійне обслуговування. А нерівномірність розвитку різноманітних галузей економіки і різний рівень накопичення тимчасово вільних капіталів служить спонукальним чинником і джерелом коштів, що інвестуються в підприємництво за кордоном [46, с. 88].

Найвищою організаційною формою взаємодії партнерів на основі поглиблення й кооперації праці є створення спільних підприємств. Приплив прямих іноземних інвестицій приватних підприємців у сферу виробництва та в інші галузі економіки зумовлений ліберальним інвестиційним кліматом країни, що приймає капітал, наявністю переваг для інвестора у вкладанні коштів за кордоном, а також зацікавленості партнерів у розвитку подальшого співробітництва.

Аналіз економіки міжнародного співробітництва приватних капіталів  свідчить про підпорядкованість  припливу іноземних інвестицій у  господарську діяльність іншої держави цілям одержання максимально можливих прибутків від інвестування коштів. Вкладення капіталу в господарство інших країн набуває сенсу для інвестора лише в разі одержання значно більших прибутків, аніж доходи, які приносить йому вкладення коштів у будь-яку фазу інноваційного циклу всередині своєї країни.

Слід відзначити й  ту обставину, що жодна фірма західних держав не вкладає власних або  позикових коштів у ті сфери господарювання, про які вона не має досить чіткого  уявлення. Тому іноземні інвестори вкладають ресурси переважно в такі галузі економіки країн, що приймають їх капітал, котрі дають найвищий ефект на території своєї держави. Інвестування української економіки, яка особливо потребує зовнішніх ресурсів через необхідність структурного перетворення та оновлення основних фондів, очевидно, йтиме здебільшого по лінії приватного бізнесу, банків. Не можна розраховувати на те, що державні ресурси західних держав, визначувані бюджетом, який складається переважно з податків населення, буде спрямовано на фінансування системи освіти та охорони здоров'я України.

Отже, реальним ефективним засобом стимулювання структурної  перебудови економіки України ззовні можуть бути саме інвестиції приватного капіталу й торгівля на взаємовигідній основі. Беручи до уваги, що приватному капіталові не властивий невиправданий ризик, важливим джерелом іноземних інвестицій є кошти Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції та розвитку, 1 долар інвестицій яких залучає 10 доларів приватного капіталу. Кредитні лінії цих організацій виступають гарантами стабільності та одержання економічного ефекту для іноземних інвесторів.

Через недосконалість гарантійних  зобов'язань уряду нашої країни щодо позики коштів на конкретну угоду  найприйнятнішою формою співробітництва, яка дає змогу найбільшою мірою знизити ризики неплатоспроможності вітчизняної сторони, є продуктивне інвестування у формі спільного підприємництва, що забезпечує безпосередню зацікавленість і участь іноземного співзасновника в діяльності фірми, прискоренні оборотності вкладених коштів, підвищенні рівня прибутку, а також прискоренні оборотності вкладених коштів у конкретну галузь економіки порівняно з національними підприємствами материнської компанії-співзасновника. При цьому велике значення має аналіз політичних, соціальних і фінансово-економічних чинників, що визначають розміри і якість іноземних інвестицій, які спрямовуються в національну економіку України.

Найбільші інвестиційні компанії західних держав використовують також розрахунок оцінки потенційного ефекту від інвестування приватного капіталу, що базується на суто економічному дослідженні інвестиційного клімату: стані економіки країни — приймальника капіталу і перспектив її господарського розвитку, аналізу здійснюваних реформ. Для цього використовуються дані інформаційно-статистичного матеріалу, що публікується офіційно, а також дані про темпи інфляції, розміри зовнішнього боргу і способи його погашення, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, наявність експортного та ресурсного потенціалів країни-реципієнта, доступ до зовнішніх ринків збуту вітчизняних товарів, стан законодавчих документів, що регулюють економічний розвиток країни.

Вивчаючи інвестиційний  клімат і економіку країн-реципієнтів  для продуктивного інвестування приватним бізнесом Заходу, експерти ставлять на перший план норму прибутку на вкладений капітал і шляхи її продуктивного використання або репатріації. Це є вирішальним чинником у визначенні ефективності інвестиційних ресурсів.

Показник норми прибутку досліджують стосовно до національних та іноземних інвестицій, враховуючи сприйнятливість економіки країни та основних структурних ланок до іноземного капіталу. Беруться до уваги й такі чинники, як свобода пересування матеріальних, фінансових і трудових ресурсів через національні кордони країн — приймальників капіталу, можливості придбання у власність іноземним інвестором нерухомості, землі, акцій державних підприємств тощо. Важливе значення надається демократичним принципам розвитку економіки цих країн з урахуванням командно-адміністративного підходу і тривалості замкненості внутрішнього ринку країн СНД, у тому числі України, до 1989 р [26, с.63-64].

Велике значення для  розвитку спільного підприємництва, залучення реальних інвестицій іноземних  інвесторів в економіку України має вдосконалення процесу формування інвестиційної політики держави, що може активізувати або стримувати функціонування іноземних інвестицій у національній економіці, регулювати їхні обсяги й технологічний склад. Оскільки комплекс важелів економічного впливу, що визначають ефективність господарського механізму нашої країни, перебуває в стадії розроблення і становлення, потоки інвестицій регулюються переважно адміністративно-організаційними методами.

Одним із найважливіших  чинників, що регулюють структуру іноземних інвестицій та їхній вплив на економіку країни, є фіскальна політика, у центрі якої знаходиться податкова система. Механізм цієї системи ґрунтується на: дотриманні обов'язковості оподаткування всіх прибутків незалежно від джерел; проведенні єдиної загальнодержавної податкової політики, що не виключає самостійності Автономної Республіки Крим і місцевих органів управління щодо визначення видів, ставок і періодичності надходження податків у доходи їхніх бюджетів; ступінчастості побудови податкового механізму; застосуванні єдиних податкових ставок до юридичних і фізичних осіб; забезпеченні податковою інспекцією суворого контролю за своєчасністю і правильніртю сплати податків.