Основні поняття та завдання інноваційного менеджменту

— технологічні процеси;

— методи організації  виробництва, праці та управління;

— інноваційний проект.

Ресурсне  оцінювання. Здійснюють його з метою визначення впливу інновації на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості (важлива у разі використання дефіцитних чи непоновлюваних ресурсів, особливо тих, які імпортують).

Соціальне оцінювання. Полягає воно у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників (чи населення, якщо йдеться про масштабні інновації).

Екологічне  оцінювання. Цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розв'язання проблем охорони довкілля, що особливо важливо при реалізації інноваційних проектів, які можуть змінювати рівень екологічної безпеки території.

Отже, оцінювання інновації  дає змогу точніше врахувати  усі результати і наслідки, які очікуються від її втілення у життя, і прийняти правильне рішення щодо доцільності її реалізації.

 

2. Основні  показники економічної ефективності  інноваційних проектів

 

Переважна більшість  інноваційних промислових проектів передбачає випуск нової продукції. Прийняття рішення щодо втілення певного проекту в життя приймається після ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію. Від цього залежать обсяги коштів, які потрібно вкласти у проект і які можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвого циклу. Здебільшого реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути. Обґрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту.

Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту. Схему життєвого циклу інноваційного проекту з урахуванням ймовірних джерел інвестування інноваційного процесу на різних його стадіях зображено на рис. 5.1.

 

 

Рисунок. 5.1 –  Життєвий  цикл інноваційного проекту  з врахуванням ймовірних джерел інвестування інноваційного процесу на різних його стадіях

 

При розрахунку економічної  ефективності слід обов'язково враховувати  зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. З огляду на це необхідне дотримання таких принципів:

1. Оцінювання ефективності  використання інвестованого капіталу  здійснюється зіставленням грошового  потоку, який формується в процесі реалізації інноваційного проекту, та початкових інвестицій. Проект вважається ефективним, якщо забезпечується повернення початкової суми інвестицій і обумовлена дохідність для інвестора, що надав капітал.

2. Інвестований капітал  і грошові потоки, які генеруються цим капіталом (отримані від продажу нової продукції), зводяться до теперішнього розрахункового періоду, який зазвичай визначається роком початку реалізації проекту.

3. Процес дисконтування  капіталовкладень і грошових  потоків здійснюється за різними ставками дисконту, які визначаються залежно від особливостей  інноваційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховується структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу. Основою дисконтування є поняття часової переваги, або зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлено зростанням ризиків і невизначеності у часі. Тобто, дисконтування — це перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воно ґрунтується на використанні техніки складних відсотків.

У стабільній ринковій економіці  величина норми дисконту стосовно власного капіталу визначається депозитним відсотком за вкладами з урахуванням інфляції та ризиків проекту. Якщо норма дисконту буде нижчою депозитного відсотка, інвестори надаватимуть перевагу банківським депозитам. Якщо норма дисконту істотно перевищуватиме депозитний банківський відсоток (з урахуванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникне підвищений попит на гроші, а отже, підвищиться

банківський відсоток.

Норма дисконту позичкового капіталу —  відповідна відсоткова ставка, яка визначається умовами відсоткових виплат і погашення позик.

Використовувані на практиці методи оцінювання економічної ефективності включають розрахунок кількох показників:

— інтегрального показника  ефективності, розрахованого на основі чистої теперішньої (дисконтованої) вартості;

— індексу рентабельності інвестицій;

— внутрішньої норми  рентабельності (доходності);

— терміну окупності;

— точки беззбитковості проекту.

Чиста теперішня вартість ЧТВ (або інтегральний ефект). Це різниця результатів і витрат за розрахунковий період, приведених до одного, як правило, початкового року, тобто з урахуванням їх дисконтування:

 

де, T_p - розрахунковий рік; Д_t - доходи в t-й рік; B_t -інноваційні витрати в t-й рік;

 a_t - коефіцієнт дисконтування.

