Управлінська праця в бібліотеці

 

Керівники середнього рівня (основних підрозділів і підприємств, які входять в організацію) призначаються  і звільняються з посади першим керівником і несуть перед ним відповідальність за виконання поставлених завдань і збереження майна довірених їм підрозділів. Через підлеглих керівників вони керують їхньою діяльністю: ставлять завдання виконавцям, здійснюють поточний контроль, проводять заходи по вдосконаленню організації і технології виробництва, умов праці, дотриманню дисципліни. В рамках компетенції їм надано право вирішувати кадрові питання (частково - самостійно, частково - виходячи з пропозиціями до керівництва організацією), заохочувати і карати своїх підлеглих. Характер роботи керівника середньої ланки визначається змістом роботи очолюваного ним підрозділу. В ній переважає вирішення тактичних завдань, значне місце займає взаємодія з керівниками вищого і нижчого рівнів.

 

Нижчого рівня - керівники бригад, дільниць, груп тощо - працюють безпосередньо з виконавцями і несуть повну відповідальність за їхні дії.

 

Саме на них припадає все навантаження повсякденної роботи з персоналом. До їхніх обов'язків  входить організація і координація  роботи підлеглих, забезпечення умов для виконання ними якісно і своєчасно виробничих завдань; контроль за дотриманням графіка робіт, раціональним використанням обладнання, матеріальних та інших ресурсів; дотримання дисципліни та техніки безпеки. Їхня робота характеризується різноманіттям дій, частими переключеннями з одного завдання на інше, постійним спілкуванням з безпосередніми виконавцями.

 

Найменування посад  керівників залежить від об'єкта керівництва, спеціалістів - від характеру функцій  або сфери діяльності, а технічних виконавців - від видів робіт.

 

Слід мати на увазі, що менеджер не обов'язково є начальником. Він є менеджером не завдяки владі, а внеску в діяльність всієї організації  й відповідальність за результати цієї діяльності. У більшості сучасних організацій швидше за інших зростає група людей, які належать до менеджменту, але не мають безпосередніх підлеглих.

 

Бути менеджером означає  поділяти відповідальність за діяльність організації.

Види та класифікація управлінської діяльності

 

Діяльність  і праця в бібліотеці

 

В наш час у бібліотеках  відбуваються структурно-організаційні, функціонально-рольові, технологічні зміни. Довгий час поняття «діяльність бібліотеки» ототожнювалася з працею бібліотекаря. Але зараз ці поняття не однозначні і за змістом, і за обсягом, бо діяльність в бібліотеці поняття значно ширше і не обмежується лише «працею бібліотекаря». Воно охоплює всю різноманітність соціально-комунікативної діяльності від документальної до інформаційної та когнітивної. Крім того, воно включає нові напрями діяльності, яким в сучасних умовах притаманна диференціації праці , коли відбувається ускладнення соціальних організацій і подальшої диференціації праці. Мова йде про вид управлінської діяльності, підприємницьку, інженерно-технологічну діяльність в структурі діяльності бібліотек.

 

Діяльність - це засіб  відношення до всесвіту, процес в межах  якого людина відтворює і творчо впливає на природу Діяльність здійснюється в  конкретно історичних формах, які обумовлюються предметом і засобом виробництва.

 

Внутрішня структура  діяльності в бібліотеці складається  з об'єктивного розподілу працівників, в основі якого лежить принцип раціональності і який забезпечує виконання соціальних функцій та ролі бібліотеки. Розподіл суб'єктів праці закріплюється в нормативно-інструктивній документації, штатно-посадовими інструкціями, регулюється галузевими і внутрішньо-організаційними наказами та розпорядженнями, закріплюється законодавчими актами, правилами бібліотечних установ.

 

Важливе місце в розподілі  праці займають етичні норми взаємовідносин  бібліотечних фахівців.

 

Діяльність в бібліотечній сфері базується на групі опредмечених культурних процедур і формах організації. Соціально-культурний, контекстуальний характер діяльності проявляється в тому, що ідеали, норми в бібліотечному знанні задаються відношеннями технічних, соціальних і природничих наук. Ці ідеали і норми оформлюються у вигляді «картин світу». «Картини світу» забезпечують узгодженість різних культурних сфер і форм діяльності на рівні світогляду загальних норм соціального буття.

