Останніми роками календар народів Південно-Східної Азії

Додатковий  місяць за цим календарем вставляється перед місяцем адар і носить цю ж назву, а основний адар - адар другий. Так як сонячний рік дорівнює приблизно 365,25 доби, то 19 сонячних років складуть 6939,75 діб, в той час як 19 місячно-сонячним-них календарних років, включаючи вставні сім місяців, складають 6936 діб. Для того щоб зрівняти тривалість 19-річних циклів, укладачі календарів, ґрунтуючись на релігійному вченні, за яким початком року не можуть бути неділя, середа і п'ятниця, вводять в кожен 19-річний цикл відсутні дні шляхом пересування початку року вперед на один день, якщо початок року припав на зазначені дні тижня. [61, с. 56]

Якщо молодий  Місяць тішри, першого місяця сучасного єврейського місячно-сонячного календаря, настане після 18 год. то Новий рік переноситься на один день вперед, так як доба за єврейським календарем починаються з 18 год. Якщо ж Новий рік після цього припаде на один із вказаних днів тижня (неділя, середа, п'ятниця), то він переноситься вперед ще на одну добу. Якщо ж молодого Місяця тішри у році, наступному за високосним, припаде на понеділок після 15 год. (589 Хелека), то Новий рік переноситься на вівторок. Завдяки цим відступам, зовні обумовленим ритуальними вимогами, забезпечується гармонія сонячного і місячно-сонячного циклів. [61, с. 56-57]

Роки, початок  яких пересунемо на одну добу, можна визначити по місяцях Хешван і Кіслев. Якщо кожен з них у простому або високосному році має по 30 діб замість 29, то це свідчить про те, що початок року припав на один із зазначених днів тижня і що відповідно початок року було пересунуто. Рік, в якому хешван і кіслев мають по 30 діб, називається «шаламов» - надлишковий. У цьому випадку в простому році 355 діб, а у високосному -385. Якщо ж у 19-ти річному циклі кількість років, початок яких припав на вказані дні тижня, перевищить кількість відсутніх днів в циклі, виробляють пересування на одну добу . У цих випадках місяці Хешван і Кіслев матимуть не по 30, а по 29 діб. Такий рік називається «Хасарін» - недостатній. У ньому відповідно 353 і 383 діб. Рік, в якому Хешван має 29 діб, а Кіслев -30, називається «Кесідран» - повний. У ньому відповідно 354 і 384 дні. [61, с. 58]

Вихідним моментом або ерою єврейського календаря  було прийнято міфічне «створення світу». Ця ера відома ще під назвою «ера від Адама», або «Юдиних зверхників ера». Початковою датою її вважається 7 жовтня 3761 до н. е. (В обчисленнях дат приймають до розрахунку також і весь період, що включає нову еру). Прихильники єврейського місячно-сонячного календаря вважають, ніби від Адама, міфічного прабатька людського роду, до Ісуса Христа, міфічного засновника християнства, пройшло 3760 повних років. До кінця III в. до н. е. Новий рік єврейського місячно-сонячного календаря починався весняним місяцем нісан. Потім початок року було перенесено на осінній місяць тішри. [61, с. 60]

РОЗДІЛ 4

СУЧАСНИЙ КАЛЕНДАР НАРОДІВ ПІВДЕННО–СХІДНОЇ АЗІЇ

4.1.Шістдесятирічний  циклічний календар

Діючий вже  кілька тисяч років у В'єтнамі, Кампучії, Китаї, Кореї, Лаосі, Монголії, Таїланді, Японії і в деяких інших  країнах Азії 60-річний циклічний  календар представляє собою хронологічну систему, засновану на астрономічних циклах руху Сонця, Землі, Місяця, Юпітера і Сатурна. Цей нелегкий за побудовою календар ускладнюється ще тим, що п'яти і десятирічні цикли «елементів природи», 12-річний Юпітерний, 19-річний місячно-сонячний і 30-річний Сатурні цикли, про які мова буде йти нижче, органічно входять до 60-річний циклічний календар, не мають порядкових номерів і є замкнутими. [51, с. 178]

