Управлінська праця в бібліотеці

 

3. Фрагментарністю діяльності;

 

4. Частим втручанням  ззовні;

 

5. Широкою мережею  контактів, які виходять далеко за межі робочої групи;

 

6. Переважанням мовного  (усного) спілкування з оточуючими (до 90 %).

 

Аналіз управлінської  роботи свідчить про її функціональну  неоднорідність. У порівнянні з працею робітників вона має свої істотні  особливості. Перш за все це розумова праця. Розрізняють три види розумової праці: евристична, адміністративна і операторська.

 

 

 

 

Евристична  праця - творча складова розумової діяльності. За своїм функціональним призначенням вона характеризується як праця по дослідженню, аналізу і розробці різних питань (розробка планів і аналіз їх виконання, визначенню напрямів удосконалення конструкції і складу продукції, технології, організації виробництва і праці, вирішення соціальних проблем). За змістом евристична праця пов' язана з виконанням аналітичних та конструктивних операцій і спрямована на розробку і прийняття рішень.

 

Адміністративна праця - вид розумової праці, функціональним призначенням якої є безпосереднє управління діяльністю і поведінкою людей. За змістом вона досить різноманітна і включає виконання різних організаційно-адміністративних операцій - координаційних, розпоряджувальних, контрольних. Цей вид розумової праці покликаний забезпечити координацію діяльності окремих учасників і трудових колективів.

 

Операторська  праця - це праця по виконанню стереотипних (таких, що постійно повторюються) операцій передбаченого характеру. За змістом - це інформаційно-технічна робота, що включає документаційні операції (оформлення документів, їх копіювання, розмноження, зберігання, опрацювання кореспонденції тощо), первинно-розрахункові і облікові, введення даних в ЕОМ, переробка інформації за попередньо розробленою програмою, обчислювальні операції.

 

Перевага тих чи інших  видів розумових навантажень  значною мірою визначає специфіку  організації управлінської праці по відношенню до методів виконання робіт, видів норм, способів регламентації, умов праці.

Специфічні особливості  управлінської праці

 

 

1) розумова праця працівників  апарату управління складається  з трьох видів діяльності:

 

o організаційно-адміністративної і виховної (приймання і передавання інформації, доведення рішень до виконавців, контроль виконання);

 

o аналітичної і конструктивної (сприйняття інформації й підготовка  відповідних рішень);

 

o інформаційно-технічної  (документаційні, навчальні, обчислювальні й формально-логічні операції);

 

2) участь у створенні  матеріальних благ не прямо,  а опосередковано (посередньо через  працю інших осіб);

 

3) предмет праці - інформація;

 

4) засоби праці - організаційна  і обчислювальна техніка та  інтелект людини;

 

5) результат праці  - управлінські рішення.

 

Управлінська праця  виділилася в особливу категорію  суспільної праці з наступною  диференціацією за видами і підвидами  робіт і грунтується на розумінні  керування як виду професійної діяльності, властивій будь-якій суспільній праці. Якщо в одному загальному процесі бере участь група осіб, то обов'язково виникає необхідність координації їхніх трудових зусиль.

 

Дослідження кожного  виду праці передбачає характеристику таких параметрів, як специфіка, предмет, знаряддя, продукт, результат, якість і характер праці.

 

Предметом праці в  управлінні є люди та породжувана  ними інформація. Однак інформація - це лише основа для управлінських  впливів на працівників. Продуктом  праці в управлінні є інформація у формі документів, рішень, розпоряджень тощо, знаряддям - організаційна і обчислювальна техніка. Результатом управлінської праці є скоординована діяльність виробничого персоналу, а опосередковано - фінансово-економічні показники господарської діяльності організації.

 

Майже не існує посад  чи професій, діяльність за якими складається  суто з одного певного аспекта. Найчастіше - це сукупність аспектів у певному  співвідношенні, і саме залежно від  співвідношення функціональних аспектів, а також від ролі у процесі  прийняття управлінського рішення розроблено класифікацію кадрів апарату управління (рис. 1.6).

