Останніми роками календар народів Південно-Східної Азії

Наприкінці 1911 р. в країні був встановлений республіканський лад, а першим президентом Китайської Республіки був обраний видатний революціонер-демократ Сунь Ятсен.

Традиційний 60-річний календар у дещо зміненому вигляді зберіг свою дію, особливо в сільській місцевості, але в містах паралельно з ним  широке поширення отримав європейський (григоріанський) календар, який став впроваджуватися в ділове життя Індонезії, Брунею, Бірми ще в середині минулого століття. Однак місячно-сонячно-юпітерний календар має як і раніше широке поширення в країні, тим більше що початок даного 60-річного циклу збіглося з першим роком республіканського ладу.[56, с. 42]

4.2.Григоріанський календар

Григоріанський  календар - календар, прийнятий міжнародною спільнотою. В католицьких країнах був введений папою Григорієм XIII 4 жовтня 1582р. замість старого юліанського: наступним днем після четверга 4 жовтня стала П'ятниця 15 жовтня.

Але перш, ніж  ввести григоріанський календар, західна  цивілізація користувалася системою, запропонованою Юлієм Цезарем і що називалася юліанським календарем. Більше 16 століть ця система залишалася в строю, навіть не дивлячись на те, що накопичувалася різниця між тривалістю звичайного (365, 25 днів) і тропічного року, так і середнім інтервалом між подальшими проходженнями видимого Сонця через точку весняного рівнодення. З 1582 року помилка юліанської системи зросла приблизно до 11 днів.

Цей дефект і став основним поштовхом до створення Григорієм  сучасного нового календаря. В результаті зібрана ним комісія, що складалася із знаменитих астрономів, математиків і священнослужителів, обнародувала фундаментальну проблему, властиву всім календарям. А справа ось в чому. Календар, яким користується світова спільнота повинен містити повну кількість днів, він не може просто так опускати дробовий залишок днів в кінці року.

В принципі, григоріанський календар є тільки злегка зміненою версією юліанського календаря. Рішення ж комісії, скликаної  Григорієм, звелися до того, щоб виключити  що залишилися 10 днів з 1582 року в порядку відновлення дати весняного рівнодення (21 березня), але через декілька століть ця дата все ж таки регресувала до 11 березня. Для того, щоб приборкати зсув дати весняного рівнодення, план, розроблений цією комісією, передбачав ліквідацію 3 днів в кінці кожного сторіччя. Наприклад, в 1700 році, 1800 або 1900рр.

Аналогічно поступили  і з високосним роком, який існував  до цього в юліанській системі. Ці поправки, обнародувані в папській буллі від 24 лютого 1582 року, викликали  величезну кількість суперечок і дебатів як між ученими, так і між простими людьми. Образно кажучи, вся їх суперечка зводилася до питання: а чи будуть птахи знати, коли їм летіти на південь, щоб пережити зиму? Але все це були суперечки, так би мовити міжусобні, такі, що особливо не афішувалися.

У книзі "Загальна астрономічна бібліографія", видана в 1887 році A.Б. Ланкастером, вперше висловив ідею про надмірно велику кількість трактатів, написаних "за і проти" реформи. Але план цієї реформи, запропонованої Григорієм ХIII, був розроблений зовсім не ним і навіть не членами його комісії, а простим університетським викладачем, який, на нещастя, так і не дізнався, що саме за його календарем житиме весь світ. Його звали Луїджі Ліліо.

Перш ніж календар став всесвітньо відомим як григоріанський, його також називали ліліанськім календарем. Саме Ліліус запропонував прибрати 10 днів з того року, в якому буде прийнятий календар, або ж зробити це тільки через 40 років, починаючи з 1584 року. 29-і ж лютого буде додано в кожен четвертий рік в цьому інтервалі.

Ліліус працював над  деталями реформи протягом 10 років. Всі його зусилля були направлені на те, щоб зробити календар якомога  точнішим і зручнішим у використанні. Подальші удосконалення системи  працювали на поліпшення приблизної довжини тропічного року. В день його смерті в 1576 році відбулася презентація найголовнішої праці всього його життя. (Оригінальна його назва "Новий план повернення календаря".) Він був представлений його братом Антоніо Ліліо самому Григорію ХIII. Робота Ліліуса була вихвалена за свою точність і простоту, а її основа узята за зразок для створення майбутнього календаря.

Тепер же декілька слів про  саму довжину тропічного року, на доопрацювання  і поліпшення якого Ліліус витратив стільки зусиль. Отже, тропічний рік – це середній інтервал між двома подальшими проходженнями видимого Сонця через точку весняного рівнодення.

Точка весняного рівнодення – це точка перетину екліптики, проекції земної орбіти і небесного екватора (проекції земного екватора на небесну  сферу.) Для земного спостерігача Сонце здається рухомим навколо Землі. Після проходження точки весняного рівнодення воно починає рухатися уздовж екліптики у напрямі точки літнього сонцестояння. В цей час точка весняного рівнодення процесує в протилежному напрямі. Після закінчення одного року, коли Сонце знову повертається вже до точки рівнодення, воно не здійснює свого повного кругообігу.

