Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди (експорт соняшнику)

Визначення митної вартості добових курчат при імпорті в Україну

      Для нарахування  деяких платежів та оформлення  митних документів при імпорті (ввезенні) товарів використовується  їх митна вартість, яка визначається  відповідно до ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05 лютого 1992 р. №2098-XII та статей 266-273 Митного кодексу України від 11 липня 2002 р. №92-ІV.

      Для товарів, що експортуються Митним кодексом передбачено шість методів визначення митної вартості:

4. за ціною угоди щодо товарів, які експортуються (метод1);
5. за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
6. за ціною угоди щодо подібних  (аналогічних) товарів (метод 3);
7. на основі віднімання вартості (метод 4);
8. на основі додавання вартості (метод 5);
9. резервного (метод 6);

        Оскільки основним  методом визначення митної вартості  товарів є перший (метод за  ціною угоди щодо товарів, які  імпортуються), то він і буде  використовуватися при виконанні  зовнішньоекономічної угоди.

        Митною вартістю  за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які експортуються, є ціна угоди, фактично сплачена; чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетину ними митного кордону України.

Для визначення митної вартості товарів до ціни угоди при цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, такі витрати:

1. витрати на доставку товарів  до аеропорту, порту чи іншого  місця ввезення товарів на  митну територію України:

- вартість транспортування;

- витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товарів;

- страхові суми;

2. витрати, понесені покупцем:

- комісійні та брокерські винагороди, за винятком комісійних за  закупівлю товарів;

- вартість контейнерів та іншої  багатооборотної тари, якщо відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як одне ціле з товарами, що оцінюються;

3. відповідна частина вартості  таких товарів та послуг, які  прямо чи побічно надаються  покупцю безоплатно або за  зниженою ціною для використання  у зв’язку з виробництвом або продажем (відчуженням) на вивезення товарів, що оцінюються, якщо відповідна частина не була включена до заявленої ціни:

- сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів  та інших комплектуючих виробів, які є складовою частиною товарів, що оцінюються;

- інструментів, штампів, форм та  інших подібних предметів, використаних  на виробництво товарів, що оцінюються;

- матеріалів, витрачених на виробництво  товарів, що оцінюються (мастильних  матеріалів, палива тощо);

- інженерної проробки, дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами митної території України і безпосередньо необхідних для виробництва товарів, що оцінюються;

4. ліцензійні та інші платежі  за використання об’єктів права  інтелектуальної власності, які покупець (імпортер) прямо чи побічно повинен сплатити як умову продажу (відчуження) товарів, що оцінюються;

5. відповідна частина прибутку  від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи побічно йде на користь продавця.

Встановлення митної вартості товару починається з аналізу витрат, які входять до контрактної вартості відповідно до обраної базисної умови поставки. В залежності від того, враховані чи ні  всі вищеназвані витрати в контрактній вартості (якщо їх несе експортер, то враховані) вона корегується  для одержання митної вартості. Зрозуміло, що митна вартість може бути рівною, більшою або меншою від контрактної.

Для оцінки економічної ефективності імпорту необхідно розрахувати значення наступних показників:

1. Економічний ефект від експорту;

2. Відносний показник економічної  ефективності імпорту.

Визначення економічного ефекту від імпорту товарів

Економічний ефект від імпорту визначається за формулою:

ЕВімп = АІ – Еімп, де

ЕВімп - економічний ефект від експорту партії товару, грн.;

АІ – виручка від реалізації експортних товарів на внутрішньому ринку, грн.;

Еімп – повні витрати експортера, пов’язані з виконанням експортної операції, грн..

Повні витрати імпортера, пов’язані з виконанням експортної операції, визначається наступним чином:

                                                                 

 

Еімп = Sпр + ∑Еімп + АЕімп, де

                                                                       1

Sпр – сума платежу за експортований товар згідно умов контракту, грн.;

∑Еімп – витрати іекспортера у зв’язку із здійсненням того виду зобов’язань відповідно до обраної базисної умови поставки товару, грн.;

АЕімп – додаткові витрати покупця, пов’язані із проведенням імпортної операції, грн.

Сума платежу за імпорт добових курчат згідно умов контракту становить 628 689,60 гривень.

Витрати експортера відповідно до базисної умови поставки товару (DDU) складатимуться із ввізного мита та митного збору.

Митний тариф України передбачає використання трьох ставок мита:

1. Преференційна – застосовується  до товарів, які походять із  країн, що входять з Україною  до митного союзу, або складають  із нею спеціальні митні зони, а також у випадку встановлення  якого-небудь спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних угод з участю України.

2. Пільгова – застосовується  до товарів, які походять із  країн та економічних союзів, що користуються в Україні  режимом найбільшого сприяння.

Пільгова ставка застосовується також до товарів походження із країн, з якими укладено договір про вільну торгівлю у випадку недодержання встановлених договором вимог, або товар входить переліку виключень із відповідного договору про вільну торгівлю.

