Пам'ятки архітектури міста Чернігова

 

 

На початку XX століття на розі вулиць Олександрівської (сучасна  Кирпоноса) та Магістратської спорудили  будинок державного банку (нині міськвиконком).

Тоді на Магістратській вулиці знаходились і військові казарми (не збереглися), а на подвір'ї поліцейського управління здіймалась побудована в 1898 році водонапірна вежа.

Всі вищезгадані будинки  розміщувались по периметру Театрального скверу (сучасний сквер ім. М. Попудренка), розбитого поруч зі спорудженим ще в 1853 році міським театром. Побудований з дерева, він проіснував до початку XX століття. Потім його розібрали.

Протягом довгого часу Красна площа не мала твердого покриття. Це спричиняло певні незручності. В 1879 році її забрукували і надали того вигляду, який вона зберегла до 30-х років XX століття.

Саме тоді почалася чергова  реконструкція центральної частини  Чернігова. Згідно з розробленим  проектом розібрали торгові ряди, звели нові сучасні споруди кінотеатру ім. Щорса, готелю «Десна» та універмагу «Люкс». Проводиться реконструкція будинку колишнього губернського земства. Червону площу покривають бруківкою з клінкерної цегли. В 1935 році оновлена площа була названа площею ім. Куйбишева.

Під час Великої Вітчизняної війни будинки навкруги площі дуже постраждали від бомбардувань німецької авіації. Були зруйновані універмаг «Люкс», кінотеатр ім. Щорса, П'ятницька церква і багато інших будинків.

21 листопада 1959 року  відбулося урочисте відкриття  нового театру,  імені Т. Г. Шевченка. Ця подія завершила формування ансамблю головної площі Чернігова, яка зараз називається Красною площею.

Щоб потрапити з Красної  площі на Вал, досить пройти не більше 200 метрів по проспекту Миру. Ця коротка  ділянка найдовшої сьогодні міської магістралі була в XIX столітті однією з головних вулиць Чернігова. Назву Шосейна вона отримала завдяки тому, що брала свій початок від Київського шосе. До Жовтневої революції крім житлових будинків вздовж цієї вулиці розміщувались магазини, навчальні заклади, кінотеатр і готелі. Тут мешкали поет-байкар і громадський діяч Л. Глібов, видатний дипломат Г. Щербина. В готелі під гучною назвою «Царьград» (нині на цьому місці знаходиться магазин «Янтар») в свій час зупинялись Т. Шевченко, О. Пушкін, М. Гоголь. До нашого часу на колишній Шосейній вулиці збереглися споруджений в 1910-1912 роках будинок готелю Бадаєва (нині педуніверситет) та освячене в 1911 році Миколаївське єпархіальне братство (нині філармонія).Паралельно проспекту Миру від площі до Катерининської церкви простягнулась Алея Земляків. Вздовж неї встановлені пам'ятники чернігівцям, які прославились в роки громадянської війни та Великої Вітчизняної війни, а також монумент героям Чорнобиля. Пам'ять останньої війни увічнена в центральній частині міста також пам'ятниками на могилах воїнів, які загинули в боях за визволення Чернігова та легендарного партизанського командира, Героя Радянського Союзу М. Попудренка. Біля П'ятницької церкви здіймається пам'ятник Богдану Хмельницькому. Автор - відомий скульптор І. Кавалерідзе, відобразив найславетнішого гетьмана України в спокійно-упевненій позі, як символ волі і мужності народу України.

 

П´ЯТНИЦЬКА  ЦЕРКВА

 

 

 

 

 

П´ятницька церква в Чернігові-унікальний витвір майстрів  останнього періоду давньоруської архітектури. Церкву було споруджено в кінці ХІІ - на початку ХІІІ ст. на чернігівському посаді біля торгу і названо на честь святої Параскеви-П´ятниці - покровительки торгівлі, сільського господарства, сім´ї.

 

Сучасний вигляд храму  – реконструкція його в первісних формах. В плані - це майже квадратна чотиристовпна хрестовокупольна споруда. Головна особливість архітектури храму-оригінальне вирішення переходу від прямокутної основи до барабану за допомогою триуступних арок-закомар. Ефект руху вгору досягається також і за допомогою вертикального членіння фасадів багатопрофільними пілястрами, тонкими півколонами та широкими лопатками по кутах. Вікна і арки мають стрільчату форму.

Значну увагу приділено  оздобленню зовнішнього об´єму храму. Фасади його прикрашено горизонтальними смугами меандру, сітчатого орнаменту, так званими “городками”; барабан оздоблює аркатура зі смугою поребрику. Урочистості храму надавали також яскраві фрескові орнаменти в нішах, в оздобленні вікон та порталів.

Цікава техніка кладки стін П´ятницкої церкви - це давньоримська техніка мурування “в ящик”. За цією економічною  технікою ззовні та зсередини стін йдуть суцільні ряди цегли-плінфи, а проміжки між її рядами заповнені вапнобетоном.