Рішення доцільно впроваджування, якщо ЧТВ є позитивною. Найскладнішим  у розрахунку ЧТВ є прогнозування  величини грошових потоків, точність якого великою мірою залежить від зовнішніх умов господарської діяльності — рівня

інфляції, зміни цін  на ресурси, зміни попиту на продукцію внаслідок появи конкурентів тощо. Тому розрахунок ЧТВ слід супроводжувати аналізом чутливості проекту до ризику.

Аналіз чутливості — це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як зміниться значення чистого дисконтованого доходу (або чистої теперішньої вартості ЧТВ) при заданій зміні вхідної змінної за інших умов. Метод передбачає:

— визначення ключових змінних, які впливають на значення ЧТВ;

— встановлення аналітичної  залежності ЧТВ від ключових змінних;

— розрахунок базової  ситуації (встановлення очікуваного  значення ЧТВ при очікуваних значеннях  ключових змінних);

— зміну однієї з вхідних  змінних на потрібну величину (зазвичай на 10%), при цьому всі інші значення фіксовані; проводиться послідовно для всіх вхідних змінних;

— розрахунок нового значення та його зміни у %;

— розрахунок критичних  значень змінних проекту та визначення найчутливіших з них; критичне значення показника - значення, за якого чиста теперішня вартість дорівнює нулю;

— аналіз отриманих результатів  і визначення чутливості ЧТВ до зміни  вхідних параметрів.

Як правило, рішення  про інвестування коштів в інноваційний проект приймають за наявності альтернативних варіантів проектів і їх зіставлення за вигідністю. Якщо величина ЧТВ виявилася позитивною для всіх альтернативних проектів, необхідно вибрати той, де ЧТВ буде більшою.

Індекс  рентабельності інвестицій JR. Це відношення приведених доходів до приведених на цю ж дату витрат, що супроводжують реалізацію інноваційного проекту. Розрахунок індексу рентабельності здійснюють за формулою:

 

де Д, — доход в  період t; Bt — розмір інвестицій в інновації у період t;

Індекс рентабельності чітко пов'язаний з ЧТВ. Якщо ЧТВ позитивна, то індекс рентабельності JR > 1, і навпаки. При JR > 1 інноваційний проект вважається економічно ефективним, а якщо JR < 1 — неефективним.

Цей показник доцільно використовувати  для порівняння кількох альтернативних проектів. За жорсткого дефіциту коштів перевагу слід надавати тим проектам, для яких індекс рентабельності є найвищим.

Внутрішня норма рентабельності (ВНР). Показує ту норму дисконту ER, за якої величина дисконтованих доходів за певне число років стає рівною інвестиційним вкладенням у реалізацію проекту. У такому разі доходи і витрати проекту визначаються приведенням до розрахункового моменту:

 

 

Отже, норма рентабельності це таке порогове значення рентабельності, яке забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого на економічний термін життя інноваційного проекту. Вона дорівнює максимальному відсотку за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні. Розрахунок внутрішньої норми рентабельності здійснюють методом послідовних наближень величини ЧТВ до нуля за різних ставок дисконту. На практиці можна застосовувати таку формулу:

 

 

де А — величина ставки дисконту, за якої ЧТВ позитивна; В— величина ставки дисконту, за якої ЧТВ негативна: а —величина позитивної ЧТВ за величини ставки дисконту А; в —величина негативної ЧТВ за величини ставки дисконту.

Якщо значення ВНР проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави — за нормативну ставку дисконту, і більше за ВНР альтернативних варіантів проекту з врахуванням ступеня ризику, то рішення про його інвестування може бути позитивним.

Термін  окупності інноваційного проекту. Це період, протягом якого додатковий прибуток, отриманий внаслідок реалізації інноваційного проекту, забезпечить повернення вкладених інвестицій. Його розрахунок також базується на

грошовому потоці з його дисконтуванням для приведення до початкової (теперішньої) вартості. Необхідність такого розрахунку викликана бажанням інвестора впевнитися, що термін повернення інвестицій буде не надто великим, оскільки ризики інвестування в ринкових умовах є тим більшими, чим триваліший час їхньої окупності. За цей час можуть змінитися і кон'юнктура ринку, і ціни. Крім того, у галузях із високими темпами НТП поява нових технологій на час, коли інвестиції ще не окупилися, може швидко їх знецінити.

