Національний характер, свідомість і самосвідомість як феномен культури

 

Проблемне навчання на уроці історії

 

Під проблемним навчанням розуміють  сукупність методів, за допомогою яких перед учнями створюється проблемна  ситуація, формуються проблеми, шукаються  шляхи їх вирішення та саме рішення. Умовою для створення проблемної ситуації є включення в урок кількох, під час суперечливих поглядів по проблемі, яка вивчається. Учні повинні  вибрати вірну точку зору та обґрунтувати її.

 

Рішення проблемних завдань на уроці  історії є найвищим етапом організації  роботи з учнями. На відмінність  від звичайних уроків, проблемне  навчання спитається не тільки на пізнання історичних фактів та подій, а на розкриття  причинно-наслідкових зв’язків. Вірне  формулювання навчальної проблеми –  одне із головних завдань, від якого  залежить успіх та результативність уроку.

 

Характерною рисою проблемного  навчання є постановка перед учнями проблемної ситуації, яка спонукає їх не тільки користуватися готовими знаннями, але і самостійно (під  керівництвом вчителя) здобувати нові знання. Схематично це може мати такий  вигляд.

 

 

Репродуктивне навчання

 

 

 

 

 

 

Проблемне навчання

 

 

 

 

 

 

Існують різноманітні шляхи створення  проблемної ситуації:

 

постановка проблемних завдань;

 

організація дискусії на уроці;

 

організація пошукової роботи школярів.

 

Проблемна ситуація на уроці залежить від:

 

характеру навчального матеріалу;

 

актуальних проблем сучасності;

 

життєвого досвіду школярів.

 

Організація проблемного уроку  може мати такий вигляд:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При оцінюванні проблемних завдань  високо оцінюються використання учнями:

 

знань з історії;

 

знань з літератури;

 

довідкових джерел;

 

засобів масової інформації.

 

Робота учнів з історичними  поняттями

 

Історичним поняттям називають  ключове слово чи ключові слова, в яких відображено головні, важливі  найбільш суттєві сторони історичних подій та явищ. Засвоєння учнями історичних понять є найважливішим  завданням навчання історії в  школі.

 

Процес формування історичних понять починається з визначення суттєвих ознак та розкриття їх на конкретному  історичному матеріалі. Далі учні повинні  знати сутність історичного поняття. Наступними етапами роботи є визначення місця історичного поняття в  загально історичному процесі та їх зв’язок з іншими історичними  поняттями. Методистами виділяються  наступні етапи формування понять:

 

створення цілісної картини історичного  явища;

 

виділення його суттєвих ознак;

 

повідомлення поняття, яке закріплює  сутність цього явища;

 

визначення поняття;

 

вправи на використання поняття;

 

перехід до вивчення нових понять.

 

З своєю класифікацією історичні  поняття розподіляються на:

 

Одиничні – діють на протязі  короткого історичного часу, в  тій чи іншій країні;

 

Особові – діють на протязі значного періоду, в одній країні чи групі  країн;

 

Загальні – діють в різних країнах, в рамках певного суспільства;

 

Всеохопні – діють в різних суспільствах на протязі великого історичного  періоду.

 

Поняття розрізняються по змісту історичного  матеріалу: економічні, соціально-політичні, історико-культурні.

 

Дослідження дидактів та методистів підтвердили, що поняття та теоретичні положення в шкільних курсах історії  можуть бути засвоєні лише при умові  знань учнями конкретних історичних фактів.

 

Робота з історичними поняттями, наприклад у 7 класі, може проводитись  за таким зразком:

 

 

 

 

 

 

 

 

При викладанні історії України  слід звернути увагу на вивчення основних понять та ідей курсу, які є провідними в усіх класах і акумулюються в  наступних положеннях:

 

етапи становлення української  державності;

 

боротьба українського народу з  іноземними загарбниками;

 

антифеодальний та національно-визвольний рух в Україні;

 

становлення української нації;

 

видатні політичні діячі України;

 

герої національно-визвольних змагань;

 

внесок українського народу в скарбницю  світової науки та культури;

 

національні меншини в Україні;

 

соціально-економічний і політичний розвиток України;

 

відродження і побудова Української  держави.

