Характеристика зовнішньоекономічної діяльності компанії Nemiroff

Фінансовий  стан підприємства, його стійкість  багато в чому залежать від оптимального складу джерел капіталу (співвідношення власних і позичкових коштів) і  від оптимального складу активів  підприємства і в першу чергу  від співвідношення основних і оборотних  коштів, а також від врівноваженості  активів та пасивів підприємства за функціональною ознакою.

Тому  спочатку  необхідно проаналізувати структуру джерел підприємства й оцінити ступінь фінансової стійкості та фінансового ризику за допомогою даних балансу підприємства.

 

Таблиця 1.2 - Баланс підприємства за 2008 рік

Пасив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ	136200	134755
ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ	11868	5
ПОТОЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ	111122	111930
БАЛАНС	259190	246690

 

З цією метою  слід розрахувати наступні показники:

1 Коефіцієнт концентрації власного капіталу (фінансової автономії, незалежності) – питома вага власного капіталу в загальній валюті нето-балансу:

К_СК =      (1.1)

Він характеризує те, яка частина активів підприємства сформована за рахунок власних джерел коштів.

2 Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу – питома вага позичкових коштів в загальній валюті нетто-балансу – вказує, яка частина активів підприємства сформована за рахунок позичкових коштів довгострокового та короткострокового характеру:

К_ЗК =      (1.2)

3 Коефіцієнт фінансової залежності:

К_ФК =      (1.3)

Це зворотній  показник коефіцієнту фінансової незалежності. Він показує, яка сума активів  припадає на гривню власних коштів. Якщо його значення дорівнює 1, це означає, що всі активи підприємства сформовані за рахунок власних коштів. Його значення 1,5 показує, що на кожні 1,5 грн, вкладені в активи, припадає 1 грн  власних коштів і 0,5 грн позичкових.

4 Коефіцієнт поточної заборгованості:

К_ТЗ=      (1.4)

Показує, яка частина активів сформована за рахунок позичкових коштів короткострокового  характеру.

5 Коефіцієнт стійкого фінансування:

К_УФ =   (1.5)

Характеризує  те, яка частина активів балансу  сформована за рахунок стійких джерел. Якщо підприємство не використовує довгострокові  кредити й позики, то його значення співпадатиме із значенням коефіцієнта  фінансової незалежності.

В свою чергу, для характеристики складу довгострокових джерел фінансування розраховують та аналізують наступні показники:

6 Коефіцієнт  фінансової незалежності капіталізованих  джерел:

К_НКИ =   (1.6)

7 Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел:

К_ЗКИ =   (1.7)

Підвищення  рівня останнього показника з  одного боку означає посилення залежності від зовнішніх кредиторів, а з  іншої – ступінь фінансової надійності і довіри до нього з боку банків та населення.

8 Коефіцієнт покриття боргу за рахунок власного капіталу (коефіцієнт платоспроможності):

К_покр =     (1.8)

9 Коефіцієнт фінансового левериджа або коефіцієнт фінансового ризику – відношення позичкового капіталу до власного:

К_ФЛ =        (1.9)

Даний коефіцієнт вважається одним із основних індикаторів  фінансової стійкості. Чим вище його значення, тим вище ризик вкладення  капіталу в дане підприємство. [3]

Розрахуємо  всі перераховані показники на прикладі компанії Nemiroff за 2008 рік на основі даних бухгалтерського балансу.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії):

К_СК0 = = 0,53     К_СК1 = = 0,55

Тобто, на кінець року питома вага власного капіталу складала більшу частину балансу - 55 % і збільшилась в порівнянні з початком року (0,55-0,53) на 2,0%. Нормативне мінімальне значення коефіцієнта на рівні 0,5.

2. Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу:

К_ЗК0 = = 0,48    К_ЗК1 = = 0,45

Концентрація  позичкового капіталу у звітному періоді в порівняні з початком року зменшилась на 3,0%.

3. Коефіцієнт фінансової залежності:

К_ФК0 = = 1,9     К_ФК1 = = 1,83

Тобто на початок року на кожні 1,9 грн, вкладених  в активи, припадає 1 грн власних  коштів і 0,9 грн позичкових. А на кінець року позичкові кошти склали 0,83 грн, тобто зменшились на 0,07 грн.

