Організація та методи податкового контролю в системі справляння податків

 

 

 

 

2.2. Форми та методи  податкового контролю  

Податковий контроль за економічним  змістом є явищем досить багатогранним  та різноплановим. Тому виникає необхідність його класифікації з виділенням організаційних та методичних характеристик.

Форми податкового контролю як засоби вираження його змісту можна  поділити на дві групи: 
- реалізація державного податкового контролю,обумовленого імперативністю податків (різні види перевірок, здійснюваних державними контролюючими органами). Сутнісною ознакою цієї форми контролю є можливість застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства безпосередньо в процесі реалізації результатів контролю (найчастіше це наступний контроль, рідше – поточний). Формою попереднього контролю в цій групі є профілактика податкових правопорушень (постановка платників на податковий облік, інформування, надання роз’яснень, консультування з питань оподаткування та ін.); 
- реалізація державного податкового контролю, обумовленого контрольною функцією податків (спостереження, моніторинг, одержання й обробка інформації щодо відхилення реальних податкових надходжень від заданих параметрів, аналіз і оцінка прийнятих рішень в області оподаткування в тому числі нормативних актів та ін.)[16]. 
           Методи державного податкового контролю, тобто засоби і прийоми практичного здійснення цього виду діяльності, дуже різноманітні. Кожному виду контролю (залежно від часу здійснення, суб’єкта контролю), кожній його формі властиві свої методи. Вибір тих чи інших прийомів залежить від конкретних завдань, поставлених перед суб’єктом контролю, його функцій і повноважень. Методи податкового контролю можна класифікувати в такий спосіб: 
- застосування заходів впливу до суб’єктів податкових відносин, які поділяються, в свою чергу, на методи переконання і примусу або на прямі (адміністративні) і непрямі (економічні) методи; 
- здійснення окремих контрольних дій (методи процедурного характеру); 
- організація контрольної роботи. 
            Податковий контроль здійснюється посадовими особами органів податкової служби у таких основних формах: 
- реєстрація й облік платників податків; 
- облік податків та інших обов’язкових платежів; 
- масово-роз’яснювальна робота і консультації платників; 
- проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних), втому числі спільні перевірки, що здійснюються декількома державними контролюючими органами; 
- аналіз фінансової звітності платників податків та інформації, отриманої з інших джерел; 
- одержання пояснень від платників податків та інших осіб; 
- огляд приміщень і територій, які використовуються для одержання доходу (прибутку); 
- обмін інформацією з іншими державними органами, її аналіз, а також координація дій з такими органами в області контролю. 
          Як бачимо з наведеного переліку, весь набір контрольних дій орієнтовано на забезпечення повного збирання податків і зборів, оскільки виконання кожним платником своїх податкових зобов’язань – необхідна і достатня умова виконання державного бюджету (у випадку реальної обґрунтованості останнього). 
          Усі перераховані вище контрольні дії активно застосовуються на практиці, однак ефективність їхнього використання ще не досягла оптимального рівня. Вимагають удосконалювання як організація і методи контролю, так і законодавча база. В цілому, ефективність податкового контролю багато в чому залежить від методичної якості податкових законів.

2.3.Податкові перевірки  в системі податкового контролю

Основна форма податкового  контролю — податкова перевірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. Податкові перевірки забезпечують безпосередній контроль та повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фактичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.

Податкова перевірка як форма  податкового контролю — це діяльність податкових та інших контролюючих органів  у межах визначеної компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Об'єктом податкової перевірки  є фінансово-господарська діяльність контрольованого суб'єкта — платника додатків, що відображається у грошових документах, бухгалтерських квитах,

Суб'єктами податкових перевірок  є учасники контрольних податкових правовідносин, які мають відповідні права та обов'язки. Як і в інших податкових правовідносинах, уповноважений суб'єкт (посадова особа податкового чи іншого контролюючого органу) наділений владними повноваженнями відносно підконтрольного суб'єкта (платника податків, податкового агента).

