Сутність податкової політики

 

Тема 2. Адміністрування податкових зобов’язань

 

 

Адміністрування податків – досить новий термін в податкові теорії і означає правовідносини, що виникають між платниками податків і фіскальними органами у процесі організації надходжень податків

 до бюджету, а  також при здійсненні контролю  за їх своєчасністю і повнотою. На жаль, склалася така практика, що адміністрування податків сприймається тільки як контрольна робота податкових органів за діяльністю платників.

Адміністрування податків в Україні регламентується Законом  України № 2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який став важливим кроком у проведенні реформи в сфері адміністрування податків. Цей Закон визначає термінологію податкового адміністрування, дає тлумачення таким поняттям, як “узгодження “, “податковий борг”, “податковий компроміс”, “податкове повідомлення”, “податкова вимога”, “конфлікт інтересів” і т. і. та регулює правовідносини, що виникають між платниками податків і контролюючими органами на всіх етапах  податкового адміністрування.

Розглянемо детально основні етапи податкового адміністрування, регульовані законом № 2181 (рис. 1).

На першому  етапі у відповідності з порядком заповнення податкової звітності у встановлений Законом термін платником податків заповнюється установлена форма податкової звітності або виправляються раніше допущені і самостійно виявлені помилки, подається в податковий орган і погашається сума погодженого в такий спосіб податкового зобов’язання.

Другий етап – здійснення контролю за платником податків з боку органів державної податкової служби. Податковим контролем є спеціальний вид державного фінансового контролю, здійснюваний органами податкової служби й інших контролюючих органів, спрямований на забезпечення дотримання податкового законодавства суб’єктами, що реалізують податковий обов’язок або забезпечують цю реалізацію.

Третій етап – апеляційне узгодження податкових зобов’язань. На цьому етапі здійснюється спілкування між платником податків і податковим органом, як в усній формі при наданні консультаційних послуг, а й у разі потреби – за допомогою виставляння і відкликання податкових пові-домлень, податкових вимог, скарг і рішень. Оскарження рішень податкових органів може відбуватися в межах адміністративного і судового оскарження.

Четвертий етап адміністрування передбачає відповідальність платника податків, яка настає, якщо платник програв суперечку з податковим органом або не скористався правами попереднього етапу податкового адміністрування. Законодавство України визначає умови, при яких настає той або інший вид відповідальності: застосування штрафних санкцій, нарахування пені, міри адміністративної і кримінальної відповідальності.

П’ятий етап – застосування до платника податків заходів для забезпечення погашення податкового боргу або його примусового стягнення. На цьому етапі розглядається перелік джерел сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника, право виникнення / призупинення податкової застави, процедура адміністративного арешту і продаж активів, що знаходяться в податковій заставі, порядок погашення боргу при реорганізації або у випадку ліквідації платника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1 – Етапи податкового  адміністрування

 

Одним з принципових  питань є визначення і узгодження розміру податкового зобов’язання, яке може здійснюватися платником самостійно чи фіскальним контролюючим органом.

 

Податкові зобов’язання та способи  їх визначення. Податкові зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплати відповідну суму коштів до бюджетів та державних цільових фондів у порядку і строки, визначені законами з оподаткування.

 

Платник податків самостійно розраховує податкові зобов'язаним та зазначає їх у податковій декларації. Термін “податкова декларація” визначає документ податкової звітності або розрахунок, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку та який подається платником податку до контролюючого органу у встановлені строки.

Законом № 2181 передбачена  уніфікація строків подання податкових декларацій в залежності від тривалості базового податкового (звітного) періоду.

Декларації  подаються до контролюючого органу:

• протягом 20 календарних днів, що настають, за останнім календарним днем звітного податкового місяця;
• протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового кварталу (півріччя);
• протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звіт-ного року, крім декларацій з доходів фізичних осіб, термін подання яких до 1 квітня року, що настає за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком, під базовим періодом слід вважати перший податковий період, зокрема, квартал - для оподаткування прибутку підприємств. Декларація останнього періоду прирівнюється до річної, у цьому випадку річна декларація не подається.