4. Коефіцієнт поточної заборгованості:

К_ЗТ0 = = 42,9     К_ЗТ1 = = 45,4

На кінець звітного періоду частка активів, сформована за рахунок короткострокових кредитів, збільшилась (45,4-42,9) на 2,5%.

5. Коефіцієнт стійкого фінансування:

К_УФ0 = = 57,1    К_УФ1 = = 54,6

На початку  року активна частина балансу  була сформована на 51,7% за рахунок стійких  джерел, наприкінці року вона склала 54,6%.

6. Коефіцієнт фінансової незалежності:

К_НКИ0 = = 0,92    К_НКИ1 = = 0,99

7. Коефіцієнт фінансової залежності:

К_ЗКИ0 = = 0,08    К_ЗКИ1 = ≈ 0

Зниження  рівня цього показника відбиває зниження залежності ід зовнішніх кредиторів, підприємство повністю позбавилось  від боргових зобов’язань. Але й  означає фінансову ненадійність з боку банків.

8. Коефіцієнт покриття заборгованостей:

К_покр0 = = 1,11    К_покр1 = = 1,2

Коефіцієнт  платоспроможності збільшився на 0,09%.

9. Коефіцієнт фінансового ризику:

К_ФЛ0 = = 0,9     К_ФЛ1 = = 0,83

Коефіцієнт  зменшився на 0,07%, це свідчить про  те, що фінансова залежність підприємства від зовнішніх інвесторів знизилась.

Таким чином, аналізуючи фінансову звітність, можна  зробити висновки, що підприємство є фінансово стійким, хоча поточна  ліквідність говорить про неплатоспроможність  підприємства в найближчий час, проте  перспективна ліквідність свідчить в майбутньому про наявність  платоспроможності, про майбутні надходження.

Оцінка  змін, які виникли в структурі  капіталу, може бути різною зі сторони  інвесторів та підприємства. Внутрішні  механізми фінансової стабілізації підприємства в першу чергу повинні  бути направлені на зміцнення поточної платоспроможності.

На сьогодні Українська горілчана компанія Nemiroff, заснована 1992 року, є найбільшим виробником й експортером алкогольних напоїв у країні. Не дивно, що впродовж усього часу існування вона демонструє стабільний й впевнений ріст за всіма показниками. Наприклад, обсяг виробництва 2004 року становив 2350 тис. дал, а вже 2008 року — 8335 тис. дал. Те саме можна сказати й про обсяги реалізації: 2280 тис. дал 2004 року й 8353 тис. дал — 2008 [Додаток А].

Аналізуючи  динаміку продажів за 2005-2008 роки можна з впевненістю стверджувати, що компанія розвивається стабільно і високими темпами. Виходячи з того, що компанія займається експортом на зарубіжні ринки, динаміка реалізації свідчить також про ефективність маркетингової діяльності, спрямованої на зовнішній ріст підприємства.

 

РОЗДІЛ  2 ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

 

2.1 Сутність  управління маркетингом на підприємствах, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю

 

На сучасному  етапі зростаючого значення набувають  вдосконалення економічних методів  управління, що ґрунтуються на застосуванні міжнародного маркетингу. У зв’язку  з цим зростає роль розробки глобальної стратегії фірми, що заснована на довгостроковій і стабільній орієнтації виробництва певних видів продукції  на певні ринки в багатьох країнах. Прилаштовуючи свої виробничі й  збутові програми до конкретних ринків, міжнародні фірми керуються прагненням отримувати прибуток з різниці в  економічній ситуації на ринках різних країн, завойовувати нові й утримувати старі позиції, забезпечувати свої підприємства джерелами сировини, користуватися  новинками науково-технічного прогресу.

Підвищення  рівня централізації в управлінні міжнародними фірмами передбачає подальший  розвиток таких функцій управління, як маркетинг, планування та контроль всередині фірми. Видозмінюючись, ці функції впливають на централізоване управління, що постійно набуває нових  і нових рис. [1]

Передусім необхідно привести декілька понять управління маркетингом, оскільки ці поняття трактуються по-різному.