Права податкових органів  щодо проведення податкових перевірок передбачені у ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»..Класифікація податкових перевірок наведена у табл.  2.3.

 

Значні напрями покращення організації податкового контролю полягають у збільшенні ефективності, результативності податкових документальних перевірок та плануванні контрольно-перевірочної роботи, що дозволить оптимізувати трудові та часові витрати підрозділів податкового контролю.

Таким чином, напрямами вдосконалення  податкового контролю можна вважати:

- удосконалення системи  контрольної роботи, що передбачає  розробку системи

відбору платників для  документальних перевірок; розробку системи  контролю за

поверненням в Україну  валютної виручки; створення системи  контролю за товарнимиі грошовими потоками;

- удосконалення системи  обліку надходжень до бюджету  повинне передбачати

уніфікацію звітних форм платників і формування внутрішньої  звітності; створення системи контролю за вірогідністю звітності податкових органів; удосконалення звітності податкових органів;

- удосконалення роботи  з платниками податків полягає  у створенні системи підтримки та використання повідомлень громадян про факти ухилення від оподаткування;

налагодженні системи  виготовлення та розповсюдження бланків  податкової та

бухгалтерської звітності, реєстрів обліку; створенні системи  консультаційних пунктів, у тому числі й електронних;

- удосконалення системи  взаємодії податкової служби  з іншими органами виконавчої влади має проводитись за допомогою вдосконалення системи обміну інформацією про податкові надходження з органами Державного казначейства; вдосконалення системи отримання інформації з митної служби про загальні суми імпорту й експорту за кожним ідентифікаційним номером; налагодження системи обміну оперативною інформацією з правоохоронними органами;

- удосконалення системи  стягнення податків як однієї  із найактуальніших повинне передбачати створення системи контролю за нарахуванням і надходженням  платежів; створення системи обробки податкових документів примусового стягнення  заборгованості; створення системи виявлення платників, що ухиляються від сплати податків;

- вдосконалення методології  проведення податкового аудиту, посилення контролю за супроводом процесу організації й проведенням перевірок, забезпечення своєчасного і  якісного проведення перевірок, підтвердження достовірності заявленого до  бюджетного відшкодування ПДВ;

- розширення бази оподаткування,  яке дасть змогу зменшити податковий  тиск на

суб’єктів господарювання та підвищити сплату податків на добровільній основі, що  збільшить надходження до бюджету;

- поліпшення системи внутрішнього  контролю та запобігання корупції;

- прогнозування надходжень, що надасть можливість більш  реально оцінювати

ефективність діяльності податкової служби.

Таким чином, вдосконалення  організації податкового контролю сприятиме звуженню «тіньового» сектора економіки, виконанню податковими органами своїх контрольних функцій  відповідно до вимог Конституції України, налагодженню партнерських взаємовідносин між  податковими органами та платниками податків. Всі ці чинники позитивно вплинуть на динаміку

економічного зростання  в Україні та підвищать соціальну  та політичну стабільність у державі. 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

Шляхи вдосконалення податкового  контролю в загальній системі  адміністрування податків та обов’язкових платежів до бюджету

3.1.Усунення суперечностей  у чинному законодавстві як  спосіб забезпечення дієвості  податкового контролю

  Економічний розвиток України в нинішніх умовах господарювання потребує розробки відповідних підходів до удосконалення її податкової системи. На сьогоднішній день в Україні відсутні механізми адаптації фінансової системи держави до технологій, притаманних високорозвиненим ринковим суспільно-економічним відносинам.

 Існуюча в Україні податкова система формувалася на початку 90-х років минулого сторіччя і значною мірою являла собою копію систем оподаткування країн з розвинутою ринковою економікою. Запозичення вказаного досвіду без урахування специфіки української економіки призвело до економічного приг-нічення підприємств виробничої сфери, зростання цін, втрат у формуванні дохідної частини бюджету. Як показують дослідження, від 30 до 50 відсотків ВВП України створюється у тіньовій економіці, яка є недоступною для адміні-стрування податків. У сфері оподаткування щорічно виявляються численні факти ухилень від сплати податків, легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочин-ним шляхом, незаконного виготовлення та збуту продукції, приховування при-бутків від оподаткування, брудних фінансових оборуток тощо.