Управлінська праця  є сукупною працею. Діяльність по управлінню може вважатися ефективною, такою, що приносить певну частину прибутку підприємницької діяльності.

 

Підсумковою метою управління підприємством є забезпечення прибутковості або доходності через оптимальну організацію виробничого процесу, включаючи розвиток технічної бази, ефективне використання кадрового потенціалу, творчої активності та особистої зацікавленості кожного працівника.

 

Таким чином, менеджмент є складовим елементом управління і порівняно з ним охоплює  відносно вузьку сферу, що включає соціальні  системи (людей), метою яких може бути виробництво товарів та їх реалізація, надання різних послуг споживачам в рамках певної організації, яка діє в ринкових умовах.

 

Для досягнення цієї мети менеджери застосовують сукупність функцій, принципів, методів, засобів, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований  вплив на соціальні системи (людей).

 

За характером участі в процесі управління всі працівники управлінської праці поділяються на три групи:

 

1) керівники;

 

2) спеціалісти;

 

3) технічні виконавці  (службовці).

Класифікація кадрів управління

 

Такий розподіл обумовлений  тим, що управлінська діяльність полягає у здійсненні безпосереднього керівництва керованим об'єктом (підприємством, закладом, відділом, виробничим підрозділом), розробці необхідних управлінських рішень і підготовці інформації.

 

Характер участі кожної із груп працівників у процесі  управління визначається завданнями, що вирішуються і функціональними обов'язками.

 

Керівники підприємств  і структурних підрозділів спільно з радами (правліннями) визначають цілі підприємства і напрямки його діяльності, здійснюють підбір і розстановку кадрів, координацію роботи виконавців і підлеглих їм ланок виробництва і управління, забезпечують ефективну роботу відповідних колективів. За характером розумових навантажень праця керівників належить до евристичної і адміністративної праці.

 

Спеціалісти (інженери, техніки, економісти тощо) зайняті розробкою і впровадженням нових або удосконалених форм та методів організації виробництва, праці і управління, технічних і економічних нормативів, забезпечення комерційної діяльності необхідною документацією, матеріалами, обслуговуванням тощо. Праця спеціалістів за характером розумових навантажень є евристичною працею з деякими елементами операторської.

 

Службовці виконують різноманітну працю, пов' язану із забезпеченням діяльності керівників та спеціалістів. Це збирання, фіксація, передавання, первинна обробка інформації, розмножувальні роботи, оформлення документів тощо. Службовці в основному зайняті операторською працею. В умовах комп' ютеризації процеси переробки і використання інформації, підготовка необхідних для роботи документів потребують спеціальної вищої чи середньої освіти. Тому є підстави віднести відповідних працівників до спеціалістів.

 

Необхідно зазначити, що ефективність управлінської праці  повинна оцінюватися не кількістю  виконаних та підготовлених документів, розрахунків, виданих розпоряджень, а за результативністю і прогресивністю прийнятих технічних, організаційних, економічних рішень - за їх впливом на результати діяльності працівників, безпосередньо зайнятих комерційною чи виробничою діяльністю.

 

Керівники всіх ланок організації виконують управлінські дії, але не можна сказати, що всі вони займаються одним і тим самим видом діяльності. Одним доводиться витрачати час на координацію роботи інших керівників, які в свою чергу координують роботу менеджерів більш низького рівня тощо до рівня керівника, який координує роботу неуправлінського персоналу.

 

У зв'язку з цим виникає  необхідність у вертикальному розподілі  праці управлінського персоналу, і  в утворенні рівней управління.

 

Вищий рівень управління організацією може бути представлений головою ради директорів, президентом, віце-президентом, правлінням. Ця група управлінських працівників забезпечує інтереси і потреби власників акцій, розробляє політику організації і сприяє її практичній реалізації, взаємодіє із зовнішнім середовищем, представляє інтереси організації, трудового колективу.

