Податковий контроль

Об’єктивна сторона іншого злочину, в якому була звинувачена  підсудна, полягає в тому, що вона подала до Міністерства будівництва, архітектури  та житлово-комунального господарства України документи, що містили завідомо неправдиві відомості, і на їх підставі отримала ліцензію на будівельну діяльність. У резуль¬таті підсудна незаконно  здійснювала господарську діяльність у сфері надання послуг з будівництва  іншим суб’єктам господарювання. Здавалося б, даний злочин є явно економічним, бо безпосередньо посягає  на по¬рядок здійснення господарської  діяльності. Однак при його кваліфікації за ч. 1 ст. 366 КК як службового зло¬чину перш за все бралося до уваги те, що він був вчинений власне не в  процесі господарської діяльності, а службовою особою з метою  отримання права на ведення такої  діяльності.

Разом із тим, враховуючи обставини  даної справи, слід визнати той  факт, що вчинені злочини за своєю  кримінально-правовою кваліфікацією  хоч безпосередньо і не належать до економічних злочинів, передбаче¬них  розділом VII Особливої частини КК, але посягають на економічні відносини, несуть шкідливі наслідки для економіки  і тому відносяться до злочинів у  сфері економіки.

Таким чином, практика підтверджує  некоректність формулювання законодавцем назви розділу VII Особ¬ливої частини  КК, який по суті містить перелік не злочинів у сфері господарської діяльності, а власне гос¬подарських (економічних) злочинів. Та й практично неможливо в одному розділі КК передбачити всі злочи¬ни у сфері економіки. Віднесення протиправного діяння до категорії злочинів у сфері економіки залежить від обставин конкретної справи. У наведеній нами кримінальній справі злочини, що віднесені законодавцем до службових, справді мають економічний характер, однак це не є їх обов’язковою ознакою. Економічні відносини тут виступають лише факультативним об’єктом згаданих нами складів злочинів, а, отже, їх не можна у всіх випадках однозначно відносити до злочинів у сфері економіки.

Те ж саме стосується злочинів проти власності, родовим об’єктом яких виступають відносини власності, що охороняються кримінальним законом  як частина економічних відносин, як основа економічної системи держави16. За одних обставин злочини, передбачені  розділом VI Особливої частини КК, можуть мати еко¬номічне спрямування  та наносити збитки економіці держави, а за інших - лише посягають на майнові  пра¬ва окремих громадян. Так, привласнення чи розтрата державного або комунального майна шляхом зловжи¬вання службовим  становищем (ч. 2 ст 191 КК) має безпосередній  зв’язок з економічною діяльністю держа¬ви. У свою чергу це ж саме діяння, вчинене пересічним громадянином щодо майна свого сусіда, який йому це майно ввірив у володіння (ч. 1 ст. 191 КК), аж ніяк не пов’язане з  особливостями функціонування госпо-дарського  механізму держави.

З огляду на це вбачаємо також  невдалою назву розділу VIII Кримінального  кодексу Російської Федерації «Злочини в сфері економіки», який включає  в себе три глави: злочини проти  власності (глава 21), злочини у сфері  економічної діяльності (глава 22) та злочини проти інтересів служби у комерційних та інших ор¬ганізаціях (глава 23). М. І. Хавронюк вважає, що назву  цього розділу можна було б  залишити, розбивши гла¬ву 22 на кілька глав, враховуючи те, що вона містить  статті, які передбачають відповідальність за злочини у різних сферах економіки17. Однак, на наш погляд, і така позиція  не є достатньо виправданою, адже поняття «злочини в сфері економіки» та «злочини в сфері економічної  діяльності» не мають суттєвих відмінностей, а використання поняття сфера, як ми вже зазначали, створює методологічну помилку в дослідженні економічної злочинності. Назва глави за своїм змістом ширша, ніж смисловий обсяг злочинів, що в ній містяться.

Таким чином, враховуючи викладене, ми приєднуємося до думки В. М. Поповича, який вважає, що еко¬номічні злочини  завжди вчиняються під виглядом легітимних фінансово-господарських операцій та в про¬цесі економічної діяльності18. Стосовно злочинів у сфері економіки  слушною є позиція А.П.Закалюка, який поділяє їх на сім видів за елементом економічного процесу, на який спрямований злочин19. Відповідно еко¬номічні злочини та злочини  у сфері економіки співвідносяться  між собою як частка і ціле. Саме такого ха¬рактеру співвідношення цих  понять необхідно дотримуватися  в ході їх дослідження. Розширене  або звуже¬не тлумачення однієї з  цих категорій є суттєвою помилкою методологічного характеру, яка  в результаті мо¬же спотворити результат  наукового пошуку в цілому.

 

3.Розробіть бланк для вивчення кримінальних справ про умисні вбивства.