Характерною особливістю  діючої податкової системи є її певна  недо-сконалість: неузгодженість і суперечливість окремих податкових законів, нестабільність, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне та невиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремих податків та непристосування до переходу від адміністративно-командних до правових методів управління господарством. Усе це обумовлює необхідність реформування податкової системи, у першу чергу, шляхом створення всеохоплюючого – Закону Податкового кодексу.

Оскільки нинішня податкова  система носить фіскальний характер, то вона не створює стимулів для розвитку виробництва, впровадження інновацій та інвестицій у реальний сектор економіки. У той же час створюються усі умови для вимивання значних грошових коштів з реального сектору економіки до тіньового.

Питома вага усіх утримань, включаючи податки та обов’язкові  відрахування на соціальні заходи, у складі ВВП становить від 35 до 40%, що є прийнятним для розвинутих країн, але досить обтяжливим для країн з перехідною економікою. Фахівцями підраховано, що сумарні податкові вилучення, при яких можливе економічне зростання у країнах, подібних до нашої держави, не повинні перевищувати 20-25% у складі ВВП.

Вказані недоліки податкової системи спричинили необхідність модернізувати  існуючу систему оподаткування, владнати суперечності між фіскальною функцією податкової системи та потребами стимулювання економіки.   Останнім часом робляться спроби скоротити загальну кількість податків, знизити

податкові ставки, зменшити кількість суб’єктів господарювання, звільнених від оподаткування, зняти  деякі галузеві та регіональні податкові пільги, розширити базу оподаткування, запровадити спрощене оподаткування малого та середнього бізнесу, а також сільськогосподарських підприємств.

 У цьому напрямку  розроблений проект Податкового кодексу, проекти законів щодо єдиного соціального внеску та податку на нерухомість тощо. Разом з тим, очевидно, що окремі модернізації без системної реформи податкової сфери приносять незначний позитивний, а іноді й негативний ефект.

Розбалансованість, відсутність  системності в реформуванні податків не сприяє викоріненню недоліків у самій системі оподаткування. Реформа повинна торкнутися усієї системи податків і будуватися на засадах фіскальної достатності, обов’язковості, нейтральності та рівнонавантаженості, опиратись на єдину спрощену законодавчу базу оподаткування [17].

Постійні зміни та доповнення до податкового законодавства України  призводять до недоотримання прогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та недосягнення кінцевого результату – прибутку, рівня рентабельності, окупності капіталовкладень тощо [11].

Зміна податкових ставок та введення нових податків, навіть державних, не стимулює діяльності підприємств жодної форми власності. Податковий тиск веде до згортання виробництва і призводить, зрештою, до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що [9]:

- нові податки ні на  підприємствах, ні у районах  або містах не апробуються;

- не відпрацьовуються  ставки оподаткування, а тому  Верховна Рада України змушена  досить часто їх змінювати;

- нерівномірне податкове  навантаження, оскільки в основному  тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково.

Таким чином порушуються деякі з основних принципів функціонування системи оподаткування, які підтверджені світовим досвідом, а саме: загальність, рівність та визначеність;

- існує велика кількість  малоефективних податків, які потребують  істотних витрат на їх адміністрування;

- методи обрахування податків  встановлено у законодавчих актах  та обумовлено в інструкціях Державної податкової адміністрації України, але часто надто складні алгоритми обрахування податків сприяє виникненню помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців;

- у нашу економічну  систему пришвидшеними методами  впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про привалювання   політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не у

політиці, а у економіці  та фінансах. Лише за таких умов економічна політика виступає одночасно формою використання об’єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці [8].