Шпаргалка по "Истории"

Напередодні Першої світової війни відбулося різке  посилення суперечностей між  Англією та Німеччиною на грунті економічного, колоніального, морського суперництва. Цих суперечностей не могли усунути переговори між Берліном і Лондоном, які відбулися у 1912 р. і були пов’язані з так званою місією Холдена. Найбільший вплив пронімецькі елементи мали в пацифістському крилі ліберальної партії. Впливовою в уряді була так звана група „нейтралістів”, які сподівались зіштовхнути Німеччину та Росію, зберегти тимчасовий нейтралітет. Прихильники гонки морських озброєнь виявились сильнішими за радикальних членів кабінету. Лейбористи були стурбовані покращенням відносин з Німеччиною. Головне їх бажання – зосередитись на соціальних реформах. Голоси консерваторів не мали суттєвого значення. Все гучніше лунали слова застереження щодо майбутнього і нагадування про уроки історичного минулого.

Таким чином, на початку ХХ ст. сформувалося розуміння елітою необхідності вироблення конструктивного компромісу у здійсненні зовнішньої політики без потрясіння основ політичної системи. Британська політична еліта продемонструвала здатність адаптації та інтеграції нових і спершу чужих для себе ідей та груп, якими були соціалістична теорія та лейбористська партія. Набутий досвід дозволив британській політичній еліті гнучкіше реагувати на міжнародну політичну ситуацію ХХ століття, яка стрімко змінювалася.

30. Велика Британія в роки Першої світової війни

Роки Першої Першої світової були дуже важкими для Англії, причому  у економічному плані.

вибухнула Перша світова  війна стала переломним етапом у  громадському та економічний розвиток у Англії, а й в усьому світі. Англія, беручи війну, переслідувала  такі цілі: ослаблення конкурентів поставляють на світовий арені зміцнення своїх позицій у світовій економіці. Однак це цього не сталося. Але, попри те, що Англія втратила промислову гегемонію, вона зуміла залишитися у трійці світових лідерів.

Готуючись до неминучою герці з Німеччиною, Англія на початку XX в. реалізовувати величезну програму військово-морського будівництва (за принципом: два корабля кожен новий німецький), потім йшло майже половину видатковій частині держбюджету.

Отже, до початку Першої Першої світової в 1914 року Англія промислове й торгове першість поставляють на світовий арені.

Її витіснили розвиненіші  в промисловому, технологічному і, у  торгівельному плані країни, такі як навіть Німеччина.

Попри те що, що довоєнна економіка Англії представляла порівняно потужну матеріальну базу, її економіка виявилося повністю підготовленої до ведення тривалої війни, т. до. план матеріального забезпечення Збройних Сил передбачав використання у час лише кадрової військової промисловості.

Прагнення розрубати  складний вузол класових,внутриклассових і національних конфліктів була настільки сильно нагорі англійської буржуазії, що його зіграло чималу роль розв'язанні розпочати Першу світову війну.

Хоча Англія початку  готується до війни набагато раніше початку спілкування, країна була потенційно підготовленої до ведення тривалої війни.

Стало ясно, що за умови  ведення тривалої війни необхідна  мобілізація всіх економічних ресурсів країни. Але мобілізація в Англії не проводиласябеспланово, маючи, природно, якийсь елемент стихійності. Війна завдала серйозного удару економіці країни. Величезний зовнішній внутрішні борги, значне зменшення експорту, скорочення торгового флоту, зниження обсягу промислової продукції – ось підсумки першої Першої світової для Англії. Тривалий характер війни ні повною мірою проаналізовано, були врахують усі складності для англійської економіки, що вона несла з собою. Хоча війна і стимулювала б розвиток окремих галузей англійської промисловості, результати війни у цілому опинилася невтішними Англії.

Англія не досягла мети, що надійшла війні – ще більше поліпшити свій економічний становище поставляють на світовий арені. Німеччина була повалена, але зміну їй прийшли значно більше небезпечні конкуренти: навіть Японія, що ще в часи війни стали зміцнюватися на англійських ринках. Англія ж забезпечила собі мляве розвиток економіки та народного господарства до світової кризи.

Проблема посилення  роль держави у економічній та соціальній життя в країні одним  з найгостріших на етапі війни. Проблема ця набула свого конкретне вираження у питаннях запровадження військового обов'язку, що розглядалася у свідомості у тих загальних уявлень про демократію. Походив процес демократизації суспільства, зростання пацифістських, антивоєнних настроїв.

