Обґрунтування зовнішньоекономічної угоди (експорт сиру)

Споживачів  на ринку в Молдові можна умовно поділити на три основні групи: оптимісти, консерватори, вимушені споглядачі.

  «Оптимісти»

Соціально активна група молодих людей  віком 18-34 роки, зусилля яких спрямовані на виконання основних соціально-психологічних  функцій: освоєння фаху, адаптація до професійної діяльності, виховання  дітей. Вони повні сподівань, бо розглядають  купівлю продовольчих товарів і  як засіб задоволення фізіологічних  потреб, і як можливість пізнати  щось нове у світі товарів, що їх оточує. Такі соціально-психологічні установки  «оптимістів» висувають досить високі вимоги до асортименту продовольчих товарів, якості обслуговування, естетичної привабливості товарів і комунікативної культури та ерудиції продавців. При купівлі можуть проявляти імпульсивність, ірраціоналізм, схильні до навіювання, сприйнятливі до реклами. 

  «Консерватори»

  «Консерватори» психологічно не  сприймають «новинок» на ринку  продовольчих товарів, купують  тільки товари знайомої марки,  що є традиційними для їх столу. До зарубіжних виробників ставляться вкрай негативно. Характерно, що навіть зміна форми або кольору упаковки старого товару може відштовхнути «консерватора» від покупки.

«Вимушені споглядачі»

Споживачі даної групи виявилися малозабезпеченими  або незабезпеченими громадянами, які цікавляться ринком продовольчих товарів більшою мірою під  кутом зору: «А що з цього я  можу собі дозволити?». Вони зорієнтовані передусім на придбання дешевих  товарів. Цікавляться новими товарами, акціями розпродажу, акціями становлення на ринку нових товарів. Для «вимушених споглядачів» першочергове значення має співвідношення ціни, якості і власних уявлень про продукт. В окремих випадках «вимушені споглядачі» схильні до ірраціональних дій — купівлі надто дорогого або, навпаки, дешевого, до того ж низької якості товару.

З метою інформування потенційного покупця  в Молдові, а саме JLC АТ, яке розміщене в місті Кишинів, про бажання укласти з ним договір купівлі-продажу складається оферта (Додаток Б).

 

6. Обґрунтування доцільної схеми транспортування та базисних умов поставки товару

Оскільки  об’єкти угод, які розглядаються  у даній курсовій роботі, є матеріальними  товарами, то суттєвою умовою підготовки зовнішньоекономічної операції є визначення доцільної схеми транспортування.

Перевезення може здійснюватись як одним видом  транспорту, так і декількома. Кожен  вид транспорту має свої переваги та недоліки стосовно інших. До них  відносять витрати на доставку, тривалість доставки, надійність збереження під  час транспортування, необхідність перевантаження та інші фактори, які  впливають на кінцеву ціну товару. Саме тому необхідно обрати найбільш безпечний шлях доставки, що передбачає мінімальну кількість пунктів перевантаження або повністю виключає їх (для зменшення  ймовірності пошкодження вантажу).

Перед тим, як почати процес перевезення необхідно  визначитись з базовими умовами  поставки товару. Це допоможе розподілити  зобов’язання, витрати та ризики щодо поставки товару між партнерами. Важливою умовою, як варто враховувати  при  виборі базисних умов є географічні  характеристики країн, де знаходяться  партнери.

У даному випадку необхідно здійснити  продаж і перевезення вантажу  в місто Кишинів, що знаходиться  у центральній частині Молдови  з міста Києва (Україна). Молдова  – країна, в якій розвинуті всі  види сполучень, крім водного.

При виборі виду сполучення для доставки вантажу до Києва необхідно розглянути два варіанти – повітряний та наземний.

Повітряний  вид транспорту є найбільш швидкий  вид сполучення та при ньому виникає  найбільша ймовірність збереження вантажу. Але, водночас, такий маршрут  потребує і більший затрат для  транспортування.

Автомобільний та залізничний види транспорту вимагають  менших затрат. Якщо врахувати, що відстань між пунктами перевезення складає  близько 500 км, тому при виборі базисних умов поставки товару будемо орієнтуватись саме на наземний вид транспорту.

