Шпаргалка по "Истории"

70. Правова система України на сучасному етапі. Сучасна правова система України входить у романо-германську правову сім'ю, утворюючи в ній разом з правовими системами Росії та інших республік СНД самостійну "євразійську" групу. У 1990-і рр.. на Україну прийнято сотні законів, що закріпили (принаймні, формально) нові принципи і інститути: пріоритет прав і свобод особистості, багатопартійність, поділ влади, конституційний контроль, рівність форм власності, свободу приватної ініціативи і т.д. В результаті цих змін українська правова система в цілому перейшла від соціалістичного типу до романо-германскому.Тем не менше за темпами правових реформ Україна стабільно займає останнє місце на території колишнього СРСР. Нова демократична Конституція була прийнята тільки в 1996 р., пізніше, ніж у будь-який інший колишній радянській республіці. До середини 2002 р. на Україну як і раніше діяли колишні радянські ЦК, КПК, ЦПК, Трудовий, Адміністративний, шлюбно-сімейний кодекси, зазнали багато змін і доповнень. У той же час прийнятий ряд нових кодексів: Земельний (2001), Арбітражний процесуальний (1991), Митний (1991), Повітряний (1993), Кодекс України про надра (1994), Лісовий (1994), Кодекс торговельного мореплавства (1995), Водний (1995), Кримінального (2001), Сімейний (2002). На формування нового українського права впливає відверто націоналістичний характер існуючого в країні політичного режиму, що змушує іноді українських законодавців йти шляхом пошуку оригінальних або запозичених у західних країн моделей правового регулювання замість використання готових зразків законодавства Росії та інших республік СНД. Це може призвести до поступового віддалення України від загального правового простору Співдружності. В даний час основним джерелом права в країні є законодавчі та інші нормативні акти. На чолі ієрархії стоїть Конституція, далі йдуть закони, укази Президента, постанови Кабінету міністрів, підзаконні акти міністерств, відомств, Національного банку України, акти місцевих представницьких і виконавчих органів влади. Кілька більш розширені у порівнянні з іншими регіонами України повноваження в галузі правового регулювання має Автономна Республіка Крим, хоча нова Конституція, ухвалена Верховною радою Криму 21Жовтня 1998 р. і затверджена Законом України від 23 грудня 1998 р., позбавила автономію права приймати власні закони. У період цього в кримської Конституції говориться про "нормативно-правових актах Верховної Ради Автономної Республіки Крим". Інститут делегованого чи надзвичайного (термінового) законодавства Конституцією не передбачений. Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України. Хоча судовий прецедент не визнається офіційно джерелом права, в такій якості розглядаються постанови пленуму Верховного суду і акти Конституційного суду України.

20

http://ua-referat.com