Якщо останній день строку податкової звітності припадає на вихідний або святковий день, то така звітність  подається у наступний за вихідним або святковим днем перший робочий  день.

 

Податкова декларація приймається контролюючим органом без попе-редньої перевірки зазначених у ній показників. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо її прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень, тягне за собою дисциплінарну та матеріальну відповідальність.

Податкова звітність, заповнена  всупереч затвердженим правилам, може бути не визнана контролюючим органом, якщо:

– в декларації не зазначені обов'язкові реквізити;

– декларацію не підписано відповідними посадовими особами і не скріплено печаткою платника податків.

У цих випадках контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправле-ними показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої). Платник податків має право надати нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником  податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Воно не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку та підлягає сплаті протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем подання декларації.

Складення податкової декларації

 

Складення податкової декларації

 

1. Податкова декларація  складається за формою, затвердженою  в порядку, визначеному положеннями  пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу  та чинному на час її подання.

 Форма податкової  декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

2. Обов’язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

3. Податкова декларація  повинна містити такі обов’язкові  реквізити:

 тип документа (звітний,  уточнюючий, звітний новий);

 звітний (податковий) період, за який подається податкова  декларація;

 звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого  розрахунку);

 повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника  податків згідно з реєстраційними  документами;

 код платника податків  згідно з Єдиним державним  реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

 реєстраційний номер  облікової картки платника податків  або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через  свої релігійні переконання відмовляються  від прийняття реєстраційного  номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

 місцезнаходження (місце  проживання) платника податків;

 найменування органу  державної податкової служби, до  якого подається звітність;

 дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

 

 ініціали, прізвища  та реєстраційні номери облікових  карток посадових осіб платника  податків;

 підписи платника  податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

4. У окремих випадках, коли це відповідає сутності  податку або збору та є необхідним  для його адміністрування, форма  податкової декларації додатково  може містити такі обов’язкові  реквізити:

 відмітка про звітування за спеціальним режимом;

 код виду економічної  діяльності (КВЕД);

 код органу місцевого  самоврядування за КОАТУУ;

 індивідуальний податковий  номер та номер свідоцтва про  реєстрацію платника податку  на додану вартість згідно  з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

5. Податкова декларація  повинна бути підписана:

.5.1. керівником платника  податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає  за ведення бухгалтерського обліку  та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

5.2. фізичною особою - платником податків або його законним представником;

5.3. особою, відповідальною  за ведення бухгалтерського обліку  та подання податкової декларації  згідно із договором про спільну  діяльність або угодою про розподіл продукції.

6. Якщо податкова декларація  подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків.

7. Податкова звітність,  складена з порушенням норм  цієї статті, не вважається податковою  декларацією.

Податкова декларація подається  до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником  податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з  повідомленням про вручення та з  описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

 

 

Фіскальний (контролюючий) орган визначає розмір податкового зобов’язання у  передбачені законом випадках за прямими або непрямими методами.

 

Контролюючий орган  визначає суму податкового зобов'язання платника за прямими методами та відповідає за правильність нарахування податків у наступних випадках:

– платник податків не подає у встановлені строки податкову декла-рацію;

– дані документальних перевірок  результатів діяльності платника подат-ків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'я-зань, заявлених у податкових деклараціях;

– контролюючий орган  при проведенні камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у наданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;

– згідно з законами про оподаткування, нарахування зобов'язань здійс-нює контролюючий орган у звичайному порядку.

 

За непрямими методами суми податкового зобов'язання визначаються виключно податковими органами у разі якщо:

– платник податків не подав в установлені терміни податкову декла-рацію і податковий орган не може встановити фактичне місцезна-ходження підприємства чи його відокремленого підрозділу;