3. Повна – застосовується до  товарів походження із країн, які не ввійшли до переліку країн, з якими укладені договори про вільну торгівлю та торгово-економічні угоди про встановлення режиму найбільшого сприяння. Повна ставка мита також застосовується до товарів, країна походження яких не встановлена.

Митний збір  на товар розраховується за формулою:

Мз = МВ × Смз × 1/100, де

Мз – митний збір на товари, грн.;

МВ – митна вартість товару, грн.;

Смз – ставка митного збору, % (0,2 % від митної вартості товару)

Мз = 624 386,07 × 0,2 × 1/100 = 1248,77 грн.

         Акцизний  збір справляється при імпорті (ввезені) в Україну підакцизних  товарів. Ставка акцизного збору  може бути встановлена в грошовому  еквіваленті до фізичної одиниці  виміру кількості товару, або  в % до вартості імпортованої продукції.

Акцизний збір на добові курчата не справляється.

Отже, витрати експортера у зв’язку із здійсненням k того виду зобов’язань відповідно до обраної базисної умови поставки товару становитимуть 1248,77 гривень.

Додаткові витрати покупця, пов’язані із проведенням імпортної операції, включатимуть в себе:

- переказ коштів за межами  України (0,1% (+ 50 USD) від контрактної вартості):

628 689,60 × 0,001 + 256 = 884,69 грн;

- придбання валюти (0,5 % від контрактної  вартості):

628 689,60 × 0,005 = 3 143,45 грн;

-  документарне інкасо (1 % від контрактної вартості):

628 689,60 × 0,01 = 6 286,89 грн;

- розвантаження товару з транспортного  засобу основного перевізника, що  становить 165 грн.

Отже, сумарні додаткові витрати покупця, пов’язані із експортною операцією становитимуть:    

 АЕімп = 884,69 + 3 143,45 + 6 286,89 + 165 = 10 480,03 грн.

 

На основі розрахованих показників визначаємо повні витрати імпортера, пов’язані з виконанням імпортної операції:

Еімп = 628 689,60 + 1 248,77 + 10 480,03 = 640 418,40 грн.

 Розраховуємо економічний ефект від експорту, якщо виручка від реалізації птиці, що вирощена із добових курчат на внутрішньому ринку  становитиме 730 562,50 грн.

ЕВімп = 730 562,50 - 640 418,40 = 90 144,1 грн.

Додатковими, пов’язаними з продажем товару можуть бути витрати:

10. непередбачувальні додаткові витрати при перевезенні товару;
11. на проведення рекламної компанії;
12. на зберіганні товару на складі;
13. на додаткову обробку та комплектацію товару та інші.

 

 

 

 

 

 

7. Ризики при виконанні угоди та захист від них.

 

При підготовці будь-якої угоди важливо завчасно передбачити можливі ризики з метою їх запобігання, або (при неможливості цього) – зменшення можливих наслідків.

Найбільш суттєвими видами ризиків, пов’язаних з проведенням зовнішньоекономічної угоди, є: політичні, транспортні, торгівельні, виробничі, майнові. Торгівельні та майнові в свою чергу утворюють комерційні ризики, які розподіляються на ризики, пов’язані з купівельною здатністю грошей (інфляційні, валютні, ризики ліквідності), та ризики, пов’язані із вкладанням грошей (ризики безпосередніх фінансових втрат та ризики упущеної вигоди).

Розглянемо деякі з найбільш суттєвих ризиків для даної зовнішньоекономічної угоди.

Валютні ризики.

В умовах значних коливань курсів валют виникають втрати чи виграші для партнерів у міжнародних економічних операціях. Для захисту від можливих валютних втрат, пов’язаних із курсовими коливаннями, у зовнішньоторгових контрактах застосовують так звані валютні застереження. Захист від ризику з допомогою валютних застережень належить до так званого не страхового захисту, оскільки не передбачає розміщення цього ризику на страхування у страхових компаніях.

Суть цих застережень полягає у встановленні в контракті, а саме у двох його статтях – «ціна товару» і «умови платежу» - таких умов, які б звели до мінімуму можливі валютні втрати.

Практика показує, що більшість контрактів передбачають як валюту ціни, так і валюту платежу в одній і тій самій валюті. Фіксація ціни товару в стійкій валюті є однією з найпоширеніших форм страхування валютного ризику.

Політичні ризики пов’язані з протиправними діями з точки зору норм міжнародного права, з міроприємствами або акціями урядів іноземних держав по відношенню до даної держави або громадян цієї суверенної держави.

Ризик безпосередніх фінансових витрат майже відсутній, оскільки розрахунок здійснюється за документарним інкасо і банк покупця перераховує кошти після отримання відповідних документів, що обумовлюються в контракті.

Також мала ймовірність ризику упущеної вигоди, оскільки економічна ефективність угоди досить висока.

Малоймовірний і інфляційний ризик, що пояснюється певною стабільністю національної грошової валюти.