Організація міжнародних вантажних автомобільних перевезень

 

Першою такою проблемою є пошук найбільш раціональних варіантів структурної організації транспортної системи країни як єдиного цілого.

 

Настала об'єктивна необхідність у системному осмисленні глибоких структурних перетворень на транспорті та створення нової структурної організації, що забезпечує управління спрямованим розвитком всієї транспортної системи країни.

 

Друга проблема, яка потребує дозволу, - транспортні ресурси та їх раціональне використання в єдиній транспортній системі країни. Як відомо, до числа транспортних ресурсів, як основних системних якостей, відносяться: пропускна здатність транспортних мереж усіх видів транспорту і провізна спроможність транспортних засобів, які використовують ці мережі.

 

Створити і реалізувати в сучасних умовах ефективну стратегію управління спрямованим розвитком галузі без наявності досить глибокої наукової розробки фундаментальних проблем організації, механізмів вирішення суперечностей, раціонального комплексного використання ресурсів, практично неможливо. Це обумовлено тим, що в процесі сучасного розвитку виникають принципово нові проблеми, що не мають аналогів у минулому, для вирішення яких потрібно пошук нових методологічних підходів і нових засобів їх дозволу. Потреба в таких нових підходах проявляється і має особливу значимість в перехідних періодах розвитку соціальних формацій, при переході до нових ринкових відносин, коли роль державного регулювання не тільки не повинна знижуватися, а значно посилюється з метою підвищення рівня організації суспільства і держави, але не виключає активізацію процесів самоорганізації.

 

2.2 Показники економічної діяльності вантажного транспорту

 

Для планування, обліку і аналізу роботи рухомого складу вантажного автомобільного транспорту застосовується система показників, що дозволяє оцінювати ступінь ефективності використання рухомого складу і результати його роботи.

 

Об'ємними показниками роботи автомобільного транспорту є виконаний обсяг перевезень у тоннах (т) і вантажообіг у тонно-кілометрах (ткм).

 

Показник, що характеризує середню відстань перевезення 1 т вантажу:

 

де Р - вантажообіг, ткм;

 

Q - виконаний обсяг перевезень, т.

 

Техніко-експлуатаційні показники, що характеризують інтенсивність використання рухомого складу, можна розділити на чотири групи:

 

1. використання рухомого складу під часу (дні, автомобіле-дні експлуатації, коефіцієнт випуску рухомого складу, час на маршруті і в наряді, час простою під навантаженням-розвантаженням або зупиночних пунктах і коефіцієнт використання робочого часу);

 

2. використання швидкісних властивостей рухомого складу (швидкості руху - технічна та експлуатаційна);

 

3. використання пробігу рухомого складу (коефіцієнти використання пробігу за різні періоди часу роботи на лінії);

 

4. використання вантажопідйомності рухомого складу (коефіцієнти використання вантажопідйомності-статичний і динамічний).

 

Техніко-експлуатаційні показники роботи транспорту поділяються на:

 

поодинокі - коефіцієнт використання парку, швидкість руху, коефіцієнт використання пробігу, коефіцієнти використання місткості рухомого складу;

 

комплексні - час циклу процесу переміщення, швидкість доставки (повідомлення) вантажів або пасажирів, продуктивний пробіг і продуктивність за аналізований період часу.

 

Коефіцієнт використання парку показує частку робочого часу парку рухомого складу від усього календарного часу; визначається відношенням сумарного часу перебування транспортних засобів у роботі до сумарного часу перебування їх на балансі транспортного підприємства.

 

Швидкість руху характеризується відношенням пройденого шляху до затраченого часу без обліку простоїв під комерційними і технічними операціями (технічна швидкість) або з урахуванням цих простоїв (експлуатаційна або комерційна швидкість).

 

Коефіцієнт використання пробігу визначається ставленням продуктивного пробігу транспорту (з вантажем, пасажирами) до загального пробігу за той же період часу.

 

Ступінь використання вантажопідйомності характеризується статичним і динамічним коефіцієнтами.

 

Статичний коефіцієнт використання визначається ставленням фізично виконаного обсягу перевезень за дане число операцій транспортування до можливого за те ж число операцій при повному завантаженні рухомого складу; динамічний коефіцієнт використання - ставленням фактично виконаної транспортної роботи за даний продуктивний пробіг до можливої ​​за цей же пробіг при повному завантаженні рухомого складу.

