Мистецтво Відродження. Проторенесанс

Оригінальна композиція цієї картини: на престолі сидить Богоматір  з Немовлям, біля неї стоїть Св. Ієронім, що читає книгу. Архангел Рафаїл підводить  до Мадонни Товія, у якого на правій руці висить спіймана риба.

«Мадонна в кріслі»  — одна з найбільших за розміром робіт Рафаеля [ 11, c. 45]. Ескіз для неї Рафаель накидав на вибитому дні діжки (художник побачив молоду римлянку, що годувала дитину(Рис.Д. 4.6). Група так уразила його, що він, повернувшись до Ватикану, тут же написав з селянки Мадонну). Виразність цієї картини не піддається опису, усе в ній зведено в істинну гармонію; можливо, єдиним недоліком композиції можна назвати завелику фігуру немовляти. Немовля здається чотирьох, а то і п´ятирічним хлопчиком, тоді як пухкі ручки і ніжки говорять про найніжніший вік.

У Рафаеля є портрети Папи, декількох кардиналів, акторів, бібліотекарів  і інших представників Ватикану. Жіночих портретів Рафаель писав  мало.

У 1515 р. Рафаель отримав  нову посаду — старшого доглядача  розкопок в околицях Риму. Під руїнами  старих вілл нерідко знаходили прекрасні  пам´ятники античного мистецтва, і  Папа хотів зберегти їх від руйнування.

 

30

У Болоньї в церкві Сан-Джованні є прибудова Св. Цецилії. Рафаель отримав замовлення написати образ цієї святої. Як майже на всіх іконах того часу, ця композиція складається з двох частин: угорі зображено шість ангелів, що співають, а внизу — Св. Цецилія з органом у руках піднімає натхненну голову до неба; праворуч — стоїть Марія Магдалина, за нею — Св. Августин. На передньому плані — апостол Павло з мечем у руках, а поряд з ним видно голову

Іоанна Богослова.

Рафаелю траплялося відправляти  свої картини у найвіддаленіші куточки  Італії. З Палермо йому одного разу замовили ікону «Несіння хреста». Корабель, на якому була відправлена робота художника — ікона, розбився; єдине, що уціліло — ящик з іконою, викинутий  на берег у Генуї.

«Сікстинська Мадонна» була виконана для невеликого монастиря  Св. Сікста в Піаченці [ 3, c. 129]. Чорне братство хотіло отримати ікону Богоматері з Св. Сікстом і Св. Варварою з боків. І Рафаель створив ікону, що виявилася якимось одкровенням. Написана вона була відразу, без підготовчих ескізів, її образ з´явився художникові у сні.

Цю картину визнано  одним з найбільших досягнень  живопису Ренесансу, подібно до того, як Венера Мілоська є апогеєм античної скульптури. Покірливий спокій і величавість  Богоматері, краса Св. Варвари, благоговійно-добродушне захоплення Св. Сикста, якесь таємне полум´я в погляді немовляти, краса двох ангелів біля підніжжя картини — усе це зливається в гармонію, подібну до якої важко знайти навіть у самого Рафаеля.

Рафаель отримав нове замовлення Папи — розписати Ватиканські  ложа.

«Ложами» називали відкриті галереї, що виходили на невеликий дворик Ватикану, звідки відкривався прекрасний вигляд на весь Рим і дворик Св. Дамаза [ 7, c.99]. Ложі розташовувалися в три яруси, найрозкішніший з яких — середній. Унизу була прохідна галерея, а вгорі мешкали сановники Ватикану — найближчі наближені до Папи.

Ці галереї прийнято називати «ложами Рафаеля», хоча художник був  тільки організатором робіт. Над  розписом працювало вісім його кращих учнів на чолі з талановитим Джуліо Романо. Розмір фресок у ложах був невеликий, тому Рафаель уникав складних груп і віддавав перевагу пейзажу, який гармонійно переходив від фігури до орнаменту.

Не надаючи особливого значення біблійним композиціям  лож, Рафаель проте створив таку дивну колекцію біблійних сюжетів, що вся серія отримала назву   «Біблія Рафаеля»    [ 4, c. 57]. Простота цих фресок відповідає простоті і наївності біблійної історії, яку вони ілюструють. Орнаменти теж є справжнім чудом мистецтва — тут легкість, грація, фантазія, музичність загального настрою досягають у них свого апогею. Маленькі повітряні храми в римському стилі, античні вази, маски, статуї, звірі, птахи, риби і плоди — усе це гармонійно

31

пов´язано і написано легко  й вільно.

Біля верхньої галереї  знаходилася ванна кімната кардинала  Біббієни. Для неї Рафаель підібрав фреску на тему міфу про Афродіту і Ероса.