 

Між предметні зв’язки на уроках історії

 

Координація історичної освіти з іншими гуманітарними предметами відкриває  шляхи підвищення ефективності викладання історії. Звернення вчителів до змісту і методів суміжних дисциплін  дає можливість значно розширити  вирішення завдань навчально-виховного  процесу. Особливе місце у відтворенні  подій історичного минулого займає художня література. За допомогою  художнього твору – вчитель одержує  змогу реконструювати історичні  події, показати колорит епох, узагальнити  образи історичних діячів. Наприклад, при вивченні найбільшої теми з історії  української революції у 10 класі: (Теми 2-3) вчитель може звернутись до твору Миколи Виговського “На  українському святі свободи”.

 

“1 квітня 1917 р. в Києві відбулося  урочисте “Українське свято свободи”. Майдани й вулиці столиці України  були заповнені людьми: робітники, селяни, інтелігенція, військові під синьо-жовтими  прапорами з усіх усюдів сходилися  на площу Святої Софії, щоб звідти організовано, з піснями, пройти вулицею  Фундуклеївською на Хрещатик, маніфестуючи волю всього українського народу жити в Суверенній Україні.

 

Очевидець цього історичного акту так описує події: “Кожна група має  свій прапор з написом. Прапори з  різного матеріалу, є шовкові, оксамитові, з портретами і цілими картинами”...

 

Йшли колони війська, робітників фабрик і заводів – уперше під національними  прапорами. “... Після рядів війська  та робітників і інтелігенції підходить  скромна валка на чолі із проф.. М.Грушевським. Він тільки повернувся із заслання, де був більше двох років, есь посивів, побілів”, – зауважив автор репортажу. Аж нараз із гущі демонстрантів залунало:

 

“–...Михайло Грушевський!

 

– Слава йому!

 

Знову йдуть лави, “спиняючись  тільки на короткий час, щоб проспівати “Ще не вмерла Україна”, “Заповіт”, та інші пісні”.

 

Студенти під орудою О.Копиця –  “величезна маса, що зайняла простори обох садків перед Думою – дружньо  і влад – проспівали “Ще не вмерла Україна”...

 

Потім – величний “Заповіт”.

 

Всі скидають шапки”.

 

Так визвольні мотиви народного  славна вперше після падіння царату вільно і розлого зазвучали на вулицях столиці України, яка  вставала з колін і заявляла, що все віддасть за “свою свободу”. Слова гімну полум’яніли на багатьох прапорах, на яких маяли гасла: “Хай живе вільна Україна”, “Душу, тіло ми положим за нашу свободу”.

 

Звернення до художньої літератури, в першу чергу до поезії, відкриває  можливості створення особливої  емоційної атмосфери уроку. Практичний досвід це підтверджує. Наприклад, при  вивчення теми “Війна радянської Росії  з Українською народною Республікою. Проголошення незалежності УНР” (10 кл. Тема 2. Українська революція.) велике психологічне враження на учнів має вірш Павла  Тичини “Пам’яті Тридцяти”:

 

 

На Аскольдовій І Дніпро- ріка...

 

Могилі На кого завзявся

 

Поховали їх – Каїн?

 

Тридцять мучнів Боже, покарай! –

 

українців, Понад все вони

 

Славних, молодих... любили

 

На Аскольдовій Свій коханий  край.

 

Могилі Вмерли в Новім

 

Український цвіт! – Заповіті

 

По кривавій З славою святих, –

 

по дорозі На Аскольдовій

 

Нам іти у світ. Могилі

 

На кого посміла Поховали їх.

 

Знятись

 

Зрадника рука? –

 

Квітне сонце, грає вітер

 

 

Робота учнів з історичними  документами

 

Важливого значення для розкриття  історичного минулого набуває використання на уроках архівних матеріалів та документальних джерел, які викладені в підручниках, посібниках чи об’єднані та систематизовані  в хрестоматійних збірниках. Це дає  можливість конкретизувати виклад матеріалу  та наблизити школярів до історичної епохи. Як правило, до аналізу документів залучаються учні, перед якими  ставляться логічні завдання:

 

Коли був написаний історичний документ?

 

Хто автор цього документу?

 

Якими історичними обставинами  було зумовлено появу цього документу?

 

Які історичні події відображено  в документі?

 

Яке враження цей документ справляє на сучасників?

 

Організація роботи учнів з текстовими таблицями та схемами

 

Ефективність навчання визначається конкретними знаннями, вміннями та навичками, які здобули учні в  процесі уроку. Велику допомогу в  цьому їм надають узагальнюючи схеми  та таблиці. Вони містять головні, найбільш суттєве для школярів: дати, події, факти історичні поняття.