 

Час циклу процесу переміщення включає продуктивний пробіг, простої при комерційними та вантажними операціями, непродуктивний пробіг по подачі рухомого складу під чергову завантаження; визначається відстанню транспортування, довжиною непродуктивного пробігу, технічною швидкістю руху та простоями у вантажно-розвантажувальних пунктах і в шляху руху. Прискорення циклу переміщення за рахунок підвищення швидкості транспортування і скорочення простоїв є однією з важливих задач на транспорті. [18, стор 43]

 

Швидкість доставки (повідомлення) визначається відношенням відстані транспортування до витраченому на це часу, яке складається з часу руху і простоїв в дорозі рухомого складу як під комерційними, технічними операціями, так і під час відпочинку водіїв.

 

Продуктивний пробіг і продуктивність вказують на інтенсивність експлуатації рухомого складу транспорту; визначаються пробігом (км), обсягом перевезень (т) і транспортній роботою (ткм), виконаними за конкретний період робочого або календарного часу (годину, добу, місяць, рік) парком чи одиницею рухомого складу.

 

Продуктивність рухомого складу може бути виражена в перерахунку на 1 т вантажопідйомності.

 

Основними техніко-економічними показниками роботи транспорту є собівартість перевезень і продуктивність праці.

 

Собівартість вантажних або пасажирських перевезень визначається величиною експлуатаційних витрат, що припадають на одиницю транспортної продукції:

 

де ЗЕ - експлуатаційні витрати;

 

Р - транспортна робота, ткм.

 

Продуктивність праці визначається в натуральному або грошовому вираженні і являє собою відношення виконаної транспортної продукції (ткм або руб.) До трудових витрат. За календарний період (наприклад, за рік) вона визначається як відношення транспортної продукції до чисельності працівників.

 

При плануванні та організації перевезень основними завданнями є: підвищення техніко-експлуатаційних показників (крім простоїв) рухомого складу; скорочення простоїв під навантаженням-розвантаженням (посадкою-висадкою); зниження собівартості перевезень.

 

Своєчасний аналіз техніко-експлуатаційних показників дозволяє вживати заходів з управління транспортним процесом з метою підвищення його ефективності.

 

Розглянемо, які техніко-економічні показники застосовуються для опису процесу переміщення вантажів.

 

Рух - це сукупність операцій, пов'язаних з рухом вантажів у просторі.

 

У результаті переміщення вантаж Q транспортується на певну відстань lr і при цьому відбувається транспортна робота Р (ткм), рівна.

 

Операція переміщення - частина процесу, яка виконується за допомогою одного або системи спільно діючих механізмів або вручну. Транспортування - операція переміщення вантажу за певним маршрутом від місця завантаження до місця розвантаження або перевантаження.

 

Переміщення включає операцію транспортування вантажу і початково-кінцеві операції: підготовку, навантаження, розвантаження, подачу транспортних засобів, перевантаження, складування.

 

Навантаження - операція переміщення вантажу з місця постійного зберігання або тимчасового накопичення на транспортний засіб, а розвантаження - з транспортного засобу - на місце постійного зберігання або тимчасового накопичення.

 

Перевантаження - операція переміщення вантажу з одного транспортного засобу на інший або з одного місця зберігання на інше.

 

Складування - операція розміщення вантажів у визначеному порядку для зберігання або тимчасового накопичення.

 

Переміщення виконується відповідно до транспортно-технологічною схемою (ТТС). Це схема виробничого процесу або його частини, в якій всі виробничі операції, в тому числі переміщення, дані в послідовності та взаємозв'язку.

 

Циклом процесу переміщення називається закінчений комплекс операцій з доставки вантажу з моменту завантаження до наступної навантаження.

 

Розглянемо техніко-економічні показники, що описують роботу парку рухомого складу.

 

Під парком рухомого складу розуміють всі транспортні засоби (автомобілі, тягачі, причепи) автомобільного транспортного підприємства.