Управління  маркетингом – аналіз, планування і проведення заходів в сфері  обміну для досягнення певної мети. Воно засноване на такому формуванні товарної пропозиції, при якому враховуються потреби ринка і використовується ефективна цінова політика, засоби інформації для формування, стимулювання і обслуговування ринку.

Управляючий з маркетингу постає як спеціаліст, що відшукує стільки клієнтів, скільки  потрібно для збуту усього обсягу продукції, що виробляється фірмою на даний момент. Однак це занадто  вузьке розуміння про коло його завдань. Управляючий з маркетингу займається не тільки створенням і розширенням попиту, але і проблемами його змін, а іноді і скорочення. Завдання управління маркетингом постає у впливі на рівень, час і характер попиту таким чином, щоб це допомагало організації в досягненні цілей, що перед нею поставлені. Тобто, управління маркетингом можна визначити як управління попитом. [8]

Управління  маркетингом (Т. Данько) – цілеспрямована діяльність по регулюванню позицій  фірми на ринку за допомогою планування, організації, обліку, контролю виконання  кожної фази позиціонно-виконавчої поведінки  фірми з урахуванням впливу закономірностей  розвитку ринкового простору, конкурентного  середовища для досягнення прибутковості  й ефективної діяльності суб’єкта на ринку.

Тепер доцільно буде представити визначення міжнародного маркетинг-менеджменту. Він являє  собою процес здійснення обраного варіанту міжнародної маркетингової діяльності компанії, представленої у вигляді  міжнародної маркетингової стратегії (як правило, формалізованої у вигляді  маркетинг-плану, розробленого для  реалізації чотирьох парціальних стратегій: товарної, ціноутворюючої, дистибуційної  й комунікативної, і розроблений  для реалізації в сфері бізнесу  двох або більше країн).[7]

Ми визначаємо міжнародний маркетинг-менеджмент, в першу чергу, як менеджмент в  компанії, що прийняла і засвоїла маркетингові стратегії і в той же час  займається зовнішньоекономічною діяльністю; тобто маркетинг-менеджмент в міжнародній  компанії. Ми можемо розглядати міжнародний  менеджмент як специфічну форму менеджменту  в певній компанії, що знаходиться  під контролем капіталів різної національної приналежності, а також  тій, на яку впливає резидентне для  компанії зовнішнє середовище бізнесу.

Для наглядної  демонстрації всього сказаного вище, можна навести схему, в якій представлені основні діючі особи (суб’єкти) і  сили сучасної маркетингової системи.[9]

Рисунок 2.1 - Основні дійові особи (суб’єкти) й сили сучасної маркетингової системи

 

Якщо  взяти за основу визначення міжнародного маркетингу, можна дати нове визначення міжнародного маркетинг-менеджменту, що буде виражати інтелектуальний характер процесу міжнародного маркетингу.

Міжнародний маркетинг-менеджмент являє собою  інтелектуальне виконання маркетингової  діяльності компанії, що відрізняється  нелінійно-кумулятивним характером і  що реалізується в навколишньому  середовищі бізнесу двох або більше країн (як правило, формалізоване в  вигляді маркетинг-плану, що розроблений  для реалізації чотирьох стратегій: товарної, ціноутворюючої, розподільчої та комунікативної); що проходить у  своєму розвитку чотири стадії: аналіз, планування, організація та впровадження і охоплене багатоканальним зворотнім  зв’язком, представленим функцією контролінга).[2]

Міжнародний маркетинг-менеджмент має місце  в будь-якій компанії, яка займається зовнішньоекономічною діяльністю і  реалізовує її в навколишньому середовищі ринкової економіки. Звісно, задачі міжнародного маркетинг-менеджменту є більш  складними, ніж національного маркетинг-менеджменту  чи міжнародного маркетингу хоча б тому, що крім закордонних цільових ринків промислових і споживчих товарів/послуг можуть і повинні прийматися до уваги і приймати участь в роботі закордонні ринки сировини, робочої сили й капіталу. Все це ставить нові і суттєво більш складні завдання для маркетологів і маркетерів компанії. Реалізація маркетингової діяльності здійснюється доволі великим складом спеціалістів, спеціалізація яких в умовах України відпрацьована ще недостатньо.[10]