Теоретичні аспекти електронної комерції

ECN є фактично електронними  торговельними майданчиками, у яких  реалізовані основні функції  класичної фондової біржі. Вони  є середовищем для обробки  та виконання ліміт-ордерів (доручення  брокеру з певною обмежувальною  умовою). Механізм угоди виглядає  таким чином: усі замовлення, які  надходять в ECN вносяться в "книгу  ордерів" (базу даних, що доступна  всім учасникам системи) та обробляються  у системі пошуку співпадаючих  доручень (OSM - Order Matching System). У випадку спів падіння за ціною та кількістю два зустрічних доручення (один на купівлю, інший на продаж цінних паперів) автоматично виконуються в межах комп'ютерної системи.

Існує два основних технологічних способів надання брокерських послуг через мережу Internet:

1) Користувач купує (продає) цінні папери, формує власний  інвестиційний портфель безпосередньо  на Web-сайті компанії-посередника, користуючись  при цьому звичайним Web-браузером.

2) Користувач встановлює  на своєму комп'ютері спеціальне  програмне забезпечення, за допомогою  якого одержує інформацію та  здійснює трансакції на фінансових  ринках.

Перший спосіб простіший та дешевший для користувача, проте передбачає окремі обмеження на надання йому фінансової інформації. Другий спосіб є більш ефективним, оскільки дозволяє коригувати інтерфейс, будувати графіки, одержувати спеціальну користу інформацію тощо.

Електронні брокерські системи полегшують доступ на фінансові ринки для невеликих і середніх банків, забезпечують оперативний аналіз операцій на фінансовому ринку, швидку оцінку потенційних прибутків та ризиків у різних сегментах ринку. До найбільш відомих електронних брокерських систем відносять ситеми моделі Alternative Trading Systems (TradePoint, Nextrade, Market XT).

 

7.3. Організація надання  банківських послуг через Internet

 

Поява технологій віддаленого банківського обслуговування стала основою для Internet-банкінгу.

Internet-банкінг - це дистанційне банківське обслуговування, що дає змогу клієнту отримувати банківські послуги на відстані за допомогою інформаційних комп'ютерних технологій.

За видами доступу до банківських послуг можна виділити такі різновиди Internet-банкінгу:

• телефонний банкінг;
• комп'ютерний банкінг;
• Internet-банкінг;
• відеобанкінг;
• мобільний банкінг;
• цифровий телевізійний банкінг.

Види систем Internet-банкінгу можна поділити за способом надання банківських послуг клієнтам та взаєморозрахунки через Internet між банками. До них належать системи:

• "клієнт-банк" - забезпечують електронний обмін даними між клієнтом та банком;
• "Internet-банк" - організовують взаємодію клієнта з банком через Internet. Є більш зручними для роботи на електронних торговельних майданчиках. Водночас такі системи мають два суттєві недоліки. По-перше, вони є внутрішньобанківськи-ми, тому можливість проводити будь-які операції з рахунком є лише у робочий час банку. По-друге, системи не забезпечують повної конфіденційності.
• системи мобільного банкінгу.

Сучасні банківські системи віддаленого банківського обслуговування можуть надавати такі послуги:

• віддалений моніторинг рахунків, який дає можливість клієнту отримувати інформацію щодо рахунків у банку, але не дає змоги ними управляти;
• віддалене управління рахунками. Такий напрям вимагає значних капіталовкладень у систему безпеки;
• комплексне банківське обслуговування включає управління рахунками (поточним, депозитним, картковим), кредитування, страхування, багатоканальний доступ до управління рахунком і повідомлень про його стан, можливість замовлення і блокування банківської пластикової картки, система ведення персональних фінансових операцій.

На ринку фінансових послуг діють кілька моделей банківського бізнесу в режимі он-лайн:

• Internet-підрозділ традиційного банку, що доповнює мережу філіалів;
• Internet-банк як самостійна юридична особа з власною торговою маркою;
• віртуальний банк - аналог Internet-банку, організований небанківською компанією (найчастіше страховою або технологічною);
• електронний фінансовий супермаркет.

Internet-банкінг дозволяє клієнтові виконувати всі стандартні операції, за винятком операцій з готівкою: здійснювати комунальні платежі, оплату рахунків за зв'язок, грошові перекази (в тому числі за придбані у Internet-магазинах товари), купувати і продавати іноземну валюту, поповнювати і знімати кошти з карткових рахунків, відкривати рахунки, одержувати інформацію про їх стан та платежі, інші послуги.

Важливими критеріями вибору банку обслуговування є стійкість та надійність банку, гнучкість тарифної політики, обсяг і якість додаткових електронних послуг.

В Україні послуги Internet-банкінгу надають банки "Райффайзенбанк-Аваль", "Львів", "Приватбанк", "Кредитпром-банк", "Надра", "Укрсиббанк" тощо.

 

7.4. Електронні страхові  послуги

 

Об'єктами купівлі-продажу на страховому електронному ринку виступають специфічні товари - страхові електронні послуги.

Електронне страхування - система заходів, спрямована на повне або часткове відшкодування втрат від певних ризиків шляхом використання інформаційних комп'ютерних технологій. Воно являє собою відносини щодо захисту фізичних чи юридичних осіб при настанні страхових випадків за рахунок грошових фондів, що формуються зі сплачуваних ними страхових внесків, здійснення та обслуговування яких реалізується засобами комп'ютерних технологій.