 

Обліковий (інвентарний) парк рухомого складу - це парк, що числиться на балансі підприємства на даний період. За своїм технічним станом він підрозділяється на парк, готовий до експлуатації Ат, і парк, що знаходиться в ТО і ремонтах Ар:

 

Частина парку Ат використовується на перевезеннях, а інша частина знаходиться в просте:

 

де АЕ - число автомобілів на лінії;

 

АП - число автомобілів у простої.

 

Для кожної одиниці рухомого складу число календарних днів:

 

де ДЕ - дні в експлуатації;

 

ДР - дні в ТО і ремонту;

 

ДП - дні в просте у готовому до експлуатації стані.

 

Для визначення днів експлуатації, ремонту або простою парку рухомого складу користуються показником автомобіле-дні:

 

де АТ - сумарна кількість автомобіле-днів парку автомобілів в розглянутому стані;

 

АДК - сумарна кількість автомобіле-днів k-ї групи автомобілів (наприклад, однієї вантажопідйомності);

 

n - число груп автомобілів.

 

Вантажно-розвантажувальними роботами називається комплекс операцій, пов'язаних з навантаженням вантажу на рухомий склад в пунктах відправлення і розвантаженням у пунктах призначення.

 

Загальний час простою рухомого складу під навантаженням-розвантаженням за одну їздку включає наступні елементи: очікування навантаження-розвантаження; маневрування рухомого складу в пунктах навантаження-розвантаження; виконання безпосередньо вантажно-розвантажувальних робіт; оформлення документів.

 

Час безпосереднього виконання вантажно-розвантажувальних робіт є основним елементом загального часу простою і складається з часу, що витрачається на відкриття та закриття бортів та дверей кузова, ув'язку вантажу, зміцнення брезенту, зважування та перерахунок вантажу, навішування пломби і т.д.

 

Тривалість вантажно-розвантажувальних робіт залежить від способу їх виконання, вантажопідйомності і типу рухомого складу, роду вантажу.

 

Розмір загального часу визначається граничними нормами простою рухомого складу під навантаженням-розвантаженням, які встановлюються тарифами на вантажні перевезення.

 

Норма часу на вантажно-розвантажувальні роботи поділяється на основну (механізований спосіб виконання робіт) та додаткову (пов'язана з ручним виробництвом робіт або додатковими операціями - зважування вантажу, перерахунок вантажних місць, виробництво лабораторних аналізів і т.п.).

 

Скорочення часу простою під вантажно-розвантажувальними операціями досягається: підвищенням рівня механізації робіт та застосуванням продуктивних вантажно-розвантажувальних машин і механізмів; використанням спеціалізованого рухомого складу (самоскидів, самопогрузчіков); укрупненням вантажних місць; рівномірним надходженням рухомого складу на пункти навантаження-розвантаження; організацією роботи автомобілів-тягачів зі змінним (оборотним) причіпним складом; чіткою організацією робіт.

 

Продуктивність вантажного автомобільного транспортного засобу визначається кількістю виконаних тонно-кілометрів або перевезених тонн вантажу за одиницю часу. Вона може бути віднесена до вантажопідйомності автомобіля. Найбільш часто при розрахунках користуються вартовий і добовою продуктивністю.

 

Собівартість перевезень є узагальнюючим показником роботи транспорту, що представляють собою витрати на виконання одиниці транспортної продукції. Таким чином, для визначення собівартості вантажних перевезень необхідно витрати, пов'язані із здійсненням транспортної роботи за певний період, розділити на виконану за той же час транспортну роботу, тобто

 

З = З / Р.

 

У повну собівартість автомобільних перевезень вантажів (транспортні народногосподарські витрати) входять витрати на транспортування, що враховуються підприємством, на підготовку вантажу до перевезення, на вантажно-розвантажувальні роботи, а також дорожня складова. Витрати на транспортування можна розділити на змінні витрати, пов'язані з рухом рухомого складу (паливо, експлуатаційні матеріали, шини, ТО та ремонт, амортизаційні відрахування на капітальний ремонт і відновлення рухомого складу) і постійні, практично не залежать від пробігу автомобіля (накладні витрати і умовно заробітна плата водіїв). Змінні витрати встановлюють на 1 км пробігу рухомого складу, а постійні на 1 год його роботи.