 

 

 

 

 

 

 

 

Організаційна структура бібліотек

 

  Соціокультурні ознаки бібліотечної діяльності виникають у вигляді зразків бібліотеки та фіксуються не тільки членами професійної спілки, а і масовою свідомістю.

 

«Зразок бібліотеки» - це найбільш узагальнена уява про ролі бібліотек в життєдіяльності людей, про завдання бібліотек, основних засобах впливу бібліотек на людей. Зразки що виходять з історії бібліотечної діяльності:

 

- антична культура: - (храм  для души, для вільних людей);

 

- середні віка: - (божественне керує і світом);

 

- відродження - (джерело  науки, освіти);

 

- нова історія - (джерело  освіти, просвіти та науки, суспільного

прогресу).

 

При конструюванні зразку бібліотеки в наш час, ми натикаємось  на

суперечність:

 

– це книгосховище;

 

– це інформаційний центр  та хранилище знань.

 

Все активніше встає  зразок електронної бібліотеки.

 

Зміна зразків бібліотеки фіксує більше змін у розвитку бібліотек  та ліотек та залежності від соціокультурних умов цього розвитку.

 

Доречно кажучи, зразок бібліотеки можна змінити на бачення об'єкта бібліотекознавства.

 

Розвиток БСІ можна  уявити у вигляді етапів його якісних  змін:

 

1) 1 тис. до н. е  - сер. XIX - осмислення бібліотечної  діяльності

(приблизно 9 століть).

 

2) сер. XIX - сер. XX ст. - формування БСІ.

 

3) сер. XX - поч. 80р. - в бібліотечній  сфері, інтеграція в БСІ та СКС.

 

4) 80-ті рр. - сучасний  етап трансформацій.

 

Підґрунтям розмежування етапів з'являються:

 

- зміст бібліотечної діяльності;

 

- взаємодія елементів БСІ;

 

- взаємодія бібліотек зі своїм оточенням.

 

Під соціальним інститутом в загальному вигляді розуміється  засіб та результат цілеспрямованої діяльності людей в суспільних відносинах.

 

БСІ це складна підсистема, рух якої забезпечується розвитком  передачі знань та інформації в суспільстві.

 

БСІ це інституалізовані, соціально-упорядковані у різних спеціалізованих заходах відношення і поведінка бібліотечного закладу при виконанні певних соціальних функцій з розповсюдження знань у будь-якому вигляді.

 

Бібліотечна діяльність є однією з форм соціокомунікативної діяльності, яка одержала відносну самостійність та стала соціальною інституцією внаслідок суспільного поділу праці, розвитку виробничих вил та виробничих відносин.

 

Діяльність в бібліотеці і діяльність бібліотекаря не співпадають ні за

об'ємом, ні за змістом.

 

Сфера бібліотечної діяльності ширша за сферу праці бібліотекаря Предметом праці бібліотекаря та взагалі бібліотечної діяльності довгий час (внаслідок розподілу праці, що історично склався у сфері соціального спілкування) були документи (книга) або адреса документа. Термін «бібліотекар» с доречний при означенні бібліотечного працівника або фахівця, що займається документальними процесами. Зміст діяльності бібліотекаря полягає у вирішенні завдань надання необхідних документів, завдань вдоволення документальних інтересів і потреб читачів.

 

Головними суперечностями, які вирішуються в процесі  діяльності бібліотекаря, є суперечності між запитом та можливостями фонду бібліотеки (бібліотек), між запитом та характером літератури, між запитом та предметним змістом літератури то що. Особливості діяльності бібліотекаря полягають у тому, що її мета можу бути досягнута у кожній певний момент звернення до документального потоку.

 

Суперечності, що виникають  при зверненні до документального  потоку – це в наш час не лише перший шар діяльності в бібліотеці. Сьогодні в бібліотеці ми маємо справу із економічними, організаційними та іншими  соціальними суперечностями. І якщо розв'язання їх стає відносно самостійним завданням суб'єкта робочої діяльності, зміст його діяльності перестає бути змістом праці бібліотекаря і перетворюється на інформаційну, організаційну, управлінчу працю.

 

Бібліотекар - це посередник у системі «документ-користувач». Сутність його діяльності полягає у збереженні та поширенні документованого людського знання. Новий рівень розвитку діяльності в бібліотеці в плані виконання її суттєвих (соціальних) функцій потребує розширити вирішення її суттєвих (соціальних) функцій потребує розширити вирішення суперечностей у відношеннях «інформація-користувач», «знання-користувач».

