Проблеми розвитку українського книговидавництва, книгорозповсюдження та перспективи державної підтримки книгочитання в Україні

Оскільки книга виконує  найважливішу роль в інтелектуальному та моральному зростанні людської особистості, то зниження читацької культури в  Україні є справжньою загрозою для  інтелектуального, а разом із тим  і соціального та економічного розвитку держави та її громадян.

Державна політика у видавничій сфері – це ефективне інвестування у громадян країни, що розвиває їхні особистісні та професійні навички. Тому всі ми усвідомлюємо, що саме відсутність  адекватного державного сприяння та підтримки стимулює  падіння читацької культури, втрату престижу, знань.

Сьогодні держава допомагає  видавництвам здійснювати випуск книжкової  продукції за державним замовленням. Податковий кодекс передбачає суттєві  пільги для підприємницької діяльності у видавничій справі.

 У 2013 році Державним бюджетом України за бюджетною програмою "Українська книга" на випуск книжок передбачені видатки в сумі 37,5 мільйонів гривень.

Необхідно зверну увагу ще на одну гостру проблему - це певні сегменти книжкового ринку в Україні майже повністю належать  іноземному, а не вітчизняному виробнику. Це, наприклад, комп’ютерні науки, технології, економіка і тому подібне. Отже, нагальною є потреба стимулювання українського книгодрукування у цих та інших жанрових нишах. Критично малою є не лише кількість вітчизняних видань в розрахунку на кількість населення, а й наклади друку. Деякі видавництва друкують накладами не більше 700-1000 всього примірників.

Передумовою розвитку індустрії  книговидавництва та книгорозповсюдження  є також регулювання на законодавчому рівні проблем нелегального використання об’єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет. Комплексної модернізації потребує також поліграфічна галузь. Адже технологічне обладнання підприємств, зокрема державних, є вкрай застарілим. І важливо не лише надрукувати, а й розповсюдити друковану продукцію. А відсутність мережі  книгорозповсюдження на сьогодні є чи не найважливішою проблемою розвитку української книжкової індустрії.

На жаль, продовжують закриватися  книгарні. Це є приклади дуже серйозні і в Києві, і в Чернівцях, і у Львові. І причиною є не зниження попиту на книжкову продукцію, а банальна заміна вивісок книжкових магазинів на підприємства іншого типу торгівлі. Тому відновлення цієї мережі книгарень є  надзвичайно актуальним.

Падіння популярності книги та  читання вимагає від уряду України серйозно зайнятися заохоченням читання серед населення із залученням медіа.

 Свого часу великий  французький письменник Віктор Гюго влучно відзначив: "Творець книги – це автор, а творець долі цієї книги – це суспільство". І нашій українській спільноті важливо про це пам'ятати. На жаль, ми сьогодні змушені констатувати, що спостерігається зниження попиту на друковану книгу. Читання, як розумовий процес отримання інформації, зменшується за рахунок сприйняття інформації іншими, переважно аудіовізуальними способами. Численні сучасні електронні засоби масової інформації нині досить серйозно конкурують з друкованою книгою, в першу чергу у часткі вільного часу потенційних читачів. До речі, сьогодні це світова тенденція.

Звичайно, не можна не брати  до уваги те, що втрата інтересу до читання, а це суттєво впливає на видання  і продаж книг, - це загальносвітова  тенденція. На 30–40 відсотків зменшилося читання книг молодими людьми в США, Італії, Німеччині; суттєво зменшилася кількість читачів у Росії, Молдові і Болгарії. Україна не виняток, але ж, на жаль, тут рахунок йде на рази. Читання друкованої книги заступають Інтернет, електронна книга, інші пріоритети молоді у сьогоднішньому шаленому світі.

Майже 51 відсоток опитаних соціологами українців відзначили, що взагалі не читають книги. З тих, хто читає, 86 відсотків віддають перевагу традиційним, паперовим, книгам; 10 відсотків користуються гаджетами для електронного читання, а 2 відсотки – аудіокнигами. 40 відсотків чоловіків і 39 відсотків жінок прочитали менше 5 книг на рік. Тільки 4 з половиною відсотка чоловіків та майже 8 відсотків жінок за поточний рік прочитали понад 40 книг.