Динамізм і виразність притаманні як зовнішньому, так і  внутрішньому вигляду храма. Ступінчатим склепінням відповідають зовнішні арки- закомари. Сходинки на хори тут вбудовано в товщу західної стіни. На рівні хор влаштовано не широкі галереї, пов´язані з вікнами-бійницями південної та північної стіни.

П´ятницька церква представляє найвищі досягнення останнього, домонгольського етапу розвитку архітектури.

 

Храм зазнав чимало руйнувань  і перебудов. Вперше - в 1239 р. під час нашестя монголо-татар.Перебудована в 1670 р. В 1690-х рр. на західному і східному

фасадах надбудовано барокові фронтони, а над банею-багатоярусний верх. Кардинальні зміни відбулися в сер. ХVІІІ ст. (після пожежі 1750 р.) та в ХІХ ст., коли до храму прибудували бокові приділи, а в 1818-20 рр. за проектом архітектора А.Карташевського до західного фасаду  було прибудовано ротонду-дзвіницю. Церква стала семибанною. Зруйнована в період ІІ світової війни.

 

 

 

 

 

Протягом 1943-45 рр. було проведено  консерваційні роботи, а в 1962 р. завершено  реставрацію в гаданому первісному вигляді за проектом видатного російського реставратора П.Барановського. При цьому не були відновлені первісні бокові притвори, а також прибудови ХVІІ- ХІХ ст, ротонда – дзвіниця  була розібрана.

Пам´ятка розташована  в сквері поблизу центральної  площі міста, відіграючи роль архітектурного акценту в забудові центру міста.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЄЛЕЦЬКИЙ УСПЕНСЬКИЙ МОНАСТИР

 

 

Архітектурний ансамбль Єлецького Успенського монастиря  розташовано на підвищеному правому  березі річки Десна, між давнім Чернігівським  дитинцем (територія сучасного Валу) і Троїцько-Іллінським монастирем. Разом з пам'ятками архітектури, які там збереглися, він утворює історичну панораму Чернігова.

 

Широковідома по багатьох літературних джерелах легенда свідчить, що засновано Успенський монастир ще в середині XI століття князем Святославом  Ярославичем у зв'язку з появою на одній з ялин в цій місцевості ікони Божої Матері. Датою цієї події називають З лютого 1060 року (за ст. стилем). Згідно з тим же переказом, в монастирі деякий час перебував «батько руського чернецтва» Антоній Печерський.

Літописних відомостей про славетну монастирську обитель небагато. Крім повідомлення про прибуття до Чернігова Св. Антонія і заснування ним на Болдиних горах печерного Богородицького монастиря (1069), згадується у 1177 році Єфрем - ігумен святої Богородиці.

В середині XII століття на місці, де з'явилася свята ікона, спорудили мурований храм в честь Успіння Божої Матері. Це була грандіозна для свого часу архітектурна споруда.

Увінчаний єдиною масивною главою тринефний, триапсидний двадцятий'ятимет-рової  висоти собор було видно не тільки з будь-якого кінця міста, але і з навколишніх сіл. Час пощадив храм. Він зберігся до наших днів і, як багато століть тому, підіймається над мальовничою деснянською заплавою.

У 1239 році монголо-татари штурмом взяли Чернігів. Місто  було спалено і пограбовано. Не минув цієї долі і Єлецький монастир. Він довгий час знаходився в запустінні. Про це свідчить той факт, що до кінця XV століття і сам Чернігів перебував у занепаді.

 

 

На початку XVI століття Чернігів переходить під владу Москви. Є відомості, що давня обитель на той час відновлюється. її укріпили і в ній поселили московських іноків.У 1611 році Чернігів спалив воєвода Горностай. Після цього ченці повернулися до Москви. Через 7 років місто підпадає під Польщу.

Пошкоджений і залишений  Успенський собор не витримує тиску часу. Спочатку впали бокові глави, а потім і центральний купол.

Після 1623 року Єлецький монастир відремонтували і передали уніатам. Найбільш відомим ігуменом монастиря  того часу, безумовно, був Кирило Ставровецький. У 1646 році він випустив першу в Чернігові друковану книгу «Перло многоценное». На жаль, на цьому творі припинилася його видавницька діяльність.

У 1649 році Чернігів було визволено  від поляків і Єлецький монастир невдовзі знову стає православним. Серед його ігуменів можна тепер зустріти чимало славних імен. Це і майбутній архієпископ Лазар Баранович, і Феодосій Углицький та його спадкоємець архієпископ Іоан Максимович - відомий засновник Чернігівського колегіуму, і багато інших.

 

 

 

 

Чимало потрудився для  відродження обителі  І. Галятовський. При ньому було реконструйовано Успенський собор, побудовані муровані келії, зведена трапезна Петро-павлівська церква. Він же створив у монастирі чудову бібліотеку.Говорячи про ігуменів Єлецького монастиря, не можна не згадати Данила Туптала - відомого релігійного і церковного діяча. У православ'ї він більше відомий як св. Дмитро Ростовський.У XVIII столітті Єлецький Успенський монастир перетворюється у великого землевласника. Але указ імператриці Катерини II поклав цьому кінець.