 

Зростання потреб суспільства, накопичення документально зафіксованої інформації, необхідність її переробки та включення у систему СК потребують нових форм документно-інформаційної діяльності. У процесі ускладнення бібліотечної діяльності до неї були втягнуті економіка, освіта, планування, організація, які пов'язані, але не тотожні власне діяльності бібліотекаря. Інституалізація бібліотечної сфери призвела до поглиблення поділу праці та багатопрофесійності колективів бібліотек. Багатофаховість поглиблювалась у процесі розвитку самої діяльності у межах бібліотеки, але не просто власне діяльності бібліотекаря. Бібліотекар залишився посередником, що забезпечує доступ до документальних ресурсів.

 

Для виконання своєї  соціальної функції та соціальних ролей  сучасна бібліотечна діяльність потребує кооперації працівників. Діяльність бібліотекаря вміщена у діяльність колективу. Відокремлення власне бібліотекарів від розмаїття працівників - інформаційних, наукових, інженерних та інше - є найважливішою проблемою консолідації професії на нових на нових підвалинах.

 

В організації праці  бібліотекарів основою є її поділ, тобто чітке і планомірне розподілення обов'язків між співробітниками, відділами і секторами бібліотеки, а також між окремими виконавцями в підрозділах. Один з параметрів цих дій є місце бібліотекаря в офіційній структурі колективу: директор, завідуючій відділом, сектором, головний бібліотекар, старший бібліотекар, бібліотекар. Структура спеціалізацій бібліотекарів визначається типом і видом бібліотеки, її завданнями, функцією бібліотекаря в бібліотечному процесі; характером і змістом документів, особливостями читацького контингенту.

 

Управлінча діяльність теж відокремлюється від суто діяльності бібліотекаря. Ця праця в бібліотеці потребує спеціальних знань і навичок приймання управлінчих рішень, знань з економіки і фінансів, маркетингу, трудового та господарського права та інше. В структурі управлінських працівників бібліотеки, які ще не отримали професійно-кваліфікаційного статусу в структурі кадрів бібліотек, вже теж відбувається диференціація. За винятком бібліоменеджерів, вже тонує потреба в менеджерах по кадрам бібліотек і менеджерах технологічного розвитку бібліотек.

 

Вивчення діяльності і праці в сучасній бібліотеці потребує ретельного  професіографичного опису для удосконалення професійно-спеціальної і спеціально-кваліфікаційної структур кадрів бібліотек. Професіограма містить структуру, зміст робіт, які виконує фахівець, чи робітник бібліотеки, зв'язки в процесі праці, методи і засоби, вимоги до змісту, структури, обсягу і рівню професійних знань, вмінь та навичок, які необхідні для виконання обов'язків.

 

Бібліотекознавство  і управління БСІ

 

Ідея розвитку бібліотекознавства не обмежується лише підвищенням рівняйого теоретизації. На сьогодні виникла нагальна проблема у підвищенні

практичної ефективності вже набутих теоретичних розробок. Теорія має давати об'єктивну картину та реальні оцінки бібліотечної практики, що зробило б можливим розв'язання практичних питань, які виникають у процесі бібліотечно-інформаційного забезпечення населення, через формування інфраструктури суспільства. Зростання значення науки в цілому, прискорення НТП мають проявлятися, насамперед, у тому, що знання стає надбанням широких верств фахівців, і це вже завдання безперервної бібліотечної освіти і періодичної підготовки кадрів.

 

Наукове пояснення функціонування БСІ повинно базуватися на системі

уявлень про соціальні  комунікації.

 

Середовище БСІ розширюється - з'являються нові форми, а за цими зовнішніми змінами формується принципово інший зміст, який зумовить переструктування цій сфери БСІ як нової цілісності. Ми повинні пам'ятати, що завдання теорії полягає не лише в констатації того чи іншого стану об'єкта, а й у розумінні моменту його розвитку, конкретних зрушень, тобто переходу від одного стану до іншого.

 

Численні зміни в  сучасному БСІ дозволяють говорити про перехідний стан

до нової бібліотеки.

 

Сучасне бібліотекознавство повинно мати проективно-конструктивний,

програмуючий характер по відношенню до практичної діяльності у сфері БД. З цим пов'язане питання організації бібліотечної науки, яка потерпає від теперішньої державної політики, через відсутність соціального замовлення на дослідження. Зокрема, вузівська наука відірвана.