Українці витрачають на купівлю  книг в десятки разів менше, ніж  громадяни інших країн. Так, середньостатистичний німець купує книг протягом року на 119 євро, у Фінляндії – на 105 євро, а середньостатистичний українець на рік купує книг лише на 2,9 євро, тобто фактично це той мізер, який сьогодні ми маємо.

Пропорційно темпам поширення Інтернету зменшується активність відвідування громадянами бібліотек, які подекуди перетворюються на ..сховища. На сьогодні в Україні функціонує близько 45 тисяч бібліотек з книжковим фондом майже 700 мільйонів примірників. За останні 4 роки в українських бібліотеках книги списувалися вдвічі швидше, ніж оновлювалися фонди, що призвело до скорочення кількості книжок на 13 мільйонів примірників. За даними Рахункової палати, мережа бібліотек в Україні скоротилася. Кількість відвідувачів зменшилася майже у 10 разів, а 80 відсотків бібліотечних фондів складають соціально-політичні видання минулого століття, які не мають попиту серед читачів і особливо молоді.

Падіння інтересу до бібліотек  у підсумку також дає зменшення  попиту на книгу. Зменшення цього попиту стосується роботи книготоргівельних мереж. Традиційні закони ринкової економіки, відсутність відповідного державного регулювання, на жаль, також не сприяють розвитку вітчизняного книговидання та книго розповсюдження саме як сфери економіки та ділової активності бізнесу у цій сфері.

За останні два роки – з 2010 по 2012 рік – зменшилась кількість книготорговельних точок: в Донецькій області – на 15,  в Житомирській області – на 21, в Криму – на 25, в Черкаській області – на  66.

В Україні не залишилося практично жодного  державного і є не тільки 30 комунальних книжкових магазинів, а більшість приватних магазинів книжкової продукції належать комерційним структурам інших країн.

Але ж незважаючи на всі  ці труднощі,  є і деякі позитивні  зрушення: так сьогодні Податковим кодексом України встановлений пільговий режим оподаткування для видавців, що є основною складовою системи державної підтримки національного книговидання. Тимчасово до 1 січня 2015  року звільняються від оподаткування податком на додану вартість виконання робіт та  постачання послуг  у видавничій діяльності діяльність з виготовлення та розповсюдження видавцями, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачем книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та постачання паперокартону , вироблених в Україні, для виготовлення книжкової продукції учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва. Логічним, безумовно, є питання подальшої державної підтримки та продовження відповідних пільг для наших видавців.

Згідно Закону України  про оренду державного та комунального майна, вітчизняні видавництва та підприємства з розповсюдження книжкової продукції, що забезпечують підготовку, випуск або  розповсюдження не менш як 50 відсотків  книжкової продукції державною мовою, мають переважно перед іншими фізичними та юридичними особами права на укладення договору оренди приміщень державної та комунальної власності.

  Урядом України разом з громадськими організаціями та видавцями постійно аналізується стан справ у книговидавничій сфері. За результатами цієї роботи були запропоновані конкретні заходи до покращення стану справ, які були викладені у схваленій у квітні 2013 року, Кабінетом Міністрів України концепції Державної цільової національно- культурної програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання на 2014-2018 роки, ця програма дозволить, допоможе реалізувати конкретні заходи, спрямовані на розвиток вітчизняного книговидання з метою задоволення культурно-освітніх, наукових, інтелектуальних і виробничих потреб суспільства. Також вона забезпечить захист національного інформаційного простору, сприятиме підвищенню  конкурентоспроможності  української книги як культурно-мистецького продукту на внутрішньому і зовнішньому ринках. Така програма  це буде перший  за роки незалежності України документом такої ваги у видавничій сфері. Вона дозволить  повернути в українське суспільство вітчизняну книгу. Зокрема, зупинюся на окремих заходах цієї програми, які також пропоную сьогодні обговорити  в ході парламентських слухань.