Із-за пов'язаного з  приливом і відливом тертя Земля  поступово уповільнює своє обертання: результат відповідає збільшенню рівнодень. Наслідки ж цих змін полягають в поступовому зменшенні довжини тропічного року.

Хотілося б також  відзначити, що одним істотним недоліком  системи, запропонованою Ліліусом, було те, що дата весняного рівнодення могла  лежати в межах від 19 до 21 березня. Проте в багатьох підручниках  по астрономії мовиться, що весняне  рівнодення як результат григоріанських правил для високосних років випадає частіше всього на 20, ніж на 21 березня.

Ще однією особливістю  вже григоріанської системи є  те, що всі дати в календарі циклічно повторюються точно через 146097 днів, які рівні 400 григоріанським рокам. Іншими словами, щодня 1583 року повториться в 1983, те ж саме справедливе для 1584 і 1984 років і так через кожні 400 років. Таким чином, календар завершив свій перший 400 літній цикл 15 жовтня 1982 року.

Взагалі Ліліус був досить успішним (у плані складання календаря) ученим, тоді як багато не менш значущих розумів потерпіли на цьому терені поразку. Досить сказати, що такі знамениті учені свого часу, як Р. Бакон, Н. Круса, Дж. Сшухер, P.Міделбург та інші, більше 800 років намагалися поліпшити юліанський календар. І в цьому відношенні григоріанський календар є великим компромісом між величезним бажанням зробити його точним і в той же час простим.

Навіть не дивлячись  на те, що григоріанський календар має  ряд істотних недоліків, а його ухвалення  було пов'язане з політичними розбратами і урядовою байдужістю, нам слід сказати спасибі всім тим, хто приклав руку до його створення. В першу чергу, це, звичайно ж, Луїджі Ліліо, який, загалом , є творцем григоріанського календаря, ну і, звичайно, сам папа римський Григорій ХIII, що прийняв і узаконив наш з вами сьогоднішній календар.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи  науковий стан наукової розробки проблеми я дійшов висновку що данна тема добре висвітлена в історичній літературі, особливо розробкою даної проблематики займалися такі науковці, як Цибульський В.В., Климишин І.А., Селешніков С.І., Ка’мянцева Є.І., Бікерман Є., та багато інших. Дослідники доклали значні зусилля, щоб в повному обсязі донести до нас історію зародження та становлення календаря не тільки народів Південно–Східної Азії, а й взагалі всього азійського регіону. Їхні праці є доволі ґрунтовними і дають зрозуміти які типи календарів виникнули, за яких умов, що сприяло їх розвиткові, а що заважало. Джерельна база дослідження виявилася дуже змістовною, науковою та актуальною, що полегшило для мене написання даної роботи.

Причиною виникнення календаря є те, що людині потрібно було орієнтуватися в часі, знати коли наступить певна пора року, яка погода супроводжуватиме дану пору, перш за все це стосувалося сільськогосподарського укладу ,винайдення календаря та орієнтування в часі забезпечили людині життя в навколишньому середовищі. Потреба вимірювати окремі проміжки часу, а отже – винаходити календарі, виникла в людей вже на початку цивілізації. І «в міру свого розуміння» кожен народ з цією метою розробляв свої власні методи, як також певною мірою запозичував їх у сусідів. Бо ж над усіма людьми – білими, жовтими і чорними – розкинулося, як величезне шатро, одне і те ж зоряне небо. Усіх зігрівало одне і те ж Сонце, вночі всім однаково світив той же Місяць. Тобто – природа «сприяла» тому, щоб ці методи і календарні системи були схожими. Отже: календар – це система лічби тривалих проміжків часу з поділом їх на коротші періоди – роки, місяці, тижні, дні. Календар - одна із найважливіших складових людської культури. За допомогою тої чи іншої календарної системи різні народи створювали, зокрема, свої річні цикли свят, які супровожувалися лише їм відповідними обрядами. Кожне свято було, та й залишається нині, конкретним покажчиком моменту чи строку проведення певної господарської роботи, як ось сівби або збирання врожаю.