Для перевезення будемо використовувати  наземний вид транспорту, а саме: автомобільним транспортом з  м. Київ до кордону з Молдовою; автомобільним транспортом від кордону до пункту призначення (м. Кишинів). Отже, для цього розглянемо такі умови як DAF (Delivered At Frontier) та DDP (Delivered Duty Paid) (Інкотермс 2000).

Перевезення сиру буде здійснюватись автомобілем-рефрижератором (5480×2066×2570 мм) вантажопідйомністю 3000 кг.

DAF (Платоново). Термін "поставка до кордону" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні (у даному випадку – митний пункт Платоново), але перед митним кордоном суміжної країни. Під терміном "кордон" може розумітися будь-який кордон, включаючи кордон країни експорту. Тому сторонам надзвичайно важливо завжди точно визначати відповідний кордон шляхом зазначення у терміні конкретного місця та пункту.

Після оформлення імпортером мита на імпорт, товар перевозиться цим самим автомобілем без перенавантаження до Кишинева, де має бути знятий з митного обліку.

DDP (Кишинів). Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в Кишиневі. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до Молдови.

Цей термін може застосовуватися незалежно  від використовуваного виду транспорту.

З цих двох розглянутих схем поставки товару більш раціональною є DAF, оскільки вона не вимагає митного очищення товару для імпорту.

Умова DAF за Інкотермс – 2000 передбачає:

Для продавця:

1. Надання товару у відповідності з договором;
2. Виконати усі митні формальності, необхідні для експорту товару;
3. Укласти договір перевезення товару до Кишинева (в даному випадку експортер сплачує перевізнику за перевезення до митного пункту Платоново, а далі вже імпортер несе всі витрати);
4. Надати не розвантажений товар у розпорядження покупця в місці поставки на кордоні;
5. Нести всі ризики втрат чи пошкодження товару до моменту здійснення поставки;
6. Надати покупцю повідомлення про відправлення товару;
7. Нести витрати, пов’язані з діями щодо перевірки товару.

Для покупця:

1. Сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу;
2. Виконати усі митні формальності необхідні для імпорту товару;
3. Прийняти поставку товару, як тільки її здійснено;
4. Нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки;
5. Сплатити витрати, пов'язані з товаром, із моменту здійснення його поставки;
6. Нести витрати, пов'язані з будь-яким перед відвантажувальним оглядом товару, за винятком випадків, коли такий огляд вимагається державними органами країни експорту.

Доставку  вантажу від м. Київ до споживача АТ «JLC» , який розташований в м. Кишинів здійснюватиме автомобільним транспортом за допомогою логістичної компанії «Logoline». Ця компанія займається перевезенням по країнах Європи, СНД і Азії.

Завантаження  здійснюється на складах ТОВ «Дозор»  в Київі, після чого вантаж доставляється на склад АТ «JLC» .

Вартість  основного перевезення вираховується за ціною 1,2 USD за 1 км пробігу.

Перевезення буде здійснюватись від міста  Київ до Кишинів через митницю:

До  митного пункту Платоново – 403 км.

Платоново – Кишинів – 82 км.

Отже, вартість основного перевезення  вантажу від експортера до кордону становить:

ВП = 1,2 * 403 = 484 (USD)

Витрати на доставку вантажу з кордону  до місця призначення покладаються на імпортера і становлять:

ВП₁ = 1,2 * 82 = 98 (USD)

 

7. Вимоги до упакування та маркування

Головною  функцією упаковки є запобігання  товару від ушкодження та псування при транспортуванні, навантаженні та розвантаженні. Крім того упаковка виконує й інші функції: створення  доцільних одиниць для транспортування, складування, навантаження та розвантаження  товару, створення оптимальних одиниць  для продажу товару, служить носієм реклами та інформації про запакований  товар (для споживачів, перевізників, тощо).

Упаковують  сири в дерев'яні ящики з розмірами 400×400×410. У кожну одиницю упаковки поміщають сири одного виду, сорту і приблизно одного віку.