З найдавніших  часів у країнах Східної і  Південно-Східної Азії при складанні  календарів велике значення надавали періодичності руху Сонця, Місяця, Юпітера і Сатурна. Це перш за все відноситься до кочівників Центральної Азії та в значній мірі пояснюється способом їх життя. Кожна сім'я кочівника мала свою юрту, купол котрий в теплу частину року залишався відкритим, а жердини купола служила орієнтиром для спостереження зірок і планет. Так, кожна юрта була своєрідним сімейним «планетарієм», завдяки чому назбирувалися і передавалися з покоління в покоління спостереження за рухом світил. Як багаторазово відзначали вчені, кочівники володіли відмінним вродженим зором. Відомий російський мореплавець і мандрівник по півночі Сибіру, один з засновників Російського географічного товариства Фердинанд Петрович Врангель (1796-1870) зазначав це якість у якутів: «Один якут середніх років запевняв начальника Усть - Янській експедиції лейтенанта Анжу, що йому траплялося бачити, як одна велика блакитнувата зірка (Юпітер) ковтала інші менші зірки і після випльовувала. Таким чином, Цей сибіряк простими очима міг спостерігати затемнення супутників Юпітера» [51, с. 160-162]

Є підстава припускати, що ідея створення юпітерного календаря  з небесною символікою 12-річного  тваринного циклу була сприйнята  народами Східної Азії від кочівників Центральної Азії, які встановили, що Юпітер робить повний оборот навколо Сонця приблизно за 12 років. Розділивши шлях Юпітера на 12 рівних частин по 30° і давши кожній частині найменування різних тварин, народи Азії стволи сонячно-юпітерний 12-річний календарний цикл). 1 миша (щур), 2) корова (бик , віл), 3) тигр; 4) заєць (кролик), 5) дракон (крокодил); 6) змія; 7) кінь; 8) вівця (баран); 9) мавпа; 10) курка (півень); 11) собака; 12) свиня (кабан). [51, с. 163]

У середині II тисячоліття  до н. е. у народів Південно-Східної Азії з'явилася ієрогліфічна писемність. До цього часу вже було накопичено чимало знань, що дозволяють науково обґрунтувати деякі закономірності природи. Астрономи Стародавнього Сходу вміли визначати новий місяць, сонячні і місячні затемнення і передбачати багато інших стихійних явищ. Вони, наприклад, встановили, що тривалість місячного місяця дорівнює приблизно 29,5 діб, а сонячного року - 365,25 доби. На цій основі були складені місячний і сонячний календарі, а потім в IV ст. до н. е. – місячно–сонячно-юпітерний календар. Створенню цього календаря передувало відкриття закономірностей у відповідності місячних місяців і сонячних років. Зокрема, було встановлено, що тривалість 76 сонячних (тропічних) років і 940 місячних (астрономічних) місяців майже збігається: 365,2422 • 76 = 27758,7 доби, 29,5306-940 = 27758,4 доби. [51, с. 164]

Це відкриття  дозволило скласти циклічний  місячно-сонячний календар, в 76-літньому періоді якого налічується 48 звичайних  років, що містять по 12 місячних місяців продовжуваності 29 або 30 діб, і 28 років, які мають по 13 місяців. Щоб оперувати меншими числами, вирішили всі ці показники скоротити на чотири, завдяки чому утворився цикл, рівний 19 рокам. У кожному такому циклі 12 років містять по 12 місяців і 7 років - по 13. У кожному такому 19-річному циклі міститься близько 6940 діб (6939,6). Тридцятий місяць називається «вставним» або «додатковим». Він може доводитися як за місячним, так і за сонячним календарем на будь-який час року. Черговість років з вставним місяцем не носить постійного характеру. Протягом останніх двох тисяч років у китайському місячно-сонячному календарі з 19-річним циклом вона змінювалася дев'ять разів. У XIX і XX ст. черговість років з вставним місяцем наступна: 3, 6, 9, 11, 14, 17 і 19. Причому у вигляді виключення в поточному 19-річному періоді, який розпочався в 1981 р., в китайському календарі замість дев'ятого року (1985) буде восьмий (1984), тоді як у В'єтнамі, Кореї та Японії, які користуються схожою хронологією, збережеться дев'ятий рік (1985). У країнах Східної Азії раніше класове суспільство стало складатися насамперед у Китаї, де рабовласницький лад панував півтори тисячі років, починаючи з XIV ст. до н. е. [51, с. 157-159]