Суперечливим  процесом в ході становлення календаря  був той факт, що територія Південно-Східної Азії займає величезну територію з великим масивом населення, які логічно використовували масу календарів в системі підрахунку часу, і часто між населенням різних регіонів Південно-Східної Азії виникали різні непорозуміння з приводу дати календаря ,або року. Прикладом цього може служити те, що значна частина населення даного регіону сповідує іслам, і користується Місячним календарем, а відповідно нульовий рік в них починається з 622 р. н.е. Також були частими випадки, що правлячі династії впроваджували постійно нові ери на початку свого правління, що не рідко приводило до плутанини в часі. Ще одним негативним явищем було те, що під час війн або вторгнення в даний регіон впроваджувався календар країни агресора, прикладом може служити вторгнення Японії у Індонезію в роки Другої Світової війни. Взагалі процес становлення календаря проходив в процесі постійного пошуку найкращого варіанту з яким би погоджувалися б усі. І такий календар був знайдений і назва його шістдесяти річний циклічний календар представляє собою хронологічну систему, засновану на астрономічних циклах руху Сонця, Землі, Місяця, Юпітера і Сатурна.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела

1. http://calendareveryday.ru/index.php?id=raznoe/ocaltndare1-6 восточный (китайский) календарь.
2. http://fatus.chat.ru/easter.html - Солнце, Луна. Древние праздники.
3. http://hbar.phys.msu.su/gorm/chrono/christ0.htm История календаря и хронология к вопросу о происхождение календаря.
4. http://roadfork.narod.ru/calendar.htm#91 История календаря
5. http://webplus.info/index.php?page=48&article=301 истоки древний китайский календарь.
6. http://www.maa.mhn.de/Scholar/times.html - Анатомия календаря.
7. http://www.randewy.ru/astr/lunaz.html - Календари стран Восточной Азии
8. http://www.sunhome.ru/journal/51185 - История создания календаря. Дом Солнца
9. http://www.wedjat.ru/index.php?newsid=1338 - Древневосточный 60-ти летний циклический календарь
10. Губер А.А. Хрестоматия по новой истории. / А.А. Губер, А.В. Ефимов. - М. : Книга, 1965. – 580 с.
11. Коростовцев М.А Хрестоматия по истории Древнего Востока / М.А Коростовцев. И.С Канцельсон., В.И Кузищин. - М.: Высшая школа, 1980. – 256 с.
12. Коростовцев М.А. Хрестоматия по истории Древнего Востока в 2-х ч. / М.А. Коростовцев. – М. : Высшая школа, 1985. – 640 с.
13. Овсянникова О.В. Хрестоматия по Новой истории стран Азии и Африки, вторая половина XIX – начало XX века: учебное пособие для самостоятельной работы студентов ВУЗов / О.В. Овсянникова. - М. : Наука, 1995. – 600 с.
14. Прозоров С.М. Хрестоматия по ісламу / С.М Прозоров. – М.: Наука, 1994. – 240 с.

Монографії, статті, публікації

15. Абалакин В.А. Астрономический календарь / В.К. Абалакин. - М., Наука, 1981 – 300 с.

16. Абрамова Н.В. Вспомогательные исторические дисциплины / Н.В. Абрамова, Т.В. Круглова. – М. : Академия, 2008. – 300 с.

17. Авени Э.А. Империи времени: Календари, часы, культуры / Э. А. – К. : Свичадо, 1998. – 400 с.
18. Андреев И.C Естественный календарь. / И.C Андреев - М. : Мысль, 1900. – 380 c.
19. Барите В.А. Время и его измерение. / В.А Барите - М. : Наука, 1949. – 280 с.
20. Барштейн В. Ю. Новая функция специальных исторических дисциплин / В. Ю. Барштейн. – М. : Книга, 1989. – 180 с.
21. Белецкий С.В. Специальные исторические дисциплины. / С.В. Белецкий, И.В Воронцова, З.В Дмитриева. - С-Пб. : Дмитрий Буланин, 2003. – 638 с.
22. Бикерман Э. Хронология древнего мира / Э. Бикерман. — М. : Наука, 1975. – 400 с.
23. Бикерман Э.Д Хронология древнего мира. / Э.Д Бикерман - М. : Наука, 1975. – 320 с.
24. Бируни А.С Памятники минувших поколений / А.С Бируни. – Ташкент. : Фан, 1957. – 200 с.
25. Блажко С.Н. Курс общей астрономии. / С.Н. Блажко. - М. : Знание, 1947. – 410 с.
26. Большаков А.М. Вспомогательные исторические дисциплины / А.М. Большаков. - Л. : Политиздат, 1924. – 205. с.
27. Бородин О. Р. Человек и время. / О. Р. Бородин. - М. : Наука, 1991. – 380 с.

28. Буланин Д.А. Вспомогательные исторические дисциплины / Д.А Буланин. – М. : Наука, 1987. – 590 с.

29. Буткевин А. В. Время и календарь / А.В. Буткевич., В. Ганышин., Хренов В. С. - М. : Политиздат, 1961. – 290 с.
30. Буткевич А.В. Вечные календари / А.В. Буткевич., М.С. Зеликсов. - М. : Наука, 1984. – 430 с.
31. Бутурлин П.П. О календарях юлианском и григорианском / П.П. Бутурлин. - М. : Наука, 1866. – 300 с.
32. Володомонов Н.В. Календарь: прошлое, настоящее, будущее / Н.В Володомонов - М. : Политиздат, 1987. – 280 с.

33. Вспомогательные исторические дисциплины / [авт. тексту В. Клосов]. — К. : Наука, 1968. – 280 с.