Пошуки шляхів державного втручання у економіку й соціальні відносини мали, крім інших, під собою що й мотиви стратегічного характеру. Як відомо, одній з причин розв'язання Першої світової було прагнення вчених придушити робоче рух, що у певній ступені та вдалося зробити першому етапі війни. Проте незабаром панівним класам зрозуміли, що результати це досить тимчасовий і насувається значно більше потужний підйом робітничого руху, для протидії якому треба приймати певні нові заходи. Пошук шляхів державного втручання у економіку й сферу соціальних відносин мало за мету зрештою збереження системи.

Попри численні лиха, які  принесла війна, англійський зібрався з і з честю пережив цей  час. Здавалося, вся британська нація  брала участь у боротьби з противником. Вугільна промисловість, залізниці  і судноплавство – все перейшло під контроль держави. Страйки були суворо заборонені. На заводах і фабриках трудилося дуже багато жінок, котрі замінили минулих на фронт чоловіків. Загальна військова повинність було запроваджено лише 1916 року, раніше на армії служили добровольці, та їх залучення використовувалася часом прямолінійна, але дуже ефективна пропаганда.

Змінився баланс правлячих  наснаги в реалізації країні. Склала позиції ліберальна партія, посилила свої і здобула більшість у  парламенті лейбористська партія.

Повстання 1916 р. стало  потужним імпульсом посилення процесу  консолідації ірландської нації, чинником швидкого зростання національної самосвідомості.

Виступ ірландських  націоналістів у квітні 1916 року, інакше званеПасхальное повстання  на Ірландії, створювало загрозу для Великобританії на її власному тилу. Проте після повстання націоналістичні настрої кілька послабшали доангло-ирландской війни 1919–1921 рр.

Отже, виконані поставлені завдання, і, досягнуто головна мета роботи – показати динаміку розвитку суспільства, економіки, і внутрішньої політики Англії роки Першої Першої світової (починаючи з рубежу століть), за умов державного регулювання економіки. Показати їх світлі класове взаємодія, адаптацію нашого суспільства та економіки до місцевих умов війни. Зробити висновки про двоякому відношенні класів до державного регулювання економіки, про громадській свідомості й про зростання національно-визвольних змагань в Ірландії у роки Першої світової.

31. Велика Британія та Ірландське питання у першій половині XX ст.

На початку XX ст. невирішеним  залишалося ірландське питання, що загострилося у 80—90-х роках минулого століття. Ірландське суспільство зосередилось на боротьбі за самоуправління (гомруль) всередині Британської імперії. Парламент декілька разів відхиляв законопроект про гомруль, і радикальна ірландська інтелігенція вирішила боротися за повну самостійність Ірландії. Очолила боротьбу "партія шинн фейн", яка ставила за мету створення національного ірландського уряду.

У 1912 р. ліберальний уряд виніс на розгляд у парламенті білль про гомруль, який передбачав створення ірландського парламенту і місцевих органів влади зі збереженням урядової влади в руках англійського намісника. Палата лордів двічі відхилила законопроект, і протягом двох років, поки він розглядався, консерватори зуміли активізувати анти ірландські настрої в Ольстері — найбільш розвиненій частині Північної Ірландії, населеній переважно англійцями і шотландцями. На відміну від ірландців-католиків, вони були протестантами і заявили, що не допустять переходу Ольстера під управління ірландського парламенту. Створювалися багатотисячні загони волонтерів, які відкрито готувалися до бойових дій. У відповідь формувалися озброєні загони в Ірландії. Назрівала громадянська війна. Англійські військові підтримували протестантів Ольстера.

У вересні 1914 р. уряд лібералів  і палати общин втретє прийняли закон  про гомруль, але виключили Ольстер  із сфери його дії. Набрання законом  чинності відкладалося до закінчення Першої світової війни.

32. Велика Британія у перші повоєнні роки: 1918-1922 рр.

 Правительство Д.  Ллойда Джорджа. В конце Первой  мировой войны у власти находилось  коалиционное правительство Дэвида  Ллойда Джорджа (1863—1945). В период  пребывания коалиционного кабинета  Ллойда Джорджа у власти (1918—1922 гг.) Англия была в передовых рядах организаторов антисоветской интервенции.

Тяготы войны и Октябрьский  переворот в России привели к  размаху массового рабочего движения. Кабинет Ллойда Джорджа провел ряд  мероприятий, чтобы ослабить силу движения. В начале 1918 г. парламент принял закон, предоставивший избирательные права мужчинам в возрасте 17 лет и женщинам, достигшим 30 лет.

Новый закон предоставлял права женщинам выдвигать свои кандидатуры  в депутаты парламента. Отменялся  имущественный ценз для голосования. Был принят также Закон о реформе народного образования, вводивший обязательное обучение детей до 14 лет. В Лейбористской партии наряду с коллективным членством устанавливалось индивидуальное членство.

