Сутність податкової політики

Перевірка закінчується узагальненням та реалізацією результатів  перевірки, що є не менш важливим і  відповідальним.

За результатами перевірок  та обстежень, проведених на підприємствах, посадові особи державних податкових органів складають акти. Акти складаються на спеціальних бланках. Форма акта може розроблятися вищою ланкою державної податкової служби.

 

Як правило, в акті зазначаються такі дані:

1. повна назва підприємства, що перевіряється;
2. прізвище, ім’я, по-батькові, посада та місце роботи особи, що проводила перевірку;
3. прізвище, ім’я, по-батькові, посада та місце роботи осіб, з відома і в присутності яких проводилася перевірка;
4. підстава для проведення перевірки (план роботи, доручення, наказ тощо);
5. період, за який проводилася перевірка;
6. дата проведення попередньої перевірки, усунення виявлених порушень;
7. питання, з яких проводилась перевірка, точна назва й перелік документів, що перевірялися;
8. докладне викладення фактів виявлених порушень законодавства про податки та обов’язкові платежі, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку, складання податкових декларацій та розрахунків;
9. посилання на законодавчі та інші нормативні документи з зазначенням, ким затверджено, а також їхніх номерів, дати, статті, пункту, які порушено, а також періоду, за який встановлене порушення;
10. обов’язкові вимоги до керівників підприємств, установ і організацій щодо усунення виявлених порушень.

Якщо в ході перевірки  виявлено порушення і донараховано суми податків, то податковим інспектором на окремому аркуші складається розрахунок фінансових санкцій, який додається до акта.

 

Акт підписується посадовою  особою податкового органу, яка здійсню-вала перевірку, керівником та головним бухгалтером підприємства. Один примірник акта перевірки та всіх додатків до нього, включаючи розписку з переліком вилучених документів, передається керівнику підприємства. Другий примірник не пізніше наступного дня після підписання акта реєструється в спеціальному журналі обліку результатів контрольної роботи і передається на розгляд начальнику відділу.

 

Тема 4. Ставки податків

 

Податку на прибуток підприємств

Стаття 151. Ставки податку

151.1. Основна ставка  податку становить 16 відсотків.

 Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 розділу ХХ "Перехідні положення" цього Кодексу.

151.2. За ставкою 0 відсотків прибутку від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 156.2 статті 156 цього Кодексу.

151.3. За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 цього Кодексу.

 

1. Встановити ставку податку на прибуток підприємств:

До 1 квітня 2011 року – 25 відсотків;

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно -  
23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно -  
21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно -  
19 відсотків;

з 1 січня 2014 року   - 16 відсотків.

 

ПДВ

 

 Встановити, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня  
2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року - 17 відсотків.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

НОВЕ Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція № 7. Податок на прибуток підприємств

 

1. Платники податку

 

Платниками податку  з числа резидентів є:

суб’єкти господарювання – юридичні  особи, які провадять  господарську діяльність як на території  України, так і за її межами;

управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

неприбуткові установи та організації у разі отримання  прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у  підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені  відповідно до розділу І цього  Кодексу, за винятком представництв.

Для цілей цього розділу представництво платника податку – відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, та який здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи, фінансується такою юридичною особою та не отримує інших доходів, окрім пасивних доходів.

 Платниками податку  з числа нерезидентів є:

юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ  та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України  або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

 Постійне представництво  до початку своєї господарської  діяльності стає на облік у  податковому органі за своїм  місцезнаходженням у порядку,  встановленому центральним податковим  органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Національний банк України  здійснює розрахунки з Державним  бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України".

Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які  використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від  діяльності, визначеної спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, із включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.

Об’єкт оподаткування

У цьому розділі об’єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення  суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 – 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 – 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

134.1.2. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

 

Стаття 135. Порядок визначення доходів та їх склад

 

1. Доходи, що враховуються  при обчисленні об’єкта оподаткування,  включаються до доходів звітного  періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від  операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та  інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї  статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

2. Доходи визначаються  на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником  податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

3. Суми, відображені у  складі доходів платника податку,  не підлягають повторному включенню  до складу його доходів.

135.4. Дохід від  операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань, та включає:

дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди  комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в  тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу  іноземної валюти та банківських  металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць 

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

 

159.2. Особливості  формування резервів банками  та небанківськими фінансовими  установами.

159.2.1. Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Для цілей цього підпункту під  комісією розуміються платежі, що сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в  розмірі та порядку, передбаченими  методикою, яка визначається для  банків Національним банком України, а  для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

159.2.2. Розмір страхового  резерву, що створюється за  рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати:

для банків - 20 відсотків (на період з 1 квітня 2011 року до  
1 січня 2012 року - 30 відсотків) суми заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 159.2.1 пункту 159.2 цієї статті,  
а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій на останній робочий день звітного податкового періоду;

для небанківських фінансових установ – розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 10 відсотків суми боргових вимог, а саме: сукупних зобов’язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду. До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов’язання дебіторів, які виникають під час здійснення операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ. Під терміном "основна діяльність" слід розуміти операції, визначені відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

159.2.3. У разі якщо  за результатами звітного податкового  періоду сукупний розмір страхового  резерву, сформованого згідно  з підпунктами 159.2.1 і 159.2.2 пункту 159.2 цієї статті, зменшився (крім  випадків його зменшення внаслідок  відшкодування банком безнадійної заборгованості позичальника в установленому законодавством порядку за рахунок страхового резерву кредитора та зменшення нормативу формування резерву згідно із законодавством), надлишкова сума страхового резерву, яка включена до витрат, спрямовується на збільшення доходу банку за результатами такого звітного періоду.