Коли банкір Киджі замовив Рафаелеві для плафона своєї галереї розпис за мотивами історії Амура і Психеї, художник написав десять зображень, укладених в рамки, що складаються з кольорів і плодів, які скомпоновані і написані його учнем, Удіне. Олімп і типи олімпійців знаходилися тоді у сфері творчих інтересів Рафаеля, тому історія Психеї вийшла у нього краще, ніж фрески залів Ватикану.

Весь заключний період діяльності Рафаеля проходив під  впливом античного мистецтва. Як доглядач розкопок, він не просто керував  роботами, а щиро захопився мистецтвом минулого. Папа і весь Рим були вражені  його антикварними відкриттями.

Слава Рафаеля розповсюдилася далеко за межі Італії; він став одержувати замовлення з Франції, але постійно запізнювався з їх виконанням, як, наприклад, трапилося зі «Святим сімейством Франциска І » [12, c. 237]. Проте це позитивно позначилося на опрацюванні картини, написаної з вражаючою закінченістю малюнка і композиції. Роботу над нею завершував уже Джуліо Романо.

Упродовж останніх трьох  років життя Рафаель створював  знамените «Преображення», виконавши  велику кількість ескізів для  цієї роботи, що стоїть майже на одному рівні з «Сікстинською Мадонною» [5, c. 56].

Композиційно картина  достатньо складна. У ній потрібно було зобразити дві розділених в  часі події — Преображення на Фаворі і зцілення біснуватого. Верхня частина — власне Преображення — написана в легких повітряних тонах; нижня — зцілення — навпаки, написана енергійно і сильно, з виразним реалізмом. Кожний з образів апостолів індивідуалізований. У нижній частині картини їх дев´ять фігур, інші три — нагорі з Ісусом. Фігура Христа вражає своєю легкістю і повна того перевтілення, про яке мовиться в Євангелії. Увесь верх, поза сумнівом, написаний Рафаелем, і лише в нижній частині помітна участь його помічника Романі.

Імовірно, причиною   ранньої   смерті Рафаеля стало його захоплення  розкопками.  28 березня 1520 р. він захворів, а 6 квітня його вже не стало. У момент його смерті відбулося явище, що вразило весь Рим: стіни Ватикану тріснули, і Папа змушений був покинути свій палац. Рафаеля поховали в Пантеоні.

З трьох корифеїв Високого Відродження Рафаель був довгий час найбільше шанований. Усі  академії світу зробили його своїм  божеством. Проте Рафаель не той  благообразний, ідеальний, благочестивий класик, яким його сприйняли епігони.

 

32

Він живий і земний. Нині, позбавлений зайвого лоску, він  постає перед нами у своїй справжній  величі.

Для живопису епохи Відродження характерне звернення професійного погляду художника до природи, до законів анатомії, життєвій перспективі, дії світла та іншим ідентичним природним явищам.

Художники Відродження, малюючи  картини традиційної релігійної тематики, почали використовувати нові художні прийоми: побудова об'ємної  композиції, використання краєвид як елемент сюжету на задньому плані. Це дозволило їм зробити зображення більш реалістичними, жвавими, в  чому проявилося різке відмінність  їх творчості від попередньої  іконографічної традиції, багатій умовностями  в зображенні [8, c. 124].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

33

 

ВИСНОВОК

Відродження було тим прогресивним переворотом, який вирвав Європу з середньовіччя  і висунув її на авансцену світового  культурного розвитку.

Найпереконливішим ознакою  культурного розквіту в епоху  Ренесансу можна вважати дивовижну  концентрацію на невеликому просторово - часовому відрізку людей великих, універсально обдарованих, які обрали нові шляхи творчості. Імена Петрарки, Боккаччо, Донателло, Брунеллескі, Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело є символами епохи Відродження.

В архітектурі повернулися  до принципів та форм античного, переважно  римського мистецтва. Особливе значення в цьому напрямку надається симетрії, пропорції, геометрії і порядку  складових частин, про що наочно свідчать вцілілі зразки римської архітектури. Складна пропорція середньовічних будівель змінюється впорядкованим  розташуванням колон, пілястр і  одвірок, на зміну несиметричним  контурах приходить півколо арки, полусфера купола, ніші, едікули.

Практична діяльність архітекторів Відродження створювала нові архітектурні форми, адже вони жили в нову історичну  епоху з новими суспільними умовами  і життєвими вимогами. Пошуки гармонії архітектурних форм призводили до необхідності створення нового типу житлового  будинку та ідеального храму.

15 століття - час розквіту в Італії монументальної скульптури. Вона виходить з інтер'єрів на фасади церков і цивільних будівель, на площі міста, стає частиною міського ансамблю.