Період окупності інноваційного  проекту розраховують за формулою

 де ПІ — початкові інвестиції у проект; Д — прогнозні щорічні грошові доходи.

Оскільки щорічні грошові доходи змінюються протягом життєвого циклу інноваційного продукту, то розрахунок слід робити на усереднену їх величину.

Є й інший спосіб розрахунку терміну окупності, який ґрунтується на постадійному відніманні від величини початкових інвестицій прогнозного річного грошового доходу у відповідному році. При цьому кожна наступна стадія розрахунку передбачає зменшення початкових інвестицій на величину доходу, враховану на попередній стадії розрахунку. Кількість стадій розрахунку, в яких отримано позитивну величину, дасть кількість цілих років окупності. Розрахунок закінчується, коли залишок початкових інвестицій буде меншим прогнозного річного доходу наступного періоду. Для останнього періоду можна визначити і кількість місяців, протягом яких інвестиції повністю окупляться. Отже, другий спосіб є точнішим від першого.

Точка беззбитковості. Використовують її для визначення того обсягу нової продукції, який потрібно реалізувати на ринку за прогнозного рівня цін на неї, досягнення якого забезпечуватиме прибутковість проекту. Точку беззбитковості (критичний обсяг продукції) можна розраховувати у натуральних одиницях за формуло

 

 

де Суп - умовно-постійні витрати підприємства, грн., Цод — ціна одиниці продукції, грн.; Взм — змінні витрати на одиницю продукції, грн.

За наявності альтернативних варіантів реалізації проекту приймають той варіант, який забезпечить більший запас фінансової міцності. Ним є різниця між прогнозним рівнем попиту на продукцію і критичним її обсягом.

Отже, якщо вказані показники  свідчать про економічну вигідність проекту у межах його життєвого циклу при прогнозних рівнях попиту і цінах на продукцію, то рішення про інвестування може бути позитивним.

 

3. Види  ефективності (ефектів) інноваційної діяльності

 

Розвиток і поширення  в народному господарстві інновацій супроводжується багатоваріантністю економічних результатів (ефектів) різного масштабу і тривалості, які показані на рис. 5.2.

 

 

Рисунок 5.2 –  Ефекти  інноваційної діяльності та їх взаємозв'язок

Розмір ефекту від  реалізації нововведень безпосередньо визначається очікуваною їх ефективністю, яка виявляється як:

• поліпшення використання ресурсів;

• збільшення обсяг продажу;

• одержання прибутку від упровадження винаходів, патентів, ноу-хау, ліцензійної діяльності;

• зміна асортименту  продукції та поліпшення його якості, створення нових товарів і послуг, що повніше задовольняють потреби споживача;

• зміна умов праці  та підвищення її ефективності;

• приріст і накопичення  нових знань, умінь і навичок;

• підвищення кваліфікації робітників;

• можливість навчання, зміни професії і соціального статусу працюючого;

• підвищення рівня задоволеності  умовами та змістом праці, можливість самореалізації;

• поліпшення системи  управління й організації як виробництвом, так і суспільством у цілому (розвиток демократії, гуманізації управління, упровадження принципів самовдосконалення соціотехнічних систем);

• зміна якості і стилю  життя людей, формування нової культури.

Отже, ефективність інноваційної діяльності визначається її конкретною спроможністю створювати інновації, які зберігають відповідну кількість праці, часу, матеріально-технічних ресурсів, коштів у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбачених корисних ефектів пролукав, послуг, технічних систем або дають змогу збільшувати зиробництво знарядь праці, предметів споживання, які створюють комфортні умови життя людей, нові правила соціальних відносин.