 

Робота з схемами та таблицями  може відбуватись у таких формах:

 

а) відтворення вчителем крейдою  основного змісту історичного матеріалу  у вигляді схем та таблиць;

 

б) нанесення запропонованого наочного матеріалу на папір, графічне та естетичне  його оформлення;

 

в) виведення схем та таблиць на екран за допомогою технічних  засобів навчання;

 

г) організація самостійної роботи учнів над таблицями та схемами  в процесі уроку.

 

Схеми та таблиці можуть виконувати різноманітні функції, наприклад, узагальнення історичного матеріалу (див. схему  № 1), чи формувати логічне мислення у учнів (див. схему № 2).

 

 

Схема № 1

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема № 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиці можуть використовуватись  при вивченні складних історичних тем, наприклад, культури.

 

Вивчення історичних персоналій

 

В курсі “Історія України” та учні зустрічають чимало історичних образів. Для значної категорії звернення  до історичних персоналій є непростою  проблемою. Тільки в курсі вітчизняної  історії учень має виявити  знання історичних портретів, зокрема  князів, гетьманів, керівників національно-визвольного  руху, політичних діячів, видатних представників  суспільного і культурного відродження.

 

Часто це не можна зробити тільки за шкільними підручниками, тому велика увага надається самостійній  роботі, використанні довідкової, документальної та історико-публіцистичної літератури.

 

Для всебічного висвітлення історичних персоналій рекомендується:

 

Ознайомитися з найважливішими біографічними даними.

 

Простежити процес становлення  особистості в конкретному середовищі.

 

Виявити історичні умови, що відіграли  роль у формуванні поглядів, якостей  особи.

 

Дослідити участь історичної особи  в суспільному житті.

 

Визначити, інтереси якої соціальної групи, класу, політичної сили відбиває історична особа в своїй діяльності.

 

Виявити вплив конкретної історичної особи на окремі галузі життя чи суспільно-політичні процеси.

 

З’ясувати морально-психологічні якості історичної особи.

 

Показати коло однодумців і соратників історичної особи.

 

Визначити історичну роль особи  та її вплив на певну сферу життя  суспільства.

 

Робота з хронологією на уроці

 

У методиці викладання історії вироблено  низку прийомів, які допоможуть учням  відновити чи збагатити свої знання з хронології.Насамперед – це складання  хронологічних таблиць. Учні пишуть у хронологічній послідовності  дати і назви подій, що допомагає  закріпити їх у пам’яті.

 

Вході уроку вони повинні вивчити  мінімум обов’язкових дат, щоб спираючись на них, вміти визначити в часі факти, історичні події.

 

Робота учнів з текстами підручників  та посібників

 

Підручники та посібники – найважливіше джерело знань. Форми роботи з  ними можуть бути різними, зокрема:

 

а) виписування головних історичних подій;

 

б) вибір назв, імен, дат;

 

в) складання текстових і хронологічних  таблиць;

 

г) складання складних і простих  планів;

 

д) робота з поняттями і термінами;

 

є) аналіз історичних документів, репрезентованих  у підручнику.

 

Кінцева мета самостійної роботи учнів  над текстом підручників і  посібників, а також різноманітною  історичною літературою – узагальнити  історичні факти, знаходити зв’язки  між ними і робити висновки.

 

Етапи роботи з історичною картою

 

Ознайомлення з історичними  картами.

 

Вибір потрібної історичної карти.

 

Визначення місцезнаходження на карті  об’єкта, про який іде мова.

 

Уявлення за допомогою карти  історичних подій (напрямків походів, місць битв, стратегічних планів полководців, районів народних повстань і національно-визвольних рухів тощо); економічного розвитку, побуту, культурного поступу чи іншої  епохи.

 

Прочитання історичної карти:

 

а) аналіз історико-географічних образів;

 

б) порівняння історико-географічних образів;

 

в) узагальнення історико-географічних картин.

 

Вимоги до учнівського зошиту з  історії

 

Ведення конспекту учнями є важливою складовою частиною уроку. В учнівський зошит записують:

 

а) тему та план уроку;

 

б) визначення головних історичних понять;

 

в) тези лекції вчителя;

 

г) цитати;

 

д) календарі подій;

 

є) різноманітні таблиці та схеми;

 

ж) цифровий матеріал тощо.

 

Для ведення зошита треба знати  умови успіху:

 

Виділення головного.

 

Уникнення надмірної деталізації.