У 1786 році до казни були передані кріпаки, які перебували у його власності, - 1256 чоловіків і 1169 жінок, 7 пекарень, 8 шинків, винокурня, 4 бані, 9 млинів, 4 поромні переправи та багато іншого майна.З того часу тут припинилось велике будівництво.В кінці 1921 року Єлецький монастир було закрито, і тільки на початку 90-х років XX століття релігійне життя відновилось у ньому. Тут заснували жіночий монастир.

 

У наш час до складу архітектурного ансамблю Єлецького  Успенського монастиря входить  Успенський собор XII століття, надбрамна дзвіниця XVII ст., трапезна Петропавлівська церква і келії того ж періоду. Мурована огорожа і дерев'яний житловий будиночок, побудований у 1688 році.

 

Як і інші монастирі, обитель на Єлецькій горі являла собою  некрополь. В різні часи на її території були поховані великий князь Трубчевський Всеволод Святославич, полковник Леонтій Полуботок, генеральний обозний Василь Дунін-Борковський, губернатор Андрій Степанович Милорадович, полковник Яків Лизогуб та інші.У товщі гори під садибою монастиря сховані оспівані легендами великі підземелля.

 

 

 

 

Відома легенда пов'язує їх початок з іменем Антонія Печерського. І хоч ще у 1892 році дослідниками Київського церковно-археологічного  товариства  була доведена  повна безпідставність  подібних тверджень, ця приваблива легенда продовжує хвилювати розум.Сьогодні підземелля Єлецького монастиря являють комплекс закладених цеглою підземних камер і переходів, що розміщуються кількома ярусами. До них додається підземна галерея довжиною 70 метрів, яка з'єднує Успенський собор і Петропавлівську церкву.

 

 

 

КУРГАН ЧОРНА  МОГИЛА

 

 

Величний насип кургану Чорна  могила розташований в Чернігові  поруч з Єлецьким монастирем. Це один з найбільших давньоруських  курганів X ст., який зберігся. Існує  легенда про те, що в цьому кургані похований князь Чорний, який був засновником міста і дав йому своє ім'я.

Вражають розміри кургану: його діаметр 40 м, окружність 125 м, висота, що збереглася — 11м. В давнину він  був оточений ровом до 7 м завширшки. Курган досліджував у 1872 - 73 рр. відомий археолог, уродженець Чернігова, Дмитро Якович Самоквасов.

Поховання в кургані  чоловіка і  жінки - здійснене за обрядом кремації. Поховані покладені в повному  військовому обладунку, займали  середню частину кострища. Поруч  з воїном знаходилась зброя - два меча, шабля, спис, сідло з стременами, фрагменти кольчуги, шолом, наконечники стріл, біля ніг - щит з мідним окуттям. Поруч зі зброєю знаходились залізна посудина з кістками барана та бронзова жаровня з вугіллям. Біля ніг похованого були покладені двоє осідланих коней. Серед речей, пов'язаних з жінкою - десять серпів в ногах. Західну частину кострища займали дванадцять відер півколом, від яких залишилось залізне окуття, та дві залізних посудини. На місці, де лежали небіжчики, знайдені численні прикраси, наконечники поясів, золоті та срібні злитки — залишки розплавлених у вогні прикрас, бронзова посудина з бабками — гральними кістками, ключі, замки, сокири та долота.

Первинний насип кургану складав 7 м, потім тут відбувалася тризна -змагання на честь померлого, після якої курган досипався. На тризнищі були знайдені два ритони, зроблених з рогів тура зі срібним окуттям, багато орнаментованим. Найбільш цікаве окуття більшого ритону з чудовим фризом, де зображено фантастичних звірів, птахів, людей. Крім того, на тризнищі знайдено два жертовних ножа та бронзовий ідол скандинавського бога Тора. Ці знахідки розглядають як дари, які відповідали статусу померлого за його життя. В кургані знайдено три візантійські монети, наймолодша з яких карбована в 945-959 рр. Костянтином VII Багрянородним та його сином Василем. За цією монетою курган датують 960-ми роками — епохою князя Святослава.

Більшість знахідок з Чорної могили зберігається в Московському історичному  музеї. Частина експонатів, переданих  Д.Я. Самоквасовим до музею Київського університету та деяких приватних колекцій була втрачена.

 

БОЛДИНІ ГОРИ

 

На захід від історичного  центру нашого міста височать схили  Болдиних гір. Вони є найвищим місцем в Чернігові. Болдині гори - це правий високий берег річки Десни, виникнення, якого відноситься до післяльодового періоду, коли формувалися корінні береги рік. Назва цієї місцевості походить від давньоруського слова «болд», що означає дуб. У слов’ян – язичників дуб вважався святим деревом, тому існує думка, що в ті часи тут знаходився Святий дубовий яр та язичницьке капище, але археологічно воно не знайдено. Декілька дубів, як свідків давнини, збереглися до нашого часу. На сьогодні їм налічується від 200 до 400 років. Ця місцевість має свою літописну згадку під 1069р. Пов’язано це було з заснуванням тут першим руським монахом Антонієм Богородичного монастиря «…Антоній возлюби Болдині гори і ту ся вселі…»