 

СТАТИСТИЧНА КАРТКА НА РОЗКРИТИЙ  ЗЛОЧИН ТА ІНШІ НАСЛІДКИ РОЗСЛІДУВАННЯ            

1.          (територія скоєння злочину) Червонозаводський р-н м.Харків

2. Врахувати: основна (1), змінити (2), зняти (3)

РОЗДІЛ 1. Заповнюється співробітником ОВС по веденню обліково-реєстраційної  і статистичної роботи

3. Номер кримінальної  справи (1), протоколу (2), матеріалу  (3)             03

06

Порядковий номер злочину  в кримінальній справі №   2356         

Лінія роботи: карного розшуку (1), БЕЗ (2), інших служб (3)

Картка направлена в ІБ " 12 "  листопада            2012_р.  

Співробітник ОБС              Харченко В.С.

(прізвище, підпис)

07

7.             Дата реєстрації картки в ІБ "_12" 2012_ р.        

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1 Звітність про зареєстровані злочини і результати роботи. Форма № 1-А: затв. наказом МВС України від 16 січ. 2008 р. № 16 за погодженням з Держкомстатом України. - ДІТ МВС України. - К., 2006-2010.

2 Криминология [Текст] /Под общ. ред. В. Н. Кудрявцева. - Изд. 2-е. - М. : Юрид. литература, 1968. - С. 337.

3 Там само. - С. 338.

4 Джужа О. М. Кримінологія [Текст] : навч. посіб. / О. М. Джужа, Ю. Ф. Іванов // Київ. нац. ун-т внутр. справ. - К. : Па¬ливода А. В., 2008. - 288 с.

5 Семенишин М. О. Запобігання міліцією корисливо-насильницьким злочинам неповнолітніх за участю громадськості : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. О. Семенишин. - К., 2010. - С. 97.

6 Кашкарьов Г. В. Формування у майбутніх учителів професійної компетентності в роботі з учнями девіантної поведінки : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.bdpu.org/scientific _published/conf...3/Kashkarev.doc

7 Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти : [Електронний ресурс]. - Режим до¬ступу : http://pravoznavec.com.ua/period/chapter/2/34/1318

8 Александров Ю. В. Кримінологія [Текст] : курс лекцій / [Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков ]. - К. : МАУП, 2002. - С. 172-174.

9 Звітність про зареєстровані злочини і результати роботи. Форма № 1-А: затв. наказом МВС України від 16 січня 2008 р. № 16 за погодженням з Держкомстатом України. - ДІТ МВС України. - К., 2006-2010.

10 Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні [Текст] : Закон України від 05 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 16 - Ст. 167.

11 Звітність про зареєстровані злочини і результати роботи. Форма № 1-А: затв. наказом МВС України від 16 січня 2008 р. № 16 за погодженням з Держкомстатом України. - ДІТ МВС України. - К., 2006-2010.

12 Бугера О. І. Роль засобів масової інформації як одного з чинників профілактики протиправної поведінки неповнолітніх [Текст] / О. І. Бугера // Право України. - 2005. - Вип. 4. - С. 92-95.

13 Карпушевська Л. Р. Інструктивно-методичний лист щодо запобігання негативному впливу інформаційно-комунікатив¬них технологій на формування моральної свідомості учнівської та студентської молоді : [Електронний ресурс]. - Режим до¬ступу : http://www.sites.zsu.zp.ua/liberal_edu/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

1.Розкрийте поняття, способи,  види і цілі кримінологічного

 прогнозування………………………………………………………………….3

2. Кримінологічна характеристика  злочинності неповнолітніх в  Україні…9

3.  Складіть анкету для опитування жінок-злочинниць або

 неповнолітніх (на  ваш вибір) з метою визначення  причин та умов

 вчинення злочину………………………………………………………………19

Література……………………………………………………………………….27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Варіант №5

1.Розкрийте поняття, способи, види і цілі кримінологічного прогнозування. Важливим напрямом боротьби держави зі злочинністю є запобігання злочинам, у тому числі вчиненим засудженими в місцях позбавлення волі. Існуючі у виправних установах суспільні відносини у сфері за¬безпечення безпеки набули в умовах фор- муванння пенітенціарної системи певного позитивного розвитку, проте це питання потребує постійної уваги, оскільки всі засу¬джені відбувають покарання в середовищі, яке створює потенційну загрозу.

Невід'ємною складовою  організації за¬побігання злочинності  засуджених у місцях позбавлення  волі є її прогнозування. Для того, щоб правильно визначити цілі діяль¬ності персоналу в місцях позбавлення волі з вибору заходів  і засобів запобігання зло¬чинам  у майбутньому та розробити план (програму) їх реалізації, необхідно  з пев- ною мірою достовірності  уявляти основні параметри злочинності  в майбутньому та приймати з огляду на це відповідні управ¬лінські рішення. Кримінологічне прогнозу¬вання злочинності  стало розвиватися як науковий напрям з початку 1960-х рр. у працях Г.А. Аванесова, А.І. Алексеєва, Ю.М. Антоняна, С.В. Бородіна, М.М. Бабає- ва, А.А. Герцензона, А.І. Гурова, В.К. Звір- буля та ін.