Вона передбачає:  розробку методології та інструментаріїв  проведення  систематичного  дослідження  стану українського книжкового ринку  та читання  серед різних верст  населення;  популяризацію книжкової  продукції в засобах масової інформації. Мова йде про конкретні кроки і конкретні  завдання, це нові  циклові телерадіопрограми, рекламні ролики, спеціальні рубрики і так далі. Рекламування  вітчизняної  книговидавничої продукції на місцях зовнішньої  реклами. Підготовка та проведення  через засоби масової інформації просвітницьких компаній,   заходів,  спрямованих на популяризацію вітчизняної книги та читання. Проведення публічних заходів, спрямованих на популяризацію вітчизняної продукції на базі бібліотек, музеїв, закладів  культури. Здійснення  заходів, спрямованих на пропаганду кращих зразків  літературної творчості вітчизняних  і зарубіжних авторів, зокрема запровадження системи державних грантів для видавництв з метою видання творів українських письменників у перекладі іноземними мовами та  зарубіжних авторів українською мовою. Вдосконалення системи моніторингу читацького попиту у  бібліотеках  та формування на основі отриманих даних  переліку видань, які виготовлятимуться  за бюджетні кошти в рамках  державного замовлення. Виконання комплексу заходів, спрямованих  на розбудову мережі книгорозповсюдження та перетворення книгарень на центри популяризації   вітчизняної книги та читання. Нарощування обсягу випуску книжкової продукції  за рахунок розширення найменування видань та збільшення тиражів.  Також врахована  пропозиція щодо модернізації державних поліграфічних  підприємств, які спеціалізуються на випуску  книжкової продукції; розвиток книжкової виставкою діяльності  в Україні та активізація участі  вітчизняних видавців у міжнародних  книжкових виставкових заходах. Використання сучасних інформаційних технологій для поширення інформації про вітчизняну книжкову продукцію, що дозволить збільшити чисельність читацької аудиторії. Також передбачене законодавче визначення обмеження торгівельної націнки на вітчизняну книжкову продукцію.  Захист вітчизняного   книжкового ринку від контрафактної продукції.

Виконання  цієї програми дозволить: створити постійно діючу  систему підтримки та розвитку  читацької культури, духовно-ціннісних орієнтацій, для естетичних потреб і належні умови для зростання культурного, професійного, інтелектуального рівня населення. Визначити потреби бібліотек у книжковому асортименті та поповнювати бібліотечні фонди необхідною книжковою продукцією. Модернізувати державні поліграфічні підприємства, збільшити перелік найменувань та наклади вітчизняної книжкової продукції до двох книг на одного жителя країни на рік. Саме таке  завдання пропонується визначити  у цій програмі і визначити його головним орієнтиром.

Лише спільна злагоджена робота законодавчої та виконавчої влади  може сприяти позитивним зрушенням  у сфері українського книговидання і книгорозповсюдження. Зокрема, збільшити  обсяги  продукування та споживання українцями вітчизняної книги.. Необхідно приділяти увагу всім складовим, які дозволять зробити український продукт конкурентоспроможним, цікавим і доступним читачу. Перш за все – це якість продукту. Отже, важливо підтримувати проведення конкурсів для авторів, які дозволять відбирати дійсно якісний та корисний для читача матеріал. Після цього авторам повинна надаватися підтримка на популяризацію їх видань у формі презентацій, рекламних роликів, особистих зустрічей. Наприклад, у Канаді спеціалізована рада з мистецтв надає авторам на конкурсній основі гранти на здійснення так званих авторських турів з популяризації власних видань.

Наступною  складовою  успішності книги є доступна ціна, для чого держава забезпечує пільгові умови оподаткування, а книговидавці докладають зусиль до зменшення витрат. На сьогоднішній день наявність податкових преференцій дозволяє видавцям певною мірою розширювати асортимент видань та утримувати вартість книжок на конкурентному рівні, але податкові пільги надані галузі тимчасово.

І останнє, це канали розповсюдження продукції, варто враховувати сучасні тенденції розвитку інформаційних технологій, які дають можливість моментально знайти і придбати необхідну книгу, у тому числі замовити книгу через мережу Інтернет. Переконана, що галузь книговидавництва і книгорозповсюдження має значний творчий, інтелектуальний і технологічний потенціал.

Проблеми  розвитку книговидавничоъ галузі в україні:

