Формування механізму залучення іноземних інвестицій на підприємстві на матеріалах ТОВ "Колорпак"

Розробка найбільше  ефективних шляхів реалізація стратегічних цілей інвестиційної діяльності здійснюється по двох напрямках. Одне з них охоплює розробку стратегічних напрямків інвестиційної діяльності, інше - розробку стратегії формування інвестиційних ресурсів. Цей етап є найбільше відповідальним і складним. Він докладно розглядається в таких поділах.

Конкретизація інвестиційної  стратегії по періодах її реалізації передбачає встановлення послідовності і термінів досягнення окремих цілей і стратегічних задач. У процесі цій конкретизації забезпечується зовнішня і внутрішня синхронізація в часу. Зовнішня синхронізація передбачає узгодження в часу реалізації інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку компанії (фірми), а також із прогнозованими змінами кон'юнктури інвестиційного ринку. Внутрішня синхронізація передбачає узгодження в часу реалізації окремих напрямків інвестування між собою, а також із формуванням необхідних для цього інвестиційних ресурсів.

Оцінка розробленої  інвестиційної стратегії здійснюється на основі таких критеріїв:

1) узгодженість інвестиційної  стратегії ТОВ „Колорпак” із загальною стратегією її економічного розвитку. При цьому досліджується узгодженість цілей, напрямків і етапів реалізації цих стратегій;

2) внутрішня збалансованість  інвестиційної стратегії. У процесі  такої оцінки визначається, наскільки  узгодяться між собою окремі  стратегічні цілі і напрямки  інвестиційної діяльності, а також послідовність їх виконання;

3) узгодженість інвестиційної  стратегії з зовнішнім середовищем.  При цьому оцінюється, наскільки  розроблена інвестиційна стратегія  відповідає прогнозованим змінам  економічного розвитку й інвестиційного  клімату країни, а також кон'юнктури інвестиційного ринку;

4) реализуємість інвестиційної  стратегії з урахуванням наявного, ресурсного потенціалу. У процесі  такої оцінки в першу чергу  розглядаються потенційні можливості  компанії у формуванні фінансових  ресурсів, за рахунок власних джерел. Крім того, оцінюється кваліфікаційна підготовленість персоналу і технічної оснащеності компанії з позицій задач реалізації інвестиційної стратегії. В окремих випадках розглядається також можливість притягнення до реалізації інвестиційної стратегії необхідних фінансових, технологічних, сировинних, енергетичних і інших ресурсів;

5) прийнятність рівня  ризику, пов'язаного з реалізацією  інвестиційної стратегії. У процесі  такої оцінки розглядаються рівні  основних інвестиційних ризиків  і їх можливі фінансові наслідки для компаній;

6) результативність інвестиційної  стратегії. Оцінка результативності  інвестиційних програм базується  насамперед на визначенні економічної  ефективності їхньої реалізації. Поряд із цим оцінюються і  позаекономічні результати, що досягаються в процесі реалізації інвестиційної стратегії (ріст іміджу компанії; поліпшення умов праці її співробітників; поліпшення умов обслуговування клієнтів і т.п.).

Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності ТОВ „Колорпак”  базується на системі цілей цієї діяльності. У процесі розробки послідовно вирішуються такі задачі:

1. Визначення співвідношення  різноманітних форм інвестування  на окремих етапах перспективного  періоду.

2. Визначення галузевої  спрямованості інвестиційної діяльності.

3. Визначення регіональної  спрямованості інвестиційної діяльності.

Визначення співвідношення різноманітних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду  пов'язано насамперед  із функціональною спрямованістю діяльності ТОВ „Колорпак”. Так, інституціональні інвестори, здійснюють свою інвестиційну діяльність переважно на фондовому ринку. Отже, основною формою їх довгострокової інвестиційної діяльності буде інвестування в акції, облігації, ощадні сертифікати й інші фондові інструменти. Питома вага реального інвестування в таких компаній може коливатися лише в межах, дозволених законодавством для кожній із цих груп інвесторів.

У той же час у ТОВ „Колорпак”, що здійснює виробничу діяльність, переважною формою інвестування будуть реальні вкладення (у формі капітальних вкладень, покупки об'єктів приватизації і т.п.). Саме ця форма інвестування дозволяє таким компаніям розвиватися найбільше високими темпами, освоювати нові види продукції, проникати на нові товарні і регіональні ринки.

Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності є найбільше складною задачею розробки інвестиційної стратегії. Вона потребує поетапного підходу до прогнозування інвестиційної діяльності в ув'язуванні з загальною стратегією економічного розвитку ТОВ „Колорпак”.

На першому етапі  досліджується доцільність галузевої  концентрації або диверсификации інвестиційної  діяльності. Як правило, початкові етапи  діяльності ТОВ „Колорпак” пов'язані з концентрацією її на одній галузі, найбільше добре знайомої інвесторам. Огляд західної практики показує, що багато хто з найбільше щасливих інвесторів досягли високого рівня добробуту, використовуючи стратегію концентрації, тобто не виходячи за рамки моноотраслевой діяльності. Особливо яскраві приклади дає нам виробництво окремих видів наукомісткої продукції (комп'ютерна техніка, комп'ютерні програми і т.п.) або продукції, що задовольняє нові потреби великого кола споживачів. У той же час слід зазначити, що серед інвесторів, що використовують цю стратегію, спостерігається найбільше число банкрутств. Це пов'язано з тим, що концентрація пов'язана з більш високим рівнем інвестиційних ризиків, чим можуть дозволити собі багато інвесторів.