Останнім часом інтерес  до прогнозуван¬ня злочинності зростає, вчені (Н.Ф. Кузне¬цова, В.М. Кудрявцев, І.І. Карпець, В.В. Лу- нєєв, А.С. Міхлін) відзначають  необхідність проведення досліджень у  цьому напрямі, зважаючи на те, що реалізація прогнозів злочинності, зокрема  засуджених, може вплинути на ефективність рішень, що приймаються при підготовці концепції роз¬витку кримінально-виконавчої системи, а також інших рішень, які стосуються плану-вання заходів  у сфері запобігання злочин¬ності, нормативно-правових актів, що рег¬ламентують діяльність кримінально- виконавчої системи, різного роду інформа¬ції та звітів перед вищими інстанціями та контрольними органами тощо. До того ж, як слушно зауважують окремі науковці, цілісну систему профілактики злочинів мо¬жна розглядати лише в тому разі, якщо під час боротьби зі злочинами дії державних органів та установ, громадських формувань і окремих громадян координуються, як це притаманно соціальним системам та науко¬вому управлінню суспільними процесами, а кримінологічне прогнозування й плануван¬ня є елементами такого управління [1, с. 104]. Саме кримінологічне прогнозуван¬ня дає інформацію, що допомагає окресли¬ти сферу діяльності й вибрати доцільні за¬соби та методи, конкретизувати завдання й об'єкти профілактики, коло суб'єктів, які відповідають за їхнє виконання, матеріаль¬ні ресурси, що забезпечують досягнення мети запобігання [2, с. 9].

Загальним питанням кримінологічного прогнозування злочинності присвячені дос¬лідження таких вітчизняних  науковців, як: О.М. Джужа, В.В. Голіна, А.П. Закалюк, Г.С. Семаков та ін. Особливостям прогнос¬тичної діяльності щодо злочинності  засу¬джених у місцях позбавлення  волі у вітчиз¬няній науковій літературі не приділялося належної уваги, крім праць С.Ю. Лука¬шевича та монографічної  роботи авторсько¬го колективу в  складі В.П. Захарова,

О.Г. Колба, С.М. Мирончука  та Л.І. Мілі- щука, які розглядали питання  аналізу та прогнозування стану  криміногенної ситуації в установах  виконання покарань в аспекті  широшого дослідження вдосконалення  ор¬ганізаційно-тактичних засад  запобігання злочинам в установах  виконання покарань.

Для прогнозування стану  злочинності в місцях позбавлення  волі на науково обґру¬нтованій основі слід розглянути сутність прогнозування  як соціального процесу та кримінологічного прогнозування (прогнозу¬вання злочинності) зокрема і його значення в діяльності кримінально-виконавчої системи, яка  функціонує за умов організаційно- правових змін.

В основі прогностичної діяльності, яка притаманна будь-якій сфері життедіяльнос- ті суспільства (суспільним відносинам), ле¬жить історичний підхід до вивчення соціа¬льних явищ і процесів, оскільки саме він дає змогу визначити  та простежити їх зако¬номірності, зв'язки й тенденції розвитку. Як свого  часу зазначали дослідники, метою  наукового прогнозу, незалежно від  галузі, є встановлення не тільки його, а й різних можливостей, які б дали змогу розвинути або, навпаки, обмежити появу тих чи інших явищ, процесів, подій тощо [3, с. 11].

Існують різні визначення поняття "про¬гнозування", аналіз яких має важливе тео¬ретичне  та практичне значення для кримі¬нологічного  прогнозування. Зокрема, про¬гнозування визначають як: "отримання ін¬формації  про майбутній стан, структуру, динаміку явищ та подій" [4, с. 98]; процес наукового  передбачення майбутнього стану  об'єкта прогнозування [5, с. 18]; знання тенденцій  та закономірностей майбутнього  розвитку тих чи інших явищ і процесів [6, с. 11]; характеристику ймовірних напрямів подальшого розвитку науки й суспільства [7, с. 263]; процес наукового передбачен¬ня  змін тенденцій, кількісних і якісних  ха¬рактеристик злочинності, її детермінант, особи злочинця, діяльності із запобігання  злочинів у майбутньому, а також  перспек¬тив розвитку самої кримінологічної  науки [8, с. 199]; процес одержання, обробки  й аналізу інформації, необхідної для прогнозу (тобто ймовірного, науково обґрунтованого судження про  майбутній стан злочинності, її детермінанти та можливості впливу на неї в певний період) [9, с. 160].