Для живопису епохи Відродження  характерне звернення професійного погляду художника до природи, до законів анатомії, життєвій перспективі, дії світла та іншим ідентичним природним  явищам.

Художники Відродження, малюючи  картини традиційної релігійної тематики, почали використовувати нові художні прийоми: побудова об'ємної  композиції, використання краєвид як елемент сюжету на задньому плані. Це дозволило їм зробити зображення більш реалістичними, жвавими, в  чому проявилося різке відмінність  їх творчості від попередньої  іконографічної традиції, багатій умовностями  в зображенні.

 

 

 

 

 

34

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Искусство: Живопись. Скульптура. Архитектура. Графика : в 6 т. / [сост. М. В. Алпатов и др.]. – М. : Просвещение, 1987. – Т. 4: Древний мир. Средние века. Эпоха Возрождения. – 1990. – 534 с.

2.  Алпатов   М. В.      Художественные     проблемы    Итальянского    Возрождения  /  М. В. Алпатов. – М. : Искусство, 1976. – 304с.

3. Вельдлин Р. Д.  Искусство Италии и Германии эпохи Ренесанс / Р. Д. Вельдлин. – М. : Свет, 1934. – 157 с.

4. Історія світової та української культури / [ В.Д. Греченко, І. В. Чорний, В. К. Кушнерук, В. О. Режко]. – К. : Літера, 2005. – 464 с.

5. Гриненко Г. В.  Хрестоматия по истории мировой культуры / Г. В. Гриненко. – М. : Юрайт, 1998.- 669с.

6. Гриценко Т. Б.     Культорологія    :    від    первісного    суспільства     до відродження / Т. Б. Гриценко, С. П. Гриценко , А. Ю. Кондратюк. – К .: Центр навчальної літератури, 2007. – 392с.

7.  Тюрменко І. І. Культорологія: теорія та історія культури : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / І. І Тюрменко, О. Д. Горбула. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 368с.

8. Кузнєцов Б. Г. Идеи и образы в эпоху Возрождения / Б.Г Кузнєцов. – М. : Наука,1979 . – 268 с.

 9. Любимов Леонид . Искуство западной Европи / Леонид Любимов. – М. : Степь, 1994. – 124 с.

10. Бенеш Отто. Искусство северного Возрождения / Отто Бенеш. – М. : Октябрь, 1973. – 205 с.

11. Хурсан  А . Г.  Свет    сквозь   столетия:  характеристика искусства из начала времен / А. Г. Хурсан . – М. : Октава, 1986. – 150 с.

12. Шевнюк О. Л. Культурологія : історія культури : навч. посіб. / О. Л. Шевнюк. – К. : Знання – Прес, 2004. – 353 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

35

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до курсової роботи

« Мистецтво Відродження. Проторенесанс»

35с., 7 рис.,12 літературних джерел, додатки

 

Об’єкт –мистецтво Відродження.

Предмет – архітектура ,скульптура та живопис Ренесансу.

Мета дослідження  – дослідити основні характеристики мистецтва Відродження.

Методи дослідження  – накопичення, вивчення, систематизація матеріалу та порівняльного аналізу.

Досліджено, що Відродження було тим прогресивним переворотом, який вирвав Європу з середньовіччя і висунув її на авансцену світового культурного розвитку. Найпереконливішим ознакою культурного розквіту в епоху Ренесансу можна вважати дивовижну концентрацію на невеликому просторово - часовому відрізку людей великих, універсально обдарованих, які обрали нові шляхи творчості. Імена Петрарки, Боккаччо, Донателло, Брунеллескі, Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело можуть бути символами епохи Відродження. В архітектурі повернулися до принципів та форм античного, переважно римського мистецтва. Особливе значення в цьому напрямку надається симетрії, пропорції, геометрії і порядку складових частин, про що наочно свідчать вцілілі зразки римської архітектури. Складна пропорція середньовічних будівель змінюється впорядкованим розташуванням колон, пілястр і одвірок, на зміну несиметричним контурах приходить півколо арки, полусфера купола, ніші, едікули. ХV століття - час розквіту в Італії монументальної скульптури. Вона виходить з інтер'єрів на фасади церков і цивільних будівель, на площі міста, стає частиною міського ансамблю.Для живопису епохи Відродження характерне звернення професійного погляду художника до природи, до законів анатомії, життєвій перспективі, дії світла та іншим ідентичним природним явищам. Художники Відродження, малюючи картини традиційної релігійної тематики, почали використовувати нові художні прийоми: побудова об'ємної композиції, використання краєвид як елемент сюжету на задньому плані. Це дозволило їм зробити зображення більш реалістичними, жвавими, в чому проявилося різке відмінність їх творчості від попередньої іконографічної традиції, багатій умовностями в зображенні.