Найбільшим  астрономічним центром Стародавнього Китаю було місто Чжоугун (сучасна провінція Хенань). Тут понад три тисячі років тому вже була астрономічна обсерваторія, велися і фіксувалися спостереження за планетами і зірками. Особливий інтерес у астрономів Стародавнього Сходу викликали найбільші з планет-гігантів - Юпітер і Сатурн. [51, с. 160]

Хоча астрономічна наука тоді ще не мала у своєму розпорядженні точні дані про час обертання планет (вважалося, що всі планети обертаються навколо Землі), все ж було визначено, що Юпітер робить свій кругообіг приблизно за 12, а Сатурн - за 30 років. Крім того, надаючи велике значення символіці чисел, і особливо пошукам циклів у русі космічних тіл, китайські укладачі календаря підібрали таке співвідношення періодів звернення планет Юпітера і Сатурна, при якому виключалися б дробові результати ділення більшого числа на менше. Так, вони прийняли за основу циклу час двох обертів Сатурна, рівних 60 рокам. За цей час Юпітер здійснює п'ять обертів.

Такий підбір чисел  відповідав і світогляду китайської натурфілософії: цифра п'ять була символом п'яти «елементів» природи - дерева, вогню, металу, води, землі, яким відповідали відповідні колірні позначення (синій або зелений, червоний, жовтий, білий, чорний). Колірні знаки застосовувалися також при позначенні планет і пір року[51, с. 162-163]

Природно, що символи  «елементів» природи були використані при складанні календаря 60-річного циклу. Відповідно до принципів натурфілософії кожен з цих елементів має спільність протилежностей, так як єдність протилежностей - найголовніший закон природи. Тому й будь-яка стихія має позитивні і негативні якості. Наприклад, вогонь дає тепло, завдяки якому розвивається тваринний і рослинний світ, але може обпалювати, і знищувати. Вода живить вологою тваринний і рослинний світ, але може і завдавати шкоди, затоплювати, руйнувати. [51, с. 165]

П'ять «елементів» мають десять циклічних знаків чи десять «небесних гілок», які послідовно називаються: цзя, і, бін, дин, у, цзи, ген, синь, жень, гуй. Крім «небесних гілок», є ще дванадцять «земних корон»: I - цзи, II - чоу, III - інь, IV - мао, V - чень, VI - си, VII-у, VIII- вей, IX- шень, X-у, XI-сунь, XII - хай. Розташувавши «небесні гілки» по горизонталі, а «земні коріння» по вертикалі, так, щоб при пересіканні утворилося шістдесят неповторюваних поєднань, ми отримаємо схему 60-річного календарного циклу китайського календаря.

Але так як в  Китаї і в інших країнах  Східної Азії побутує з давніх часів 12-річний тваринний цикл, то кожному  з дванадцяти «Земних коренів» притаманна назва відповідної тварини. [51, с. 167]

Перший компонент - Одіго з десяти знаків «небесної гілки» (цзя, і, бін і т. д.), другий - один з дванадцяти знаків «земних коренів» (цзи, чоу, інь і т. д.) Якщо в межах 60 - літнього періоду взяти будь-який рік, наприклад 56 то він буде зображений так: цзи вей. Іншими словами, ні один рік з шістдесяти не має однакової назви. Що ж до третього компоненту будь-якого року - назви тварини, то в межах 60 річного циклу п'ять з років носять ім'я однієї і тієї ж тварини. [51, с 168]У місячно–сонячно-юпітерному календарі тваринні назви тих чи інших років лише допоміжний атрибут. Так як в кожному 60-річному циклі одне і те ж тварина зустрічається п'ять разів з проміжками в 12 років, то для уточнення року всередині циклу використовується додатково колірна символіка

Таким чином, щороку маєм притаманну тільки йому умову, а все рештапоєднання. Наприклад, рік мавпи (9, 21, 33, 45, 57) іменується наступним чином: 9-чорна мавпа, 21-синя мавпа. 33 - червона мавпа, 45 - жовта мавпа, 57 - біла мавпа. [51, с. 169]

