Проблема торгівлі людьми

■ Сподівання знайти роботу та заробити гроші;

■ Надія на поліпшення матеріального становища та рівня життя;

■ Привабливість уявного добробуту у більш розвинутих країнах, який пропагують засоби масової інформації;

■ Віра в те, що це єдина можливість вирватися зі злиднів, незважаючи на можливі ризики.

У країнах призначення  чинники притягування характеризуються наявністю економічного попиту з боку клієнтів та прибутковості:

■ Зростання попиту в країнах призначення на послуги жертв торгівлі у низці експлуатаційних видів діяльності, таких як трудова та сексуальна експлуатація, експлуатація  як домашніх рабів, членів кримінальних угруповань або донорів органів;

■ У секс-індустрії попит на широкий вибір серед сексуальних працівників різної етнічної приналежності, що призводить до глобалізації торгівлі з метою сексуальної експлуатації, аби задовольнити вимогливість попиту клієнтів;

■ Підвищена прибутковість експлуатації постраждалих від торгівлі через те, що експлуатація примушує їх витримувати умови праці, на які місцеве населення, ймовірніше, ніколи не погодиться, зокрема, праця впродовж ненормованих годин, у складних або небезпечних умовах, за малу платню або взагалі безоплатно, без гарантованого відпочинку та соціального захисту.

Незалежно від  мети експлуатації послуги постраждалих від торгівлі людьми мають попит, оскільки:

■ Чинники виштовхування у сукупності з іншими обставинами змушують постраждалих погоджуватися на неприйнятні умови праці та проживання;

■ Приносять більші прибутки для торгівців, бо: їх легше контролювати;

■ Їх дешевше утримувати.

Процес торгівлі людьми

По-перше, треба  пам'ятати, що методи здійснення торгівлі людьми постійно змінюються. Якщо фундаментальні принципи попиту та пропозиції залишаються незмінними, спосіб здійснення злочину еволюціонує, щоб адаптуватися до нових умов. Торгівці людьми постійно змінюють методи залежно від обставин, наприклад, інший попит з боку клієнтів або нова тактика правоохоронців.

По-друге, необхідно  зауважити, що постраждалим не потрібно перетинати кордон, щоби злочин вважався завершеним. Хоча більшість злочинів торгівлі людьми здійснюється у міжнародному контексті, внутрішня торгівля також зростає, особливо в країнах, що переживають перехідний період, де наявна тенденція торгівлі людьми з сільської місцевості до міст для задоволення попиту на ринку сексуальних послуг та нелегальної праці.

По-третє, слід відмітити справді глобальні  масштаби злочину та здатність торгівців задовольняти попит на всіх континентах. Наприклад, у секс-індустрії світу попит на сексуальних працівників різного етнічного походження був задоволений торгівцями, і пояснює те, чому постраждалих вихідців з Кавказу знаходять на ринках сексуальних послуг Південно-Східної Азії; жінок східної зовнішності - у Західній Європі й Південній Африці; темношкірих постраждалих африканського походження — у Західній Європі та вихідців зі Східної Європи і Росії - на Близькому Сході та  Центральній Америці. [17, ст.54]

Подібна здатність  реагувати на попит є також  і у трудовій експлуатації. Молоді жінки та чоловіки я далекого сходу  стають об'єктами торгівлі у всьому тихоокеанському басейні з метою  трудової експлуатації в секторі  обслуговування та будівництва. В Африці молоді чоловіки та хлопці стають не тільки об'єктами торгівлі на континенті з метою експлуатації у сільському господарстві, але й також виявляються у західній Європі та Америці, де їх використовують як домашніх рабів.

В умовах еволюції та зміни тактики базова структура торгівлі людьми залишається незмінною та складається з трьох етапів:

■ Вербування — за допомогою сили або обману;

■ Переміщення - перевезення у межах однієї країни чи за її межі легально чи нелегально;

■ Експлуатація - примушування до різних форм експлуатації.

Стадія  вербування

Зазвичай торгівці встановлюють контакт із потенційною  постраждалою одним із трьох методів:

■ Шляхом застосування контактів через членів родини або друзів постраждалої особи;

■ За допомогою агенцій, що спеціалізуються на пропозиції працевлаштування окремих осіб та груп осіб;

■ За допомогою оголошень у різних ЗМІ (переважно газетах) з пропозиціями працевлаштування, навчання чи подорожей.