Транспортують сири на далекі відстані у рефрижераторах, які мають температуру 2-8 ° С.

Маркування  одиниці споживчої тари повинна  містити наступні інформаційні дані про продукт: 

• найменування продукту складається з терміну «сир»;
• норму масової частки жиру (у відсотках), що відповідає вимогам;
• Найменування та місцезнаходження виробника (юридична адреса, включаючи країну, і при розбіжності з юридичною адресою, адреса підприємства.
• Товарний знак (за наявності); 
• Масу нетто продукту (г або кг); 
• Інформацію про склад продукту. 

Інформацію  про використаний молочній сировині вказують після слів: «Склад: виготовлений з ...» 

Закваски, бактеріальні концентрати, ферменти, кальцій  хлористий вказують після слів «з використанням» ...»;

• Харчову цінність продукту, виготовленого з натурального молока, вказують у вигляді діапазонів кілокалорій і/або кілоджоулів, що містяться в 100 г продукту; 
• Умови зберігання (інформацію про умови зберігання вказують  
  одним температурним режимом); 
• Дату виготовлення (наносять три двозначних числа, що позначають відповідно час, число і місяць виготовлення, після слів: «виготовлений (час, число, місяць). . . »; 
• Термін придатності [наносять три двозначних числа, що позначають відповідно час, число місяць закінчення терміну придатності, після слів: «придатний до (час, число, місяць )...».
• Позначення стандарту (допускається наносити без зазначення року затвердження); 
• Інформацію про сертифікацію продукту.

На  ярлики або аркуші-вкладиші і також  завдають маніпуляційні знаки: «берегти від сонячних променів», «Обмеження температури із зазначенням мінімального і максимального значень температури». 

Для перевезення автомобільним транспортом  товар встановлюється на піддони  європейського зразка. Розміри таких  піддонів складають 1200×800 мм, а його вантажопідйомність складає 2500 кг. На один піддон буде встановлено 18 ящиків. Ящики та піддон будуть скріплені поліетиленом у результаті чого буде сформовано пакет. Тикай пакет матиме вагу 240 кг.

Враховуючи  внутрішні розміри рефрижератора, ми обираємо кількість пакетів, яка  вміститься до нього. Розміри рефрижератора становлять 3280×2010×2510 мм. Таким чином в рефрижератор вміщується 12 пакетів. Оскільки вага одного пакету становить 240 кг, то загальна вантажопідйомність становитиме 2880 кг, що явно не перевищує дозволену межу міжнародного перевезення у 20 тонн. 

 

8. Фінансові умови розрахунків за угодою

При визначенні фінансових розрахунків  необхідно:

1. Вибрати валюту ціни та валюту платежу:

Валютою ціни є валюта, в якій визначається в контракті ціна товару. Валютою  платежу є валюта, в якій покупець буде здійснювати платежі по контракту. Правильний вибір валюти ціни та валюти платежу дозволяє захищатися від  деяких валютних ризиків.

Валютою ціни будуть американські долари, тобто  в контракті ціна визначається в  доларах США (USD). На даний час долар  США являється однією з найстабільніших  валют в світі, тому, щоб уникнути ризиків пов’язаних з купівельною  здатністю грошей, валютою платежу  також будуть долари США (USD).

2. Сформувати контрактну ціну товару (сир):

Для формування контрактної ціни необхідно:

1) вибрати одиницю виміру товару.

При імпорті сиру за одиницю маси приймаємо кілограми, так як розмір експортованої партії вантажу є не великим (216 коробок, кожна масою 12 кілограмів; отже, загальна маса сиру дорівнює 2592 кг) .

Вибрати метод фіксації ціни.

За  способом фіксації відрізняють наступні види цін:

а) тверда (fixed price) – узгоджується і  встановлюється в момент підписання контракту і не змінюється впродовж строку його дії;

б) ціна з наступною фіксацією (price to be fixed) – встановлюється  у призначені договорами строки на основі узгоджених джерел (тобто, в процесі виконання  контракту);

в)  ковзаючи (sliding price) – розрахована  в момент виконання контракту  шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбувались під  час виконання контракту протягом тривалого терміну.