На другому етапі  досліджується доцільність різноманітних  форм галузевої диверсификации інвестиційної діяльності в рамках визначеної групи галузей. Такими групами можуть бути галузі сільськогосподарського виробництва, харчової промисловості, транспорту і т.п. Така галузева диверсификация дозволяє інвестору більш широко використовувати накопичений досвід у сфері маркетингу, виробничих технологій і т.п., а, отже, у більшій мірі визначати ефективність інвестування. Крім того, використання галузевої диверсификации навіть у таких обмежених рамках дозволяє істотно знизити рівень інвестиційних ризиків.

На третьому етапі досліджується доцільність різноманітних форм диверсификации інвестиційної діяльності в розтині різноманітних ие пов'язаних між собою груп галузей. Необхідність використання такої стратегії визначається тим, що для багатьох значних і середніх компаній, що здійснюють свою діяльність протягом  тривалого періоду, традиційно обрані галузі (окремі або в рамках визначених груп), стримують темпи перспективного розвитку, одержання високої віддачі від інвестицій, а іноді викликають стратегічну уразливість у конкурентній боротьбі. Забезпечити нові можливості розвитку для таких компаній може інвестування в інші   альтернативні групи галузей.

Визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності пов'язано при розробці інвестиційної  стратегії компанії (фірми) із двома основними умовами.

Першою умовою, що визначає необхідність такої розробки, є розмір ТОВ „Колорпак”. Переважна більшість невеличких фірм і значної частини середніх фірм здійснюють свою діяльність у межах одного регіону по місцю проживання інвесторів. Для таких фірм можливості регіональної диверсификации інвестиційної діяльності (особливо в частині реальних інвестицій) обмежені в силу недостатнього обсягу інвестиційних ресурсів і істотного ускладнення керування інвестиційною і господарською діяльністю. Принципова можливість регіональної диверсификации можлива лише при фінансових інвестиціях, проте їхній обсяг у таких фірм невеличкий, тому інвестиційні рішення можуть прийматися не в рамках розроблювальної стратегії, а при формуванні інвестиційного портфеля (тобто на стадії тактичного керування інвестиційною діяльністю).

Другою умовою, що визначає необхідність такої розробки, є тривалість функціонування ТОВ „Колорпак”. На перших стадіях її життєвого циклу господарська й інвестиційна діяльність сосредотачивается, як правило, у рамках одного регіону, і лише в міру подальшого розвитку компанії (фірми) виникає потреба в регіональній диверсификации інвестиційної діяльності.

Всі напрямки і форми  інвестиційної діяльності ТОВ „Колорпак” здійснюються за рахунок формованих нею інвестиційних ресурсів. Інвестиційні ресурси являють собою усі види грошових і інших активів, що залучаються для здійснення вкладення в об'єкти інвестування.

Стратегія формування інвестиційних  ресурсів є важливим складовим елементом  не тільки інвестиційної, але і фінансової стратегії ТОВ „Колорпак”. Розробка такої стратегії покликана забезпечити безперебійну інвестиційну діяльність у передбачених обсягах; найбільше ефективне використання власних фінансових засобів, що спрямовуються на ці цілі, а також фінансову усталеність компанії (фірми) у довгостроковій перспективі.

Розробка стратегії  формування інвестиційних ресурсів компанії (фірми) здійснюється по окремих  етапах.

Методичні підходи до розробки стратегії формування інвестиційних  ресурсів істотно різняться в компаніях являющихся інституціональними інвесторами, що формують ці ресурси винятково за рахунок емісії власних акцій і інвестиційних сертифікатів, і в компаніях, що здійснюють реальну виробничу діяльність у різноманітних галузях економіки.

Перша група інвесторів визначає можливий обсяг інвестиційних  ресурсів виходячи зі стратегії андеррайтинга, тобто можливостей реалізації що емітуються ними цінних паперів. Для  цієї групи інвесторів не виникає  особливих проблем і з визначенням  методів фінансування окремих інвестиційних програм, і з оптимізацією структури джерел формування інвестиційних ресурсів» Тому основна увага в процесі подальшого виклада цього питання буде виділено методичним підходам до розробки стратегії формування інвестиційних ресурсів у ТОВ „Колорпак”, що здійснює реальну виробничу діяльність.

3.2. Міроприємства по вдосконаленню інвестиційної діяльності підприємства

На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає  велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких у практиці сучасного господарювання не можливо досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість швестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Основні організаційно-економічні чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою  пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів ТОВ „Колорпак”, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обгрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного ДП. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань: 1) збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду; 2) встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів.

Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних  вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу — від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння — приблизно в півтора рази. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.