Хоча є багато різних способів вербування, торгівці щойно визначивши потенційну жертву застосовують один із таких методів :

Викрадення  чи вербування за допомогою примусу - тут термін «вербування» вжито  і найширшому значенні пошуку осіб, щоб задовольнити попит. У цьому  контексті, осіб вербують силоміць, вони не мають жодного вибору та різних пропозицій від вербувальників.

Вербування  з використанням фальшивих пропозицій - постраждалих приманюють обіцянками працевлаштування та заробітків й приховують справжній характер майбутньої роботи у таких випадках постраждалі  вважають, що будуть працевлаштовані на легальній роботі, такій як робота офіціантами у ресторані чи барі, догляд за дітьми або інша домашня робота, але тоді коли вони погоджуються на пропозиції торгівців, вони не знають про заплановану експлуатацію.

Вербування з використанням частково фальшивих пропозицій - постраждалі наперед знають про характер роботи, яку вони мають виконувати, але їх дурять щодо умов праці та проживання чи заробітків, або, зазвичай, як першого, так і другого.

Наприклад, постраждалі  від трудової експлуатації погоджуються на нелегальне перевезення та роботу у сільському господарстві, виробництві або наданні послуг, але їх заздалегідь не попереджають, що вони мають працювати ненормований робочий час у тяжких та часто небезпечних умовах, за що матимуть мізерні заробітки або взагалі нічого.

У багатьох випадках сексуальної експлуатації постраждалі  можуть знати, що працюватимуть стриптизерками чи танцівницями, або навіть у секс-індустрії, однак їх дурять щодо умов роботи та не повідомляють про те, що їм доведеться працювати ненормований робочий час без можливості застосовувати засоби захисту або обирати своїх клієнтів.

Інший різновид такого методу вербування у торгівлі з метою сексуальної експлуатації є явище, яке часто називають  «коханцями» . Цей метод був виявлений у низці європейських країн, але його використання необмежується лише Європою. За своїм характером він дуже подібний до методу, який у всьому світі застосовують сутенери.

Мета так  званого «коханця» полягає в  тому, щоби визначити, звабити та завербувати дівчат та жінок, що перебувають в уразливому стані, до сексуальної експлуатації. Таку тактику можуть застосовувати як щодо жінок у країні походження, так і країні призначення. «Коханці» можуть працювати у співпраці зі злочинними мережами торгівців людьми або діяти одноосібно. Якщо метод застосовують у країні походження постраждалих, їх можуть спочатку втягувати у місцеву проституцію, а потім продавати до інших місць всередині країни або за кордон. Якщо цим методом користуються в країнах призначення, «коханці» будуть частіше тієї самої національності чи походження, що і визначені жертви, які можуть перебувати в країні легально чи нелегально.

Типовим є те, що визначені для вербування особи  можуть бути підліткового віку, тоді виникатимуть чинники, що посилюватимуть їхню уразливість: низька самооцінка, неблагополучна сім'я, низький рівень освіти, проблеми з правоохоронними органами, або вони можуть походити з іншої країни. Кожний із цих чинників може посилити почуття ізоляції потенційної жертви та сприяти уразливості їхнього становища.

Стандартна  форма застосування цього методу — це коли «коханець» постає перед  потенційною жертвою у вигляді  привабливого чоловіка з грошима, гарною машиною та матеріальним достатком, щоби розпочати надзвичайно романтичні стосунки, що створюють елемент залежності жертви, яка починає сприймати «коханця» як свого бойфренда.

Ця стадія стосунків  швидко завершується та розпочинається стадія застосування методів вмовляння  з метою послаблення спротиву постраждалої особи до втягнення у проституцію. «Коханець» може умовити особу розпочати надавати сексуальні послуги за гроші, щоби допомогти йому виплатити борг, купити спільне житло, допомогти його хворому родичу тощо. Як тільки цей попередній бар'єр зламано, спіраль швидко розкручується за допомогою застосування дедалі більшого примусу, щоби врешті-решт змусити постраждалу до постійного втягнення у проституцію. [17, ст.59]

Стадія  перевезення

Головним елементом  злочину торгівлі людьми є те, що постраждала особа має бути перевезена з одного місця до іншого, але це не означає, що вона обов'язково має бути вивезена за кордон.

Важливо пам'ятати, що торгівля людьми не завжди означає, що постраждала особа була вивезена за межі її власної країни.     У своїй транснаціональній формі торгівля людьми складається з двох стадій - у країні походження та призначення. Постраждалих можуть перевозити та ховати у межах власної країни перед тим, як їх вивезуть до країни, в якій експлуатуватимуть.

