Сутність податкової політики

– платник податків не подав в установлені терміни податкову деклара-цію і платник податків чи його посадова особа ухиляється від надання відомостей, передбачених законодавством;

–  платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і не веде податкового обліку або не пред'являє першими документи;

–  платник податків подав податкову декларацію, але в ході докумен-тальної перевірки не підтверджує розрахунки, що наведені у декларації, наявними документами обліку.

За  непрямими методами можуть бути визначені  суми податкового зобов'язання з:

– податку на додану вартість;

– податку на прибуток підприємств;

– рентних платежів;

– збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держав-ного бюджету;

– збору за спеціальне використання природних ресурсів; збору за забруднення  навколишнього природної о середовища;

– податку з реклами;

– готельного збору;

– податку на доходи фізичних осіб – суб'єктів підприємницької  діяль-ності;

– акцизного збору.

 

Непрямі методи – це визначення сум податкових зобов'язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання.

При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи. Згідно з даними про коди економічної діяльності платника податковою інспекцією надаються запити до відповідних органів – зовнішніх джерел отримання інформації, наприклад:

– до банківських установ  для отримання інформації про  поточні, депозитні та інші рахунки, наявність та обіг коштів на цих рахунках (з призначенням платежу); іншої інформації, пов'язаної з обчисленням і сплатою податків;

– органів державної  статистики – щодо поданої статистичної звітності та інформації для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств усіх форм власності;

– виконавчих органів  місцевих рад – для отримання  відомостей про суми плати за оренду землі, комунального майна;

– бюро технічної інвентаризації – для отримання даних про  зареєстровані об'єкти нерухомості;

– органів Державтоінспекції  – щодо інформації про зареєстровані транспортні засоби та інших органів;

– органів, уповноважених  проводити державну реєстрацію та видавати спеціальні дозволи (ліцензії, патенти  тощо) на провадження деяких видів підприємницької діяльності, – відомості про видачу таких дозволів суб'єктам підприємницької діяльності;

– спеціальних органів  у галузі екології та природних ресурсів – відо-мості про обсяги викидів, скидів і розміщення відходів. Отриману інформацію можна використовувати для визначення об'єкта оподаткування збором за забруднення навколишнього середовища;

– органів виконавчої влади у галузі водного господарства – відомості про фактичний обсяг води, забраної водокористувачами і т. д.

Податкові зобов'язання платника визначаються такими непрямими  методами:

– економічного аналізу;

– розрахунку грошових надходжень;

– аналізу інформації про доходи і витрати платника податків;

– контролю витрат і доходів  фізичної особи – суб'єкта підприємницької  діяльності.

 

Сума податкового зобов'язання, розрахована контролюючим органом, вказується у податковому повідомленні та надсилається платнику податків. Податкове зобов'язання, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків такого повідомлення в має бути погашеним протягом 10 днів, якщо платник податку не оскаржує рішення контролюючого органу.

У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно  визначив суму податкового зобов'язання або прийняв інше рішення, що суперечить законодавству, він має право  звернутися до такого контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Законом визначений термін, протягом якого платник податку може оскаржити рішення контролюючого органу (10 днів), а також термін, протягом якого контролюючі органи повинні розглянути скаргу платника податків (20 днів, в окремих випадках – до 60 днів). Якщо контролюючий орган не задовольнив скаргу платника, він має право протягом 10 днів після отримання відповіді звернутися до контролюючого органу вищого рівня, у подальшому – до центрального контролюючого органу.

У випадку, коли платник  податку не погоджується з рішенням центрального контролюючого органу, таке рішення не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Платник податку також  має право одразу оскаржити рішення контролюючого органу в судовому порядку без попереднього його адміністративного оскарження. Поряд із цим платник податку зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

У разі конфлікту інтересів, коли різні закони припускають неоднозначне трактування норм і положень, рішення приймається на користь платника податків.