Учасниками страхового електронного ринку є страхові компанії, які представлені в мережі Internet, споживачі страхових електронних послуг, інші професійні учасники страхового ринку (фінансові інститути тощо).

Відсутність прямого контакту представника страховика і страхувальника передбачає високий ступінь стандартизації і уніфікації пропонованих послуг. Таким характеристикам найповнішою мірою відповідають поліси страхування майна домогосподарств, малих і середніх підприємств, автострахування, страхування від нещасних випадків.

Internet-представництво страхової  компанії може забезпечувати  для клієнтів:

• надання повної інформації про загальний і фінансовий стан компанії;
• надання детальної інформації про послуги компанії і можливість детальнішого ознайомлення з ними;
• надання розрахунків величини страхової премії і визначення умов її виплати для кожного виду страхування та залежно від конкретних параметрів;
• заповнення форми заявки для страхування;
• замовлення та оплата (одноразової або періодичної) страхового поліса;
• надання поліса мережею Internet;
• надання можливості інформаційного обміну між сторонами у разі настання страхового випадку у період дії угоди;
• надання страховиком інших видів послуг (наприклад, консультацій).

Комплекс Internet-страхування включає:

1. розрахунок величини  страхових платежів і визначення  умов їх виплати; заповнення форми  заяви на страхування;

2. здійснення періодичних  виплат страхових внесків;

3. обслуговування страхового  договору в період його дії (формування звітів на запити  користувачів, зокрема про стан  і зміни договорів, надходжень  і виплат);

4. обмін інформацією між  страхувальником і страховиком  при настанні страхового випадку.

Клієнт, знаходячись у мережі Internet, підбирає прийнятний для нього страховий поліс і заповнює його в електронному вигляді. Страхова компанія здійснює процес страхування за допомогою інформаційних комп'ютерних технологій. У процесі здійснення страхових операцій формується електронний документ - страховий поліс, що слугує для страховика і страхової компанії юридичним документом, де обумовлюються усі умови страхування.

Страхове представництво часто буває підключеним до електронного торговельного майданчика, який об'єднує інших учасників страхового ринку (туристичні агентства, автосалони тощо). Страхові внески у такому разі передаються посередникам, а страховий поліс доставляє кур'єр страховика або посередника. Електронний торговельний майданчик дає змогу здійснювати взаємодію з перестрахувальниками та іншими представниками страхового ринку.

Перспективними є такі види електронного страхування як страхування електронних ризиків, кіберзлочинності, електронного обладнання, фінансових ризиків, відповідальності.

Важливу роль на ринку електронних послуг відіграють страхові портали. Є також портали, які об'єднують групи страхових компаній (наприклад, за географічною ознакою), або портали, орієнтовані на певні види страхових послуг, що працюють в одній сфері страхування (медичне страхування тощо).

 

7.5. Система дистанційного  навчання як сегмент ринку

електронних послуг

 

Сучасний стан освіти характеризується підвищеними вимогами до якості підготовки фахівців, що означає постійний пошук нових методів і засобів підвищення ефективності освітнього процесу. Системи дистанційного навчання забезпечують адаптацію навчального процесу до індивідуальних характеристик тих, хто навчається; звільняють викладачів від трудомістких і повторюваних операцій щодо подання навчального матеріалу і контролю знань; сприяють розробці об'єктивних методів контролю знань та полегшують накопичення навчально-методичного досвіду.

Дистанційна освіта - це форма освіти, у якій навчальний процес забезпечується шляхом інформаційних комп'ютерних технологій.

Основна перевага дистанційної освіти - гнучкість (користувачі можуть самостійно обирати час занять, визначати їх інтенсивність, перебуваючи у постійному контакті з т'ютором (викладачем).

Від традиційних форм навчання його відрізняють такі особливості:

• зручність - можливість вчитися у зручний для слухача час, в зручному місці і темпі;
• модульність - можливість формувати модулі - визначений набір навчальних дисциплін;
• паралельність - навчання без відриву від виконання своїх службових обов'язків;
• охоплення - використанні різноманітних джерел навчального матеріалу багатьма користувачами;
• економічність - ефективне застосування програмно-технічних засобів, концентроване та уніфіковане подання навчальних матеріалів;
• технологічність - використання у навчальному процесі нових інформаційних комунікаційних технологій;
• оперативність - можливість оперативно отримувати інформацію на будь-якій відстані у значному обсязі;
• нова роль викладача - технології і прийоми викладання у дистанційній освіті змінюються відповідно до нововведень та інновацій.

Підприємства, які надають електронні освітні послуги класифікуються на такі категорії:

• розробники систем дистанційного навчання (спеціалізовані освітні підприємства та університети);
• розробники навчальних матеріалів на замовлення (тренінгові компанії);
• навчальні Internet-портали;
• постачальники програмного забезпечення систем дистанційної освіти;
• підприємства, які пропонують комплексні і спеціалізовані освітні електронні послуги.

Відомими постачальниками та розробниками навчальних матеріалів є SmartForce, Saba, Docent University, Learn2.com, Європейська школа кореспондентського навчання.

В мережі Internet представлені освітні портали, які надають доступ до електронних бібліотек навчальних матеріалів: Skillsoft, SmartForce, Netg, KnowldegPlanet, Learn2.com.