Те, чи злочин включатиме також країну транзиту, залежатиме від географічного розташуванні країни призначення та способу здійснення злочину. Транзитної країни може взагалі не бути або у деяких випадках може бути одна країна, дві чи більше. Час, який постраждалі проводять у країнах транзиту, також залежатиме від способу здійснення злочину. В одних випадках постраждалі можуть проводити у транзитних країнах лише час, необхідний для перетину території країни, в інших, постраждалі можуть провести певний час у країні транзиту, очікуючи на нові документи або можливість нелегального перевезення до іншої країни. В деяких випадках транзитна країна може стати для постраждалого країною призначення, якщо торгівці вирішать експлуатувати постраждалу особі, поки вона перебуває у країні транзиту.

Способи перевезення 

Спосіб перевезення різнитиметься залежно від способу здійснення злочину, але загалом можна напевно зауважити, що постраждалих від торгівлі людьми перевозять автомобільними шляхами, залізницею, морем, повітрям та у будь-який інший спосіб, яким можна перевезти особу з одного місця до іншого.

У випадках внутрішньої торгівлі, жодні документи не потрібні, і  переміщення може здійснюватися  машиною, громадським транспортом  або пішки.

Нелегальний в'їзд

У випадках транснаціональної  торгівлі у межах регіону та меншою мірою між континентами постраждалих можуть просто нелегально перевозити з однієї країни до іншої часто без будь-яких документів. Вони можуть подорожувати разом з іншими постраждалими або входити до більшої групи, що включає нелегальних мігрантів, яких контрабандним шляхом перевозять до іншої країни. Вони можуть пішки переходити напівпрозорі кордони або переховуватися у спеціально створених таємних приміщеннях на кораблях чи машинах або просто ховатися ззаду вантажівок чи фургонів.

З погляду торгівців, часто краще забезпечити легальний в'їзд постраждалих до країни призначення, використовуючи справжні або підроблені документи, оскільки це дає їм змогу переміщувати особу з однієї країни до іншої, а не тільки у межах одного регіону. Така свобода пересування дає можливість перевозити постраждалу особу відповідно до різного попиту, що може збільшити їхні прибутки.

Постраждалі можуть подорожувати легально, використовуючи справжні документи, що містять підроблену візу або вкрадені та підроблені документи, видані їм для цього. Способи в'їзду можуть бути повітрям, морем або сушею - у літаках, поромах, поїздах, автобусах або приватних автомобілях. Залежно від відстані торгівці часто обирають перевезення сушею, тому що це дає змогу їм раптово змінювати маршрути, якщо виникне така потреба, адже повітряний транспорт на може забезпечити такої гнучкості у маршруті.

Постраждалих часто супроводжують  у дорозі перевізники, що мають досвід нелегального переправлення або  легального перевезення осіб через  кордон.

Постраждалі називатимуть себе та проходитимуть контроль у прикордонників або співробітників міграційних служб, тому необхідно зауважити те, що постраждалі відповідатимуть на запитання про мету їх в'їзду на територію іншої країни. У тих випадках, коли постраждалих обдурили щодо мети їх в'їзду, вони називатимуть мету в'їзду, яку вони вважають справжньою - туризм, роботу зі контрактом, навчальну поїздку тощо.

Постраждалі, яких обманули лише частково, тобто ті, які  знають, що мета в'їзду є незаконною але не знають, що насправді трапиться  з ними після прибуття на місце її призначення називатимуть факти відповідно до того, як їм наказали робити це перевізники. Хоча постраждалі активно співпрацюють з торгівцями на цій стадії, їх не можна вважати співучасниками злочину, оскільки нелегальний в'їзд здійснюється як прямий наслідок перебування особи у ситуації торгівлі людьми, що є невід'ємною складовою зловживання торгівцями уразливістю особи. Тобто постраждалі співпрацюють з торгівцями, оскільки вважають, що це є необхідним, аби досягти кращого життя. [17, ст.62]

Стадія  експлуатації

Види експлуатації були визначені Протоколом про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання  за неї, що доповнює Конвенцію Організації  Об'єднаних Націй проти транснаціональної  організованої злочинності (Палермським протоколом):

■ Проституція;

■ Інші форми сексуальної експлуатації;

■ Примусова праця та послуги;

■ Рабство або звичаї, подібні до рабства;

■ Підневільний стан;

■ Вилучення органів.

Сексуальна  експлуатація

Як уже зазначалося, найпоширенішим видом експлуатації є проституція та інші форми сексуальної експлуатації, такі як комерційне виготовлення порнографії, примусовий шлюб та надання сексуальних послуг.