Діяльність менеджера  вищого рівня

У вищому керівництві  можна виділити два підрівні: повноважне управління і загальне керівництво.

 

Керівники середнього рівня  управління забезпечують реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, і відповідають за доведення більш детальних завдань до підрозділів і відділів, а також за їх виконання.

 

Спеціалісти, що входять  в цю групу, мають, як правило, широке коло обов' язків і велику свободу в прийнятті рішень. Це керівники відділів, директори підприємств, що входять до складу організації, завідуючі функціональними відділами.

Діяльність менеджера  середнього рівня управління

 

Низовий рівень управління представлений молодшими керівниками, які знаходяться безпосередньо над працівниками (не керівниками). Це можуть бути бригадири, контролери та інші адміністратори, відповідальні за доведення конкретних завдань до безпосередніх виконавців.

 

Схема діяльності менеджера  низового рівня представлена.

.

Діяльність менеджера  низового рівня управління

 

Необхідно зазначити, що на всіх рівнях управління керівники  виконують не тільки управлінські, а й виконавчі функції, на які  витрачається час менеджерів (на середньому рівні - 50 %, на нижчому - близько 70 % часу). Але з підвищенням рівня керівництва питома вага виконавчих функцій знижується (розрахунки показують, що на вищому рівні їх виконання займає близько 10 % загального бюджету робочого часу).

 

Управління персоналом - діяльність, яка охоплює соціально-економічні питання, економічні відносини між людьми, а також моральні, етичні, релігійні та інші питання взаємопорозуміння між робітниками.

 

Управління матеріально-технічною  базою виробництва - праця менеджерів з вироблення технічної та технологічної політики, управління постачанням і збутом, фінансами, а також ефективне використання управлінської інформації та прийняття рішень.

 

Найбільшу роль у здійсненні управлінської діяльності відіграють лінійні керівники, які очолюють відносно самостійні господарські підрозділи - від концернів до бригад. Вони не тільки координують діяльність безпосередніх підлеглих. До їхніх обов'язків входить вирішення всього кола питань діяльності підприємства.

 

Функціональні керівники - це начальники спеціалізованих функціональних підрозділів: управлінь, служб, відділів. До їхніх обов'язків входить підготовка рекомендацій лінійним керівникам з відповідної функції. Функціональний керівник одночасно є і лінійним керівником по відношенню до очолюваного ним структурного підрозділу.

 

На кожному наступному рівні знаходиться менше менеджерів, ніж на попередньому.

 

На закордонних підприємствах  розрізняють: J Top management, тобто вища ланка  управління (генеральний директор та інші члени правління);

 

■ S Middle management - середня ланка управління (керівники управлінь, департаментів і самостійних відділів);

 

■ S Lover management - нижчі ланки  управління (керівники підвідділів  і інших аналогічних їм підрозділів}.

 

Основні завдання організації  полягають у формулюванні її місії, цінностей, політики, основних стандартів діяльності, формуванні структури і системи управління, представництва на переговорах з державними органами і головними контрагентами. Їх діяльність характеризується масштабністю, складністю, пріоритетністю стратегічної спрямованості, зв'язком із зовнішнім середовищем, різноманіттям, напруженим темпом.

 

Функції вищих керівників надзвичайно складні, різнопланові, потребують глибоких і різноманітних  знань, аналітичних здібностей, якостей  політика, дипломата, публіциста, оратора. Очолює організацію перший керівник, який займає свою посаду на підставі контракту з власником (державою і акціонерами, пайовиками тощо) і є його довіреною особою. Несе перед власником повну відповідальність за стан і результати роботи організації.

 

З юридичної точки  зору до обов'язків першого керівника  входить організація роботи в  рамках, визначених законодавством, статутом та іншими документами; розпоряджання  в обумовлених рамках майном і  коштами без спеціальної довіреності; укладання і розірвання господарських угод, відкриття рахунків у банках; вирішення кадрових питань; стимулювання підлеглих керівників.