Кратковременное экономическое  оживление в Англии сменилось во второй половине 1920 г. экономическим кризисом. Упал индекс промышленного производства, выросла безработица. Парламент принял Закон о введении чрезвычайного положения в стране. Для подавления движения трудящихся правительство могло применить силы полиции и армии.

Внешняя политика кабинета Ллойда Джорджа также потерпела  крах. В 1919 г. английская интервенция  в Афганистане закончилась неудачей. Англия вынуждена была подписать  мир и признать суверенитет Афганистана.

Попытка сохранить влияние  Великобритании в регионе Среднего Востока за счет заключения договора с Ираном также не принесла успеха. Потерпело поражение греко-английское вторжение в Турцию. 19 октября 1922 г. кабинет Ллойда Джорджа подал в отставку. Так закончилась политическая карьера выдающегося деятеля старой волны Ллойда Джорджа. До начала 30-х годов XX в. Ллойд Джордж был одним из самых ярких и выдающихся деятелей западного мира.

Первое лейбористское  правительство. Консерваторы, пришедшие  к власти в 1922-1923 гг., ничем не проявив себя в управлении государством, решили в 1923 г. провести досрочные парламентские выборы. Ни одна из партий, участвовавших в выборах, не получила преобладающего большинства голосов.

Король Великобритании впервые поручил формирование правительства  лидеру лейбористов Рамсею Макдональду. Лейбористское правительство должно было осуществить ряд мероприятий в интересах трудящихся. К их числу относился план, предусматривавший увеличение ассигнований на жилищное строительство. Была несколько улучшена система страхования безработных, увеличены пенсии старикам-инвалидам. Учитывая настроение народных масс, правительство Р. Макдональда 2 февраля 1924 г. установило дипломатические отношения с СССР.

33. Велика Британія у період політичної стабілізації 1923-1929 рр.

Всі післявоєнні процеси, щоі відбувались в країні, проходили в конституційних межах тради-Я ційного парламентаризму.

Краша-переможниця мала свої проблеми. Втрати від війни! були значні. З  кредитора вона перетворилась у  боржника. Зрослая самостійність  домініонів, активізувались національно-визвольній рухи в колоніях. Післявоєнний спад виробництва призвів до зро-Я стання безробіття і загострення проблем традиційних галузейЯ виробництва (суднобудівної, вугільної, металургійної) і, відповідно, до страйкової боротьби і соціальних проблем. Проте у Вели-Я кобританії не було заколотів, повстань. Зміни відбувались ево-Я люційно в конституційних формах. Цей ззовні, здавалось, спо- 1 кійний розвиток був насичений подіями, які свідчили про поча-Я ток якісно нових тенденцій у політичному житті.

В Англії довгі десятиліття консерватори і ліберали в результаті Я парламентської боротьби змінювали один одного при  владі. ЦяЯ система політичного  маятника забезпечувала стабільність суспі-Я льства. Але в результаті змін в економіці, соціальній структурі і настроях населення протягом 1918-1924 р. ця система пережива- І ла серйозну кризу. її причинами були: - швидке зростання впливу лейбористської партії, яка спира-Я лась на могутній профспілковий рух (тред-юніони); - занепад традиційної ліберальної партії.

Новий розклад політичних сил відбився на результатах пар-Я  ламентських виборів 1918 і 1923 р. У 1918 р. лейбористи мали 1 друге за чисельністю  представництво у парламенті, а вже  в 1923 р.Я жодна партія не мала більшості. Таким чином, на початку 20-х років противагою консерваторів були вже лейбористи, а не ліберали. Це означало, що рано чи пізно вони сформують уряд, що і відбулось у 1924 р. Р.Макдональд сформував перший лейбористський уряд. Хоча він проіснував недовго, але встиг провести низку заходів на покращення становища пенсіонерів і безробітних. В жовтні консерватори знову очолили уряд.

Після Першої світової війни  перед англійськими урядами постали  проблеми придушення національно-визвольних рухів, що розгорталися в колоніях і залежних країнах. Внаслідок репресій і деяких поступок вдалося навести лад в Індії. Незважаючи на репресії, зрештою одержав незалежність Єгипет (1922 p.). Проте Англія зберегла свою присутність у цьому регіоні і залишила за собою контроль над Суецьким каналом, Могутні антианглійські виступи змусили Англію відмовитись від контролю над внутрішньою і зовнішньою політикою Ірану та Афганістану. Успіхом завершилась довготривала боротьба ірландського народу за незалежність. У 1921 р. Англія визнала Ірландську вільну державу на правах домініону. Але в той же час був посіяний конфлікт, який з великими труднощами доводиться розв'язувати і сьогодні, скільки шість північних графств було залишено в складі Англії.