Так як в нашій країні до цих пір ще не публікувався цей досить складний і в той же час цікавий і вельми поширений серед народів Східної Азії календар його потрібно розглянути більш детальніше У кожному 60-річному циклі налічується по 21 912 діб, і він складається з п'яти 12-річних місячних циклів, що містять, як правило, різну кількість днів, причому якщо в сонячно-юпітерному 12-річному циклі міститься 4380 доби, то в місячно-юпітерному циклі може бути від 4370 до 4401 діб, а в кожному з дванадцяти - від 353 до 385 діб. В поточному 60-річному сонячно-місячно-юпітерному циклі в перших дванадцяти роках міститься 4371,  в других - 4400, в третіх - 4370, в четвертих - 4401 і в п'ятих - 4370 діб; в сумі ж - 21912, а в середньому - 4382, тобто стільки, скільки містить один 12-річний сонячно-юпітерний цикл. У поточному 60-річному циклі співпав початок 19-річного циклу з першим роком 60-річного, тобто 1924 за Григоріанським календарем. Початки наступних 19-річних циклів припали на 1943, 1962 і 1981 рр. У кожному з них міститься по 6940 діб.

 Всього рік налічує  12 місяців, а в деяких роках є ще один вставлений місяць, який не має порядкового номера і може перебувати в різних поєднаннях з іншими місяцями. [51, с. 172]

У кожному 19-річному періоді  міститься дванадцять років по 12 місяців і сім років по 13 місяців. У верхній графі по горизонталі стоять цифри, що позначають порядковий номер року у 60-річному періоді. У другій графі по горизонталі дані найменування тварин, що припадають на той чи інший рік. У цій же графі проставлені року за григоріанським календарем. У вертикальних колонках відповідно з кожним роком 60-річного періоду вказано кількість днів у тому чи іншому місячному місяці, а внизу - підсумкова кількість днів у відповідному році. [51, с. 173]

У графах під роками григоріанського  календаря поставлені дати, на які  припадають на Новий рік і початок наступних місячних місяців місячно-сонячно-юпітерного календаря. При цьому простежується закономірність - Новий рік припадає на числа, що знаходяться в межах від 21 січня до 20 лютого. Так, якщо Новий рік в 1982 р. припав на 25 січня, то в наступні роки XX ст.. новорічне свято випадає відповідно на: 13-II, 2-II, 20-II і т. д. Одна з рис, що відрізняють місячно–сонячно-юпітерний календар від сонячно-юпітерного 12-річного тваринного циклу, полягає в тому, що кількість днів у році тут постійна і може бути одна 353, 354, 355 або 383, 384, 385 доба . Крім того, на відміну від мусульманського календаря класичної місячної хіджри в ньому немає суворої послідовності чергування місяців в 30 і 29 днів і можуть зустрітися два, три і навіть чотири рази поспіль місяці в 30 діб.

Створення календарів в  країнах Східної Азії, крім прямої необхідності в літочисленні, супроводжувалося метою зміцнення монархічного ладу і утвердження авторитету китайських імператорів. Справа в тому, що в Східній Азії налічується величезна кількість ер. Ери починалися з року вступу на престол того чи іншого монарха, а роки його правління ділилися на періоди, кожному з яких додавалися спеціальні символічні назви-девізи. Тому датування тих чи інших подій відлічувалася від початку правління імператора, а якщо імператор мав девізи, то від початку того чи іншого девізу. [51, с. 176]

При користуванні місячно–сонячно-юпітерним календарем або при переведенні дат цього календаря на дати місячного або сонячного календарів перш за все необхідно знати хронологічні рамки девізу, а в тих випадках, коли вказано тільки ім'я імператора, треба знати роки його правління.

Зазвичай у зведеній хронології кожної країни, крім 60-річних таблиць, даються в алфавітному порядку імена монархів, девізи і відповідні дати. 
У Китаї останнім імператором був Пу і, царював з 1909 по 1911 Відлік часу при імператорі Пу і йшов під девізом Сюань-тун. [56, с 39-40]