Шпаргалка по украинскому

Білет №1 Функції  мови у суспільстві. Інформаційна революція. Писемна традиція і суспільний розвиток.

Мова – це засіб спілкування, мислетворення, інтелектуального та естетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського досвіду, а також умова подальшого поступу усього людства.

Основні функції мови:

1.Комунікативна: 
Мова – засіб обміну інформацією, універсальний засіб спілкування.

2.Мислетворча: 
Мова – засіб людського мислення: творення, оформлення і вираження думки. Мислення внутрішнє мовлення.

3.Номінативна: 
Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усього навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей;

4.Пізнавальна: 
Мова – засіб пізнання світу, енциклопедія людського досвіду усіх попередніх поколінь;

5.Культурологічна: 
Мова – носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу. Через мову можна глибше пізнати традиції і здобутки чужої культури;

6.Експресивна: 
Мова є засобом вираження внутрішньо о світу, емоцій людини;

7.Етична: 
Мова є засобом дотримання певних норм поведінки, моральних правил;

8.     Ідентифікаційна:

Мова є засобом  ототожнення в межах певної спільноти, вона консолідує націю. 

Формування сучасного  інформаційного суспільства стало  результатом кількох інформаційних  революцій, які відбулись в історії  розвитку людської цивілізації:

1)    перша інформаційна революція пов'язана з появою писемності, уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через її фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання;

2)    друга інформаційна революція була викликана винаходом та поширенням книгодрукування в XV ст. і розширила доступ до інформації широким верствам населення завдяки тиражуванню знань;

3)    третя інформаційна революція (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) пов'язана з винаходом телеграфу, телефону, радіо, телебачення, що дозволяло оперативно, у великих обсягах передавати і накопичувати інформацію, передавати звукові та візуальні образи на великі віддалі.

4)    четверта інформаційна революція (70-ті роки ХХ ст.) зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і персонального комп'ютера. Вона характеризується переходом від механічних, електричних засобів перетворення інформації до електронних та створення програмного забезпечення цього процесу. «Вінцем» цієї революції є поява всесвітньої мережі Інтернет, що уможливило інформаційний обмін в глобальних масштабах.

Білет №2 Мовностилістичні та структурні особливості наукових робіт.

Реферат – це короткий письмовий (або усний) виклад змісту наукової праці, результатів наукової діяльності; доповідь на будь-яку тему, що складається на основі огляду літературних та інших джерел і в якій викладають найголовніше з обраної теми, подають як чужі, так і власні думки та оцінки, роблять висновки.

Реферат обов’язково  містить такі елементи:

1.     Титульну сторінку.

2.     План.

3.     Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків (назв цих частин не подають).

4.     Список використаної літератури.  

 

Наукова стаття – це твір невеликого обсягу в збірнику, журналі, газеті. Вона є результатом розумової діяльності людини, в якому поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми.

Наукова стаття має такі неодмінні елементи:

1.постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями;

2.аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв’язання конкретної проблеми і на які спирається автор, виділення тих частин загальної проблеми, яким присвячено статтю;

3.формулювання мети та завдань статті;

4.виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням одержаних наукових результатів;

5.висновки з проведеного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. 

 

Курсова (дипломна, магістерська) робота – одна з важливих форм фахової підготовки майбутніх фахівців (бакалаврів, спеціалістів та магістрів). Вона має продемонструвати глибокі спеціальні теоретичні знання та вміння практично їх використовувати для розв’язання прикладних проблем економічної науки.

Відгук – це висновки уповноваженої особи (кількох осіб) про наукові роботи, вистави, фільми, подані на розгляд чи до захисту.

Реквізити документа:

1.     Назва документа.

2.     Заголовок, що містить вказівку на:

а) характер роботи;

б) прізвище, ім’я та по батькові автора роботи;

в) назву роботи;

г) місце і рік написання;

д) кількість сторінок.

3.     Текст, що містить:

а) вступ;

б) стислий виклад змісту роботи;

в) критичні зауваження;

г) висновки.

4.     Підпис особи, що склала відгук.

У разі потреби підпис засвідчують печаткою. 

 

Рецензія – це невеличка стаття науково-теоретичного, науково-популярного чи художньо-публіцистичного характеру, яка містить критичне осмислення первинної продукції (наукової праці, вистави, фільму).

Структурні елементи наукової рецензії:

1.     Введення в проблематику зі стислою характеристикою історіографічної традиції, ступеня опрацювання теми.

2.     Характеристика структури роботи, викладення найважливіших висновків і процедури їх отримання.

3.     Виправлення фактичних і мовних помилок, висловлення пропозицій, побажань та зауважень, полеміка з автором на засадах діалогу.

4.     Висновки щодо відповідності роботи встановленим критеріям, оцінювання.  

           Білет №3 Статус української мови як державної.

Державна мова – закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов’язковим в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв’язку та інформатики. 

Сьогодні українська мова має державний статус, який законодавчо забезпечує її функціонування в усіх без винятку сферах суспільного  життя. Цей статус закріплений в  Основному Законі держави – Конституції (ст.10):

«Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя  на всій території України.

В Україні гарантується вільний  розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні  гарантується Конституцією України  та визначається законом.» 

Для громадян України  оволодіння українською мовою є  не лише правом, а й одним із основних громадянських обов’язків перед  державою, у якій вони живуть і яка  про них піклується. Оволодівши державною  мовою, кожний громадянин має змогу:

–       утвердити себе і самовиразитися, здобути суспільне визнання; реалізувати свої права бути обраним чи призначеним на державні й громадські посади (незалежно від етнічного походження і віросповідання);

–       розвивати творчі можливості в обраній сфері діяльності;

–       прилучатися до скарбниці української національної культури і збагачувати її здобутками інших культур, якими володіє;

–       усвідомлювати свій органічний зв’язок з народом, культурою, державою.