Протягом періоду від  початку до закінчення процедури  оскарження сума податкового зобов'язання вважається неузгодженою, сплаті не піддягає, і штрафні санкції до неї не застосовуються. Днем узгодження податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного або судового оскарження. Строк сплати – 10 днів, наступних за днем такого узгодження.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою  перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними  у статті 41 Податкового Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Органи Служби безпеки  України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб’єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Контролюючими органами (ст41 ПК)

1.1. органи державної  податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;

1.2. митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Розмежування повноважень  і функціональних обов’язків між  контролюючими органами визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок контролю  митними  органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного  податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати податків, у  тому числі на запит правоохоронних органів.

Органами стягнення  є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати  заходи щодо забезпечення погашення  податкового боргу в межах  їх повноважень,  а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

 

Стаття 62. Способи здійснення податкового контролю

 

1. Податковий контроль  здійснюється шляхом:

1.1. ведення обліку  платників податків;

1.2. інформаційно-аналітичного  забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

1.3. перевірок та звірок  відповідно до вимог цього  Кодексу, а також перевірок  щодо дотримання законодавства,  контроль за дотриманням якого  покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому  законами  України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

 

 

 

Тема 3  Контрольна  діяльність  податкових  органів  (податковий  аудит)

 

 

Одним з найефективніших методів  контролю з боку державних органів  є податковий аудит (податкова перевірка). Проведення аудиту і висновки за його результатами є найскладнішим і найконфліктнішим аспектом взаємин між платни-

ком податків і контролюючим органом. В той же час, проведення аудиту досить дорога процедура і  вимагає залучення найкваліфікованіших  працівників контролюючих органів, значного часу та відволікає в тій чи іншій мірі платника податків від основної діяльності. Усе це вимагає зваженого підходу контролюючих органів при плануванні, підготовці та проведенні аудиту.

Для однозначного розуміння  цього методу контролю (податкового  аудиту) наведемо основні поняття, які поки що не знайшли свого визначення в законодавстві, але широко застосовуються на практиці.

При визначенні поняття  податковий аудит в загальних  рисах можна сказати так. Податковий аудит (податкова перевірка) – це процесуальні дії контролюючих органів щодо контролю за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також законністю здійснення операцій, пов'язаних з одержанням доходів і здійсненням розрахунків. Слід зазначити, що поняття податковий аудит використовується в практичній діяльності контролюючих органів та суб'єктів підприємницької діяльності, але в нормативно-правових актах України переважно застосовується поняття перевірка.

Предмет податкового  аудиту – документи бухгалтерського обліку та звітності, декларації та розрахунки по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), інші документи фінансово-господарської діяльності, активи суб'єкта господарювання та його технологічні процеси тощо. Об'єкти податкового аудиту – платники податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у всіх рівнів та державних цільових фондів.

Об'єкти податкового  аудиту – посадові особи контролюючих органів, уповноважених на проведення податкового аудиту.

Методи податкового аудиту слід розуміти як способи дослідження аудитором (із застосуванням статистичної, обліково-звітної, нормативної документації, організаційної, комп'ютерної техніки, інструментів та інших засобів інформації) об'єктів податкового аудиту, збору, обробки та акумулювання фактичних даних, які відображають законність джерел і обсяги доходів, витрат платника податків, нарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), накопичення матеріалів перевірки, формування оцінки та обґрунтування висновків, які відображають стан виконання платником зобов'язань перед державою.

Мету проведення податкового аудиту в загальному контексті можна визначити як підтвердження того, що податкова звітність, надана до контролюючих органів, точно відображає усі аспекти господарської діяльності, а сама діяльність відповідає вимогам чинного законодавства.

Податковий  аудитор – це посадова особа контролюючого органу, уповноважена ним на проведення податкового аудиту (перевірки). Цікаво, що ще В. Даль в своєму словнику класифікував аудитора як “військового діловода, законника, секретаря і прокурора в одній особі”. Як бачимо, протягом віків ця професія практично не змінилася за своєю сутністю, оскільки для досягнення мети податкового аудиту податковий аудитор зобов'язаний виконувати подвійну функцію: безпосередньо податкового аудитора та консультанта з оподаткування.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” визначено чітке поняття контролюючого  органу. Контролюючий орган – це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів та погашення податкових зобов’язань чи податкового боргу. Так, до контролюючих органів відносяться:

– митні органи – стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів, які, згідно з законами, справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;