- відсутність цілісного управління книговидавничою галуззю та чіткої стратегії розвитку книговидавництва з визначенням цілей і мети цієї розбудови, що унеможливлює проведення єдиної державної політики у цій сфері;  
- відсутність постійного якісного моніторінгу тематичного, економічного і фінансового стану книжкового ринку України з метою визначення існуючих тенденцій його розвитку, забезпечення контролю за динамікою змін, що відбуваються, і впливу на цей процес з боку держави; 
- недостатній рівень розвитку системи книгорозповсюдження в Україні. Нині спостерігається повільне зростання кількості книгарень, що мають забезпечити широкий доступ населення до книжкових видань.  
- високий рівень зношеності та застарілості технічного і технологічного обладнання більшості поліграфічних підприємств, що призводить до зменшення якості продукції та падіння обсягів виробництва;  
- значне переважання на вітчизняному книжковому ринку імпортованих іншомовних, зокрема російськомовних видань, які витісняють україномовну продукцію. За оцінкою ряду російських експертів місткість нинішнього українського ринку оцінюється в 400—420 млн. доларів, а російських книжок на Україні продається десь на 300—320 млн доларів. Для порівняння: споживчі витрати на книжки у Великій Британії, за підрахунками Управління національної статистики, дорівнюють майже 4,5 млрд. євро на рік. Звичайно забороняти іншомовну літературу не варто, для зменшення засилля іншомовної літератури потрібно підвищувати конкурентноздатність вітчизняних книжкових видань;  
- недостатнє фінансове забезпечення галузі. Підприємства галузі не спроможні власним коштом комплексно вирішити питання переоснащення (вартість друкарської машини для районних друкарень в межах 120,0-150,0 тис. дол., а для газетно-журнальних видавництв вартість ролевої машини складає 1,8-2,0 млн. дол.). Лише для заміни зношеного поліграфічного устаткування державних видавничо-поліграфічних підприємств необхідно близько 100,0 млн. доларів; 
- відсутність кваліфікованих фахівців книгорозповсюдження та відповідного програмного забезпечення для ведення обліку друкованої продукції, слабке інформаційно-рекламне забезпечення функціонування книжкового ринку; 
-недостатнє забезпечення підприємств книговидавничої галузі відповідними приміщеннями, спостерігаються непоодинокі випадки виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності; 
- звуженість асортименту українських книг, відсутність якісного змістовного наповнення вітчизняних книг  
- недостатній рівень розвитку наукового книговидання; 
- низький рівень забезпечення фондів вітчизняних бібліотек україномовною літературою.

Аналізуючи останній пункт, слід зазначити, що розвиток електронного книговидання – це одна з провідних  світових тенденцій. Значна кількість провідних бібліотек світу реалізують проекти по створенню електронних копій своїх фондів.

З метою вирішення проблем національної книговидавничої галузі на загальнодержавному рівні потрібно здійснити ряд заходів, зокрема: 

- визначити книговидавничу галузь України національним стратегічним пріоритетом; 
- забезпечити проведення єдиної державної політики щодо вирішення питань, пов’язаних з організацією діяльності видавничого сектора; 
- розробити механізми покращання взаємодії і координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування з книговидавничими органами та видавництвами щодо розвитку вітчизняної книги; 
- внести зміни до чинного законодавства, зокрема підготувати проект закону «Про заборону виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, музеїв, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності». 
-забезпечити створення широкої загальнонаціональної мережі книгорозповсюдження, зорієнтованої на реалізацію продукції вітчизняного книговиробника,; 
-створити єдину національну довідково-інформаційну систему книжкового простору України, забезпечити її бюджетне фінансування; 
- створити механізми звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер діяльності у вітчизняне книговидання. Вирішення проблеми з оподаткування меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток вітчизняної книги; 
- розробити Національним банком України механізмів пільгового кредитування державними і комерційними банками підприємств видавничої галузі; 
-установити обов’язкові фіксовані відрахування із центрального та місцевих бюджетів на закупівлю україномовної літератури для національних, публічних, наукових і дитячих бібліотек, а також для стабільного відновлення фондів сільських та шкільних бібліотек;  
- розробити та затвердити державну програму модернізації видавничо-поліграфічного комплексу України з метою збільшення конкурентноздатності книговидавничої галузі; 
- розширювати міжнародне співробітництва у сфері книговидання та книгорозповсюдження, здійснювати популяризацію української книги за кордоном, створити фонд підтримки перекладів українських авторів іноземними мовами;  
- створити загальнодержавний фонд підтримки видання української літератури мовами народів світу, розробка механізмів і процедури залучення до його фінансового наповнення спонсорів та меценатів, включаючи представників української діаспори 
- розробити програму популяризації вітчизняної книги, зокрема через встановлення соціальних тарифів на рекламу книжок вітчизняного виробництва, встановлення нормативів на обов’язкове надання електронними та друкованими ЗМІ часу і площ для реклами вітчизняної книги.