 

 Білет №4 Мовностильові особливості  тексту документа.

 

 Офіційно ділові папери (протокол, заява, акт, анкета, характеристика, закон, указ, договір, міжнародний пакт, комюніке, нота) відзначаються чітким і лаконічним викладом змісту, факту; однозначністю  формулювань, несуперечливою аргументацією  викладеного в документі. У зв’язку  з цим в офіційно діловому мовленні спостерігається стандартизація в  оформленні документів, штампи (слухали... ухвалили- у протоколі; ...уповноважений  заявити... – у ноті; ми, що нижче  підписалися...- в акті); використання слів з нейтральним значенням  і відмова від займенниково-вказівних слів – він, вона, вони (у юридичних протоколах).  

У синтаксичному оформленні тексту ділового паперу (наказ, закон, ухвала, інструкція) поширені інфінитивні інструкції спонукання та складні речення із відношеннями з’ясувальними, причиновими, умови і наслідку.

Мовні засоби документів мають відповідати таким основним засадам:

1.Об’єктивність: 
Особистий момент у документах зведений до мінімуму. Це досягається вживанням мовних одиниць, які не називають особи мовця чи співрозмовника та дій, які вони виконують. Об’єктивність документів пов’язана з використанням безособових конструкцій – односкладних безособових речень, присудок в яких виражений формою інфінітива дієслів та ін.

2.Стандартність: 
Передбачає використання готових, перевірених практикою словесних формул, які легко сприймаються і точно описують ситуацію, яка неодноразово повторюється. Дає змогу скоротити кількість зайвої інформації, швидко та ефективно її опрацювати. Основними лексичними засобами стандартизації мови ділових паперів є канцеляризми, або кліше.

3.Логічна послідовність: 
Мовними засобами реалізації виступають слова, які вказують на причиново-наслідкові зв’язки (тому що; оскільки; через те, що; внаслідок того, що), підкреслюють наступність, черговість подій або явищ (спочатку, водночас, одночасно, потім, насамкінець), виражають протиставлення (не ... а), позначають результативність виконання дій (отже, таким чином, в результаті). Логічна послідовність передбачає вміння виділяти основне в документі.

4. Ясність викладу, точність опису: 
Документ має бути зрозумілим, не викликати двозначності.

5. Свобода від суперечностей: 
У документі не може бути смислової суперечності, коли аргументи суперечать один одному.

6. Переконливість: 
Забезпечується обґрунтуванням висловленої в документі думки, доказовістю матеріалу, точністю в доборі цифрових даних та фактів.

7. Лаконічність: 
Лаконічним вважають документ, в якому немає багатослівної аргументації, зайвих слів та повторень.

8. Повнота інформації: 
Повним називають документ, зміст якого вичерпує всі обставини, пов’язані з вирішенням питання.

            

Білет №5 Мовна політика в Україні.

 

 Мовна політика – це система заходів (політичний, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин у державі, зміну чи збереження мовної ситуації. Мовна політика є частиною національної політики , органічною складовою певного політичного курсу держави. 

Мовна ситуація – ситуація взаємодії різних мов чи різних форм існування однієї мови в певній державі з огляду на їхню функціональну специфіку й ареал поширення.  

Пріоритетами мовної політики України є утвердження й розвиток української мови – головної ознаки ідентичності української нації., яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі. Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція України (ст.10), Закон України «Про мови в Українській СРС», «Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України». Здійснення державної мовної політики забезпечує система органів, яку репрезентують Національна рада з мовної політики при Президенті України, департамент з мовної політики Міністерства юстиції України, Національна комісія з питань правопису мовних норм Національної академії наук України, Національна рада з питань радіо та телебачення.

  Білет №6 Мовна норма. Типи мовних норм.

 

 Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознака мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

Головною категорією культури мови є мовна норма. Норма диктується й випрацьовується вихованням і освітою: родиною, оточенням, дошкільними й шкільними закладами, середньою спеціальною та вищою школами,  літературою, театром, кіно-, радіо- й телевізійними передачами — усіма засобами масової  інформації, а тепер ще й Інтернетом. Норма не є незмінною константою.

Суспільний характер норми виявляється сильніше, ніж  суспільний характер мови взагалі. Адже норма нерозривно пов'язана саме із суспільно-комунікативною функцією мови. 

Розрiзняють такі структурно-мовні типи норм:

1)    орфоепічні норми (вимова); Наприклад: (молод'ба)

2)    акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос); Наприклад: вихо!дити- ви!ходити

3)    лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);

4)    словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

5)    морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

6)    синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

7)    стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

8)    орфографічні норми (написання слів);

9)    пунктуаційні норми (вживання розділових знаків). 

                       Білет №7 Мова і культура мовлення. 

Культура мови – галузь мовознавства, що займається утвердженням (кодифікацією) норм на всіх мовних рівнях. Культура мови має регулювальну функцію, адже пропагує нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови, хоча водночас живить її, оновлює. Вона діє між літературною мовою і діалектами, народнорозмовною, між усною і писемною формами. 

Культура мови – це якісь мови, естетично, етично, граматично і прагматично збалансованої. 

Нормування – обмеження одних мовних засобів і проскрипція інших інших. Мовне нормування може стосуватись як окремих  виявів на різних рівнях, так може стосуватися мови взагалі.

Білет №8 Комунікативні ознаки культури мови.

 

 Висока культура мовлення означає  досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування  та мовленнєву майстерність. Основними  якісними комунікативними ознаками культури мовлення є: